Тривалість моментального звичаю - декілька секунд

Тривалість моментального звичаю - декілька секунд

 

Із розвитком міжнародних зв’язків МЗ втрачає свої позиції

 

2) міжнародний договір - більш швидкий вступ в дію, більш гнучкий - може бути модифікований за зміни обставин

 

Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. - визначає умови ведення переговорів, укладення угод, їх чинність та дотримання

 

На договір та його чинність не впливає його назва (договір тут виступає родовим поняттям)

 

Конвенція - договір, що кодифікує певні норми МП (ВК про право міжнародних організацій, ВК про право міжнародних договорів тощо).

 

З 1950-х р. - в Статуті ООН сказано про Комісію міжнародного права ООН - покладено функції кодифікації та врегулювання правових норм - створюють більшість конвенцій у с-мі ООН

Велика к-сть конвенцій прийнята у Відні - їх об’єднано називають «Віденське право»

 

Пакт - договір, що регулює найвищі найпринциповіші питання (Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 р.)

 

Меморандум - теж обов’язковий правовий документ, буквальний переклад - «те, про що слід пам’ятати»

 

Угоди між державами = договір

 

ВИДИ ДОГОВОРІВ:

- двосторонні і багатосторонні;

- регіональні та універсальні;

- від імені держави (зазвичай підлягають ратифікації), міжвідомчі та міжрегіональні.

 

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ МП

Імперативні принципи МП - характерні лише для МП

Загальні принципи права - і в МП, і в НП - носять технічний характер і є характерними для більшості правових систем: принцип послідовності (наступна норма переважає над попередньою), спеціальний договір переважає над загальним, одноразове несення відповідальності, індивідуальний характер відповідальності.

 

Додаткові джерела:

РІШЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СУДІВ -раніше вважалися обов’язковими лише для сторін суду (зараз це застаріло).

 

Після створення МС з прав людини - їх рішення обов’язкові для всіх (1950 р. - ЄСПЛ) - рішення ЄСПЛ є обов’язковими і для інших держав, як прецеденти

 

Роль рішень МС значо зросла у МП

 

Рішення проти однієї держави вагоме і для всіх інших (особливо у судах з прав людини).

 

ДОКТРИНИ НАЙБІЛЬШ ФАХОВИХ ЮРИСТІВ -неповноцінне джерело права, виявляється у консультаціях із фахівцями при прийнятті рішень, в огляді літератури тощо.

 

Врахування доктринального підходу при прийнятті рішень.

 

Декларація прав корінних народів - має велику кількість посилань на праці інших юристів.

 

У МП з’являється дискусійне поняття «soft law» («hard law» - договори)

(пропущена сторінка)

ПРИРОДА ОБОВ’ЯЗКОВОЇ СИЛИ МП, ЙОГО ЕФЕКТИВНІСТЬ

Порушення МП не означає його неіснування

 

У НП дотримувати норми права легше

 

МП виникло раніше за НП. Перші суспільні утворення мали регулювати відносини між собою - здебільшого через заборони і настанови. Виконувались вони переважно за рахунок вірувань, звичаїв, етики, моралі. Племена вели боротьбу між собою - виникали «правові норми» задля розв’язання конфліктних ситуацій.

 

Саме МП уможливило взаємодію різних культур, релігій та цивілізацій, урівнюючи їх.

 

МП поділяють на:

1) універсальне (в межах с-ми ООН, всезагальне, єдине для всіх і обов’язкове);

2) регіональне (право ЄС, арабська система - сіяр, азійська правова система).

 

Захист прав людини пов’язаний із правовою культурою Загальної декларації прав людини 1948 р. Ніхто не може бути свавільно позбавлений права на життя (окрім як за рішенням суду) - результат консенсусу різних культур світу.

 

Абсолютне право - право, із якого немає винятку: свобода від рабства, право на життя (Європа).

 

Фактично всі регіони світу мають свої конвенції про права людини, окрім Азії.

 

Перші норми - норми релігійних свобод: свобода віросповідання - одна із перших за виникненням.

 

1) Термін «Міжнародне право» виникнув від латинського «jus gentium» («право народів») - ті норми права, які є виникли у різних народів, але є співпадаючими (наприклад, сприяння тим, хто має статус купців, пізніше - й дипломатам та іноземцям загалом).

 

ПС на Американському континенті була подібною до ПС Китаю та Індії.

 

Однакові відносини породжують однакові норми.

 

Декілька етапів становлення юз гентіум: юз гентіум - право народів - міжнародне право (Ієремія Бентам, 1780 р.).

