Міжнародно-правова відповідальність

Принципи:

1. Правопорушення здійснене відкрито містить меншу небезпеку – за римським правом. Основна різниця між МП і НацП – правопорушник в МП одразу відомий.

2. Відповідальність наступає за фактом здійснення правопорушення.

Концепція позитивної та негативної відповідальності (професор Недбайло, Київський університет. Негативна відповідальність - негативні наслідки, які повинен понести правопорушник за вчинене противправне діяння. Позитивна відповідальність – обов’язок держави діяти у відповідності з правом, непорушення права.

Особливості міжнародно-правової відповідальності. Це специфічний інститут. Його норми не були об’єднані в одному документі, а розпорошені по різних інститутах. Сьогодні це галузь. Історично вона розглядалася як негативні наслідки, повернення збитків- основне. Від часу Ліги Націй та ООН – відповідальність розглядається не тільки як збитки, а й як відповідальність за правопорушення, покарання порушника. Еволюція від матеріального до морального.

Яким чином розвивалася галузь міжнародно-правової відповідальності

2001 р. ГА ООН – статті про міжнародну відповідальність держав за протиправні дії (у формі резолюції, бо не було досягнуто загального консенсусу для прийняття конвенції). Але не було розглянуто питання відповідальності індивідів та міжнародних організацій.

Комісія МП ООН починає працювати над цим. Відповідальність індивідів - вперше у Статуті Міжнародного кримінального суду.

Питання співвідношення збитків та правопорушення.

Збиток на сьогодні не є обов’язковим для відповідальності за правопорушення. На сферу МП почали переносити поняття «морального збитку». Це переносить цивілістичні концепції на МП, але це не зовсім правильно.

Визначення міжнародно-правової відповідальності:

1. – юридичні наслідки, що настають для суб’єкта МП в разі порушення ним міжнародно-правових зобов’язань (широкий підхід).

2.1. - юридичний обов’язок ліквідувати наслідки правопорушення

a) повернення матеріальних збитків

b) виховний момент

2.2. – відповідальність за скоєння правопорушення (за юридичний факт)

3. – обов’язок ліквідувати шкоду (активні дії правопорушника)

4. – негативні юридичні наслідки для порушника (активні дії тих, хто накладає санкції, а порушник - пасивний.

5. Комісія МП. Відповідальність – це ті наслідки, які суб’єкт МП може зазнати за правопорушення та обов’язок Міжнародного суду накласти санкції (синтез усіх підходів)

Санкції за правопорушення - негативні наслідки не заборонені МП, які будуть накладені на правопорушника.

До етапу заборони війни можна виділити 2 види міжнародно-правової відповідальності:

- Репресалії – за порушення договору нести відповідальність буде народ країни, хоча зобов’язання взяв правитель.

- Колективна відповідальність – найбільш поширені санкції, справедлива війна.. Зараз заборонена. Переходять на адресні санкції (замороження рахунків, заборона в’їзду..)

До Ліги Націй єдино можливі санкції за порушення договору – воєнні репресалії.

З етапу буржуазних революцій – інститут правомірного тиску на правителя, який порушує права своїх підданих -> лягло в основу інституту гуманітарної інтервенції (якщо на це дається дозвіл РБ ООН, все інше – агресія).

2 підходи до розгляду гуманітарної інтервенції:

1. Можлива, якщо на території іншої держави є порушення прав її громадян. (Зараз це скоріше виняток, бо цей підхід звужений).

2. Можлива тоді, коли є масові порушення прав людини громадян країни, в яку проводиться гуманітарна інтервенція. (сучасний етап)

Гуманітарна інтервенція можлива тоді, коли це рішення колективного органу і коли вона проводиться лише для того, щоб припинити правопорушення, а після цього одразу вивести війська.

Основні характеристики міжнародно-правової відповідальності:

1. Ці відносини реалізуються між державою-порушницею і жертвою або між державою порушницею і всім міжнародним співтовариством

2. Відповідальність наступає після вчинення правопорушення. Превентивні заходи – не відповідальність.

3. Відповідальність пов’язана з негативними наслідками для правопорушника.

4. Відповідальність має на меті відновлення чи забезпечення міжнародного правопорядку.

Елементи відповідальності: вина, правопорушення (обов’язковий елемент), збиток.

Абсолютна відповідальність - відповідальність за нанесені збитки без прямого наміру і неправомірних дій (екологічна катастрофа, забруднення, діяльність у морі та в космосі.

Тенденції розвитку міжнародно-правової відповідальності:

- Розширення кола суб’єктів (за рахунок фізичних осіб після Нюрнберзького і Токійського трибуналів)

- Зміна форм відповідальності (відмова від воєнних репресалій)

- Розширення видів протиправних діянь.

