На договір та його чинність не впливає його назва (договір тут виступає родовим поняттям)

 

Конвенція - договір, що кодифікує певні норми МП (ВК про право міжнародних організацій, ВК про право міжнародних договорів тощо).

 

З 1950-х р. - в Статуті ООН сказано про Комісію міжнародного права ООН - покладено функції кодифікації та врегулювання правових норм - створюють більшість конвенцій у с-мі ООН

Велика к-сть конвенцій прийнята у Відні - їх об’єднано називають «Віденське право»

 

Пакт - договір, що регулює найвищі найпринциповіші питання (Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 р.)

 

Меморандум - теж обов’язковий правовий документ, буквальний переклад - «те, про що слід пам’ятати»

 

Угоди між державами = договір

 

ВИДИ ДОГОВОРІВ:

- двосторонні і багатосторонні;

- регіональні та універсальні;

- від імені держави (зазвичай підлягають ратифікації), міжвідомчі та міжрегіональні.

 

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ МП

Імперативні принципи МП - характерні лише для МП

Загальні принципи права - і в МП, і в НП - носять технічний характер і є характерними для більшості правових систем: принцип послідовності (наступна норма переважає над попередньою), спеціальний договір переважає над загальним, одноразове несення відповідальності, індивідуальний характер відповідальності.

 

Додаткові джерела:

РІШЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СУДІВ -раніше вважалися обов’язковими лише для сторін суду (зараз це застаріло).

 

Після створення МС з прав людини - їх рішення обов’язкові для всіх (1950 р. - ЄСПЛ) - рішення ЄСПЛ є обов’язковими і для інших держав, як прецеденти

 

Роль рішень МС значо зросла у МП

 

Рішення проти однієї держави вагоме і для всіх інших (особливо у судах з прав людини).

 

ДОКТРИНИ НАЙБІЛЬШ ФАХОВИХ ЮРИСТІВ -неповноцінне джерело права, виявляється у консультаціях із фахівцями при прийнятті рішень, в огляді літератури тощо.

 

Врахування доктринального підходу при прийнятті рішень.

 

Декларація прав корінних народів - має велику кількість посилань на праці інших юристів.

 

У МП з’являється дискусійне поняття «soft law» («hard law» - договори)

(пропущена сторінка)

ПРИРОДА ОБОВ’ЯЗКОВОЇ СИЛИ МП, ЙОГО ЕФЕКТИВНІСТЬ

Порушення МП не означає його неіснування

 

У НП дотримувати норми права легше

 

МП виникло раніше за НП. Перші суспільні утворення мали регулювати відносини між собою - здебільшого через заборони і настанови. Виконувались вони переважно за рахунок вірувань, звичаїв, етики, моралі. Племена вели боротьбу між собою - виникали «правові норми» задля розв’язання конфліктних ситуацій.

 

Саме МП уможливило взаємодію різних культур, релігій та цивілізацій, урівнюючи їх.

 

МП поділяють на:

1) універсальне (в межах с-ми ООН, всезагальне, єдине для всіх і обов’язкове);

2) регіональне (право ЄС, арабська система - сіяр, азійська правова система).

 

Захист прав людини пов’язаний із правовою культурою Загальної декларації прав людини 1948 р. Ніхто не може бути свавільно позбавлений права на життя (окрім як за рішенням суду) - результат консенсусу різних культур світу.

 

Абсолютне право - право, із якого немає винятку: свобода від рабства, право на життя (Європа).

 

Фактично всі регіони світу мають свої конвенції про права людини, окрім Азії.

 

Перші норми - норми релігійних свобод: свобода віросповідання - одна із перших за виникненням.

 

1) Термін «Міжнародне право» виникнув від латинського «jus gentium» («право народів») - ті норми права, які є виникли у різних народів, але є співпадаючими (наприклад, сприяння тим, хто має статус купців, пізніше - й дипломатам та іноземцям загалом).

 

ПС на Американському континенті була подібною до ПС Китаю та Індії.

 

Однакові відносини породжують однакові норми.

 

Декілька етапів становлення юз гентіум: юз гентіум - право народів - міжнародне право (Ієремія Бентам, 1780 р.).

 

18-19 ст. - позитивістська теорія права: нічого не існує без волі держави в НП та МП, а тому міжнародне право фактично є міждержавним правом.

 

У 20 ст. повертається термін «міжнародне право».

 

2) Загальнонародне право - концепція Незабитовського, Київський університет, 19 ст.: період виникнення міжнародних організацій, втрата державою своєї ролі.