 

18-19 ст. - позитивістська теорія права: нічого не існує без волі держави в НП та МП, а тому міжнародне право фактично є міждержавним правом.

 

У 20 ст. повертається термін «міжнародне право».

 

2) Загальнонародне право - концепція Незабитовського, Київський університет, 19 ст.: період виникнення міжнародних організацій, втрата державою своєї ролі.

 

Виділяв два типи МП: міждержавне право та загальнонародне право (держави, особи, МО, індивіди).

 

3) Зовнішньодержавне право (класичний період 19 ст., юридична сила держав заперечувалася, держави - суверенні та вільні).

 

Гегель: МП - сукупність договорів кожної держави, на які вона дає свою згоду.

 

Зовнішньодержавне право фактично визначалося як складова НП, як його галузь.

Великий вплив на фашистську школу МП.

 

4) Міжнародне право окремих держав (США, Великобританія) - це є зонвшіньополітичною концепцією держави, її міжнародно-правова діяльність, укладання угод.

 

5) у 19 ст. МП = право цивілізованих націй

 

до 19 ст.: цивілізовані - європейські християнські держави, що формували МП; варварські - ті, що не доросли, але мають шанс бути включеними в систему МП, мандатна система; дикунські - не прийняті у систему міжнародних відносин, над ними встановлювався контроль.

 

Під час розробки Заг. декларації прав людини 1948 р. Китай сказав, що вона розроблюється на європейському розумінні прав людини, а тому є європоцентричною.

 

1982 р. - Гаага - семінар Міжнародної академії МП «Майбутнє МП у багатокультурному світі»: прийшли до висновку, що процес кодифікації МП не враховує спадок інших цивілізацій та культур, окрім європейської правової культури.

 

Право цивілізованих націй у статуті ООН (ст. 38 Статуту МС ООН, представництво у суді цивілізованих націй).

 

Груно Сігма (в коментарі до Статуту ООН): цивілізованою нацією є будь-яка держава, що є правовою і соціальною, не сприймають тоталітаризму та фашизму.

 

Ворожі держави (недолік) - Німеччина, Японія, Італія

 

6) Холодна війна: капіталістичне МП та соціалістичне МП - в економічній сфері, питання преференцій.

 

7) Сучасне міжнародне право (з 1990-х р.) - недосконале, неможливо визначити етапність.

 

 

ЕЛЕМЕНТИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

 

1) Міжнародне публічне право: все, що стосується відносин між державою на рівні міжвладних відносин, відносини виключно між державами.

2) Міжнародне приватне право: національно-правові відносини з іноземним елементом, суб’єкт - іноземець, об’єкт - дія, місце дії - іноземна держава. Держава, як правило, не втручається.

3) Право ЄС: МП не має владних приписів, право ЄС - має (у формі директив та регламентів), особливості Суду ЄС

 

ВИЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

МП - система норм, що регулюють міжнародні відносини та формуються шляхом узгодження волі суб’єктів цих відносин.

 

МП - система звичаєвих та договірних норм, створених суб’єктами МВ.

 

МП - процес прийняття рішень для регулювання МВ.

 

СПЕЦИФІЧНІСТЬ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

 

- універсалізм (співпадаючі норми - універсальні, регіональні, партикулярні);

- координаційність (узгодження воль суб’єктів як незалежних утворень);

- право різних спільнот (строкатість суб’єктів).

 

Примирительная теория права (Бернан, Аннерс та ін.): Право возникло для упорядочивания отношений между отдельными родами. Рода сначала враждовали друг с другом, позже они заключили перемирия, затем определённые правила, которые трансформировались в договора примирения, в которых устанавливались определённые санкции за нарушение договора. Со временем отношения усложнялись, количество договоров и нарушений этих договоров возрастало и в последующем возникло право. Право не могло возникнуть внутри рода, так как внутри одного рода конфликты почти отсутствовали, а если и возникали, то разрешались очень быстро.

 

МІЖНАРОДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ (МПр)

ВИДИ СУБ’ЄКТІВ МП

- ДЕРЖАВА

 

Основна ознака - суверенітет (зовнішній - здатність здійснювати МВ, внутрішній - здійснення влади у межах держави)

 

Конвенція Монтевідео (підписана 1933, вступила в дію 26.12.1934 р.) - визначила чотири ознаки держави як суб’єкта МП: територія, населення, здійснення влади над територією і населенням (власний уряд), можливість вступати у зносини з іншими державами).

