Принцип територіальної цілісності та право народів на самовизначення

Принцип незастосування сили і непогрози силою – інституційна заборона агресії (не поширюється на загрозу економічної сили) – один із найдавніших (1899 р. – на універсальному рівні – Гаазька конференція миру 1899-1901 рр. – право міжнародного співжиття).

Пакт Бріана-Келога 1928 р., документ Ліги націй як в реалізації, так і не в реалізації *ШТА* (Гаазька конференція про вирішення міжнародних спорів, 1927 – Декларація ООН про заборону агресивної війни)

Один із ключових критеріїв прийняття до ООН

Нюрнберзькі принципи – ряд принципів МКС (погроза силою – міжнародний злочин)

Статут ООН: 2 випадки правомірності – самозахист, мирні місії: право на індивідуальну та колективну самооборону.

Умови:

- Є агресивна атака від інших держав

- ООН має бути повідомлена про акт агресії (рішення РБ ООН)

- Незаконний перетин державної території.

Колективна самооборона – ті дії, які застосовує ООН, які є колективними діями проти держави-агресора.

Міжнародний суд ООН закріплює у ряді рішень право на самооборону.

Загроза застосування сили

Три стадії розвитку міжнародного конфлікту:

- Ситуація – напруга, неоформлені претензії, але є недружні акти – держава несе за таке лише політичну, а не міжнародно-правову відповідальність. Недружні акти: недружні заяви, арешти представників (Укр. Бібліотека в Москві), маргінальні демонстрації, що придушує правоохоронний орган. Цей етап є найважливішим (можна все вирішити).

- Міжнародний спір – висунення претензій і контрпретензій. Міжнародне право зобов1язує обидві сторони знайти мирний спосіб вирішення.

- Воєнний конфлікт.

Теорія Генрі Кана про вирішення міжнародного конфлікту (досліджував під час Холодної війни). Виділяв 70 стадій до глобальної ядерної війни і знищення людства.

1 блок стадій – газетна публікація з випадами проти держави

2 блок – перехід до висловлення політичних заяв

3 блок – демонстративні і недружні акти.

Теорія ескалації – постійне наростання міжнародного конфлікту

4 блок – спір між двома державами

5 блок – збройне протистояння

6 блок – атомне протистояння

7 блок – глобальне знищення

 

Принцип суверенної рівності держав – принцип народного суверенітету (після Французької буржуазної революції). Лежить в основі багатьох інших принципів.

Пов’язаний з недоторканістю території, непорушністю кордонів, мирним співіснуванням.

Де-факто не завжди діє, бо всі держави мають різний міжнародно-правовий статус. Концепція суверенної нерівності держав – початок ХХ століття (Грабер (???) – не було прихильників, крім деяких африканських держав.

Група 77 + Китай (колоніальні країни) – намагання створити противагу сильним державам. Існування G7, G20 вже свідчить про факт існування нерівності.

Сквелла і його метафора про *ШОСЬ, схоже на лайн*

Конвенція 1934 р. Монтевідео – закріплено принцип:

- Населеня

- Територія

- Суверенітет

- Зовнішні зносини.

 

Принцип невтручання у внутрішні справи держави – пов’язаний суверенною рівністю держав

Ніяка держава не може втручатися у справи іншої держави (Конвенція Монтевідео 1934 р.)

Акт заяви щодо певних дій з боку Міністерства закордонних справ та інших високопоставлених осіб, акт засудження. Мають бути зроблені авторитетною особою.

НЕ плутати з інститутом посередництва, держава може звернутися до інших держав.

Якщо країна є членом МО, то заяви цієї організації не є втручанням.

Не є втручанням висновки ЄСПЛ.

Не є втручанням висновки певного комітету (Комітет дотримання прав людини).

Винятки: у сфері захисту – інститут гуманітарної інтервенції – ідеологія тираноборців (відкидання абсолютного правління) – якщо порушуються права населення, міжнародна спільнота може втрутитись. Гуманітарна інтервенція – можливість світової спільноти увійти на територію держави, де масово порушуються права людини, військовим шляхом (наприклад, Ірак, Лівія). Може бути здійснено тільки за рішенням РБ ООН.

