Загальна характеристика особистихнемайнових прав інтелектуальноївласності.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальна характеристика особистихнемайнових прав інтелектуальноївласності.



Цивільний кодекс Україниподіляєсуб'єктивні права інтелектуальноївласності на двігрупи: 1. особистінемайнові права інтелектуальноївласності; 2. майнові права інтелектуальноївласності. Особистиминемайновими правами є ті, які не породжуютьмайнових. Такі права в більшості є невідчужуваними, тобто вони є невіддільнимивідтворця, однакдеякі права, такі як право перешкоджати будь-якомупосяганню на право інтелектуальноївласності, здатномузавдатишкодичестічирепутаціїтворцяоб'єкта права інтелектуальноївласності, можутьналежати і іншим особам у випадках, передбачених законом, наприклад, спадкоємцям автора.

Ст. 423 ЦКУ. Особистими немайновими правами інтелектуальноївласності є:1) право на визнаннялюдинитворцем (автором, виконавцем, винахідникомтощо) об'єкта права інтелектуальної власності;2) право перешкоджати будь-якомупосяганню на право інтелектуальноївласності, здатномузавдатишкодичестічирепутаціїтворцяоб'єкта права інтелектуальної власності;3) іншіособистінемайнові права інтелектуальноївласності, встановлені законом.2. Особистінемайнові права інтелектуальноївласності належать творцевіоб'єкта права інтелектуальноївласності. У випадках, передбачених законом, особистінемайнові права інтелектуальноївласностіможутьналежатиіншим особам.3. Особистінемайнові права інтелектуальноївласності не залежатьвідмайнових прав інтелектуальної власності.4. Особистінемайнові права інтелектуальноївласності не можутьвідчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.

 

11. Загальна характеристика майнових прав інтелектуальної власності.

 

Майновими правами інтелектуальної власності є права, які мають економічний зміст. Всі майнові права можна поділити на виключні і невиключні. До виключних прав відносяться: право дозволяти використання об'єкта інтелектуальної власності і право перешкоджати неправомірному використанню такого об'єкта, у тому числі забороняти таке використання. До невиключних майнових прав відносяться: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності та інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Використання об'єкта права інтелектуальної власності може здійснюватися будь-яким способом в межах закону. Право дозволяти використання об'єкта інтелектуальної власності полягає в праві суб'єкта права інтелектуальної власності розпоряджатися таким об'єктом на свій власний розсуд. Виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єктів права інтелектуальної власності полягає також в можливості заборонятитаке використання. До інших майнових прав інтелектуальної власності можна віднести право розпоряджатись об'єктами інтелектуальної власності, право відчужувати об'єкт, право подарувати, здати в оренду та інші права.що майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах. Для цього їх вартість повинна бути визначена в грошових одиницях.

 

12. Державна система охорони та захисту інтелектуальної власності та її структура.

 

За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України. Виконання конкретних функцій у цій сфері воно делегувало Державній службі інтелектуальної власності. Вона є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі і який реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. ДСІВ узагальнює практику застосування законодавства з питань ІВ; здійснює державну реєстрацію об’єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів;веде державні реєстри об’єктів права інтелектуальної власності;аналізує стан застосування і дотримання національного законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав;здійснює міжнародне співробітництво у сфері інтелектуальної власності; видає офіційні бюлетені з питань інтелектуальної власності. ДСІВ очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра економічного розвитку і торгівлі.У структурі судової влади у складі Вищого господарського суду України у 2001 р. була створена Судова палата з розгляду справ у господарських спорах, пов'язаних із захистом права на об'єкти інтелектуальної власності. Спеціалізуються у сфері права інтелек- туальної власності і окремі судді господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також Апеляційних господарських судів.Український інститут промислової власності («Укрпатент») - державне підприємство, що входить до структури Міністерства освіти і науки України і відповідає за проведення формальної та кваліфікаційної експертизи заявок на об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних мікросхем та зазначення походження товарів) на відповідність умовам надання правової охорони, виносить рішення щодо видачі охоронних документів, забезпечує здійснення державної реєстрації об'єктів промислової власності та офіційної публікації відомостей про них.Українське агентство з авторських та суміжних прав - є державним підприємством, що створене за наказом Міністерства освіти і науки Україниз метою управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

 

 

13. Етапи розвитку правової охорони авторського права в Україні та їх характеристика.

