Основні осі і площини тіла людини.

Основні осі і площини тіла людини.

Виділяють такі частини тіла людини:голова(caput); шия(cervix); тулуб(truncus); до складу якого належать грудна клітка(thorax),груди(pectus),живіт(obdomen),спина(dorsum),таз(pelvis);верхні кінцівки(membri superiorеs);нижні кінцівки(membri inferiorеs).Для визначення розташування і положення органів використовують 3 взаємноперпендикулярні анатомічні площини(plana),які уявно можна провести через буд-яку точку органа чи ділянку тіла людини:сагітальну(planum sagittalia)-уявна вертикальна площина,яка пронизує тіло спереду назад;лобову(planum frontalia),яка є паралельною до лоба і розташована перпендикулярно до сагітальной площини;горизонтальну(planum horizontalia),що розташована перпендикулярно до перших двох.Для визначення напрямків рухів у суглобах і орієнтації органів відносно положення тіла в просторі виділяють 3 уявні анатомічні осі відповідно до 3 анатімічних площин.Лобова вісь(фронтальна)є горизонтальною і розташована паралельно до лобової площини.Навколо неї можна проводити згинання((flexio)і розгинання(extentio)кінцівок та інших частин тіла.Стрілова вісь(сагітальна)є також горизонтальною і розташова паралельно до сагітальної площини.Навколо неї можна приводити(adductio)і відволити(abductio)кінцівки та інші частини тіла.Навколо вертикальної осі можна робити обертання(rotatio)частин тіла.Окрім того, можливі кругові рухи(circumductio),коли кінцівка чи інша частина тіла описує конус,верхівкою якого є певний суглоб.

 

2.

Визначення скелета,основні функції скелета.

Опорно-руховий апарат складається з активної і пасивної частини.Пасивна частина-це кістки і з*єднання між ними.Активна частина представлена склетними поперечнопосмугованими м*язами.З кісток утворений скелет(206-207), що виконує опорну,захисну і пересувну функції.Кістки скелета утворюють стінки порожнин,які надійно захищаюсь розташовані в них органи від ушкоджень.Скелет поділяється на осьовий,до якого належить череп,що складається з 29 кісток,хребтовий стовп(32-34 хребці)і грудна клітка(24 ребра і грудина),і додатковий скелет,що включає кістки верхніх(64)і нижніх(62)кінцівок.М*який скелет утворюють сполучнотканинні структури:зв*язки,апоневрози,фасції,міжкісткові перетинки.

 

3.

Основні стадіїрозвитку скелека філо- та онтогенез.

Кістки розвиваються здебільшого із мезенхіми склеротомів.Кістки побудовані з кісткової та хрящової тканини,яка складається з клітин і щільної міжклітинної речовини.Хрящ і кістка об*єднані між собою спільністю походження,будови і функції.Попередником більшості кісток є хрящ.Хрящовий скелет у зародка людинискладає близько 60% від маси всього тіла.Поступово хрящ змінюється кісткою.

 

4.

Кістка,як орган.

У живму організмі кістка побудована з декількох тканин.Серед них основною є кісткова(textus osseus).Зовні кісткова тканина складається зі щільно розташованих пластинок,які утворюють щільну речовину(substantia compacta).Глибше кісткові пластинки розташовані розріджено,обмежуючи численні порожнини.Це губчаста речовина(substantia spongiosa),яка в кістках склепіння черепа зветься губчатка або діплює(diploё).У товщі трубчастої кістки знаходиться мозкова порожнина(cavias medullaris),заповнена кістковим мозком(medulla ossium).В залежності від віку і локалізації останній може бути червоним(medulla ossium rubra)або жовтим(medulla ossium flava).Мозкову порожнину або канал вистилає ендоост-тонка сполучнотканинна пластинка.Значно товстіша пластинка-окістя(perioseum)-вкриває кістки ззовні до суглобового хряща(cartilago articularis).Окістя має два прошарки:зовнішній-волокнистий,внутрішній-остеогенний.За рахунок останнього кістка росте в товщину.В місцях зчленування кістки вкриті суглобовими хрящами,переважно гіаліновими.Структурна одиниця-остеон.ДДо поняття «кістка,як орган»слід віднести кісткову тканину,окістя,кістковий мозок,суглобовий хрящ та судини і нерви.У живої людини кістка містить близько 50%води,28%органічних і 22%неорганічних речовин,які визначають її міцність та пружність.У кожній трубчастій кістц ірозрізняють наступні частини:1.Тіло(діафіз)(diaphysis)-середня частина нервової трубки.2.Кінці:проксимальний та дистальний-протилежний.Кожний кінець кістки в свою чергу має метафіз,який знаходиться між діафізом і епіфізом.Епіфіз відмежований від метафіза прошарком хряща-метаепіфазним хрящем і містить,зазвичай,суглобову поверхню(facies articularis),вкриту суглобовим хрящем(cartilago articularis).Кінці кісток несуть на собі кісткові виступи-апофізи(apophysis).Метафізи,епіфізи,апофізи побудовані з губчастої речовини і розвиваються з окремих центрів скостеніння.

