Кістки п’ястка (ossa metacarpi)

Prima, secunda, tertia, quarta, quinta. Кожна п’ясткова кістка має тіла (corpus ossis metacarpi), основи (basis ossis metacarpi), головки (caput ossis metacarpi).Основа 3 п’ясткової кістки має шилоподібний відросток(processus styloideus).

Кістки пальців кисті (ossa digitorum manus)

Перший великий палець має два фаланги проксимальну, дистальну (phalanx proximalis et distalis). 2-5 пальці нараховують 3 фаланги – проксимальну, дистальну, середню (phalanx media). У кожній фаланзі розрізняють тіло(corpus phalangis), основу(basis phalangis), та головку. Дистальні фаланги мають на долонній поверхні гористість

(tuberositas phalangis distalis)

 

49.

Кістки нижньої кінцівки(ossa membri inferioris)

Представлена

Кістки тазового пояса (ossa cinguli pelvici) входять кульшова кістка(os coxae) яка складається з клубової (os ilium), сідничної(os ischii), лобкової (os pubis).

Кістки вільної частини нижньої кінцівки (ossa parties liberi membri inferioris) до них входять стегнова кістка (os femoris), надколінок(patella), велика гомілкова(tibia), мала гомілкова (fibula), кістки стопи (ossa pedis)

 

51.

Кульшова кістка (os coxae)

Кульшова кістка(os coxae) яка складається з клубової (os ilium), сідничної(os ischii), лобкової (os pubis), які в сукупності утворюють такі анатомічні утвори як кульшову западину(acetabulum), затульний отвір (foramen obturatum). Кульшова западина містить ямку (fossa acetabuli), півмісяцеву поверхню (facies lunata), вирізку (incisura acetabuli).

52.

Клубова кістка (os ilium)

Має тіло (corpus ossis ilii) і крило (ala ossis ilii). Край крила – клубовий гребінь (crista iliaca) спереду закінчується передньою клубовою остю, а ззаду задньою(spina iliaca anterior superior et posterior superior). Нижче кожної ості – передня нижня клубова ость, задня нижня клубова (spina iliaca anterior inferior et posterior inferior).Вздовж гребеня розташовані – зовнішня, внутрішня губи (labium externum et internum), між ними проміжна лінія (linea intermedia). Внутрішня поверхня утворює клубову ямку(fossa iliaca)Зовнішня поверхня –сіднична поверхня (facies glutea), містить 3 сідничні лінії передню, задню, нижню(linea glutea anterior, posterior, inferior)

 

53.

Лобкова (pubis)

Складається з тіла (corpus ossis pubis) та двох гілок верхньої та нижньої (ramus superior et inferior ossis pubis). Зверху на верхній гілці є лобковий горбок (tuberculum pubicum) збоку є гребінь лобкової кістки (pecten ossis pubis), який переходить у дугоподібну лінію клубової кістки (linea arcuata ossis ilii). На верхній гілці розташована затульна борозна (sulcus obturatorius). Нижня гілка лобкової кістки оточує затульний отвір спереду знизу і медіально продовжуючись у гілку лобкової кістки.

54.

Сіднична кістка (os ischii) має тіло(corpus ossis ischii)яке складається близько 1/3 кульшової западини і частково оточує затульний отвір ззаду та ramus ossis ischi. Гілка відгалужується від тіла під кутом на нижньозадній поверхні якого знаходиться tuber ischiadicum. Позаду від тіла сідничної кістки відходить spina ischiadica. Тіло кістки утворює задненижний відділ вертлужної западини, acetabulum. Нижня частина галузі в передніх відділах зростається з нижньою галуззю лобкової кістки, ramus inferior ossis pubis.

 

55.

Таз (pelvis) утворюється двома тазовими кістками, крижовою кісткою та куприком, що з'єднуються між собою суглобами і зв'язками в міцне кісткове кільце (Рис. 3).

За формою таз нагадує глибоку тарілку з розвернутими краями, що дозволяє розділити його на великий та малий (pelvis major et minor).

Великий таз обмежений по боках крилами клубових кісток, а ззаду — нижніми поперековими хребцями та основою крижової кістки. Від малого таза він відділяється пограничною лінією, яка проходить по гребеню лобкової кістки, дугоподібній лінії клубової кістки і переходить через мис на протилежний бік. Ця лінія обмежовує верхній отвір таза, нижче від якого розташована порожнина малого таза.