 

Принцип захисту прав людини – є вищим, ніж принцип невтручання у внутрішні справи.

Не сформульований у Статуті ООН і у Декларації про принципи МП.

Вперше – у середині ХХ ст.

- Нюрнберзькі принципи – міжнародна кримінальна відповідальність за злочини проти людства

- Міжнародний біль про права людини

- Система міжнародних судів з прав людини

+ елемент прямої дії щодо національного законодавства та система заходів проти держави-порушника дещо корегує суверенність держав (поставлено під прямий контроль МП).

З цього випливає становлення індивіда як суб’єкта МП.!

Принцип став в основі легітимності всіх інших МП-норм. Суперечність договору з прав людини робить його нікчемним *аж семинаром повеяло* (1969 р.).

З принципу випливає обмеження державного суверенітету.

 

Принцип територіальної цілісності – пов’язаний з принципом непорушності кордонів. Походить з Французької буржуазної революції. У тісному зв’язку з принципом самовизначення народів (тільки народ сам вирішує, чи створювати йому державу, яка потім опанує всі привілеї суверенітету).

Самовизначення не закінчується з утворенням держави – можливість обирати свою владу, устрій – це народний суверенітет (тут не передбачено нюансу національних меншин).

Право на самовизначення: всі колоніальні держави (за Статутом ООН), після деколонізації – лише право на автономію.

Між принципам немає ієрархії, евалюють різні цінності – 1) територіальна цілісність, 2) самостійне визначення своєї долі.

Кожен народ має право на самовизначення, не порушуючи принцип територіальної цілісності держави.

Характерна ознака принципу: неможливо, щоб країну ділили без її волі.

Договір цесії – договір про передачу території (СРСР – КНР, УРСР – Польща).

Підстави правомірності цесії::

1. Оплатний перехід території (компенсація відходу)

2. Не можуть зачіпатися права третіх країн

3. Згода місцевого населення.

Як правило, об’єкт договору – незаселена територія.

Негативний аспект – проблеми з громадянством – апатридство (особа не може автоматично отримати громадянство, вона має погодитись), біпатридство (якщо автоматично дають громадянство), залишаються громадянами попередньої держави (без громадянства).

Правова аномалія – без громадянства або якщо їх багато.

Апатриди – немає захисту від держави.

Біпатриди – обов’язки перед обома країнами (служба в армії)

ДПМП 1970 р. – держава утримується від будь-яких дій, що суперечать територіальній цілісності.

Конвенція Монтевідео 1934 р. – територія – основний атрибут держави (+суверенітет, +народ, +воля).

Концепція патріациду – Саяпін. Пропонує розглядати патріацид (проти державності) як злочин нарівні з геноцидом. Це розширення Конвенції Монтевідео – розгляд зазіхань на всі елементи (?), вплив на владу, перекривання каналів здійснення міжнародних зносин.

Недолік: в сучасному МП не держава, а людина є центром МП, тому прирівнювати патріацид і геноцид не можна.

АЛЕ саме держава захищає права людини – зникне держава, зникне і захист.

 

Принцип непорушності державних кордонів – неможливість зміни існуючих кордонів (свавільної зміни без згоди народу). +цілісність державної території

Непорушність – на картах, недоторканість – неможливість перетнути кордон (збройними формуваннями).

Окремі акти (індивіди) – кримінальна відповідальність, а не відповідальність за порушення імперативного принципу (лише держава).

Зміст приципу непорушності – заборона отримати територію шляхом сили або загрози силою.

Елементи принципу:

- Територіальна цілісність (те, що на карті)

- Недоторканість (те, що проявляється через загрозу сили)

- Неможливість використовувати територію без згоди її суверена (склалось історично: спочатку монарх – суверен, потім – народ).

Інститут концесії – використання державою території своєї колонії, коли колонія вже набула незалежності (концесія – прибуток для монопольного розташування у колонії, яка не заперечує).

- Заборона використовувати свою територію у спосіб, що наносить шкоду третім державам

Інститут абсолютної відповідальності держав –держава діє правомірно, але наносить шкоду, тому буде відповідати (несе відповідальність за екологічне забруднення підприємства, що забруднює територію інших держав).