 

МП не регулює питання населення, адміністративних, цивільних, сімейних відносин тощо, однак в галузі прав людини - втручається у внутрішні справи держави.

 

Територіальне верховенство держави - недоторканість територій

Суверенітет - повний чи обмежений (Японія, Німеччина)

 

Інститут ефективного контролю територій:

1982 р. - справа Нікарагуа проти США в МС ООН (рух Контрас, який підтримувався США, захопив частину території Нікарагуа, там було скоєно ряд злочинів і порушувались права людини) - відповідальність несе Нікарагуа, оскільки ця територія належить їм.

1998-1999 р. - справа Тадіча (Югославія) - відповідальність несе та сила, яка фактично контролює територію, держава не несе відповідальність, якщо не здійснює ефективний контроль над територією.

 

Міжнародні суди і регіональні суди: негативний прецедент, що РС прийняв інше рішення, однак воно є більш справедливим.

 

Принцип суверенної рівності держав (ст. 1 Статуту ООН - сув. рівність усіх держав, однак ст. 23 - наявність інституту постійного членства в РБ ООН)

 

Інститут міжнародно-правового визнання: справа Косово в МС - Косово в односторонньому порядку проголосило незалежність, МС визнав право Косово на одностороннє проголошення незалежності, однак не визнав жодним чином незалежності Косово (половинчасті рішення МС ООН)

 

Ще один приклад «половинчатого рішення» - спір за Зміїний: Україна каже, що Зміїний - острів, а Румунія - що це скеля (боротьба за шельф). МС визнав Зміїний островом, але переважна частина шельфу все одно дісталася Румунії

 

ТЕОРІЇ ВИЗНАННЯ ДЕРЖАВИ

 

- конститут. (одна держава робить акт визнання іншої держави)

- декларативна (декларація незалежності новою державою)

 

Прийняття в ООН - членство, якщо більше 100… (???)

ВИДИ ВИЗНАННЯ

 

De jure - офіційне визнання, заява, встановлення дипломатичних відносин на рівні посольств тощо

De facto - держава не визнає іншу державу, однак має необхідність спілкування і контактів, тому встановлює відносини на рівні консульств, представництв, квазіконсульств тощо

Ad hoc - разове визнання (зазвичай, з певною метою - наприклад, для обміну полоненими)

 

Правосуб’єктність держави - універсальна (будь-які договірні відносини)

Правосуб’єктність МО - неуніверсальна (обмеж. щодо галуз. фінансування)

 

Унітарні держави беруть участь у МПр як єдине ціле (окремо можливі відносини між регіонами, здебільшого прикордонними)

 

Конфедерації - де-факто не існують

 

Федерації - суб’єкти федерації можуть здійснювати МВ у межах повноважень, визначених федеральним центром, можливо укладення відносин на рівні консульств)

 

УРСР - була суб’єктом МП у якості суб’єкта федерації (СРСР) - власне МЗС, консульства, представництва в МО

 

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

 

Міжнародні урядові та неурядові, національні неурядові

 

Універсальні (універсальна мета - ООН, ЄС) та спеціалізовані (ВООЗ, Комісія по Дунаю)

 

Основной документ МО - її статут (установчий договір, будь-яка назва)

 

МО:

- договірна основа

- постійні органи

- наявність певних цілей та функцій

- наявність персоніфікованої волі МО з реалізації її цілей

- діяльність має відповідати МП

 

Спірне твердження: МО є вторинним суб’єктом МП, похідним від держави, тому їх правосуб’єктність неповноцінна. Воля МО - сума воль держав-членів.

 

Найвища організація - ООН. 50-і р. - дискусія про правосуб’єктність ООН.

Правоздатність - дог.: функц., спеціаліз.

 

Представництво держави при МО:

- Віденська конвенція про представництво держав у відносинах з МО (1986)

- Конвенція 1986 р. про міжнародні договори з МО та між МО

- представник держави в МО прирівнюється до посла (ВК 1986 - ВК про дипломатичні зносини 1961)

Види договорів МО:

- договори з метою досягнення цілей організації

- договори технічного характеру

- договори, що укладені під егідою МО

 

ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ ІНДИВІДІВ

1950 р. - визнання правосуб’єктності індивіда (радянська школа не визнавала, оскільки індивід не відповідав їх критеріям)

 

1950 р. - ЄСПЛ

 

1907 р. - Міжамериканська палата правосуддя (лише 3 заяви: 1 - немає факту злочину, 2 - порушення процедури)

 

Це питання стоїть гостро, оскільки МП стало гомоцентричним

 

Права людини - виникнення концепції в епоху Просвітництва, Французька революція

 

Перші норми - у праві війни (дог. між держ. - вилучення із ведення війни служителів храмів, неповнолітніх, жінок, старців.

