Характеристика Паризької конвенції про охорону промислової власності 1883р.

Дана конвенція проголошує такі принципи: Принцип національного режиму - Можливість отримання правової охорони для будь-якої особи як громадянина країни, так і без громадянства Принцип пріоритету - Пріоритет – це першість у часі при здійсненні будь-якої діяльності. Пріоритет для об'єктів промислової власності можливо вимагати тільки один раз. Для винаходів можливо встановити пріоритет на протязі 12 місяців з дати подачі правильно оформленої заявки на видачу патенту в національне відомство, для корисних моделей, промислових зразків та знаків для товарів та послуг - на протязі 6 місяців Принцип територіальності прав - Патент, виданий на Україні за національною системою охорони, буде мати дію охорони тільки на території України. Держави-учасниці Паризького Союзу мають право у відповідності зі своїми інтересами встановлювати особливі вимоги до порядку отримання прав на об'єкти промислової власності. Незалежність патентної охорони - Патент може видаватися тільки згідно з національним законодавством. Так, наприклад, в країнах ЄС заборонено патентувати способи лікування людини, а в Україні та Росії на це може бути виданий патент. Право на ім’я - Автор винаходу та корисної моделі може бути названий, автор промислового зразка повинен вказуватися завжди. Принцип балансу інтересів: винахідник – власник патенту – суспільство - У разі безпідставної відмови власника патенту надати ліцензію, у судовому порядку можливо отримати примусову ліцензію. Ліцензія примусова - правовий документ, що видається за рішенням компетентної інстанції в обов'язковому порядку при наявності певних обставин (невикористання об'єкта промислової власності, недостатнє використання, суспільна потреба у більш широкому використанні винаходу) у випадку неможливості досягти згоди із власником власності на патент. Плата за примусову ліцензію розраховується за затратним методом У випадку форс-мажорних обставин можливо використання винаходу без дозволу власника патенту -У разі Чорнобильської катастрофи було проведено пошуки на усі можливі способи запобігання наслідкам.. Принцип тимчасової охорони на виставках -У цьому разі отримується пріоритет виставки, тобто пріоритет винаходу, промислового зразка або корисної моделі, передбачений для країн-учасниць Паризької конвенції з охорони промислової власності та що встановлюється на вимогу заявника, починаючи з дати розміщення експоната на офіційній або офіційно визнаній міжнародній виставці. Дає змогу для охорони об'єктів інтелектуальної власності, які що не мають охоронних документів. Діє пріоритету для винаходів - 12 місяців, для корисних моделей та промислових зразків 6 місяців (тобто за цей період є можливість податі документи для отримання патенту). Після закінчення терміну втрачається новизна об'єкту, отримання охоронного документу стає неможливим.

56. Примусова ліцензія: поняття, підстави видачі.

Чинне законодавство України про промислову власність містить припис, за яким у разі невикористання об'єкта про­мислової власності без поважних причин протягом трьох років, почина­ючи від дати публікації відомостей про видачу охоронного документа, або від дати, коли використання об'єкта промислової власності було припинено, на цей об'єкт може бути видано так звану примусову ліцен­зію. Будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використову­вати даний об'єкт, може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на його використання. Суд може прийняти рішення про надан­ня такого дозволу (примусової ліцензії) за таких умов:

1) із власником охоронного документа не вдалося дійти згоди про укладення ліцензійної угоди;

2)власник охоронного документа не зміг довести, що факт невико­ристання об'єкта зумовлений поважними причинами;

3) примусова ліцензія надається на умовах невиключної ліцензії.

Примусова ліцензія, видана судом, має містити обсяг використання,строк дії дозволу та порядок виплати винагороди власнику охоронного документа.

В умовах воєнного та надзвичайного стану, а також в інтересах су­спільства Кабінет Міністрів України має право дозволити визначеній ним особі використовувати об'єкт промислової власності дозволу влас­ника охоронного документа. Такий дозвіл також надається на умовах невиключної ліцензії, але з виплатою власникові документа відповідної компенсації.