 

5.

Класифікиція ребер.Будова 1-12 ребер.

Ребро(costa).склет людини налічує 12 пар ребер.Кожне ребро має вигляд довгої плоскої дугоподібно вигнутої пластинки,що складається з ребрової кістки і передньої коротшої частини-ребрового хряща(cartilago costalis).7 пар верхніх ребер,які ребровими хрящами з*єднуються з грудниною,називаються справжніми ребрами(costae verae).Нижні 5 пар ребер називаються несправжніми(costae spurie).Причому 8,9,10 пари ребер з*єднуються не з грудниною,а з хрящем вище розміщеного ребра.11 і 12 ребра мають короткі реброві хрящі,що закінчуються в товщі м*язів черевної стінки.Ці ребра відрізняються від інших більшою рухливістю,тому їх ще називають коливними ребрами(costae fluctuantes).Задній кінець кожної ребрової кістки закінчується головкою ребра(caput costae),на якій є суглобова поверхня головки ребра(facies articularis capitis costae).Головки зчленовуються з ребровими ямкпми на тілах грудних хребців.На головках 2-10 ребер,які з*єднуються з верхньою і нижньою ребровими ямками двох суміжних грудних хребців,розташований гребінь головки ребра(crista capitis costae).Цей гребінь поділяє суглобову поверхню головки на 2 частини.Від нього починається зв*язка,що прикріплює головку ребра до відповідного міжхребцевого диску.Головки 1,11,12 ребер гребеня не мають,бо вони зчленовуються тільки з повною ямкою на тілі однойменного хребця.Головка ребра переходить у вужчу частину-шийку ребра(collum costae),на якій є гребінь шийки ребра(crista colli costae).На межі шийки і тіла ребра розташований горбок ребра(tuberculum costae).На горбку десяти верхніх ребер є суглобова поверхня горбка ребра(facies articularis tuberculi costae)для зчленування з ребровою ямкою поперечного відростка відповідного хребця.Горбок на 11 і 12ребрах майже не помітний,на ньому відсутня суглобова поверхня для поперечного відростка.Найдовша і широка передня частина ребрової кістки називається тілом ребра(corpus costae),яке дещо зкручене навколо власної поздовжньої осі і біля горбка різко вигнуте вперед.Це місце називається кутом ребра(angulus costae).Тіло ребер плоске,має зовнішню і внутрішню поверхні,верхній закруглений і нижній гострі краї.Внутрішня поверхня ребра гладка,вздовж нижнього краю тіла проходить борозна ребра(sulcus costae),у якій залягають міжреверні судини та нерви.Передня стовщена частина тіла ребра на кінці має ямку для з*яднання з ребровим хрящем.1 ребро(costa prima),на відміну від інших,розташоване горизонтально,має верхню і нижню поверхні,присередній і бічний краї.На його верхній поверхні є горбок переднього драбинчастого м*яза(tuberculum musculi scaleni arterioris).Пзаду горбка проходить боозна підключичної артерії(sulcus arteriae subclaviae),спереду-борозна підключичної вени(sulcus venae subclaviae).На 1 ребрі його кут збігається з горбком.Друге ребро(costae secunda)несе на собі слід прикріплення зубця м*яза-горбистість переднього зувчастого м*яза(tuberositas musculi serrati anterioris).11 та 12 ребра не мають горбків,а 12 і кута.

 

11.

Будова груднини.