 

Категорії гуманності пов’язані з військовополоненими.

 

Норм сер. 17 ст. - релігійні свободи (1648 р. - закінчується Тридцятилітня війна) - Вестфальський мир - кожен має право на вільне віросповідання.

 

ЄКПЛ (Євр. конв. прав людини) - 6 із 13 протоколів стосувалися смертної кари.

 

Що гуманітарні права, що права КН/НМ спочатку підн. на МП, а потім на НП.

 

ГАЛУЗЬ ПРАВ ЛЮДИНИ:

до 20 ст. - галузь права війни

з 20 ст. - міжнародне гуманітарне право ( «право війни» - обмеження війни, жорстокості, її аномальність); міжнародне право захисту прав людини (Міжнародний білль про права людини, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадські, економічні та культурні права тощо + протоколи до них); право міжнародної безпеки (комплекс конвенцій, що забороняють зброю масового знищення)

 

Окрема галузь (з 2002 р.) - міжнародне кримінальне право - поява деліктоздатності інидвіда. Витоки - Лейпцизькі процеси, Нюрнберзький та Токійський трибунали

 

МКС - постійна судова установа

 

Римський статут (1998 підписали, має діяти з 2002) - 139 підписали, 114/115 ратифікували

 

МКС розглядає злочини або сам, або за провадженням держави. Держава або сама звертається до МКС, або ініціює сам суд у випадку непогодження держави на розслідування.

 

Юрисдикція МКС - найтяжчі злочини (проти людяності, геноциди, масові вбивства тощо), підслідні посадові особи держави та військовослужбовці (Гаага)

 

МКС - суд першої і останньої інстанції (на відміну від ЄСПЛ)

 

Ідею створення МКС висунула делегація Тринідад і Тобаго (злочини з наркоторгівлі - робоча група значно розширила повноваження) - ключові держави не підписали (Китай, Індія)/не ратифікували статут МКС (Росія, США).

 

МКС - кінц. ф-ння галузі МП (всі держави мають став. ул. МКС, як МС ООН - лише пропозиція (???)

 

Міжнародна правосуб’єктність ТНК (самостійні) - під питанням.

 

Три цікаві рішення МС щодо правосуб’єктності:

1) Постійна палата правосуддя Ліги Націй, 1920-і р., «справа Лотуса»: французький пароплав «Лотус» стикнувся із турецьким судном, яке в результаті затонуло, загинуло 8 осіб. Інцидент стався з вини боцмана. Палата не визнала жодну із країн винною, оскільки винною визнали особу-індивіда, а суб’єктом МП може бути лише держава.

2) Ван Генд ен Лоос проти Нідерландів (Суд ЄС, 1963 р.) - вперше приватна особа напряму використовувала право ЄС - вперше був озвучений принцип прямої дії норм права ЄС.

3) Справа братів Лагранд (МС ООН, 2002 р.) - громадяни Німеччини на території США скоїли злочин, США порушили відносно громадян їх права, визначені ВК про консульські зносини - США заявляло, що дана ВК діє щодо держав - МС ООН визнав, що було порушене і право громадян у тому числі - громадяни мають можливість напряму посилатись на норми МП.

 

2006 р. - справа Авела

 

ПРАВОНАСТУПНИЦТВО (ПН)

 

Виникає при питанні зміни правосуб’єктності, особливість і основна вимога - все має відбуватись відповідно до норм МП.

 

ПН - перехід прав і обов’язків за МП від одного суб’єкта до іншого, причиною якого є зміна правосуб’єктності і суб’єкта.

 

2 теорії ПН - негативістська і та універс.

 

З початком деколонізації - колонії протестують проти обов’язків, нав’язаних метрополіями.

 

Держава має надати згоду на виконання укладених раніше міжнародних угод - негативістська теорія.

Договори метрополії на звільнені колонії не переходили.

 

Регулювання МП щодо правонаступництва: Конвенція про правонаступництво держав щодоговорів (1978), Конвенція про правонаступництво державою власності, державних архіві, державних боргів (1983).

 

Повне правонаступництво - попередня держава припиняє повністю своє існування.

