Квазідержави, нації та народи, що виборюють незалежність

 

Правосуб’єктність - лише функціональна (укладення угод і договорів)

 

З прийняттям Статуту ООН - принцип самовизначення народів - колишні колонії отримали незалежність

 

Женевська конвенція по гуманітарному праву 1948 р. - формально визначала поняття руху опору.

 

У класичний період лише цивілізовані та варварські утворення мали право на статус держав, дикунські - позбавлені такої можливості

 

Статут ООН: право нації на самовизначення. Колоніальна держава - перехідний, тимчасовий суб’єкт МП.

Р. - МС: виникає протиріччя між принципом самовизначення і принципом неподільності державних кордонів

У статуті ООН - два етапи розуміння самовизначення націй:

- самовизначення колонізованих націй та народів (50-60-і р.)

- принцип самовизначення не щодо незалежності, а що рівня автономії у складі держави (управління, форми участі тощо)

 

Існує міжнародно-правовий інститут, що вказує на наявність права самовизначення - народне самовизначення - сьогодні плебісцит як вияв волі народу

Три види народного волевиявлення:

- загальнонаціональне опитування (юридично найменш значуще, для з’ясування владою народної думки, не несе жодних юридичних зобов’язань);

- референдум (має обов’язкову юридичну силу для органів влади, інститут лише внутрішньодержавного права);

- плебісцит (національно-правовий або міжнародно правовий)

ПЛЕБІСЦИТ: юридично значуще загальнонаціональне опитування, що стосується найваживіших питань (територіальні питання, самовизначення тощо).

 

Референдум регулюється лише національним правом, а плебісцит має відповідати вимогам МП.

 

Вимоги до проведення плебісциту:

- наявність міжнародних спостерігачів

- від моменту оголошення до проведення - декілька років

- демілітаризація та нейтралітет території (вивід військових формувань, але залишаються сили охорони правопорядку - поліція)

- міжнародні спостерігачі прибувають до країни від оголошення плебісциту і знаходяться там до оголошення результатів

- якщо МС знаходить порушення - результат плебісциту може бути скасовано

 

Національні меншини (НМ) та корінні народи (КН) не є суб’єктами МП, однак вони захищені нормами міжнародного права.

 

НМ - належність за етнічною ознакою, КН - прив’язка до території походження.

 

На регіональному рівні - Рамкова конвенція Ради Європи з питань нацменшин - встановлює певні гарантії та застереження щодо НМ, визначає мінімальні стандарти, які кожна держава на власний розсуд може поглиблювати. Підходить до захисту НМ не як до колективного утворення, а захищає сукупність індивідів (індивідуальні права).

 

Франція - своїми законами не визнає наявність жодних нацменшин на її території - МС: питання нацменшин полягає не у законодавчому визначенні, а у фактичній наявності НМ.

 

Європейська хартія мов

 

Особливий випадок - роми - дозволено кочувати зі спрощенним візовим режимом

 

За Конвенцією право на самовизначення - забезпечення державою права на участь у політичному житті, однак більшість гарантованих прав - культурні та релігійні.

 

Конвенція міноритарних мов та національних меншин

 

КОРІННИЙ НАРОД: основною ознакою є проживання на певній території від моменту виникнення, КН не мають своєї національної держави.

 

Вимоги по захисту КН вищі, оскільки їх немає кому більше захистити.

 

Основна ознака КН - територія його проживання.

 

Конвенція 69/101 МОП: не дискримінувати за ознакою належності до КН, гарантія на можливість традиційного господарювання, традиційного ремісництва.

 

Швеція - порушила право саамі на випасання оленів, оскільки там були знайдені родовища корисних копалин.

 

1994-2004 р. - в ООН декада корінних народів

 

1982 р. - робоча група з питань корінних народів в ООН - Декларація з питань корінних народів (софт лоу)

- на території проживання КН не можна провадити таку діяльність господарства, що примушує КН покинути цю територію

- право на самовизначення (стаття 3), мають право на автономію чи самоуправління та їх фінансування (стаття 4)

 

Існує доктринальний підхід, що НМ має право на державу, а КН - ні (???)