Груднина(sternum)-це плоска губчаста кістка,яка складається з трьох частин.Зверху вниз-ручка(manubrium sterni),тіло(corpus sterni),мечоподібний відросток(processus xyphoideus).Основні анатомічні утвори груднини визначаються прикріпленням до неї ключиць та семи пар верхніх ребер.Ручка груднини має парну ключичну вирізку(incisura clavicularis),між цими вирізками міститься яремна вирізка(incisura jugularis),а нижче від них-вирізки перших для ребер(incisurae costae primae).Ручка і тіло груднини з*єднані між собою під кутом,спрямованим вперед(angulus sterni).Тіло груднини-найдовша її частина.По обидва боки тіла груднини,починаючи з місця його з*єднання з ручкою,знаходяться реброві вирізки 2-7 ребер(incisurae costales 2-7)Мечоподібний відросток може бути роздвоєнним або мати отвори.Губчаста тканина груднини містить червоний кістковий мозок і це використовують в гематології.

 

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

21.

22.

Стінки носової порожнини

Верхня стінка Має дахоподібну форму і утворена носовими кістками, носовою частиною ло­бової кістки, решітчастою пластинкою решітчастої кістки і тілом клиноподібної кістки.

Нижня стінка Це верхня (носова) поверхня половини кісткового піднебіння (піднебінний відросток верхньої щелепи і горизонтальна пластинка піднебінної кістки).

Латеральна стінка Утворена шістьма кістками (їх елементами): лобовим відростком і носо­вою поверхнею верхньої щелепи, сльозовою кісткою, лабіринтом решітчас­тої кістки, перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки, медіальною пластинкою крилоподібного відростка клиноподібної кістки, нижньою но­совою раковиною.

Медіальна стінка — це кісткова носова перегородка.

Сполучення носових ходів

Верхній носовий хід (meatus nasalis superior) сполучається:з передньою черепною ямкою через решітчасту пластинку;з клиноподібною пазухою через клино-решітчасту заглибину та отвір клиноподібної пазухи (recessus spphenoethmoidalis et apertura sinus sphenoidalis); з крилопіднебінною ямкою через клино-піднебінний отвір (foramen sphenopalatinum)\ з очною ямкою через задній решітчастий отвір;із задніми решітчастими комірками. Середній носовий хід (meatus nasalis mйdius) сполучається:з лобовою пазухою через решітчасту лійку (infundibulum ethmoidale); з верхньощелепною пазухою через верхньощелепний розтвір (hiatus maxillaris); із середніми та передніми решітчастими комірками. Нижній носовий хід (meatus nasalis inferior) сполучається з очною ямкою через нососльозовий канал. Спільний носовий хід (meatus nasalis communis)- це простір між раковинами з одного боку і кістковою носовою перегородкою носа з другого боку.

 

33.

Піднебінна кістка (os palatinum) парна, бере участь в утворенні стінок кісткової порожнини носа, порожнини рота, орбіти і крило-піднебінної ямки. Складається з тонких горизонтальної і перпендикулярної пластинок. Горизонтальна пластинка (lamina horizontalis) має чотирикутну форму. Переднім краєм вона з`єднується з заднім краєм піднебінного відростка верхньої щелепи, а при середній край зростається серединним піднебінним швом з таким же краєи протилежної пластинки. Отже, кісткове піднебіння (palatum osseum) утворюють піднебінні відростки верхніх щелеп і горизонтальні пластинки піднебінних кісток. Уздовж присереднього краю горизонтальної пластинки, як і на піднебінному відростку верхньої щелепи, розташований носовий гребінь (crista nasalis), який закінчується задньою носовою остю (spina nasalis posterior). Піднебінна кістка має 3 відростки: пірамідний, очноямковий і клиноподібний. Пірамідний відросток (processus pyramidalis) входить у вирізку між бічною і присередньою пластинками крилоподібного відростка клиноподібної кістки, доповнюючи знизу крилоподібну ямку. Очноямковий і клиноподібний відростки розміщені на верхньому краї перпендикулярної пластинки. Очноямковий відросток (processus orbitalis) бере участь в утворенні нижньої стінки орбіти. Клиноподібний відросток (processus sphenoidalis) приєднується до нижньої поверхні тіла клиноподібної кістки.

 

34.

44.

Лопатка (scapula)

Це плоска кістка, є дві поверхні-реброва(передня), дорсальна(задня)- facies costalis et posterior. 3 краї верхній, латеральний, медіальний - margo superior, medialis, lateralis.

