Внутрішня основа черепа: межі, будова і сполучення середньої черепної ямки.

Середня черепна ямка (fossa crania media) значно глибша, ніж передня черепна ямка. Стінки середньої черепної ямки утворені тілом і великими крилами клиноподібної кістки, передньою поверхнею кам янистої частини і лусковою частиною скроневих кісткок. У середній ямці модна виділити центральну частину і бічні відділи. Центральну частину займає турецьке сідло з гіпофізною ямкою. Попереду цієї ямки знаходиться перед перехресна борозна (sulcus prechiasmaticus), яка веде до правого і лівого зорових каналів. Через ці канали проходять зорові нерви і очні артерії. Між малим крилом, великим крилом і тілом клиноподібної кістки розташована верхня очноямкова щілина (fissura orbitalis superior), через яку в очну ямку проходять нерви. Задній край малих крил і горбок сідла клиноподібної кістки відокремлюють передню черепну ямку від середньої, а границею між середньою і задньою черепними ямками є верхній край є верхній край кам янистої частини скроневих кісток і спинка сідла клиноподібної кістки.

 

38.

Внутрішня основа черепа: межі, будова і сполучення задньої черепної ямки.

Задня черепна ямка (fossa cranii posterior) найглибша. ЇЇ утворюють потилична кістка, задня поверхня кам янистих частин і внутрішня поверхня соскоподібних відростків правої і лівої скроневих кісток, а також задня частина тіла клиноподібної кістки і соскоподібні кути тім яних кісток. У центрі ямки розташований великий отвір, попереду від нього – схил потиличної кістки. Позаду від великого отвору по серединній лінії розташовані внутрішній потиличний гребінь і хрестоподібне підвищення. На задній поверхні кам янистих частин скроневих кісток знаходиться внутрішній слуховий отвір, що веде у внутрішній слуховий хід. На дні задньої черепної ямки є яремний отвір (foramen jugulare), яким закінчується борозна сигмоподібної пазухи. Через яремні отвори проходять нерви, а також виходить внутрішня яремна вена, яка є продовженням сигмоподібної пазухи. Границею між склепінням і внутрішньою основою черепа в ділянці задньої черепної ямки є борозна поперечної пазухи, що переходить з кожного боку в борозну сигмоподібної пазухи.

 

39.

Вікові особливості будови кісток черепа.

Череп немовляти має ряд істотних особливостей. Мозковий череп внаслідок активного росту головного мозку і раннього формування органів чуття за об ємом у 8 разів більший за лицевий. У немовляти очні ямки широкі. Лобові і тім яні горби добре виражені, тому зверху череп виглядає чотирикутним. Лобова кістка складається з двох половин, надбрівних дуг і лобової пазухи ще немає. Верхні щелепи недорозвинені, коміркових відростків ще немає, тому лицевий череп короткий. Нижня щелепа складається з двох половин, усі частини скроневої кістки розташовані окремо, а між ними добре виражені сполучнотканинні і хрящові прошарки. Соскоподібний відросток не сформований. Лобова кістка починає формуватися на 9-му тижні ембріогенезу із двох перших центрів скостеніння, що виникають у сполучнотканинній пластинці. Клиноподібна кістка розвивається із хряща на 9-му тижні ембріогенезу. Центри скостеніння потиличної кістки закладаються на 8-10-му тижні, а злиття відбувається на 3-5 році життя. Решітчаста кістка утворюється з 3 центрів скостеніння. Зрощення у єдину кістку відбувається на 6 році життя дитини. Тім яна кістка формується на 8 тижні внутрішньоутробного життя. Зрощення частин скроневої кістки в одну відбувається до 13 років.

У перші 6 місяців після народження об єм порожнини черепа подвоюється, до 2-х років потроюється, а у дорослої людини він у 4 рази більший, ніж у немовляти. Після народження череп росте нерівномірно, тому виділяють 3 етапи його росту і розвитку. Перший період – від народження до 7 років: інтенсивний ріст основи черепа, розвиток потиличної ділянки (внаслідок ходьби), ріст лицевого черепа в ширину і висоту. Другий період – від 7 до початку статевого дозрівання (12-13 років) характеризується сповільненим, але рівномірним ростом черепа. Росте склепіння мозкового черепа, заростає луско-соскоподібний шов, закінчується зрощення частин окремих кісток черепа. У третьому періоді – від 13 до 23 років інтенсивно росте лицевий череп, виникають його статеві відмінності. У людей похилого віку заростають шви, значно зменшуються коміркові дуги верхніх і нижніх щелеп. Кістки черепа стають тоншими.

