Наука цивільного права в КНУ

У вересні 2012 р. виповнилося 178 років Імператорському Університету Святого Володимира, нині - Київський національний університет імені Тараса Шевченка (з 1939 р.) - визнаному лідеру освіти і науки в Україні.

 

Виникнення університету стало логічним результатом тривалих ініціатив місцевої громадськості. Ще у другій половині XVIII ст. кияни неодноразово висували проекти заснування вищої школи. Однак жоден із них не був реалізований. Нарешті 8 (20) листопада 1833 р. в день Святого архістратига Михаїла, що здавна вважався покровителем Києва, Указом Миколи І було оголошено про майбутнє закладення в Києві Університету Св. Володимира. Виникненню університету сприяли революційні події в Польщі 40-х рр. XIX ст. Після польського повстання 1830-1831 рр. царський уряд закрив Кременецький (Волинський) ліцей, який для дворянських дітей Волинської та Подільської губерній заміняв університет. І хоча ліцей офіційно залишився осторонь від повстання, його, як і інші вищі школи з польською мовою викладання, реформували. Починаючи з 1832/1833 навчального року ліцей перебазували до Києва і перевели на російську мову викладання. Разом з тим, він майже повністю зберіг своє майно, склад викладачів, а також учнів. Київський університет, створений фактично на базі Кременецького ліцею, став культурним осередком Київської, Волинської та Подільської губерній. Університет як інституція фактично почав діяти з 8 (20) березня 1834 р., коли відібраних за ознакою благонадійності викладачів Волинського ліцею було запрошено на засідання ради Університету Св. Володимира. Вони були призначені професорами Університету. А через 4 місяці, на день Святого Володимира, відбулося урочисте відкриття київської вищої школи. І вже 28 серпня (9 вересня) 1834 р. 62 студенти розпочали навчання. Київський університет спочатку мав лише два факультети: філософський та юридичний, а з 1835 р. в університеті було відкрито ще один факультет - медичний116.

 

В славній історії Університету важливе місце посідає кафедра цивільного права юридичного факультету - провідний центр вітчизняної цивілістичної науки. Зусиллями кафедри підготовлено багато поколінь вітчизняних юристів за весь час існування юридичного факультету та Університету.

 

Юридичний факультет у складі Імператорського Університету Святого Володимира почав функціонувати в 1835 р. На той час в його складі було сім кафедр, в тому числі кафедра римського права та кафедра російських цивільних законів, які фактично виконували функції сучасної кафедри цивільного права117.

 

Кафедра римського права забезпечувала в різні часи викладання низки таких навчальних дисциплін, як "Історія римського права", "Вступ до римського права", "Джерела римського права", "Система римського права /загальна та особлива частини/" тощо. На той час кафедра римського права вважалася провідною і питома вага дисциплін з римського права була досить великою. Римське право розглядали як теоретичну основу цивільного права. Це було цілком природно, бо юридичний факультет збирав і готував наукових працівників з римського права і російського цивільного права. Цивільно-правові науки в Київському університеті того часу досягай високого рівня і набули високого розвитку1,8.

 

 

Першим керівником кафедри римського права став викладач-юрист Волинського ліцею Олександр Миколайович Міцкевич (рідний брат видатного польського поета Адама Міцкевича), він став першим професором юридичного факультету. У 1839 р. він був переведений до Харківського університету.

 

Кафедру російських цивільних законів в 1835 р. очолив Сергій Миколайович Орнатський, який працював до 1843 р. Потім його наступниками стали послідовно А. А. Федотов-Чеховський, Н. К. Ренненкампф, В. Г. Демченко та ін. Значний внесок у розвиток цивільного і торговельного права зробили такі цивілісти Київського університету, як Т. Яблочков, В. Удінцев, В. Синайський, Л. Петражицький, И. Покровський та ін.

 

В ХГХ ст. в університеті сформувалася школа видатних романістів, яка не поступалася своїми досягненнями західноєвропейським університетам.

 

Засновником школи романістики по праву вважається Каленик Андрійович Мітюков, який у 1851 р. захистив докторську дисертацію "Про спадкування за римськими законами" й очолив кафедру римського права, з 1846 по 1880 рр. викладав курс римського права, був деканом юридичного факультету та ректором університету Св. Володимира. К.А. Мітюков написав курс римського права (1884), який став одним із кращих посібників з римського приватного права.

