Загальна характеристика договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності

ЦКУ ст.. 1113

Виключне право — це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам.

Виключні права поділяються на кілька груп, для яких установлений різний правовий режим використання і захисту. Традиційно виділяються дві основні групи: «промислові права» («промислова власність») і «художні права» («художня власність»), до яких примикають «суміжні» права виконавців, виробників фонограм, організацій ефірного і кабельного віщання. Технічний прогрес сприяє розширенню сфери виключних прав, включенню в неї нових видів нематеріальних об'єктів (наприклад, програм ЕОМ та ін.).

Виключні права на об'єкти промислової власності засвідчуються охоронними документами: патентами на винаходи і промислові зразки, свідоцтвами на корисні моделі, товарні знаки, найменування місць походження. Патенти і свідоцтва видаються відповідно до встановленої процедури патентним відомством України на основі акта державної реєстрації заявлених об'єктів.

Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності — це угода, за якою одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

До об'єктів виключних прав інтелектуальної власності відносяться такі результати договірних досліджень і розробок, правовий режим яких установлений спеціальними законами й іншими правовими актами. У науково-технічних розробках застосовуються винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

Факт укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше.

Нікчемними визнаються ті умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно зі становищем, передбаченим цим Кодексом та іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об'єктів.

 

Обєкти права інтелектуальної власності

Ст.. 420 ЦКУ

 

Об'єктами права інтелектуальної власності є результати інтелектуальної, творчої діяльності, які відповідають вимогам закону. Зазначені результати можуть бути втілені в об'єкти наведеного переліку. Цей перелік не замкнутий, він може поповнюватися новими результатами творчої діяльності. Не всі об'єкти наведеного переліку є результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Він містить в собі низку об'єктів, прирівняних до зазначених результатів.

Умовно весь перелік об'єктів права інтелектуальної власності прийнято поділяти на чотири групи.

Першу групу — авторське право і суміжні права — складають літературні і художні твори, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі програми, організацій мовлення.

Другу групу складають об'єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції.

До третьої групи відносяться сорти рослин і породи тварин, які прирівняні до об'єктів промислової власності за своїм правовим режимом. Вони, безперечно, є творчими результатами

І при відповідності вимогам закону визнаються об'єктами інтелектуальної власності.

Четверту групу складають комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення. В точному значенні ці об'єкти не є результатами творчої діяльності, але в правовому режимі вони також прирівнюються до об'єктів промислової власності. В спеціальній літературі прийнято називати право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

Поза межами цього поділу залишився такий об'єкт як наукове відкриття. На наукове відкриття виключного права не виникає, воно визнається надбанням всього людства, тому його визнавати об'єктом права інтелектуальної власності можна лише умовно. Право авторства і право пріоритету визнається за авторами наукового відкриття.

 

Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми.

Глава 40 ЦКУ,

Крім глави 40 ЦК України відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на топографії інтегральних мікросхем (далі - топографії І MC), регулюються Законом України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" від 5 листопада 1997 р. 1 та низкою підзаконних правових актів. До останніх належать: постанова КМ України "Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) чи зареєстрованої топографії інтегральної мікросхеми" від 14 січня 2004 р. № 82, накази МОН України "Про затвердження Правил складання, подання та розгляду заявки на реєстрацію топографії інтегральної мікросхеми" від 18 квітня 2002 p. № 2603, "Про затвердження Положення про Державний реєстр України топографій інтегральних мікросхем" від 12 квітня 2001 р. № 2924, "Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на топографію інтегральної мікросхеми та видачу ліцензії використання топографії інтегральної мікросхеми" від 3 серпня 2001 р. № 5775.

Компонування інтегральної мікросхеми — зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.

Тільки оригінальне компонування інтегральної мікросхеми придатне для набуття права інтелектуальної власності. Воно визнається оригінальним, якщо не створено шляхом прямого відтворення (копіювання) іншого компонування інтегральної мікросхеми, має відмінності, що надають йому нові властивості, і не було відоме у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до Установи (Державного департаменту інтелектуальної власності) або до дати його першого використання. Навіть якщо компонування містить елементи, відомі в галузі мікроелектроніки, воно може бути визнане оригінальним, якщо сукупність цих елементів відповідає вказаним вимогам.

Компонування інтегральної мікросхеми визнається оригінальним, якщо інформація про нього була розкрита автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію, але не раніше ніж за два роки до дати подання до Установи заявки на реєстрацію цього компонування. Не може бути визнане оригінальним компонування інтегральної мікросхеми, заявка на реєстрацію якого подана до Установи пізніше ніж через два роки від дати його першого використання. Дата першого використання компонування інтегральної мікросхеми — дата, коли таке використання стало відомим у галузі мікроелектроніки.

НАДАННЯ ПРАВ НА ТОПОГРАФІЮ IMC

 

Стаття 4. Умови надання правової охорони на топографію IMC

 

1. Держава здійснює правову охорону топографії IMC шляхом її

реєстрації в Установі.

Особливості охорони прав на топографії IMC, віднесені до

державної таємниці, визначаються окремим законодавством.

 

2. Цим Законом не охороняються права на ідеї, способи,

системи, технології або закодовану інформацію, які можуть бути

втілені в топографію IMC.

 

3. Виключне право на використання топографії IMC

засвідчується свідоцтвом, яке підтверджує реєстрацію топографії

IMC. Свідоцтво діє десять років від дати подання заявки до

Установи або від дати першого використання топографії IMC. (Абзац

перший пункту 3 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 850-IV (850-15) від 22.05.2003)

 

Дія реєстрації припиняється достроково в разі визнання такої

реєстрації недійсною відповідно до статті 20 цього Закону. (Абзац

другий пункту 3 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами

N 2188-III (2188-14) від 21.12.2000, N 850-IV (850-15) від

22.05.2003)

 

4. Обсяг прав на топографію IMC визначається зображенням

топографії IMC на матеріальному носії.

 

Стаття 5. Умови охороноздатності топографії IMC

 

1. Топографія IMC відповідає умовам охороноздатності, якщо

вона є оригінальною.

 

2. Топографія IMC визнається оригінальною, якщо вона не

створена шляхом прямого відтворення (копіювання) іншої топографії

IMC, має відмінності, що надають їй нові властивості, і не була

відомою у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до

Установи або до дати її першого використання.

 

Топографія IMC визнається оригінальною доти, доки не доведено

протилежне.

 

3. Топографія, яка містить елементи, відомі в галузі

мікроелектроніки на дату подання заявки до Установи або на дату

першого використання топографії IMC, може бути визнана

оригінальною тільки в тому разі, якщо сукупність таких елементів у

цілому відповідає вимогам пункту 2 цієї статті.

 

4. На визнання топографії IMC оригінальною не впливає

розкриття інформації про неї автором або особою, яка одержала від

автора прямо чи опосередковано таку інформацію, якщо строк від

дати розкриття інформації до дати подання до Установи заявки на

реєстрацію цієї топографії IMC не перевищує двох років. При цьому

обов'язок доведення обставин розкриття інформації, достовірності

дати розкриття інформації та першого використання топографії IMC

покладається на заінтересовану особу.

 

5. Не може бути визнана оригінальною та топографія IMC,

заявка на реєстрацію якої подана до Установи пізніше ніж через

два роки від дати її першого використання.