Часткове правонаступництво - розділ території, розпад держав (кожна зі сторін бере на себе нові зобов’язання - проти теорії «чистої дошки»)

 

Правонаступництво фактично визначає вже сама нова держава:

при орд. вибор. - немає

інститут континуїтету - при зміні політичної ситуація не відбувається зміна правосуб’єктності

 

Французька революція - відхід від принципу «договорів слід дотримуватись» (Вергуар), «Декларація прав народів» - не прийнята (договори з тиранами можна не виконувати), після революції 1917 р. «лавочку треба прикривати»

 

Анцелотті - будь-які зміни не впливають на правонаступництво (інститут континуїтету - стабільність міжнародних договорів).

 

АЛЕ: держава може записати положення про денонсацію, революційні зміни можуть стати причиною денонсації міжнародного договору.

 

Ситуація з Кубою - прихід Кастро - договір з США 1936 р. - розірвали, однак прийняли чек про оплату - практичні дії не свідчили про розірвання договору.

 

Принцип Естопеля - правовой принцип, согласно которому лицо утрачивает право ссылаться на какие-либо факты в обоснование своих притязаний.

 

Докорінні зміни в уряді не впливають на правонаступництво (принцип континуїтету)

 

Ватикан - подвійна правосуб’єктність (Держава Ватикан і Святий Престол)

 

Дуаєн - старшина дипломатичного корпусу у країні перебування, обирається за двома критеріями: або через тривалість перебування у певній державі; або завжди дуаєн - посол Ватикану.

 

ДЖЕРЕЛА МП

Матеріальні - умови, звідки виплач. зобов’язання

Формальні

 

Норма МП - первинний елемент с-ми МП, основа інституту та галузі.

 

Визнання держав:

«Визнання нової держави є політичним актом і не регламентується МП» (проте це не означає, що така регламентація не є необхідною)
Спроба кодифікації норм, що не відносяться до аналіз. інст. так ні чим і не заверш. (питання стоїть з 1919!)
Визнання – односторонній, добровільний акт держави, в якому вона прямо чи побічно заявляє про те, що розглядає іншу державу як суб’єкт МП і має намір підтримувати з нею офіційні стосунки.
Згідно з конститутивною теорією, лише факт визнання породжує міжнародну правосуб’єктність держави, тобто ставить в пряму залежність її долю як суб’єкта МП, перетворює фактичний стан утворення нової держави у юридичний стан.
Згідно з декларативною теорією, держава набуває міжнародної правосуб’єктності в силу самого факту свого утворення незалежно від того, чи визнають її інші держави, в силу свого суверенітету. Держава виникає і існує самостійно. Визнання лише констатує факт виникнення держави, носить декларативний характер і спрямоване на встановлення стабільних постійних МВ між суб’єктами МП. Причому іноді наголошується навіть на обов’язку держав визнати нову державу, якщо її створення відбулось без значних порушень МП (Міжамериканська конвенція про права та обов’язки держав від 26.12.33)

Правосуб’єктність ТНК

ТНК – з економічної точки зору являють собою єдине ціле, тоді як МП визнає за кожним суб’єктом, який входить до структ. групи, юридичну самостійність.
Говорячи про змістовну сторону ТНК, найбільш суттєва ознака – наявність єдиного центру прийняття рішень декількох утворень, які при цьому мають самостійну правосуб’єктність відповідно до законів тієї чи іншої держави (це служить економічним інтересам їх власників)
Магдугал, Фрідмен, Бякішев (амер) – ТНК – суб’єкт МП, бо їхня економічна міць і вплив на світ перетворює їх у більш вагому силу на МА, ніж деякі інші держави.
Лукашук (+ Романов, Черниченко) – ТНК зацікавлені у створенні особливого права, що оформлювалося ними і здійснювалося за допомогою ними ж створеного механізму. Звідси вплив концепції «квазіміжнародного права». Діяльність ТНК може і повинна регулюватися шляхом взаємодії міжнародного і внутрішнього права.
Концепція міжнародного корпоративного права (угоди корпорацій з державами, Ченг): сформувати спеціальні правові акти, що складаються з договорів, які укладені поза дією національних норм і розглядаються як підпорядкування МП чи загальним принципам права < є договором цивільного характеру і незалежним від міжнародного приватного права.