3 кути - angulus superior, inferior, lateralis. 2 відростки надплечовий, дзьобоподібний- acromion, processus coracoideus. На ребровій поверхні є підлопаткова ямка - fossa subscapularis. Задня поверхня розділена остю лопатки на 2 ямки – надостьову, підостьову (fossa supraspinata et infraspinata).Верхній край містить вирізку лопатки (incisura scapula) від якої відгалужується дзьобоподібний відросток. Бічний кут лопатки містить суглобову западину(cavitas glenoidalis).Вище западини надсуглобовий горбок, нижче підсуглобовий (tuberculum supraglenoidale et infraglenoidale). Лопатка у фронтальній площині з гострим кутом – вниз, остю – назад, суглобовою западиною – латерально.

Ключиця (clavicula)

Має тіло(corpus claviculae), 2 кінці – грудинний, надплечовий (extremitas sternalis et acromialis). Верхня поверхня гладка, на нижній помітні втиснення реброво-ключичної зв’язки (impression ligamenti costoclavicularis) борозна підключичного м’яза (sulcus musculi subclavii).Конусоподібний горбок, трапецієподібну лінію (tuberculum conoideum et linea trapezoidea).Ключиця розташована горизонтально плоским кінцем, акроміальним - латерально, гладкою поверхнею – вгору, опуклістю гру динного кінця вперед.

 

45.

Плечова кістка(humerus)

Має тіло(corpus humeri), 2 кінці проксимальний і дистальний, 2 передні поверхні – присередню передню(facies anterior medialis et lateralis et posterior), 2 краї - присередній та бічний(margo lateralis et lateralis). Дельтоподібна гористість (tuberositas deltoidea).На проксимальному кінці плечової кістки – головка пл. кістки(caput humeri) її обмежує анатомічна шийка(collum anatomicum). Нижче – великий і малий горбки(tuberculum majus et minus), які продовжуються у свої гребені, між горбками лежить міжгорбкова борозна (sulcus itertubercularis). Нижче знаходиться хірургічна шийка (collum chirurgicum).Дистальний кінець закінчується виростком плечової кістки (condylus humeri), що має головочку(capitulum humeri), та блок (trochlea humeri), над блоком – вінцева ямка (fossa coronoidea), над головочкою – променева (fossa radiata), позаду ліктьова (fossa olecrani). Присередній і бічний краї закінчуються надвиросками(epicondyli medialis et lateralis).

 

47.

Ліктьова кістка(ulna)

Має тіло (corpus ulnae), проксимальний, дистальний кінці. Три краї – передній, середній, міжкістковий (margo anterior, posterior, interosseus) три поверхні – передню, задню, при середню. Проксимальний кінець ліктьової кістки містить вінцевий відросток (processus coronoideus), задній ліктьовий (olecranon), між якими знаходиться блокова вирізка(incisura trochlearis). Під вінцевим відростком знаходиться гористість ліктьової кістки (tuberositas ulnae) а з боку променева вирізка (incisura radialis). Дистальний кінець завершується головкою(caput ulnae) та шилоподібним відростком (processus styloideus). Суглобова поверхняголовки колова (circumferentia articularis).

Орієнтування - ліктьова кістка розташована вертикально, масивним кінцем вгору і блоковою вирізкою вперед, міжкістковим краєм латерально.

 

46.

Променева кістка(radius)

Має тіло(corpus radii), проксимальний, дистальний кінці, передню, задню, бічну поверхню (facies anterior, posterior, lateralis). Проксимальний кінець кістки – гористість променевої кістки(tuberositas radii) і закінчується головкою (caput radii), яка має суглобову ямку (fovea articularis). Має шийку(collum radii).

Дистальний кінець має дорсальний горбок(tuberculum dorsale), шилоподібний відросток(processus styloideus), ліктьову вирізку (incisura ulnaris).

Ліктьова кістка розташована вертикально масивним кінцем вгору і блоковою вирізкою вперед, міжкістковим краєм – медіально, опуклістю назад.

 

48.

Кістки кисті (ossa manus)

Три відділи – кістки зап’ястка (ossa carpi), кістки п’ястка (ossa metacarpi), кістки пальців кисті(ossa digitorum manus)

Кістки зап’ястка

Розташовані двома рядами

Проксимальним – 4 кістки човноподібна(os scaphoideum), півмісяцева (os lunatum), тригранна (os triquetrum), горохоподібна(os pisiforme).

Дистальним – 4 кістки кістка-трапеція(os trapezium), трапецієподібна(os trapezoideum), головчаста (as capitatum), гачкувата(hamatum). Рахунок ведеться з блоку великого пальця (pollis).

49.

51.