Видача примусової ліцензії на секретний об'єкт промислової влас­ності може мати місце лише за умови, що зацікавлена особа має дозвіл на доступ до цього об'єкта від Державного експерта.

Якщо зазначена особа не може дійти з власником охоронного доку­мента згоди щодо надання ліцензії, то Кабінет Міністрів України має право дозволити особі, визначеній Державним експертом, використову­вати секретний об'єкт без згоди власника на умовах невиключної ліцен­зії з виплатою йому відповідної компенсації.

57. Форми та способи захисту прав авторів та патентовласників на об’єкти патентного права.

 

У сфері промислової власності існують дві основні форми захи-сту прав: юрисдикційна та неюрисдикційна. Згідно із законодавст-вом України захист прав у сфері промислової власності здійснюється переважно в юрисдикційній формі, тобто шляхом звернення до державних органів, що уповноважені розглядати справи про правопорушення у сфері інтелектуальної власності та виносити по них обов'язкові для виконання рішення. У свою чергу юрисдикційна форма захисту охоплює адміністра-тивний та судовий порядки розгляду справ та застосування перед- бачених законом заходів захисту. У науковій літературі та правоза-стосовчій практиці адміністративний порядок розгляду справ визна-чається як спеціальна форма, що застосовується як виняток із загального правила у випадках, безпосередньо передбачених зако-ном (наприклад, діяльність Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності по розгляду спорів, що виникають з приводу видачі охоронного документу — патенту або свідоцтва). Загальна форма захисту пов'язується з діяльністю судів загальної юрисдикції (наприклад, спори про встановлення або визнання авторства). Захист прав та інтересів авторів і патентовласників може також здійснюватися й у неюрисдикційній формі. Це — самостійні дії фі- зичних та юридичних осіб із захисту своїх порушених прав на об'єкти промислової власності без звернення по допомогу до дер-жавних або інших компетентних органів. У цьому випадку припи-нення правопорушення здійснюють самі заінтересовані особи. способи захисту Це ком-плекс заходів, що їх самостійно (добровільно) здійснюють поруш-ники чи примусово — уповноважені державні органи та які спря-мовані на припинення порушення або відновлення (визнання) порушених суб'єктивних прав авторів і патентовласників. Способи захисту прийнято розрізняти залежно від юрис- дикційних органів, що здійснюють захист, та галузевої приналеж-ності норм права, що їх передбачають, а саме: цивільно-правовий, кримінально-правовий та адміністративно-правовий захист. Способи захисту прав і законних інтересів авторів і патенто- власників, що розглядаються в судовому порядку (в судах загаль-ної юрисдикції, господарських і третейських судах), поділяються на цивільно-правові та кримінально-правові. Цивільно-правові способи захисту прав є передбаченими законом матеріально-правовими заходами примусового характеру, за допо-могою яких здійснюється визнання або відновлення порушених прав та інтересів авторів об'єктів промислової власності або власників прав на них, припинення порушень, а також майновий вплив на по- рушників. Основна мета цивільно-правової відповідальності — не пока- рання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкоду-вання заподіяної шкоди. Нарівні з цивільно-правовими способа- ми захисту прав на об'єкти промислової власності законодавство України передбачає також кримінально-правову відповідальність за деякі порушення цих прав. Кримінально-правова відповідальність відрізняється від цивільно-правової тим, що порушник несе відповідальність перед державою, а не безпосередньо перед авто- ром або власником прав на об'єкт промислової власності.Іншим способом захисту промислової власності є адміністра-тивно-правовий спосіб захисту — це передбачені законом заходи при-мусового характеру, що застосовуються органами виконавчої влади, за допомогою яких здійснюється відновлення (визнання) порушених прав суб'єктів права інтелектуальної власності, припинення пору-шень, а також майновий вплив на порушників.