Передня стінка малого таза складається з лобкового зрощення та частин лобкових кісток і має висоту 50—55 мм. Його задня стінка утворена крижовою і куприковою кістками та зв'язками, а бічні стінки — клубовими та сідничними кістками.

У передньо-нижніх частинах бічних стінок малого таза є затульні отвори, обмежені тілами та гілками сідничних і лобкових кісток. Затульними ці отвори названі через те, що вони майже цілком затягнені сполучнотканинними перетинками.

Нижня границя малого таза проходить по краях нижнього отвору таза, що сформований куприком, гілками сідничних кісток, нижніми гілками лобкових кісток та нижнім краєм лобкового зрощення.

Під лобковим зрощенням і нижніми краями нижніх гілок правої та лівої лобкових кісток знаходиться підлобковий кут (angulus subpubicus), розмір якого залежить від віку людини, її статевих, а також індивідуальних особливостей. Різницю в будові чоловічого і жіночого таза можна чітко визначити, починаючи з періоду статевого дозрівання (13—16 років).

Жіночий таз ширший за чоловічий тому, що крила клубових кісток розміщені більш горизонтально, а самі кістки тонші. Верхній отвір жіночого таза за формою еліпсоподібний і більший за розміром, ніж чоловічий. Форма порожнини малого таза у жінок наближається до циліндричної, тоді як у чоловіків вона лійкоподібна. Мис крижової кістки у жінок менше вигинається у порожнину малого таза, ніж у чоловіків. Нижній отвір жіночого таза, як і верхній, значно ширший за чоловічий, тому що відстань між сідничними горбами більша, а куприк менше вигинається вперед. Слід також пам'ятати, що у нормально розвиненої жінки підлобковий кут має форму дуги, а у чоловіків він гострий.

Розміри тазу:

відстань між двома spina iliaca anterior superior - distantia spinarum, рівна 25-27 см.

відстань між двома crista iliaca - distantia cristarum, рівне 28-29 см. відстань між двома trochanter major - distantia trochanterica, рівне 30-32см. Потім визначають зовнішній прямий розмір:

відстань від симфізу до поглиблення між останнім поперековим і I крижовим хребцями, рівне 20 - 21 см. Для визначення справжнього прямого розміру таза (conjugata vera) віднімають з цифри зовнішнього прямого розміру 95-10 см.Тоді вийде conjugata vera s. gynecologica - розмір, рівний зазвичай 11 см.

відстань між передньоверхньою і задньоверхньою остюками клубових кісток (бічна кон'югату) дорівнює 145-15 см.

Для визначення поперечного розміру входу в малий таз (135-15 см) ділять distantia cristarum (29 см) навпіл або віднімають з нього 14-15 см.

При вимірюванні поперечного розміру виходу малого таза (11 см) встановлюють циркуль на внутрішні краю сідничних горбів і до отриманої цифри 95 см додають 1-15 см на товщину м'яких тканин.

При вимірі прямого розміру виходу малого таза (9-11 см) ставлять циркуль на верхівку куприка і нижній край симфізу і з отриманої величини 12-125 см віднімають 15 см на товщину крижів і м'яких тканин. Якщо з'єднати середини прямих розмірів таза, включаючи вхід і вихід, то виходить так звана вісь тазу (axis pelvis) у вигляді кривої, увігнутою до переду лінії, що проходить через середину тазової порожнини.

Таз в своєму природному положенні сильно нахилений вперед (inclinatio pelvis), так що площина тазового входу, або conjugata anatomica,утворює з горизонтальною площино

 

56.

Стегнова кістка (os femoris), стегно (femur) є найдовшою трубчастою кісткою скелета людини. У кістці розрізняють тіло (діафіз) і два епіфізи. Тіло стегнової кістки дещо скручене за поздовжньою віссю і має циліндричну форму з певними розбіжностями в різних людей. Спереду та з боків поверхня тіла гладка, а ззаду поздовжньо проходить шорстка лінія (linea aspera), яка складається з бічної і присередньої губ. Верхні й нижні кінці губ розходяться таким чином, що внизу вони обмежують гладку підколінну поверхню трикутної форми, вгорі бічна губа безпосередньо переходить у сідничу горбистість (tuberositas glutea), а присередня — в гребінну лінію (Ііпеа pectinea).