 

Дотримання всіх прав КН покладається на державу

 

На території проживання КН забронено розміщувати військові бази, дозволені лише поліцейські сили задля забезпечення правопорядку

 

РФ кожні два роки створює список КН і НМ, чисельність і кількість КН постійно змінюється

 

Для КН гарантуються не лише культурна та релігійна автентичність, а ще дозволена традиційна медицина КН.

 

Суб’єктами МП є нації та народи, що виборюють незалежність, але КН і НМ - ні.

 

З вит. визн. МП:

-певна форма орг. нар.

- що здійснює самостійні політичні функції

- здійснює самостійну правосуб. без волі держави, на якій розміщ.

 

Відповідність нормам МП, вільне волевиявлення, міжнародно-договірна правоздатність

 

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

 

Міжнародні урядові та неурядові, національні неурядові

 

Універсальні (універсальна мета - ООН, ЄС) та спеціалізовані (ВООЗ, Комісія по Дунаю)

 

Основной документ МО - її статут (установчий договір, будь-яка назва)

 

МО:

- договірна основа

- постійні органи

- наявність певних цілей та функцій

- наявність персоніфікованої волі МО з реалізації її цілей

- діяльність має відповідати МП

 

Спірне твердження: МО є вторинним суб’єктом МП, похідним від держави, тому їх правосуб’єктність неповноцінна. Воля МО - сума воль держав-членів.

 

Найвища організація - ООН. 50-і р. - дискусія про правосуб’єктність ООН.

Правоздатність - дог.: функц., спеціаліз.

 

Представництво держави при МО:

- Віденська конвенція про представництво держав у відносинах з МО (1986)

- Конвенція 1986 р. про міжнародні договори з МО та між МО

- представник держави в МО прирівнюється до посла (ВК 1986 - ВК про дипломатичні зносини 1961)

Види договорів МО:

- договори з метою досягнення цілей організації

- договори технічного характеру

- договори, що укладені під егідою МО

 

ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ ІНДИВІДІВ

1950 р. - визнання правосуб’єктності індивіда (радянська школа не визнавала, оскільки індивід не відповідав їх критеріям)

 

1950 р. - ЄСПЛ

 

1907 р. - Міжамериканська палата правосуддя (лише 3 заяви: 1 - немає факту злочину, 2 - порушення процедури)

 

Це питання стоїть гостро, оскільки МП стало гомоцентричним

 

Права людини - виникнення концепції в епоху Просвітництва, Французька революція

 

Перші норми - у праві війни (дог. між держ. - вилучення із ведення війни служителів храмів, неповнолітніх, жінок, старців.

 

Категорії гуманності пов’язані з військовополоненими.

 

Норм сер. 17 ст. - релігійні свободи (1648 р. - закінчується Тридцятилітня війна) - Вестфальський мир - кожен має право на вільне віросповідання.

 

ЄКПЛ (Євр. конв. прав людини) - 6 із 13 протоколів стосувалися смертної кари.

 

Що гуманітарні права, що права КН/НМ спочатку підн. на МП, а потім на НП.

 

ГАЛУЗЬ ПРАВ ЛЮДИНИ:

до 20 ст. - галузь права війни

з 20 ст. - міжнародне гуманітарне право ( «право війни» - обмеження війни, жорстокості, її аномальність); міжнародне право захисту прав людини (Міжнародний білль про права людини, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадські, економічні та культурні права тощо + протоколи до них); право міжнародної безпеки (комплекс конвенцій, що забороняють зброю масового знищення)

 

Окрема галузь (з 2002 р.) - міжнародне кримінальне право - поява деліктоздатності інидвіда. Витоки - Лейпцизькі процеси, Нюрнберзький та Токійський трибунали

 

МКС - постійна судова установа

 

Римський статут (1998 підписали, має діяти з 2002) - 139 підписали, 114/115 ратифікували

 

МКС розглядає злочини або сам, або за провадженням держави. Держава або сама звертається до МКС, або ініціює сам суд у випадку непогодження держави на розслідування.