Кульшова кістка (os coxae)

Кульшова кістка(os coxae) яка складається з клубової (os ilium), сідничної(os ischii), лобкової (os pubis), які в сукупності утворюють такі анатомічні утвори як кульшову западину(acetabulum), затульний отвір (foramen obturatum). Кульшова западина містить ямку (fossa acetabuli), півмісяцеву поверхню (facies lunata), вирізку (incisura acetabuli).

52.

Клубова кістка (os ilium)

Має тіло (corpus ossis ilii) і крило (ala ossis ilii). Край крила – клубовий гребінь (crista iliaca) спереду закінчується передньою клубовою остю, а ззаду задньою(spina iliaca anterior superior et posterior superior). Нижче кожної ості – передня нижня клубова ость, задня нижня клубова (spina iliaca anterior inferior et posterior inferior).Вздовж гребеня розташовані – зовнішня, внутрішня губи (labium externum et internum), між ними проміжна лінія (linea intermedia). Внутрішня поверхня утворює клубову ямку(fossa iliaca)Зовнішня поверхня –сіднична поверхня (facies glutea), містить 3 сідничні лінії передню, задню, нижню(linea glutea anterior, posterior, inferior)

 

53.

Лобкова (pubis)

Складається з тіла (corpus ossis pubis) та двох гілок верхньої та нижньої (ramus superior et inferior ossis pubis). Зверху на верхній гілці є лобковий горбок (tuberculum pubicum) збоку є гребінь лобкової кістки (pecten ossis pubis), який переходить у дугоподібну лінію клубової кістки (linea arcuata ossis ilii). На верхній гілці розташована затульна борозна (sulcus obturatorius). Нижня гілка лобкової кістки оточує затульний отвір спереду знизу і медіально продовжуючись у гілку лобкової кістки.

54.

Сіднична кістка (os ischii) має тіло(corpus ossis ischii)яке складається близько 1/3 кульшової западини і частково оточує затульний отвір ззаду та ramus ossis ischi. Гілка відгалужується від тіла під кутом на нижньозадній поверхні якого знаходиться tuber ischiadicum. Позаду від тіла сідничної кістки відходить spina ischiadica. Тіло кістки утворює задненижний відділ вертлужної западини, acetabulum. Нижня частина галузі в передніх відділах зростається з нижньою галуззю лобкової кістки, ramus inferior ossis pubis.

 

55.

Таз (pelvis) утворюється двома тазовими кістками, крижовою кісткою та куприком, що з'єднуються між собою суглобами і зв'язками в міцне кісткове кільце (Рис. 3).

За формою таз нагадує глибоку тарілку з розвернутими краями, що дозволяє розділити його на великий та малий (pelvis major et minor).

Великий таз обмежений по боках крилами клубових кісток, а ззаду — нижніми поперековими хребцями та основою крижової кістки. Від малого таза він відділяється пограничною лінією, яка проходить по гребеню лобкової кістки, дугоподібній лінії клубової кістки і переходить через мис на протилежний бік. Ця лінія обмежовує верхній отвір таза, нижче від якого розташована порожнина малого таза.

Передня стінка малого таза складається з лобкового зрощення та частин лобкових кісток і має висоту 50—55 мм. Його задня стінка утворена крижовою і куприковою кістками та зв'язками, а бічні стінки — клубовими та сідничними кістками.

У передньо-нижніх частинах бічних стінок малого таза є затульні отвори, обмежені тілами та гілками сідничних і лобкових кісток. Затульними ці отвори названі через те, що вони майже цілком затягнені сполучнотканинними перетинками.

Нижня границя малого таза проходить по краях нижнього отвору таза, що сформований куприком, гілками сідничних кісток, нижніми гілками лобкових кісток та нижнім краєм лобкового зрощення.

Під лобковим зрощенням і нижніми краями нижніх гілок правої та лівої лобкових кісток знаходиться підлобковий кут (angulus subpubicus), розмір якого залежить від віку людини, її статевих, а також індивідуальних особливостей. Різницю в будові чоловічого і жіночого таза можна чітко визначити, починаючи з періоду статевого дозрівання (13—16 років).

Жіночий таз ширший за чоловічий тому, що крила клубових кісток розміщені більш горизонтально, а самі кістки тонші. Верхній отвір жіночого таза за формою еліпсоподібний і більший за розміром, ніж чоловічий. Форма порожнини малого таза у жінок наближається до циліндричної, тоді як у чоловіків вона лійкоподібна. Мис крижової кістки у жінок менше вигинається у порожнину малого таза, ніж у чоловіків. Нижній отвір жіночого таза, як і верхній, значно ширший за чоловічий, тому що відстань між сідничними горбами більша, а куприк менше вигинається вперед. Слід також пам'ятати, що у нормально розвиненої жінки підлобковий кут має форму дуги, а у чоловіків він гострий.