Після проголошення України незалежною суверенною державою перед народом України, її Парламентом та Урядом постало питання про створення законодавчих та організаційних засад, які б забезпечували життєздатність нової держави. Ці процеси охопили всі сфери діяльності і не оминули сферу захисту прав інтелектуальної власності.у 1918 р. у складі Народного міністерства торгу і промисло- вості, що було складовою уряду Української народної республіки, входило 10 департаментів, серед яких були Департамент винаходів та Департамент з охорони промисловості.В Українській Державі часів діяльності уряду Скоропадського замість вищезазначеного міністерства діяло Міністерство торгу і промисловості, до якого входив Департамент фабрично-заводсь- кий. У складі цього департаменту працював відділ винаходів, який «завідував справами по виданню патентів на винаходи, реєстрував товарні знаки, фабричні рисунки і зразки». 27 червня 1918 р. було видане «Регістраційне свідоцтво» за № 1 (як охоронне до видачі патенту).12 вересня 1924 p., коли Україна була вже у складі СРСР, ЦВК і РНК СРСР прийняли Положення про патенти на винаходи, за яким патент став єдиною формою охорони винахідницьких прав. Було встановлено, що патенти видають на нові винаходи, які допускають промислове використання. Патент на винаходи видавали на 15 років, його можна було вільно відчужувати та передавати для використання іншій особі на розсуд патентоволодільця.У цьому ж 1924 p., 12 вересня, було прийнято і постанову ЦВК і РНК СРСР «Про промислові зразки (рисунки і моделі)». Зазна- чений акт передбачав охорону промислових зразків, під якими розумілися нові за виглядом або формою художньо-промисловірисунки. У 1931 р. було прийнято Положення про винаходи і технічні вдосконалення, яке замінило патенти на авторські свідоцтва як основну форму охорони винахідницьких прав.Патентне законодавство переглядали тричі — у 1941, 1959 і 1973 роках, коли приймалися чергові базові акти про винахідництво.8 грудня 1961 р. були затверджені Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік, четвертий розділ яких був також присвячений авторському праву. Права авторів були значно розширені, скороченим був перелік винятків в авторському праві, більше регламентувалася діяльність організацій, які використовують твори, на які є авторські права.18 липня 1963 р. Законом Української РСР був затверджений Цивільний кодекс Української РСР, четвертий розділ якого при- свячувався авторському праву.Після приєднання СРСР у 1973 р. до Всесвітньої конвенції про авторське право (1952 р.)строк дії авторського права після смерті автора було продовжено до 25 років. Після проголошення незалежності у 1991 р. Україна отримала лише окремі елементи державної системи охорони інтелектуальної власності, що перейшли від часів СРСР. Вони потребували докорінної перебудови відповідно до принципів ринкової економіки. Початком організації національної патентної системи вважають 1993 рік, коли постановою Кабінету Міністрів України № 29 від 27 січня 1993 р. було засноване Державне патентне відомство України — центральний орган виконавчої влади. За достатньо короткий час було сформовано організаційну структуру Держпатенту, створено нормативно-правову базу для забезпечення правової охорони промислової власності в Україні, організовано систему реєстрації прав на використання об'єктів права промислової власності.

 

14. Історія становлення правової охорони авторського права у різних правових системах.

Перший етап — найдавніший — фактично нам невідомий. Його правові засади в історичній літературі не простежуються. Ми можемо лише припускати, — якщо були результати творчості, то були і засоби їх охорони. Цей етап існував приблизно до XII ст.Другий етап становлення правової охорони результатів творчої діяльності характеризується привілеями. Привілей надавався певній особі, як правило, наближеній до першої особи, надавав їй певне виключне право, певну перевагу перед іншими. Разом з тим привілей був монопольним правом. Він засвідчувався певною грамотою, яку видавав владика, носій вищої влади (сюзерен, король, цар, імператор, князь тощо).