 

Юрисдикція МКС - найтяжчі злочини (проти людяності, геноциди, масові вбивства тощо), підслідні посадові особи держави та військовослужбовці (Гаага)

 

МКС - суд першої і останньої інстанції (на відміну від ЄСПЛ)

 

Ідею створення МКС висунула делегація Тринідад і Тобаго (злочини з наркоторгівлі - робоча група значно розширила повноваження) - ключові держави не підписали (Китай, Індія)/не ратифікували статут МКС (Росія, США).

 

МКС - кінц. ф-ння галузі МП (всі держави мають став. ул. МКС, як МС ООН - лише пропозиція (???)

 

Міжнародна правосуб’єктність ТНК (самостійні) - під питанням.

 

Три цікаві рішення МС щодо правосуб’єктності:

1) Постійна палата правосуддя Ліги Націй, 1920-і р., «справа Лотуса»: французький пароплав «Лотус» стикнувся із турецьким судном, яке в результаті затонуло, загинуло 8 осіб. Інцидент стався з вини боцмана. Палата не визнала жодну із країн винною, оскільки винною визнали особу-індивіда, а суб’єктом МП може бути лише держава.

2) Ван Генд ен Лоос проти Нідерландів (Суд ЄС, 1963 р.) - вперше приватна особа напряму використовувала право ЄС - вперше був озвучений принцип прямої дії норм права ЄС.

3) Справа братів Лагранд (МС ООН, 2002 р.) - громадяни Німеччини на території США скоїли злочин, США порушили відносно громадян їх права, визначені ВК про консульські зносини - США заявляло, що дана ВК діє щодо держав - МС ООН визнав, що було порушене і право громадян у тому числі - громадяни мають можливість напряму посилатись на норми МП.

 

2006 р. - справа Авела

 

ПРАВОНАСТУПНИЦТВО (ПН)

 

Виникає при питанні зміни правосуб’єктності, особливість і основна вимога - все має відбуватись відповідно до норм МП.

 

ПН - перехід прав і обов’язків за МП від одного суб’єкта до іншого, причиною якого є зміна правосуб’єктності і суб’єкта.

 

2 теорії ПН - негативістська і та універс.

 

З початком деколонізації - колонії протестують проти обов’язків, нав’язаних метрополіями.

 

Держава має надати згоду на виконання укладених раніше міжнародних угод - негативістська теорія.

Договори метрополії на звільнені колонії не переходили.

 

Регулювання МП щодо правонаступництва: Конвенція про правонаступництво держав щодоговорів (1978), Конвенція про правонаступництво державою власності, державних архіві, державних боргів (1983).

 

Повне правонаступництво - попередня держава припиняє повністю своє існування.

Часткове правонаступництво - розділ території, розпад держав (кожна зі сторін бере на себе нові зобов’язання - проти теорії «чистої дошки»)

 

Правонаступництво фактично визначає вже сама нова держава:

при орд. вибор. - немає

інститут континуїтету - при зміні політичної ситуація не відбувається зміна правосуб’єктності

 

Французька революція - відхід від принципу «договорів слід дотримуватись» (Вергуар), «Декларація прав народів» - не прийнята (договори з тиранами можна не виконувати), після революції 1917 р. «лавочку треба прикривати»

 

Анцелотті - будь-які зміни не впливають на правонаступництво (інститут континуїтету - стабільність міжнародних договорів).

 

АЛЕ: держава може записати положення про денонсацію, революційні зміни можуть стати причиною денонсації міжнародного договору.

 

Ситуація з Кубою - прихід Кастро - договір з США 1936 р. - розірвали, однак прийняли чек про оплату - практичні дії не свідчили про розірвання договору.

 

Принцип Естопеля - правовой принцип, согласно которому лицо утрачивает право ссылаться на какие-либо факты в обоснование своих притязаний.

 

Докорінні зміни в уряді не впливають на правонаступництво (принцип континуїтету)

 

Ватикан - подвійна правосуб’єктність (Держава Ватикан і Святий Престол)

 

Дуаєн - старшина дипломатичного корпусу у країні перебування, обирається за двома критеріями: або через тривалість перебування у певній державі; або завжди дуаєн - посол Ватикану.

 

ДЖЕРЕЛА МП

Матеріальні - умови, звідки виплач. зобов’язання

Формальні

 

Норма МП - первинний елемент с-ми МП, основа інституту та галузі.