Розміри тазу:

відстань між двома spina iliaca anterior superior - distantia spinarum, рівна 25-27 см.

відстань між двома crista iliaca - distantia cristarum, рівне 28-29 см. відстань між двома trochanter major - distantia trochanterica, рівне 30-32см. Потім визначають зовнішній прямий розмір:

відстань від симфізу до поглиблення між останнім поперековим і I крижовим хребцями, рівне 20 - 21 см. Для визначення справжнього прямого розміру таза (conjugata vera) віднімають з цифри зовнішнього прямого розміру 95-10 см.Тоді вийде conjugata vera s. gynecologica - розмір, рівний зазвичай 11 см.

відстань між передньоверхньою і задньоверхньою остюками клубових кісток (бічна кон'югату) дорівнює 145-15 см.

Для визначення поперечного розміру входу в малий таз (135-15 см) ділять distantia cristarum (29 см) навпіл або віднімають з нього 14-15 см.

При вимірюванні поперечного розміру виходу малого таза (11 см) встановлюють циркуль на внутрішні краю сідничних горбів і до отриманої цифри 95 см додають 1-15 см на товщину м'яких тканин.

При вимірі прямого розміру виходу малого таза (9-11 см) ставлять циркуль на верхівку куприка і нижній край симфізу і з отриманої величини 12-125 см віднімають 15 см на товщину крижів і м'яких тканин. Якщо з'єднати середини прямих розмірів таза, включаючи вхід і вихід, то виходить так звана вісь тазу (axis pelvis) у вигляді кривої, увігнутою до переду лінії, що проходить через середину тазової порожнини.

Таз в своєму природному положенні сильно нахилений вперед (inclinatio pelvis), так що площина тазового входу, або conjugata anatomica,утворює з горизонтальною площино

 

56.

Стегнова кістка (os femoris), стегно (femur) є найдовшою трубчастою кісткою скелета людини. У кістці розрізняють тіло (діафіз) і два епіфізи. Тіло стегнової кістки дещо скручене за поздовжньою віссю і має циліндричну форму з певними розбіжностями в різних людей. Спереду та з боків поверхня тіла гладка, а ззаду поздовжньо проходить шорстка лінія (linea aspera), яка складається з бічної і присередньої губ. Верхні й нижні кінці губ розходяться таким чином, що внизу вони обмежують гладку підколінну поверхню трикутної форми, вгорі бічна губа безпосередньо переходить у сідничу горбистість (tuberositas glutea), а присередня — в гребінну лінію (Ііпеа pectinea).

На проксимальному епіфізі кістки присередньо розташована куляста головка стегна (caput fenoris), яка має суглобову поверхню для сполучення з кульшовою западиною. Приблизно в центрі суглобової поверхні головки є ямка головки стегна (fovea capitis femoris) для прикріплення внутрішньосуглобової зв'язки головки стегна. Донизу і назовні від головки розміщена шийка стегна (collum femoris), яка переходить у тіло під кутом 120—135°. На межі між шийкою і тілом розташовані два вертлюги для прикріплення м'язів. Великий вертлюг (trochanter major) розташований вище й назовні, а малий (trochanter minor) — на внутрішньозадній поверхні проксимального кінця стегнової кістки. Обидва вертлюги з'єднані позаду міжвертлюговим гребенем (crista intertrochanterica), а спереду шорсткою міжвертлюговою лінією. Позаду й присередньо, безпосередньо біля основи великого вертлюга розташована вертлюгова ямка (fossa trochantericа), де фіксуються деякі м'язи таза.

Нижній епіфіз стегнової кістки для сполучення з великогомілковою кісткою має масивні виростки (condylus lateralis et medialis), вкриті суглобовим хрящем. Між виростками є глибока міжвиросткова ямка (fossa intercondylar), де фіксуються внутрішньосуглобові зв'язки.

Присередній виросток завжди масивніший, більше виступає донизу й назад, що визначається косим положенням стегнових кісток під час стояння. Спереду обидва виростки утворюють пологе заглиблення — наколінкову поверхню (faciès patellaris) для з'єднання з наколінком. Над суглобовими поверхнями виростків розташовані надвиростки (epicondylus lateralis et medialis) для прикріплення м'язів.