Злочин vs правопорушення

У МП - єдина відповідальність за всі правопорушення. У НацП поділ на адміністративне, цивільне, кримінальне (злочин- найтяжча форма правопорушення). Делікт – протиправна поведінка (більше притаманна злочину.

Зловживання правом - реалізація своїх прав у перебільшеному вигляді, яка може заподіяти шкоду іншій стороні або суспільній моралі, але це правомірна поведінка. В Нац П – це будівництво стіни будинку, яка закриває сонце; фіктивний шлюб; народження дитини з метою отримання допомоги; чорний піар, неправдива реклама... В МП – це нератифікація Статуту Міжнародного Кримінального суду (США), недружній акт - за це наступає політична відповідальність.

Основні принципи міжнародно-правової відповідальності

1. Поширюється на всі міжнародно-правові діяння

2. Відповідальність несе та держава, яка вчинила правопорушення (заборона колективної відповідальності).

3. Наявність правопорушення

4. Незастосування НацП щодо МП (міжнародно-правова відповідальність настає незалежно від того, чи це дозволено у національному законодавстві. В Україні немає «воєнних злочинів», вони всі змішані і переплутані, бо кримінальний кодекс не орієнтувався на МП. Посилання на НацП лише ускладнює ситуацію.

Основні підстави для настання міжнародно-правової відповідальності

1. Нормативно-правовий акт (порушення певних зобов’язань - конвенційні злочини)

2. Юридичний факт (фактична поведінка).

Балкани: Боснія і Герцеговина (не приєдналися до Конвенції про геноцид, проте за рішенням МС (припускаю, що мова про МКС, хоча хз) все одно наступає відповідальність.

Злочини проти миру – звинув. держави, системи держав

Злочини проти людства – відповідальність індивідів

Воєнні злочини: менша масовість (порушення правил і звичаїв ведення війни: злочини проти комбатантів, військові дії на цивільній території)

*Війна лише між військовими*

Покарання за МП (за всі злочини індивідів): - ординарні правопорушення – відповідальність держав (економічні санкції), за МЗ – конкретні особи (тут виникає галузь міжнародного кримінального права)

Складність притягнення до відповідальності таких осіб

Міжнародний злочин

· Власне злочини за МП

· МКЗ (сфера кримінального права, менше зачіпає питання міжнародної безпеки в цілому: піратство, работоргівля, проти економіки (виробництво, забруднення водойм) + певні воєнні злочини (катування, заборонені озброєння, ті, що скоюються в р-ні далеко від військових дій)

Наслідки МПВ (відповідальності)

- Санкції (накладаються МО)

- Контрзаходи (накладаються державами чи групами держав)

- Інші типи: МП санкції в порушенні самооборони (індивід. і колект.), за допомогою МО

Види самооборони

- Самооборона (у в-дь на безпосередній правопорушення)

- Репресалії (відновлення прав): ембарго, бойкот, конфіскація майна; не можна у в-дь на недружній акт, спів розмірне правопоруш.

- Реторсії (характер санкцій – негативні наслідки для правопорушника)

- Розрив відносин (дипломатичних, консульських) – криза у відносинах між державами 1) дипломатичний, не пов’язаний з розривом консульських; 2) розрив повністю (рідко, раніше – початок війни, інтереси їхніх громадян представляли треті країни)

- Невизнання

Самооборона

· Необхідна (координація державою-порушником окремими збройними формуваннями):бажане попередження

· Оборона від агресії (масове входження ворожих армій

Акти незаконного втручання (тероризм, захоплення літака); держава направляє свій літак, літак технічно вийшов з ладу)

Агресія – попередження не треба

Принцип пропорційності не обов’язковий при агресії, але при самообороні треба

Контрзаходи (за допомогою МО(

- Політичний х-р

- Збройний х-р (для МО типу ООН, НАТО, які мають такі повноваження за статутом)

У межах статутної компетенції найбільш поширені політичні – моніторингові місії в країну-порушнию (Рада Європи)

Крайня санкція МО – виключення

Звільнення від відповідальності: 1) сторона, що діяла без вини 2) не існує потерпілої сторони 3) необхідна самооборона/агресія

МПВ, МО

© Матеріальна (реституція, компенсація)

© Нематеріальна:

Ресторація (стосується 35 статей)

Реституція – повернення ситуації, що існувала до війни)

Сатисфакція (відшкодув. нематеріальної шкоди – ст.37

Завірення + Гарантія неповторення => у формі заяви, у формі нормативно-правового акту

Джорджі Гайа – сатисфакція за дії ООН в Боснії

Травень 2011 року, НАТО – за дії в афганській провінції Гемменд (?)