 

40.

Статеві та індивідуальні особливості будови кісток черепа.

Для індивідуальної характеристики форми черепа прийнято визначати його розміри (діаметри): поздовжній, поперечний і висотний. Співвідношення поздовжнього розміру до поперечного, помножене на 100, складає довжино-широтний індекс. Вивчаючи різноманітні форми і розміри черепів та їх окремих кісток при антропологічних дослідженнях, можна визначити вік і стать людини, індивідуальні особливості розвитку головного мозку, органів чуття, початкових відділів травної і дихальної систем. За рельєфом внутрішньої поверхні черепа можна відтворити форму, розміри головного мозку та його частини. Зовнішня форма черепа багато в чому залежить від розвитку м язів голови і шиї, які мають моделюючий вплив на кістки черепа. Статеві відмінності черепа людини незначні, тому іноді важко відрізнити чоловічий череп від жіночого. У чоловіків на черепі сильніше розвинута горбистість та лінії, до яких прикріплюються більш потужні м язи. Також у чоловіків більше виражений потиличний виступ, каркові лінії і надбрівні дуги. Очні ямки більші за розмірами. Кістки черепа чоловіків товстіші, ніж жіночого. Поздовжній і вертикальний розмір черепа у чоловіків більший. Загалом у зв язку з великими загальними розмірами тіла, чоловічий череп більший, ніж жіночий. Однак відносний о бєм черепа на одиницю довжини тіла в жінок більший, ніж у чоловіків. Мозковий череп краще розвинений у жінок, ніж у чоловіків. Але яка б не була мінлива форма черепа людини, це не впливає на її розумові здібності.

 

41.

Частини і будова трубчастих кісток.

Довга трубчаста кістка (os longum) має видовжену середню частину діафіз (diaphysis), циліндричної або тригранної форми два стовщені кінці – наростки, або епіфізи (epiphysis). Найближщий до тулуба наросток називають проксимальним, а протилежний – дистальним. На кожному з епіфізів розташована суглобова поверхня (facies articularis), яка вкрита наростковим хрящем, який сполучається в суглобі з відповідною кісткою. Суглобова поверхня може бути опуклою, увігнутою або у вигляді виростка. Тіло трубчастої кістки утворене зі щільної речовини, у середині тіла є кістковомозкова порожнина (cavitas medullaris), яка заповнена кістковим мозком. Наростки побудовані з губчастої речовини, яка ззовні вкрита тонкою пластинкою зі щільної речовини. У губчастій речовині розміщений кістковий мозок. Ділянка, яка розташована між діалізом і епіфізом, називається метафізом.

 

42.

Верхня кінцівка: її частини і кістки, що їх утворюють.

Кістки верхньої кінцівки поділяють на кістки пояса і кістки вільної частини верхньої кінцівки. Пояс верхньої кінцівки (cingulum membri superioris) представлений з кожного боку дваома кістками – лопаткою (scapula) і ключицею (clavicula), які прикріплені до грудної клітки за допомогою м язів і зв язок, а попереду і при середньо ключиця з єднується з грудиною за допомогою суглоба. Таке сполучення дозволяє верхній кінцівці виконувати рухи у великому обсязі. Скелет вільної верхньої кінцівки (skeleton membri superioris liberi) складається з плечової кістки (humerus), ліктьової (ulna) і променевої кісток (radius), кісток кисті (ossa manus). Усі кістки між собою з єднані рухливо, особливо в ділянках передпліччя і кисті, що забезпечує

 

44.

Лопатка (scapula)

Це плоска кістка, є дві поверхні-реброва(передня), дорсальна(задня)- facies costalis et posterior. 3 краї верхній, латеральний, медіальний - margo superior, medialis, lateralis.