 

57.

Великогомілкова кістка, tibia. Проксимальний кінець її (епіфіз) утворює два виростка - медіальний, condylus medialis, і латеральний, condylus lateralis. Виростків на стороні, зверненої до стегнової кістки, забезпечені слабовогнутимі суглобними площадками, facies articularis superior, для зчленування з виростків стегнової кістки. Обидві суглобові поверхні виростків великогомілкової кістки розділені між собою піднесенням, званим eminentia intercondylaris, яке має два горбка - tuberculum intercondylar mediale et laterale.

У переднього і заднього кінців цього піднесення знаходиться по невеликій ямці, з яких передня називається area intercondylaris anterior, а задня - area intercondylaris posterior (всі ці утворення обумовлені прикріпленням внутрішньосуглобових зв'язок). Суглобові поверхні оточені потовщеним краєм (слід прикріплення суглобової капсули, метафиз). Трохи нижче останнього, уже на передній поверхні великогомілкової кістки, знаходиться досить масивна шорстка опуклість, tuberositas tibiae (апофіз), місце прикріплення сухожилля чотириголового м'яза (у вигляді зв'язки надколінника). В області заднебоковой частини латерального виростка поміщається невелика плоска суглобова поверхня - місце зчленування з головкою малогомілкової кістки, facies artucilaris fibularis.

Тіло великогомілкової кістки має тригранну форму, на ньому розрізняють 3 грані, або краї: передній, margo anterior, медіальний, margo medialis, і латеральний, звернений до малогомілкової кістки і службовець місцем прикріплення міжкісткової перетинки, margo interossea.

Між 3 гранями знаходяться 3 поверхні: ззаду, facies posterior, медійна, facies mediales, і латеральна, facies lateralis. Медійна поверхню і передня (найгостріша) грань ясно прощупуються під шкірою. Нижній дистальний кінець великогомілкової кістки (епіфіз) на медіальній стороні має донизу міцний відросток - медіальну щиколотку, malleolus medialis. Позаду останньої є плоска кісткова борозенка, sulcus malleolaris, слід проходження сухожилля. На нижньому кінці великогомілкової кістки є пристосування для зчленувань, з кістками стопи, facies articuldris inferior, і на латеральної стороні медіальної кісточки - facies articuldris malleoli. На латеральному краї дистального кінця великогомілкової кістки знаходиться вирізка, incisura fibularis, місце з'єднання з малогомілкової кісткою.

 

58.

Малогомілкова кістка, fibula (грец. реrоnе), представляє тонку і довгу кістку з потовщеними кінцями. Верхній (проксимальний) епіфіз утворює головку, caput fibulae, яка за допомогою плоскої круглястої суглобової поверхні, facies articularis capitis fibulae, зчленовується з латеральним виростків великогомілкової кістки. ззаду і вбік від цієї поверхні іде догори кістковий виступ, верхівка головки, apex capitis fibulae.

Тіло малогомілкової кістки тригранної форми і скручене по своїй поздовжній осі. Край діафіза кістки, звернений до великогомілкової кістки і служить для прикріплення міжкісткової перетинки, membrana interossea cruris, позначається як margo interossea. Нижній (дистальний) епіфіз малогомілкової кістки, потовщені, утворює латеральну кісточку, malleolus lateralis, з гладкою суглобовою поверхнею, facies articularis malleoli.

 

59.

Стопа́, Ступня (лат. Pes) — дистальний відділ кінцівки стопоходячих чотириногих, являє собою плоский звід, що безпосередньо стикається з поверхнею землі і служить опорою при стоянні і пересуванні.

Стопа людини є найнижчим відділом нижньої кінцівки. Частина стопи, яка безпосередньо дотикається землі називається ступнею (або підошвою). Стопа має три точки кісткової опори, дві розташовуються в передньому відділі стопи й одна в задньому. Задній відділ називають п'яткою; передній, котрий включає п'ять пальців — носком. Крайні пальці стопи (I і V) називаються за аналогією з пальцями рук; внутрішній, найтовстіший палець — великий палець, найтонший короткий — мізинець. З тильної сторони стопи кінці пальців покриті нігтями, які представляють собою захисні рогові пластини. З внутрішньої сторони стопи пальці мають м'які подушечки. Пальці ніг розташовуються паралельно один одному і мають меншу рухливість ніж пальці рук.