Привілей міг полягати в самих різноманітних перевагах, полегшеннях, звільненнях від зборів і податків, у наданні монополії тощо.Підставою для надання привілею також могли бути різні причини. Це могло бути винайдення нового способу вироблення певних виробів, виявлення корисних копалин, удосконалення певної системи тощо. За загальним правилом, підставою для надання привілею могла бути будь-яка новизна, що приносила певну вигоду, користь, прибуток особі, яка видає привілей, чи його державі.Мудрий владика завжди підтримував автора такої новизни і передусім наданням йому привілею. Венеціанська Республіка в 1474 р. першою прийняла положення про привілеї “ПартеВенеціана”. На той час серед країн, що досягай найвищого економічного розвитку, якому сприяв розвиток технічної творчості, виділялася Англія. В Англії привілеї почали надаватися уже у XII ст. і до XV ст. надавалися королівською владою. Особливими привілеями підтримувалося заснування нових виробництв на імпортній технології. Зазначені привілеї передбачали виключне право на їх використання і, безперечно, на одержані прибутки.У 1628 p. було прийнято Положення про монополії, яке встановило одну досить принципову засаду охорони патентних прав. У Положенні було проголошеного, що всі монополії позбавлялися будь-яких привілеїв, а їх надання оголошувалося недійсним. Цим Положенням був закладений уже конкретний принцип патентного права — виключність наданих прав — і чітко визначений строк їх чинності.у Росії перший нормативний акт про привілеї був прийнятий у 1723 р. під назвою “Правила выдачипривилегии на заведениефабрик”. Цим актом певною мірою було упорядочено видання привілеїв. 17 червня 1812 р. було прийнято закон Росії “О привилегиях на разныеизобретения и открытия в художествах и ремеслах”. Цим законом передбачалася видача привілеїв на власні винаходи і ті, що завозилися із-за кордону, строком на три, п'ять і десять років. Наприкінці XVIII ст. роль гільдій (привелегій) помітно падає. У Франції вони були ліквідовані Законом від 17 березня 1791 р. Привілеї гільдій в Англії були припинені в 1835 р. Бурхливий розвиток промисловості та інших галузей господарювання сприяли появі на ринку великої кількості товарів різних виробників. Перші закони, що встановлювали цивільно-правову охорону товарних знаків, були прийняті в другій половині XIX ст.: у Франції — в 1857 р., в США — в 1881 p., у Великобританії — в 1883 p., Німеччині — в 1884 р.

Проте в царській Росії такий закон був прийнятий ще раніше — в 1830 р. Перший патентний закон у 1790 р. приймають Сполучені Штати Америки. Наступного 1791 р. такий же закон приймає Франція. Промислова революція, що відбулася в ряді країн наприкінці XIX ст. та на початку XX ст. зумовила різке зростання винахідницької активності. Патентна система охорони промислової власності все більше поширюється у світі і одночасно удосконалюється. певною мірою обмежувало свободу торгівлі, адже запатентовані вироби, в яких було використано запатентований винахід, не можна було ввозити в країну патентування без дозволу патентовласника.Так поступово виникали і складалися передумови ідеї міжнародної охорони винаходів. Наступний етап у розвитку системи правової охорони промислової власності характеризується її інтернаціоналізацією. Початок етапу був покладений названою Паризькою конвенцією, яка потягнула за собою підписання ще ряду конвенцій. ля координації їх діяльності з метою посилення міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної, творчої діяльності в 1967 р. у Стокгольмі була підписана Конвенція про утворення Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ).

 

15. Поняття авторського права. Об‘єктивне та суб’єктивне авторське право.

Авторське право — це надане законом виключне право автора твору оголосити себе творцем цього твору, відтворювати його, розповсюджувати або доводити його до відома публіки будь-якими способами і засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати твір визначеним способом.

Об’єктивне право - це певна система встановлених державою загальнообов’язкових правових норм, реалізація яких забезпечу- ється державним примусом. Тому в об’єктивне авторське право як різновид права інтелектуальної власності є цивільно-правовим інститутом, норми якого регулюють певну зовнішньо і внутрішньо споріднену категорію особистих немайнових та майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майно- вій самостійності їх учасників, пов'язаних зі створенням і викорис- танням літературних, художніх та інших творів, а також з розпоряд- жанням майновими правами інтелектуальної власності щодо них.