МНО

Якщо МО є мостом між урядами, то неурядові – міст між народами. Аналізуючи правову природу МНО слід зазначити, що вони не є суб’єктами МП, проте можуть функціонувати як суб’єкт МП, їх вплив на світову політику, враховуючи значний розвиток МНО у розвиток сучасних МВ і МП, їх вплив на світову політику, науковці визнають за ними статус суб’єкта МП із спеціальною правосуб’єктністю.
2 підходи:

· МНО не є суб’єктом МП

· МНО, не будучи суб’єктом МП, є учасником міжнародних правовідносині у майбутньому відбудеться становлення їх міжнародної правосуб’єктності

Ватикан (суверенітет Ватикана не є національним а випливає з суверенітету міста-держави) Ватикан є вторинним суб’єктом МП із обмеженою правосуб’єктністю. Після Латеранського договору 1947 у Ватикану: право на недоторканність своєї території, незалежність від інших суб’єктів МП. Ватикан здійснює відносини МП-характеру з іншими суб’єктами МП і є членом МО.
Святий престол як суб’єкт МП є носієм духовного та світського суверенітету + відповідно до Латеранських угод 1929 р. одночасно є верховним органом всієї КЦ та сувереном Ватикану.
Співробітництво Ватикану з державою здійснюється на основі угод – конкордатів.
Участь Святого Престолу в конвенціях не має відчутного практичного юридичного значення. Мова йде в основному про моральну підтримку відповідних норм МП.
Ватикан слід визначати як державоподібне утворення, що має на меті поширення католицтва та захист інтересів церкви. Міжнародна правосуб’єктність цього утворення є обмеженою і не може змішуватись з універсальною правосуб’єктністю держав.

 

Джерела МП

· Закон (конст., закон, постанови, укази; ієрархія характерна)

Значне розширення норм.-правових актів (кількості)

Об’єкт не відповідає рівню законів (Закон України про м’ясо-молочні вироби)

Закон суперечить між собою – колізія нормативної маси

Нормативно-правові акти, що не узгоджені з основним законом

Державний припис – ієрарх. принцип врегулювання МПС;

 

Норма:

· Гіпотеза

· Диспозиція >> національне право

· Санкція;

 

У МП гіпотеза і диспозиція > у рих стат, у рих част.

 

Більшість договорів – диспозитивного характеру.

 

Раніше у кожному договорі містилася частина, яка передбачувала санкції, наразі такого нема.

Засіб вирішення спорів – не є санкцією

 

Між видами норм МП немає ієрархії, але в певній відносній більшості логічною є того чи іншого джерела.

Найвищою силою володіє Статут ООН

Статут ООН > Конвенції ООН (кодиф. всі галузі МП – поширене майже на всі держави світу) >> звичаєве право (через принцип opinion juvers)
Перелік основних конвенцій у всіх галузях ООН (!)

 

Міжнародний договір - основна риса – просте укладання, гнучкість, негайне врегулювання, відзначається чітким врегулюванням.
До ХХ століття кількість досить невелика:
договір про мир;

договір про море;
договір про навігацію (вик. річок і морське право)

З ХХ ст. кількість МД зросла, всі питання врегульовуються договорами
Договір – основне джерело МП.
Умови правомірності договорів:
не суперечать імперативній нормі (якщо договір просто укладено – санкції «теор.» характеру (засудження, попередження, стурбованість), якщо починають вчиняти дії – санкції ООН);

договір не повинен суперечити існуючим договорам, що вже укладені між державами

 

Колізії між договорами: Україна – Грузія (1994-?) «Дружба і співробітництво» - основні засади співробітництва без конкретики

«Про мир і дружбу»

Положення: жодна з країн, якщо вона знаходиться у стані війни з третьою стороною, не надає ні військової допомоги, ні території.
У 2008 році російські військові бази в Крму – війна з Грузією. Україна порушила договір про розміщення Чорноморського флоту.

! Можна подати у МС. Рішення: вся відповідальність на країну, яка порушила – У. >> Указ Президента України, що російськи кораблі не можуть виходити в море без погодження (з правової точки зору – указ президента не є джерелом МП)

= договори. що суперечать один одному, є чинними, якщо обоє відповідають МП.

 

Договір суперечить внутр. праву країни,

є два аспекти:

· Міжнародно-правовий: якщо договір суперечить нац. законодавству, але є правовим – не впливає на чинність. АЛЕ: якщо договір суперечить основним засадничим принципам конституційного хар-у: поділ території, розголошення військової таємниці.
Зас. норми – життєво важливі для держави (питання мови не є)

З точки зору національного права:

всі договори дійсні, якщо не суперечать конституції,

якщо МД вносить новий порядок регулювання, треба вносити зміни в конституцію

 

Франц. підхід Люкс. Підхід

---вносити зміни---

У державі існує єдина крім тих, де держава

система судів, окрім МС, дала дод. юрисд. МС
який є додатковим

+
Укр.
якщо МД інші норми, ніж у законі держави, застосовується МД (стаття 9)