На проксимальному епіфізі кістки присередньо розташована куляста головка стегна (caput fenoris), яка має суглобову поверхню для сполучення з кульшовою западиною. Приблизно в центрі суглобової поверхні головки є ямка головки стегна (fovea capitis femoris) для прикріплення внутрішньосуглобової зв'язки головки стегна. Донизу і назовні від головки розміщена шийка стегна (collum femoris), яка переходить у тіло під кутом 120—135°. На межі між шийкою і тілом розташовані два вертлюги для прикріплення м'язів. Великий вертлюг (trochanter major) розташований вище й назовні, а малий (trochanter minor) — на внутрішньозадній поверхні проксимального кінця стегнової кістки. Обидва вертлюги з'єднані позаду міжвертлюговим гребенем (crista intertrochanterica), а спереду шорсткою міжвертлюговою лінією. Позаду й присередньо, безпосередньо біля основи великого вертлюга розташована вертлюгова ямка (fossa trochantericа), де фіксуються деякі м'язи таза.

Нижній епіфіз стегнової кістки для сполучення з великогомілковою кісткою має масивні виростки (condylus lateralis et medialis), вкриті суглобовим хрящем. Між виростками є глибока міжвиросткова ямка (fossa intercondylar), де фіксуються внутрішньосуглобові зв'язки.

Присередній виросток завжди масивніший, більше виступає донизу й назад, що визначається косим положенням стегнових кісток під час стояння. Спереду обидва виростки утворюють пологе заглиблення — наколінкову поверхню (faciès patellaris) для з'єднання з наколінком. Над суглобовими поверхнями виростків розташовані надвиростки (epicondylus lateralis et medialis) для прикріплення м'язів.

 

57.

Великогомілкова кістка, tibia. Проксимальний кінець її (епіфіз) утворює два виростка - медіальний, condylus medialis, і латеральний, condylus lateralis. Виростків на стороні, зверненої до стегнової кістки, забезпечені слабовогнутимі суглобними площадками, facies articularis superior, для зчленування з виростків стегнової кістки. Обидві суглобові поверхні виростків великогомілкової кістки розділені між собою піднесенням, званим eminentia intercondylaris, яке має два горбка - tuberculum intercondylar mediale et laterale.

У переднього і заднього кінців цього піднесення знаходиться по невеликій ямці, з яких передня називається area intercondylaris anterior, а задня - area intercondylaris posterior (всі ці утворення обумовлені прикріпленням внутрішньосуглобових зв'язок). Суглобові поверхні оточені потовщеним краєм (слід прикріплення суглобової капсули, метафиз). Трохи нижче останнього, уже на передній поверхні великогомілкової кістки, знаходиться досить масивна шорстка опуклість, tuberositas tibiae (апофіз), місце прикріплення сухожилля чотириголового м'яза (у вигляді зв'язки надколінника). В області заднебоковой частини латерального виростка поміщається невелика плоска суглобова поверхня - місце зчленування з головкою малогомілкової кістки, facies artucilaris fibularis.

Тіло великогомілкової кістки має тригранну форму, на ньому розрізняють 3 грані, або краї: передній, margo anterior, медіальний, margo medialis, і латеральний, звернений до малогомілкової кістки і службовець місцем прикріплення міжкісткової перетинки, margo interossea.

Між 3 гранями знаходяться 3 поверхні: ззаду, facies posterior, медійна, facies mediales, і латеральна, facies lateralis. Медійна поверхню і передня (найгостріша) грань ясно прощупуються під шкірою. Нижній дистальний кінець великогомілкової кістки (епіфіз) на медіальній стороні має донизу міцний відросток - медіальну щиколотку, malleolus medialis. Позаду останньої є плоска кісткова борозенка, sulcus malleolaris, слід проходження сухожилля. На нижньому кінці великогомілкової кістки є пристосування для зчленувань, з кістками стопи, facies articuldris inferior, і на латеральної стороні медіальної кісточки - facies articuldris malleoli. На латеральному краї дистального кінця великогомілкової кістки знаходиться вирізка, incisura fibularis, місце з'єднання з малогомілкової кісткою.

 

58.

Малогомілкова кістка, fibula (грец. реrоnе), представляє тонку і довгу кістку з потовщеними кінцями. Верхній (проксимальний) епіфіз утворює головку, caput fibulae, яка за допомогою плоскої круглястої суглобової поверхні, facies articularis capitis fibulae, зчленовується з латеральним виростків великогомілкової кістки. ззаду і вбік від цієї поверхні іде догори кістковий виступ, верхівка головки, apex capitis fibulae.