 

К.А. Мітюков володів рідкісним талантом лектора, який за плавністю і жвавістю мови завжди був одним із кращих професорів Київського юридичного факультету. Його манера викладання лекцій, не вдаючись до фрази та інших побічних засобів ефекту, визначалася пластичністю, яка залишила навіки в пам'яті слухачів прогресивні ідеї права.

 

К.А. Мітюков був одним з ініціаторів організації при університеті Київського юридичного товариства (1877), яке ставило своїм основним завданням зближення юридичного факультету з діяльністю суду, прокуратури й адвокатури, читання доповідей і спільне їх обговорення практичними працівниками. Це товариство незмінно очолювалося вченими юридичного факультету (професорами В Демченком, О Кіс-тяківським, В. Удінцевим та ін.) і існувало до 1917 р.

 

Школа К. А. Мітюкова зростила цілу плеяду видатних романістів. Серед них слід назвати: В. І. Синайського ("Очерки по истории землевладения и права в древнем Риме во 2-5 вв." (1913); "Учебник русского гражданского права"); Л. Н. Казанцева - приват-доцента римського права ("О разводе по римскому праву". - Киев, 1892; "Свободное представительство в римском гражданском праве".- Киев, 1884; "Курс истории римского права". - Киев, 1886; "Об изучении римского гражданского процесса".- Киев, 1882; "Учение о представительстве в гражданском праве". - К., 1878); И.О. Покровського ("Право и факт в римском праве". Ч. I.- К., 1898; Ч. II Генезис преторского права.-Киев, 1902.; "История римского права".- СПб, 1913, "Основные проблемы гражданского права" (1917); М.М.Каткова ("Понятие права удержания в римском праве" (1910); Д. Д. Грімма ("К вопросу о природе владения по римскому праву". Журнал юридического общества.- СПб, 1894. Книга 8; "Лекции по догме римского права".- К., 1919); А. К. Мітюкова (сина К.А. Мітюкова), пізніше професора Московського університету ("Общность имущества в семье как историческая основа наследования".- Киев, 1990, "Ответственность продавца за эвикцию в историко-сравнительном освещении". - К., 1906, По поводу статьи Г. Муромцева "О владении по римскому праву" // Киевские университетские известия.- 1887, № 2); Ф.М. Дидинського (Залог по римскому праву - Варшава, 1872; Император Андриан,- СПб., 1893); В. В. Карпека Пассивная легимитация в классическом римском праве. - К., 1915); А. Корнгольда (Приобретение владения через представителя в римском праве. - К., 1914); Ю. Кулаковского (Надел ветеранов землей и военные поселения в Римской империи. - К., 1881).

 

На терені школи романістів К. А. Мітюкова була створена й успішно розвивалася школа цивілістів, яку очолив неординарний професор цивільного права, судоустрою і судочинства Василь Григорович Демченко. Він був деканом юридичного факультету, - автором ряду наукових праць з питань російського спадкового права.

 

Серед цивілістів тих часів варто назвати Т.М. Яблочкова - автора роботи "Понятие вины в римском праве" /Черты индивидуализма в учениях римских юристов о вине. - М., 1907/; двотомного дослідження "Влияние вины потерпевшего на размер возмещаемых ему убытков" і ряду розділів підручника з російського цивільного процесу.

 

Значний внесок в розвиток цивілістичної думки в Київському університеті також внесли Й. О. Покровський, В.О. Удінцев, В. І. Синайський та інші вчені.

 

Видатним дослідником і прекрасним викладачем римського і російського цивільного права був професор Йосип Олексійович Покровський, який прославився своєю фундаментальною працею "Основные проблемы гражданского права" (1917).

 

Значний внесок в розвиток цивільного і торгового права зробили такі цивілісти Київського університету, як В. О. Удінцев і В. І. Синайський. На той час у Росії почав активно розвиватися капіталізм, який ставив перед наукою цивільного права нові завдання. В. О. Удінцев жваво відгукувався на потреби практики, і тому його роботи відзначаються гострою актуальністю того часу. Його перу належать фундаментальні праці: "Русское посессионное право", "Русское горноземельное право", "Русское торгово-промышленное право". У своїх дослідженнях він намагався дати науково обгрунтоване вирішення назрілих проблем будівництва фабрик і заводів на державній землі (за римським правом - проблеми суперфіцію), розробляв правові проблеми розробки гірських надр. Зазначені дослідження були зумовлені необхідністю розвитку виробничих сил нової капіталістичної Росії.