 

Визнання держав:

«Визнання нової держави є політичним актом і не регламентується МП» (проте це не означає, що така регламентація не є необхідною)
Спроба кодифікації норм, що не відносяться до аналіз. інст. так ні чим і не заверш. (питання стоїть з 1919!)
Визнання – односторонній, добровільний акт держави, в якому вона прямо чи побічно заявляє про те, що розглядає іншу державу як суб’єкт МП і має намір підтримувати з нею офіційні стосунки.
Згідно з конститутивною теорією, лише факт визнання породжує міжнародну правосуб’єктність держави, тобто ставить в пряму залежність її долю як суб’єкта МП, перетворює фактичний стан утворення нової держави у юридичний стан.
Згідно з декларативною теорією, держава набуває міжнародної правосуб’єктності в силу самого факту свого утворення незалежно від того, чи визнають її інші держави, в силу свого суверенітету. Держава виникає і існує самостійно. Визнання лише констатує факт виникнення держави, носить декларативний характер і спрямоване на встановлення стабільних постійних МВ між суб’єктами МП. Причому іноді наголошується навіть на обов’язку держав визнати нову державу, якщо її створення відбулось без значних порушень МП (Міжамериканська конвенція про права та обов’язки держав від 26.12.33)

Правосуб’єктність ТНК

ТНК – з економічної точки зору являють собою єдине ціле, тоді як МП визнає за кожним суб’єктом, який входить до структ. групи, юридичну самостійність.
Говорячи про змістовну сторону ТНК, найбільш суттєва ознака – наявність єдиного центру прийняття рішень декількох утворень, які при цьому мають самостійну правосуб’єктність відповідно до законів тієї чи іншої держави (це служить економічним інтересам їх власників)
Магдугал, Фрідмен, Бякішев (амер) – ТНК – суб’єкт МП, бо їхня економічна міць і вплив на світ перетворює їх у більш вагому силу на МА, ніж деякі інші держави.
Лукашук (+ Романов, Черниченко) – ТНК зацікавлені у створенні особливого права, що оформлювалося ними і здійснювалося за допомогою ними ж створеного механізму. Звідси вплив концепції «квазіміжнародного права». Діяльність ТНК може і повинна регулюватися шляхом взаємодії міжнародного і внутрішнього права.
Концепція міжнародного корпоративного права (угоди корпорацій з державами, Ченг): сформувати спеціальні правові акти, що складаються з договорів, які укладені поза дією національних норм і розглядаються як підпорядкування МП чи загальним принципам права < є договором цивільного характеру і незалежним від міжнародного приватного права.

МНО

Якщо МО є мостом між урядами, то неурядові – міст між народами. Аналізуючи правову природу МНО слід зазначити, що вони не є суб’єктами МП, проте можуть функціонувати як суб’єкт МП, їх вплив на світову політику, враховуючи значний розвиток МНО у розвиток сучасних МВ і МП, їх вплив на світову політику, науковці визнають за ними статус суб’єкта МП із спеціальною правосуб’єктністю.
2 підходи:

· МНО не є суб’єктом МП

· МНО, не будучи суб’єктом МП, є учасником міжнародних правовідносині у майбутньому відбудеться становлення їх міжнародної правосуб’єктності

Ватикан (суверенітет Ватикана не є національним а випливає з суверенітету міста-держави) Ватикан є вторинним суб’єктом МП із обмеженою правосуб’єктністю. Після Латеранського договору 1947 у Ватикану: право на недоторканність своєї території, незалежність від інших суб’єктів МП. Ватикан здійснює відносини МП-характеру з іншими суб’єктами МП і є членом МО.
Святий престол як суб’єкт МП є носієм духовного та світського суверенітету + відповідно до Латеранських угод 1929 р. одночасно є верховним органом всієї КЦ та сувереном Ватикану.
Співробітництво Ватикану з державою здійснюється на основі угод – конкордатів.
Участь Святого Престолу в конвенціях не має відчутного практичного юридичного значення. Мова йде в основному про моральну підтримку відповідних норм МП.
Ватикан слід визначати як державоподібне утворення, що має на меті поширення католицтва та захист інтересів церкви. Міжнародна правосуб’єктність цього утворення є обмеженою і не може змішуватись з універсальною правосуб’єктністю держав.