! у загальному законодавстві України – якщо МД встановлює інше і застосов. право МД

! Закон У. про МД – якщо МД встановлює інше, застосовується право МД

! В Укр. згода на МД дає лише ВР (з приблизно 4000 ратифіковано приблизно 700) – ст. 9

Є договори, які не потребують ратифікації…але вони не діють без ратифікації в Україні >> немає примату МП

Коли держава утворюється, вона наполягає на приматі національного права (пост-колоніальні держави Африки)

 

Примат НП

Примат Конституції Примат нац. законодавства (Африка)

Але зараз держави Африки -> примат МП (окрім Сомалі, Уганди)

 

Наступництво договорів

- локальні договори – оскільки вони прикр. до певної тер., то не зал. від факту правонас. держав, тому є обов’язк. для даного утв.

- нелокальні – не стос. конкр. тер, двоступенева сист:

1) нові незал. держави – «чистого листа» - не пов’яз. договор. через врахування їх піднеаольного стану в процесі колонізації; 2) інші країни – через прагнення до міжн. стабільності держави зв’яз. кол. договор.

(договори по прав. людини – обов’язкові)

Активи і держ. архів:

- визнач. того що належ. держ. повинні бути взяті з відп. нац. законодавства що є чинним на момент правонас. (ст. 9 1983 р)

- якщо активи є дійсно публ, тоді держава що має контр. над тер. їхнього базування має переважне право на їх наступн. від попер. держ.

Борги:

! коли держ. розпадається та утв. нові, держ. борг попер. переходить до держ-наступниць у рівних пропорціях (1983 р, ВК – ст. 40)

Членство в МО:

- якщо держ. обєднуються, то їм необх. знову подавати заявку на членство

- якщо розпад., то нові держави мають всі подати заявку на членство за власним бажанням

- якщо нова держ. вин. в результ. рецесії – подавати заяву на членство

Обєкт дії норм правонаст. може бути: держ. тер., держ власність в країні та закордоном, держ угоди, борги, архіви, членство у МО

! Правонаст. держ кордонів: правон. держ. не стосується установл. кордонів, прав та об. стосовно кордонів (практика країн ЛА та Афр.), так само правонас. не є підставою для зміни чи припин. дії міжн. дог. щодо тер. кордонів

! Підтвердж. того факту, що ООН є правонас. Ліги Націй – резолюція ГА 1971 р. та припинення мандату ПАР на управ. нею

! Правонас. при поділі тер. – всі міжн. зобов. знаходяться в силі стосовно збер. частини тер.

! При обєднанні тер. – дог. всіх членів є дійсними якщо обєднання не супереч. об’єкту

! При переході тер. – дог. держ.-попер. втрачають силу з моменту їх переходу до тер ін. держ.

 

Укр. є повною правонас. УРСР і частково СРСР.

Пит. правонас. СРСР і Укр почало верг. шляхом уклад. дог.:

1. Меморандум про взаємороз. щодо боргу ін. кредитор. СРСР та його правонаступників (28.10.1991р) – принцип солідарної відповіді

2. Комюніке від 24.11.91 (виклад взаємних зобов’язань республік)

3. Угода про розподіл всієї власності СРСР за корд. (06.07.92) – частка активів Укр в акт. колишн. СРСР – 16% (однак повноцінна оцінка власн. не була проведена; до того ж в угоді зазнач. що пит.. про оцінку і розподіл Алмазного фонду СРСР повинно рег. спец. угодою – але її не було, як і оцінки вартості).

4. Протокол від 16 січня 1993 р. – Укр бере на себе обов. сплатити борги СРСР відп. до своєї частки (до 31 березня 1991 р. мала бути уклад. угода про упр. та розподіл акт. кол. СРСР, однак її 8 лютого порушив указ Єльцина про держ. власн. кол. СРСР).

5. Угода між Укр. та РФ про врег. пит. правонас.щодо зовн. боргу та активів від 9 грудня 1991 р. – не ратиф. через те що РФ не надала дані про активи і пасиви СРСР.

Нещодавно (13.08.14) була створена Міжвідомча роб. група з вивчення можливих шляхів захисту інт. держ. у вир. пит. правонас. щодо зовн. боргу та акт. кол. СРСР, однак остат. розгул. цього пит. ще попереду.