Тіло малогомілкової кістки тригранної форми і скручене по своїй поздовжній осі. Край діафіза кістки, звернений до великогомілкової кістки і служить для прикріплення міжкісткової перетинки, membrana interossea cruris, позначається як margo interossea. Нижній (дистальний) епіфіз малогомілкової кістки, потовщені, утворює латеральну кісточку, malleolus lateralis, з гладкою суглобовою поверхнею, facies articularis malleoli.

 

59.

Стопа́, Ступня (лат. Pes) — дистальний відділ кінцівки стопоходячих чотириногих, являє собою плоский звід, що безпосередньо стикається з поверхнею землі і служить опорою при стоянні і пересуванні.

Стопа людини є найнижчим відділом нижньої кінцівки. Частина стопи, яка безпосередньо дотикається землі називається ступнею (або підошвою). Стопа має три точки кісткової опори, дві розташовуються в передньому відділі стопи й одна в задньому. Задній відділ називають п'яткою; передній, котрий включає п'ять пальців — носком. Крайні пальці стопи (I і V) називаються за аналогією з пальцями рук; внутрішній, найтовстіший палець — великий палець, найтонший короткий — мізинець. З тильної сторони стопи кінці пальців покриті нігтями, які представляють собою захисні рогові пластини. З внутрішньої сторони стопи пальці мають м'які подушечки. Пальці ніг розташовуються паралельно один одному і мають меншу рухливість ніж пальці рук.

Пальці ніг включають фаланги кістяка стопи. Кістки стопи протягаються від кінчиків пальців до п'яти, з'єднуючись в тілі стопи. Плесневі кістки і фаланги схожі на п'ясті і фаланги руки, але менш розвинуті через їхню меншу рухливість. При ходьбі першої з поверхнею стикається п'ята, потім бічний край стопи, подушечки підошви і великий палець.

Кістки стопи людини включають 26 кісток і утворюють три відділи:

передплесно (лат. tarsus) — 7 кісток проксимального відділу стопи, які з'єднуються з кістками плесна: talus, calcaneus, os naviculare, os cuneiforme lateralis, os cuneiforme intermedium, os cuneiforme medialis.

Кубоподібна (лат. os cuboideum);

Плесно (лат. metatarsale) — 5 коротких трубчастих кісток стопи, розташованих між передплесном і фалангами пальців.

Фаланги (лат. phalanx) — 14 коротких трубчастих кісток, що складають сегменти пальців стопи. Дві фаланги утворюють великий палець, інші пальці складаються з трьох фаланг.

Суглоби стопи: articulatio talocalcanea, articulatio talocalcaneonavicularis, articulatio calcaneocuboidea, articulatio tarsi transversa, articulationes tarsometatarseae, articulationes metatarsophalangeae, articulationes interphalangeae.

М'язи тилу стопи

Короткий розгинач пальців (лат. extensor digitorum brevis) — розгинає плесно-фалангові суглоби II-IV пальців і відводить їх назовні.

Короткий розгинач великого пальця (лат. extensor hallucis brevis) — розгинає великий палець і тягне його назовні.

М'язи підошви стопи

Відвідний мізинець (лат. abductor digiti minimi) — відводить і згинає V палець.

Короткий згинач пальців (лат. flexor digitorum brevis) — згинає пальці.

Відвідна великий палець (лат. abductor hallucis) — згинає і відводить великий палець, зміцнює медіальну частину зводу стопи.

Короткий згинач великого пальця (лат. flexor hallucis brevis) — згинає великий палець.

Червоподібні (лат. lumbricales) — згинають проксимальні фаланги пальців і тягнуть їх убік великого пальця.

Короткий згинач мізинця (лат. flexor digiti minimi brevis) — згинає мізинець, відводить його убік і зміцнює подовжній звід стопи.

М'язи міжплесневих кісток

Тильні міжкісткові (лат. interossei dorsales) — згинають проксимальні, незначно розгинають середні і дистальні фаланги II-IV пальців, відводять II палець в обидва боки, III і IV убік мізинця, зміцнюють звід стопи.

Усього в тілі людини нараховується 206 кісток, 52 кістки знаходиться в стопах, що складає четверту частину від усіх кісток тіла.