 

В. І. Сінайський досліджував проблеми як римського, так і російського цивільного права. Його перу належать такі фундаментальні роботи: "Очерки по истории землевладения и права в древнем Риме в II-V в.". - Киев, 1913; История источников римского права.- Варшава, 1911. Ним же написаний ґрунтовний двотомний підручник з російського цивільного права. В. І. Сінайський багато приділяв уваги вихованню молодих науковців-цивілістів. Він організовував і беззмінно керував науковим студентським цивілістичним гуртком з 1912 по 1917 рр. В роботі цього гуртка брали активну участь і виступали з доповідями такі видатні вчені, як Михайло Чельцов, Володимир Бошко, Андрій Вишинський та інші.

 

Наведене свідчить, що розвиток цивільного права на юридичному факультеті значною мірою зумовлений досягненнями школи романістики Київського університету. Багато цивілістів університету виросли і сформувалися саме на основі римської цивілістики. Яскравим прикладом наведеного може бути уже згадуваний В. І. Сінайський та інші.

 

Певною мірою до цивілістів можна віднести К.О. Неволіна. Він не був цивілістом, а читав курс загальної теорії держави і права. "Энциклопедия законоведения" Неволіна в двох частинах була першою в Росії ґрунтовною працею в цій галузі знань і мала велике значення для розвитку юридичної освіти в Росії того часу. Неволін К.О. започаткував науку історії держави і права в Київському університеті і зайняв видне місце серед істориків права в дореволюційний період. До цивілістики він відніс себе фундаментальною працею в трьох томах "История русских гражданских законов" (1852 р.), яка стала першим великим вкладом в історію російського права.

 

В травні 1837 р. К. О. Неволін був обраний ректором університету і на цій посаді перебував до 1843 р. Він був першим російським вченим-юристом, обраним до Академії наук.

 

Цивілістична школа юридичного факультету Київського університету тісно співпрацювала з цивілістами інших університетів, що стосується і факультету в цілому. Наукове співробітництво і взаємодопомога виявляються в такій формі, як обмін професорами. Велику і істотну допомогу в проведенні наукової і навчальної роботи в Київському університеті надав Петербурзький університет своїми кадрами професорів. В той-же час деякі професори-цивілісти переходили з Київського університету до інших університетів. Наприклад, професори Й. О. Покровський, Л. І. Петражицький і В. О. Удінцев перейшли до Петербурзького університету, професор А. К. Мітюков - до Московського університету.

 

Серед випускників юридичного факультету Київського університету дореволюційного періоду було немало вихованців прогресивних демократичних поглядів. З них вийшли видатні вчені і державні діячі радянської держави.

 

Серед них варто назвати такого видатного вченого юриста-цивіліста радянських часів, як В. Бошко. Він закінчив юридичний факультет Київського університету в 1912 р. Ще студентом він брав активну участь в роботі студентського наукового гуртка з цивільного права, де виступив з доповіддю "Ограничение гражданской правоспособности в русском действующем праве", яка в 1913 р. була відзначена золотою медаллю університету. У третьому випуску "Труды цивилистического студенческого кружка" (1917) було видруковано велике дослідження В. Бошка "К аграрному вопросу в России. Гражданская правоспособность крестьян в области землепользования". У цій роботі В. Бошко розкрив реакційну сутність і невпорядкованість земельного законодавства царської Росії.

 

В роботі названого гуртка також брав участь студент М. Чельцов. На одному із засідань гуртка М. Чельцов зробив доповідь на тему "К вопросу о действии погасительной давности", яка також була ви-друкована в першому випуску "Труды цивилистического студенческого кружка" (1915). За роботу "Ответственность юридических лиц в уголовном процессе" M. Чельцов також був удостоєний золотої медалі. В радянські часи М. Чельцов став видатним ученим-юристом.

 

Не можна виключити із списку вихованців юридичного факультету Київського університету дореволюційного періоду і такого випускника, як А. Я. Вишинський, який залишив про себе сумну славу.

 

Наведений аналіз київської цивілістичної школи цього періоду свідчить про успішний розвиток науки цивільного права на юридичному факультеті Київського університету за період з 1835 р. по 1917 р.

 

За своїм науково-технічним рівнем вона не поступалася не тільки іншим російським університетам, а й відомим європейським університетам.