!Міжн угоди щодо право наст. Укр:

1. Мінська угода (Укр, Рос, Біл) – створення СНД – 8.12.91 (СРСР – більше не існує)

2. Алма-Атин. декларація країн СНД від 21.12.91 (вик. міжн. забовязань за дог. СРСР)

3. постанова ради голів держав СНД 21.12.91 – РФ – прод. чл. СРСР в ООН, вкл. РБ

4. Меморандум про порозуміння з пит. правонаст. щодо догов. кол. СРСР (6.06.92) – питання щодо правонаст. вир. кожна держ. самост.

Угода між Укр і США – 10.05.95

5. Угода про майно кол. СРСР за корд. – 30.12.91

6. 6 липня 1992 – угода про розпад. усієї власн. СРСР за корд.

Джерела МП

Загальновизнаним є перелік джерел, закріплений в ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН:

1) міжнародні конвенції, як загальні, так і спеціальні;

2) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної як правова норма;

3) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;

4) судові рішення і доктрини кваліфікованих спеціалістів різних націй з публічного права як допоміжний засіб для визначення правових норм.

А тут почалась якась дічь

Загальні принципи права vs ОП:

ЗПП – ті осн. зас., що хар. і для нац. права, і для міжн.; можна поділ. на:

- виход. з прир. права (принцип демократії, добросовісність, гуманність)

- принцип юрид.-техн. (спец. > заг. зак., наступ > попер., ніхто не може нести 2 … відп.

! ЗП МП (ОП МП) – належ. тільки системі МП

Спільне для всіх принципів МП: вони всі мають … природу (звичайну? збочену?), бо форм. найб. в загальній формі

ОП – база для ПС; ОП МП вин. разом з МП.

ОП МП стоять в основі ієрархії норм (ст. 103, ст. 153) – від конвенції про пр. дог. 1969 р.

Поруш. ОП МП тягне більшу відп. ніж міжн. норма

…….

Документи, де закр. ОП МП: Статут ООН, Декларація про принципи МП 1970 р., закл. акт НБСЄ 1975р.

 

+ цілий ряд інших документів по окремих положеннях

ЄСПЛ – принцип захисту прав людини (міжнародний біль про права людини).

Резолюція ГА про заборону агресії…

Кількість принципів: хтось виділяє 7, хтось – 11, хтось – 20. У Декларації *Я ХЗ, В ЯКІЙ, НАПИСАНО ДЕКЛ.* принципів 7, заключний пакт НБСЄ додав ще 3.

Треба відрізняти галузеві принципи МП, які є менш універсальними.

- Відкрите море

- Дипломатичний імунітет

- Pacta sunt servanda

- Еквівалентності та взаємності (торгівля)

- Справедлива війна (галузь війни і миру)

Критерій виділення галузі – існування галузевих принципів.

ХХ ст. – галузь права міжнародних організацій.

Створення нових галузей:

- Освоєння нових науково-технологічних можливостей

- Розвиток міжнародної правосвідомості

Усі принципи взаємопов’язані і не можуть тлумачитись окремо.

Колізії::

Інститут ратифікації

Ратифікаційна грамота:

- Вступна частина (загальні відомості)

- Власне надання згоди на чинність (містить також застереження до міжнародного договору)

- Заява про дотримання міжнародного договору

Наслідки ратифікації:

- Найбільш авторитетний спосіб надання чинності договору

- Накладає на державу зобов’язання діяти за договором, або не вчиняти дій, що суперечать договору

- Ратифікаційна грамота робить міжнародний договір абсолютно обов’язковим для держави.

(у міжнародному праві не існує норм, що потребують обов’язкової ратифікації)

Ратифікація:

- Безумовна – договір повністю вступає в силу

- Умовна – договір вступає в силу за певних умов + відміна умовою (якщо настає певне явище – скасування міжнародного договору)

Ратифікаційна грамота – міжнародно-правовий документ

Закон про ратифікацію в Україні приймає Верховна Рада, його підписує Голова Верховної Ради, далі Президент, далі Кабмін (проблеми процедурного характеру, цей процес потрібно спростити). За дотримання договору відповідає МЗС (є депозитарієм міжнародних договорів).

Всі теорії щодо співвідношення МП і НацП XIX- XX ст. (більша увага до примату МП. Після Нюрнберзького і Токійського трибуналів – різкий перехід до примату МП.

Ніхто не несе відповідальності за діяльність, яка не вважалася злочином на момент скоєння (але ретроактивність (зворотна дія закону) поширюється на злочини проти людства, проти миру, воєнні злочини).

Міжнародне право про права людини – теж є пряма д