 

Джерела МП

· Закон (конст., закон, постанови, укази; ієрархія характерна)

Значне розширення норм.-правових актів (кількості)

Об’єкт не відповідає рівню законів (Закон України про м’ясо-молочні вироби)

Закон суперечить між собою – колізія нормативної маси

Нормативно-правові акти, що не узгоджені з основним законом

Державний припис – ієрарх. принцип врегулювання МПС;

 

Норма:

· Гіпотеза

· Диспозиція >> національне право

· Санкція;

 

У МП гіпотеза і диспозиція > у рих стат, у рих част.

 

Більшість договорів – диспозитивного характеру.

 

Раніше у кожному договорі містилася частина, яка передбачувала санкції, наразі такого нема.

Засіб вирішення спорів – не є санкцією

 

Між видами норм МП немає ієрархії, але в певній відносній більшості логічною є того чи іншого джерела.

Найвищою силою володіє Статут ООН

Статут ООН > Конвенції ООН (кодиф. всі галузі МП – поширене майже на всі держави світу) >> звичаєве право (через принцип opinion juvers)
Перелік основних конвенцій у всіх галузях ООН (!)

 

Міжнародний договір - основна риса – просте укладання, гнучкість, негайне врегулювання, відзначається чітким врегулюванням.
До ХХ століття кількість досить невелика:
договір про мир;

договір про море;
договір про навігацію (вик. річок і морське право)

З ХХ ст. кількість МД зросла, всі питання врегульовуються договорами
Договір – основне джерело МП.
Умови правомірності договорів:
не суперечать імперативній нормі (якщо договір просто укладено – санкції «теор.» характеру (засудження, попередження, стурбованість), якщо починають вчиняти дії – санкції ООН);

договір не повинен суперечити існуючим договорам, що вже укладені між державами

 

Колізії між договорами: Україна – Грузія (1994-?) «Дружба і співробітництво» - основні засади співробітництва без конкретики

«Про мир і дружбу»

Положення: жодна з країн, якщо вона знаходиться у стані війни з третьою стороною, не надає ні військової допомоги, ні території.
У 2008 році російські військові бази в Крму – війна з Грузією. Україна порушила договір про розміщення Чорноморського флоту.

! Можна подати у МС. Рішення: вся відповідальність на країну, яка порушила – У. >> Указ Президента України, що російськи кораблі не можуть виходити в море без погодження (з правової точки зору – указ президента не є джерелом МП)

= договори. що суперечать один одному, є чинними, якщо обоє відповідають МП.

 

Договір суперечить внутр. праву країни,

є два аспекти:

· Міжнародно-правовий: якщо договір суперечить нац. законодавству, але є правовим – не впливає на чинність. АЛЕ: якщо договір суперечить основним засадничим принципам конституційного хар-у: поділ території, розголошення військової таємниці.
Зас. норми – життєво важливі для держави (питання мови не є)

З точки зору національного права:

всі договори дійсні, якщо не суперечать конституції,

якщо МД вносить новий порядок регулювання, треба вносити зміни в конституцію

 

Франц. підхід Люкс. Підхід

---вносити зміни---

У державі існує єдина крім тих, де держава

система судів, окрім МС, дала дод. юрисд. МС
який є додатковим

+
Укр.
якщо МД інші норми, ніж у законі держави, застосовується МД (стаття 9)

! у загальному законодавстві України – якщо МД встановлює інше і застосов. право МД

! Закон У. про МД – якщо МД встановлює інше, застосовується право МД

! В Укр. згода на МД дає лише ВР (з приблизно 4000 ратифіковано приблизно 700) – ст. 9

Є договори, які не потребують ратифікації…але вони не діють без ратифікації в Україні >> немає примату МП

Коли держава утворюється, вона наполягає на приматі національного права (пост-колоніальні держави Африки)

 

Примат НП

Примат Конституції Примат нац. законодавства (Африка)

Але зараз держави Африки -> примат МП (окрім Сомалі, Уганди)