Екстратериторіальність державного суверенітету - поширення суверенітету за межі держави:

- Територіальна (посольства – належать території)

- Особиста (поширення суверенітету держави на громадян, що знаходяться за кордоном)

Існування військових баз – чи за зразком посольств, але зараз… *ОМГ, ЄТО САНСКРИТ КАКОЙ-ТО*

Сервітут – можливість користуватися плодами того, що тобі не належить.

Правила:

1) Має бути оплатним

2) Не може бути сервітуту на сервітут

3) Користування сервітутом без шкоди іншим

Військові бази – сервітут, точніше вид аренди. Військові повинні повідомляти про свої дії, про перевезення зброї. За межами військової бази військові не можуть носити зброю (лише в результаті самооборони).

Докорінна зміна обставин – крім території і кордонів.

 

Принцип мирного вирішення міжнародних спорів – 1989 р. –перша Гаазька конвенція, Статут ООН.

Види міжнародних спорів і засоби їх вирішення:

Територіальні спори (найскладніші для розв’язання, найтриваліші). Держава намагається не констатувати стан спору.

Наслідок – необхідність мирного вирішення.

Принципи:

- Вирішувати мирними заходами

- Не залишати жодного спору без вирішення, через це 99% держав не визнають наявність спору

- Сторони спору вільні у виборі засобів вирішення

- Вирішення на основі МП і справедливості. 1951 р. – вирішення Англо-норвезького спору не за МП, а за справедливістю. 38 стаття Міжнародного суду – справедливість.

- Сторони утримуються від дій, які можуть загострити спір.

Найбільш ефективні засоби вирішення:

1) Прямі переговори – найбільш поширений

2) Арбітраж – як постійно діючий, так і ad hoc. Особливості – завжди на основі договору. В разі незгоди стосовно голови арбітражу обрати її може Міжнародний суд. 1928 р – одноосібний арбітраж (спір між США і Нідерландами про острів). Вирішальне значення – голос голови (треба, щоб була непарна кількість учасників арбітражу).

3) Міжнародні суди: діють постійно (постійний склад), обов’язковість рішення, принцип змагальності (кожна сторона доводить свою позицію), функція консультативних висновків. + органи ООН, органи регіонального співробітництва – також можуть вирішувати спори, + слідчі комісії, кордонні комісії…

4) Посередництво – безпосередня участь третьої сторони. Елементи: інші держави, МО. Треба не тільки надати територію (але можна і не надавати), а й розробити план рішення спору. Рішення посередника не є обов’язковими, на відміну від арбітражу або міжнародного суду.

5) Добрі послуги – участь третьої сторони у розв’язанні спору:

- За ініціативою держав

- За ініціативою третьої сторони

- За ініціативою МО.

Використовується, коли зайшли в глухий кут.

Надання своєї території для переговорів (Женева – дуже часто), країна має бути незацікавленою у конфлікті. Обов’язки сторони: надавати технічні засоби, не втручатися у сутність переговорів.

 

Стадії вирішення спорів:

1. Висунення претензій

2. Висунення контрпретензій

3. Уточнення об’єкту претензії

4. Звернення до мирних засобів вирішення спору

5. Вирішення спору

6. Звернення до Міжнародного суду

7. Кінцевий етап вирішення Міжнародного суду ООН.

 

Принцип самовизначення народів – виник у процесі деколонізації.

Поширюється на корінні народи, нац меншини – їх права розглядаються як колективні, але зараз – тенденція до захисту індивідуальних прав.

 

Принцип співробітництва – принцип мирного співіснування держдав (через Холодну війну).

Зараз поширився на різні сфери:

- Космос, технології

- Збереження культурних цінностей

 

Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов’язань – pacta snt servanda.

Основний принцип, без якого не буде діяти жоден інший. Виняток – докорінна зміна обставин, але це не суперечить принципу, бо договір може не дотримуватись лише якщо відбулась така зміна, що договір втратив об’єкт та мету.

 

 

+ 2 сторінки Каті