Суб’єктивне авторське право - це сукупність особистих немай- нових та майнових прав, які належать конкретному автору відповід- но до закону (оголосити себе автором твору, доводити його до відо- ма публіки, відтворювати та розповсюджувати або використовува- ти твір будь-якими іншими способами і засобами, дозволяти іншим особам використовувати твір певними способами), а також права, які належать спадкоємцям автора чи іншим суб’єктам авторського права у зв’язку з використанням конкретних творів науки, літерату- ри і мистецтва.

 

16. Об'єкти авторського права та їх види. Співвідношення поняття «об‘єкт авторського права» та «твір».Список об'єктів авторського права: Літературний твір Музичний твір, Твір образотворчого мистецтва. Твір декоративно-прикладного мистецтва, Твір архітектури, Твір картографії (наприклад, ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури), Фотографічний твір, Складений твір, Виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори, База даних, Комп'ютерна програма. Аудіовізуальний твір, Сценічний твір (драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші номери), Твір в області науки, Твір у перекладі (зокрема, тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів), Твір у переробці. Відповідно, до українського законодавства АП діє протягом усього життя автора й 70 років після його смерті. Якщо твір оприлюднено анонімно або під псевдонімом, який не прямо асоціюється з конкретною людиною й не є загально відомим, то АП діє лише протягом 70 років після оприлюднення твору. Якщо твір був створений у співавторстві, АП діє протягом життя його авторів і 70 років після смерті останнього з них. фПісля завершення строку дії АП твори переходять до суспільного надбання. Це означає, що будь-хто може їх вільно використовувати без виплати авторської винагороди нащадкам автора. об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, що має певні, встановлені законом, ознаки: а) творчий характер; б) вираження у будь-якій об'єктивній формі. Об'єктом авторського права може бути лише твір, що є результатом творчої праці. Якщо якесь творення не є результатом творчої праці, то така робота не може бути визнана твором і, отже, об'єктом авторського права. Не вважається об'єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарській машинці чи набір на комп'ютері чужого твору або навіть його літературна обробка — редагування, коректура тощо).

17. Умови надання охорони об’єктам авторського права.Згідно ЗУ«Про авторське право і суміжні права»охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.
Будь-який громадянин України має право запатентувати винахід, корисну модель, промисловий зразок в інших країнах. Для цього до подачі заявки на одержання охоронного документа за кордоном заявник зобов'язаний подати заявку до Державного департаменту інтелектуальної власності та інформувати його про свій намір здійснити таке патентування. Якщо протягом трьох місяців від дати подачі заявки не надійде заборона на патентування, то заявка може бути подана у відповідний орган відповідної держави. При цьому, якщо патентування винаходу здійснюється за процедурою Договору про патентну кооперацію (РСТ), міжнародна заявка теж подається до Державного департаменту інтелектуальної власності. Патентування за кордоном здійснюється, як правило, через посередника -патентного повіреного України. Принцип автоматичної охорони означає, що охорона за національним режимом надається автоматично без будь-яких формальних умов реєстрації тощо. цільної системи захисту права інтелектуальної власності в Україні ще немає. Є лише розрізнені, часто неузгоджені між собою правові норми, що містять чинні закони України про інтелектуальну власність. 18. Особливості набуття правової охорони похідних творів та баз даних.

Правова охорона баз даних регулюється Директивою № 96/9/ЄЕC від 11 березня 1996 р. Директива 96/9/ЄЕС визначає, що охорона, яка запроваджується, відноситься до баз даних незалежно від їх форми. При цьому під «базою даних» розуміють збірник окремих творів, даних або інших матеріалів, розташованих в систематичному або методичному порядку і доступних в індивідуальному порядку через електронні або інші засоби. Зазначене визначення уточнюється у преамбулі Директиви. «Термін «база даних» слід розуміти як такий, що відноситься до будь-якого зібрання літературних, художніх, музичних або інших творів і матеріалів, таких як тексти, звуки, зображення, цифри, факти і дані...» (п. 17 преамбули), а також включає «елементи, необхідні для функціонування або користування деякими з баз даних, наприклад тезауруси або системи інформації» (п. 20 преамбули). Зазначене визначення таким чином включає не тільки дані в електронному вигляді, а і енциклопедії, словники, збірники наукових праць, антології, довідники вулиць, календарні плани, підшивки замовлень та інвойсів, листки з цінами та товари, газети та журнали. Похідний твір - твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів).



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.180.223 (0.007 с.)