3 кути - angulus superior, inferior, lateralis. 2 відростки надплечовий, дзьобоподібний- acromion, processus coracoideus. На ребровій поверхні є підлопаткова ямка - fossa subscapularis. Задня поверхня розділена остю лопатки на 2 ямки – надостьову, підостьову (fossa supraspinata et infraspinata).Верхній край містить вирізку лопатки (incisura scapula) від якої відгалужується дзьобоподібний відросток. Бічний кут лопатки містить суглобову западину(cavitas glenoidalis).Вище западини надсуглобовий горбок, нижче підсуглобовий (tuberculum supraglenoidale et infraglenoidale). Лопатка у фронтальній площині з гострим кутом – вниз, остю – назад, суглобовою западиною – латерально.

Ключиця (clavicula)

Має тіло(corpus claviculae), 2 кінці – грудинний, надплечовий (extremitas sternalis et acromialis). Верхня поверхня гладка, на нижній помітні втиснення реброво-ключичної зв’язки (impression ligamenti costoclavicularis) борозна підключичного м’яза (sulcus musculi subclavii).Конусоподібний горбок, трапецієподібну лінію (tuberculum conoideum et linea trapezoidea).Ключиця розташована горизонтально плоским кінцем, акроміальним - латерально, гладкою поверхнею – вгору, опуклістю гру динного кінця вперед.

 

45.

Плечова кістка(humerus)

Має тіло(corpus humeri), 2 кінці проксимальний і дистальний, 2 передні поверхні – присередню передню(facies anterior medialis et lateralis et posterior), 2 краї - присередній та бічний(margo lateralis et lateralis). Дельтоподібна гористість (tuberositas deltoidea).На проксимальному кінці плечової кістки – головка пл. кістки(caput humeri) її обмежує анатомічна шийка(collum anatomicum). Нижче – великий і малий горбки(tuberculum majus et minus), які продовжуються у свої гребені, між горбками лежить міжгорбкова борозна (sulcus itertubercularis). Нижче знаходиться хірургічна шийка (collum chirurgicum).Дистальний кінець закінчується виростком плечової кістки (condylus humeri), що має головочку(capitulum humeri), та блок (trochlea humeri), над блоком – вінцева ямка (fossa coronoidea), над головочкою – променева (fossa radiata), позаду ліктьова (fossa olecrani). Присередній і бічний краї закінчуються надвиросками(epicondyli medialis et lateralis).

 

47.

Ліктьова кістка(ulna)

Має тіло (corpus ulnae), проксимальний, дистальний кінці. Три краї – передній, середній, міжкістковий (margo anterior, posterior, interosseus) три поверхні – передню, задню, при середню. Проксимальний кінець ліктьової кістки містить вінцевий відросток (processus coronoideus), задній ліктьовий (olecranon), між якими знаходиться блокова вирізка(incisura trochlearis). Під вінцевим відростком знаходиться гористість ліктьової кістки (tuberositas ulnae) а з боку променева вирізка (incisura radialis). Дистальний кінець завершується головкою(caput ulnae) та шилоподібним відростком (processus styloideus). Суглобова поверхняголовки колова (circumferentia articularis).

Орієнтування - ліктьова кістка розташована вертикально, масивним кінцем вгору і блоковою вирізкою вперед, міжкістковим краєм латерально.

 

46.

Променева кістка(radius)

Має тіло(corpus radii), проксимальний, дистальний кінці, передню, задню, бічну поверхню (facies anterior, posterior, lateralis). Проксимальний кінець кістки – гористість променевої кістки(tuberositas radii) і закінчується головкою (caput radii), яка має суглобову ямку (fovea articularis). Має шийку(collum radii).

Дистальний кінець має дорсальний горбок(tuberculum dorsale), шилоподібний відросток(processus styloideus), ліктьову вирізку (incisura ulnaris).

Ліктьова кістка розташована вертикально масивним кінцем вгору і блоковою вирізкою вперед, міжкістковим краєм – медіально, опуклістю назад.

 

48.

Кістки кисті (ossa manus)

Три відділи – кістки зап’ястка (ossa carpi), кістки п’ястка (ossa metacarpi), кістки пальців кисті(ossa digitorum manus)

Кістки зап’ястка

Розташовані двома рядами

Проксимальним – 4 кістки човноподібна(os scaphoideum), півмісяцева (os lunatum), тригранна (os triquetrum), горохоподібна(os pisiforme).

Дистальним – 4 кістки кістка-трапеція(os trapezium), трапецієподібна(os trapezoideum), головчаста (as capitatum), гачкувата(hamatum). Рахунок ведеться з блоку великого пальця (pollis).