! На практиці існують також випадки, коли за дії МО міжнародно-правова відповідальність несе третя особа (здебільшого ця відповідальність нематеріальна, у формі сатисфакції): Б. Обама – Хамід Карзай (офіційне вибачення за спалення Корану солдатами НАТО)

Стаття 34 (п.1) Статуту Міжнародного Суду ООН – лише держави можуть бути сторонами у справах, що розглядаються судом

ЄСПЛ розглядає спори тільки за наявності підозри порушення прав людини Високими договірними сторонами

Держава не несе відповідальності за дії МО, членом якої вона є – зловживання правом - значна кількість МО

Справа Лотус ( Франція vs Туреччина; Туреччина діяла відповідно до норм МП

*Для довідки* французький пароплав "Лотус" зіштовхнувся у відкритому морі з турецьким судном "Боз-Курт". Турецьке судно внаслідок інциденту затонуло, при цьому загинули вісім осіб його екіпажу і пасажирів. Коли судно "Лотус" прибуло в турецький порт, турецька влада заарештувала помічника каштана цього судна, який був на вахті під час зіткнення; французький морський офіцер був обвинувачений у вбивстві. 1927 рік

Справа братів Лагранд (Німеччина – США) – 1999 рік, 2001 рік – суд в Гаазі – США – винні, однак мають нести відповідальність не лише у формі сатисфакції, але й виплатити репарації та передати гарантії неповторення.

*Довідка за справою* 1982 року брати Лагранд (за громадянством німці) скоїли збройне пограбування у штаті Арізона, при цьому підчас збройного пограбування було вбито керуючого банку та тяжко поранено службову особу банку. В 1982 році вони були заарештовані, а в 1984 році один із судів штату Арізона визнав обох братів винними у вбивстві та інших злочинах, призначивши покарання у вигляді смертної кари.

Відповідно до положень Віденської Конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року Карл та Вальтер Лагранд, так як вони були громадянами Німеччини мали право на консульську допомогу, обов’язок негайно повідомити про таке право покладався на відповідні органи влади США. Однак органи влади США, а конкретно штату Арізона, не виконали відповідних конвенційних зобов’язань, передбачених пунктом 1 ст. 36 Віденської Конвенції 1963 року.

Консульству Німеччини стало відомо про справу стосовно братів Лаграндів лише в 1992 році від самих Лаграндів, які дізнались про свої права на зносини з консульством з інших джерел, а не від органів США, повноважних здійснювати таке інформування іноземних громадян. На цій стадії судового процесу Лагранди були позбавлені – в силу доктрини «Procedural default» - можливості оскаржити винесений обвинувальний вердикт присяжних та вирок суду з посиланням на те, що мало місце порушення їх прав, передбачених Віденською конвенцією 1963 року.

 

Відповідальність держав

1. Представники держави (не фізичні особи)

2. Органи держави – держава несе відповідальність у цілому.

Ех oficio – за посадою (?)

Співвідношення

ü Нюрнберзькі принципи

ü Державний імунітет – знімається з ініціативи процесу МКС (прокуратурою чи самою державою)

Як передати особу до суду? Держава зобов’язана видати, але прецеденту невидачі не було.

+ гібридні суди

+ суди ad hoc

Дипломатичні представництва (імунітет від юрисдикції держави перебування) не підпадають під кримінально-адміністративне чи цивільне переслідування. Юрисдикція:

1) особа не підлягає суду за внутрішні справи

2) взагалі ніякі процесуальні дії (ніякої дати, свідчень, тощо)

! Але можна на основі доброї волі!

Екстратериторіальність – посольства, консульства – частина державної території_

Віденські конвенції про дипломатичні та консульські зносини: якщо представництва держави здійснили напад на посольства або його представництва – держава відповідає в цілому (за винятком МНС і «пожежних ситуацій»! не може бути контакту з документацією!)

Імунітет в МП – дипломати, вищі посадові особи держави.

Представники держави притягувалися до відповідальності в МКС

1. 1986 р. – США-Президент Панами (політичний х-р) – звинувачення в наркоторгівлі, суд США – 20 р: кримінальне право (порушений імунітет), відбувати покарання треба було на території США

2. Президент Єгипту (питання з Хусейном, Кадаффі), те саме Президент Філіппін (кінець 90-их) – зловживання посадовими обов’язками (квазінаціональний суд: запрошення міжнародної експортної комісії тощо)

Міжнародні кримінальні суди – МКС+суди ad hoc (по Руанді…)

Звільнення від відповідальності

Питання звільнення від відповідальності обернено пов’язане з питанням абсолютної відповідальності. Звільнити можна за умов:

- питання свободи волі держави:

- стихійне лихо;

- агресія;

- війна

Обставини, що звільняють від відповідальності:

ü Ті, які виключають власне відповідальність (міжнародна відповідальність не наступає)

ü Міжнародна відповідальність наступає (держави визнаються винними), але не накладаються певні санкції.