Пальці ніг включають фаланги кістяка стопи. Кістки стопи протягаються від кінчиків пальців до п'яти, з'єднуючись в тілі стопи. Плесневі кістки і фаланги схожі на п'ясті і фаланги руки, але менш розвинуті через їхню меншу рухливість. При ходьбі першої з поверхнею стикається п'ята, потім бічний край стопи, подушечки підошви і великий палець.

Кістки стопи людини включають 26 кісток і утворюють три відділи:

передплесно (лат. tarsus) — 7 кісток проксимального відділу стопи, які з'єднуються з кістками плесна: talus, calcaneus, os naviculare, os cuneiforme lateralis, os cuneiforme intermedium, os cuneiforme medialis.

Кубоподібна (лат. os cuboideum);

Плесно (лат. metatarsale) — 5 коротких трубчастих кісток стопи, розташованих між передплесном і фалангами пальців.

Фаланги (лат. phalanx) — 14 коротких трубчастих кісток, що складають сегменти пальців стопи. Дві фаланги утворюють великий палець, інші пальці складаються з трьох фаланг.

Суглоби стопи: articulatio talocalcanea, articulatio talocalcaneonavicularis, articulatio calcaneocuboidea, articulatio tarsi transversa, articulationes tarsometatarseae, articulationes metatarsophalangeae, articulationes interphalangeae.

М'язи тилу стопи

Короткий розгинач пальців (лат. extensor digitorum brevis) — розгинає плесно-фалангові суглоби II-IV пальців і відводить їх назовні.

Короткий розгинач великого пальця (лат. extensor hallucis brevis) — розгинає великий палець і тягне його назовні.

М'язи підошви стопи

Відвідний мізинець (лат. abductor digiti minimi) — відводить і згинає V палець.

Короткий згинач пальців (лат. flexor digitorum brevis) — згинає пальці.

Відвідна великий палець (лат. abductor hallucis) — згинає і відводить великий палець, зміцнює медіальну частину зводу стопи.

Короткий згинач великого пальця (лат. flexor hallucis brevis) — згинає великий палець.

Червоподібні (лат. lumbricales) — згинають проксимальні фаланги пальців і тягнуть їх убік великого пальця.

Короткий згинач мізинця (лат. flexor digiti minimi brevis) — згинає мізинець, відводить його убік і зміцнює подовжній звід стопи.

М'язи міжплесневих кісток

Тильні міжкісткові (лат. interossei dorsales) — згинають проксимальні, незначно розгинають середні і дистальні фаланги II-IV пальців, відводять II палець в обидва боки, III і IV убік мізинця, зміцнюють звід стопи.

Усього в тілі людини нараховується 206 кісток, 52 кістки знаходиться в стопах, що складає четверту частину від усіх кісток тіла.

 

 

Основні осі і площини тіла людини.

Виділяють такі частини тіла людини:голова(caput); шия(cervix); тулуб(truncus); до складу якого належать грудна клітка(thorax),груди(pectus),живіт(obdomen),спина(dorsum),таз(pelvis);верхні кінцівки(membri superiorеs);нижні кінцівки(membri inferiorеs).Для визначення розташування і положення органів використовують 3 взаємноперпендикулярні анатомічні площини(plana),які уявно можна провести через буд-яку точку органа чи ділянку тіла людини:сагітальну(planum sagittalia)-уявна вертикальна площина,яка пронизує тіло спереду назад;лобову(planum frontalia),яка є паралельною до лоба і розташована перпендикулярно до сагітальной площини;горизонтальну(planum horizontalia),що розташована перпендикулярно до перших двох.Для визначення напрямків рухів у суглобах і орієнтації органів відносно положення тіла в просторі виділяють 3 уявні анатомічні осі відповідно до 3 анатімічних площин.Лобова вісь(фронтальна)є горизонтальною і розташована паралельно до лобової площини.Навколо неї можна проводити згинання((flexio)і розгинання(extentio)кінцівок та інших частин тіла.Стрілова вісь(сагітальна)є також горизонтальною і розташова паралельно до сагітальної площини.Навколо неї можна приводити(adductio)і відволити(abductio)кінцівки та інші частини тіла.Навколо вертикальної осі можна робити обертання(rotatio)частин тіла.Окрім того, можливі кругові рухи(circumductio),коли кінцівка чи інша частина тіла описує конус,верхівкою якого є певний суглоб.

 

2.