 

Виділяв два типи МП: міждержавне право та загальнонародне право (держави, особи, МО, індивіди).

 

3) Зовнішньодержавне право (класичний період 19 ст., юридична сила держав заперечувалася, держави - суверенні та вільні).

 

Гегель: МП - сукупність договорів кожної держави, на які вона дає свою згоду.

 

Зовнішньодержавне право фактично визначалося як складова НП, як його галузь.

Великий вплив на фашистську школу МП.

 

4) Міжнародне право окремих держав (США, Великобританія) - це є зонвшіньополітичною концепцією держави, її міжнародно-правова діяльність, укладання угод.

 

5) у 19 ст. МП = право цивілізованих націй

 

до 19 ст.: цивілізовані - європейські християнські держави, що формували МП; варварські - ті, що не доросли, але мають шанс бути включеними в систему МП, мандатна система; дикунські - не прийняті у систему міжнародних відносин, над ними встановлювався контроль.

 

Під час розробки Заг. декларації прав людини 1948 р. Китай сказав, що вона розроблюється на європейському розумінні прав людини, а тому є європоцентричною.

 

1982 р. - Гаага - семінар Міжнародної академії МП «Майбутнє МП у багатокультурному світі»: прийшли до висновку, що процес кодифікації МП не враховує спадок інших цивілізацій та культур, окрім європейської правової культури.

 

Право цивілізованих націй у статуті ООН (ст. 38 Статуту МС ООН, представництво у суді цивілізованих націй).

 

Груно Сігма (в коментарі до Статуту ООН): цивілізованою нацією є будь-яка держава, що є правовою і соціальною, не сприймають тоталітаризму та фашизму.

 

Ворожі держави (недолік) - Німеччина, Японія, Італія

 

6) Холодна війна: капіталістичне МП та соціалістичне МП - в економічній сфері, питання преференцій.

 

7) Сучасне міжнародне право (з 1990-х р.) - недосконале, неможливо визначити етапність.

 

 

ЕЛЕМЕНТИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

 

1) Міжнародне публічне право: все, що стосується відносин між державою на рівні міжвладних відносин, відносини виключно між державами.

2) Міжнародне приватне право: національно-правові відносини з іноземним елементом, суб’єкт - іноземець, об’єкт - дія, місце дії - іноземна держава. Держава, як правило, не втручається.

3) Право ЄС: МП не має владних приписів, право ЄС - має (у формі директив та регламентів), особливості Суду ЄС

 

ВИЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

МП - система норм, що регулюють міжнародні відносини та формуються шляхом узгодження волі суб’єктів цих відносин.

 

МП - система звичаєвих та договірних норм, створених суб’єктами МВ.

 

МП - процес прийняття рішень для регулювання МВ.

 

КОНЦЕПЦІЇ ОБОВ’ЯЗКОВОЇ СИЛИ МП

Обов’язковість визнається лише з 20 ст.

 

До цього періоду англійська школа (Остін, Харгл) висунули теорію неіснування міжнародного права, яку аргументували:

- відсутністю влади (законодавчої, виконавчої, судової) у МП;

- відсутністю дієвих санкцій за порушення

- суверенністю держав у їх діях.

 

Концепція автолімітації держави (Еллінек): не існує влади у МП, але держави не існують ізольовано одна від одної, тому вони заключають договори, частково поступаючись своїм інтересом і обмежуючи себе.

 

Концепція основної норми (Кельзен): у МП не існує влади, однак усе МП базується лише на одній єдиній нормі - обов’язковому виконанні взятих на себе зобов’язань (договори мають виконуватись - pacta sund servanta). Подвійна відповідальність - за невиконання договору та за невиконання взятих на себе зобов’язань.

 

Укласти договір = зарізати договір (за невиконання договору раніше зарізали людину).

 

Узгодження воль держав - сприяє юридичній силі норм, МП акумулює норми з інших систем регулювання МВ (враховує звичаї та традиції, мораль, етику, релігію, що також підвищує легітимність МП).

 

Концепція «де суспільство, там і право»: якщо у суспільстві виникають відносини, там виникає і право. Якщо між державами існують відносини, між ними існує і право.

 

МП є обов’язковим, бо є результатом узгодження волі держав: основний аргумент - існує «єдина норма» і існує зацікавленість в її дотриманні у світовому співтоваристві.

 

Раніше був чіткий розподіл НП та МП, зараз його немає: пряма дія норм МП щодо прав людини.