Поняття та Види правових режимів майна подружжя.

Майнові правовідносини подружжя являють собою складний комплекс взаємопов'язаних дій щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право визначає основні параметри поведінки подружжя в майновій сфері: закріплює, яке майно знаходиться у власності обох подружжя або кожного з них, встановлює обсяг прав і обов'язків подружжя щодо цього майна, умови їх реалізації, порядок набуття та відчуження майна, відповідальність подружжя за загальним або особистими зобов'язаннями і т. д. Таким чином, законодавство закріплює певний правовий стан подружнього майна, його правовий режим.

Визначення поняття правового режиму майна подружжя може бути здійснено на основі загальнотеоретичних уявлень про правовий режим того чи іншого правового явища. Найбільш узагальнено правовий режим може розглядатися як "порядок регулювання, який виражений в комплексі правових засобів, ха-теризується особливе поєднання взаємодіючих між собою дозволів, заборон, а також позитивних зобов'язань і створюють особливу спрямованість регулювання" 1.

Грунтуючись на цих положеннях, можна перейти безпосередньо до аналізу правового режиму майна подружжя. Цей режим, або порядок регулювання, створюється в результаті впливу на майнові відносини подружжя сукупності взаємопов'язаних правових засобів (дозволів, заборон і позитивних обов'яз-зв'язування), в результаті чого самі майнові правовідносини формуються в певному напрямку, набувають загальний стрій, систему. При цьому регулювання здійснюється правовими засобами, об'єднаними загальними основоположних положеннями, принципами, які пронизують всю правову регулюючу матерію.

Важливо підкреслити, що хоча основний акцент у понятті правового режиму робиться на його об'єкті, по суті, режим об'єкта - це "лише скорочене словесне позначення порядку регулювання, вираженого в характері й обсязі прав по відношенню до об'єкта..." 1. Тому поняття правового режиму подружнього майна по суті визначає обсяг правомочностей подружжя по відношенню до цього майна і порядок їх реалізації.

З урахуванням цього правовий режим майна подружжя можна розглядати як цілісну систему регулятивного характеру, що включає сукупність правових засобів (дозволів, заборон і позитивних зобов'язування), яка характеризується спільністю основних положень (принципів) і встановлює умови та порядок виникнення і припинення прав і обов'язків подружжя щодо майна, обсяг цих прав, порядок їх здійснення та захисту, а також майнову відповідальність подружжя за їх загальним і особистим майновим зобов'язаннями..

Правовий режим майна подружжя визначається в залежності від того, ким він устанавл - законодавцем чи самими учасниками майнових відносин - подружжям. У зв'язку з цим можна говорити про законне (легальному) та договірне правових режимах подружнього майна. Законний режим означає, що комплекс подружніх прав і обов'язків щодо майна, порядок придбання та відчуження цього майна, правомочності щодо його володіння і користування, а також розмір відповідальності подружжя за загальним і особистим боргах визначаються чинним законодавством. У разі виникнення спору між сторонами він розглядається відповідно до чинним цивільним та сімейним законодавством. Договірний режим передбачає, що права і обов'язки подружжя щодо їх спільного і роздільного майна, а також питання їх відповідальності за боргами визначаються самими подружжям шляхом складання спеціального документа - шлюбного контракту. При виникненні спору між сторонами, він також розглядається на основі чинного законодавства, однак майнові права, обов'язки подружжя та обсяг їх відповідальності визначаються з урахуванням положень шлюбного контракту, укладеного сторонами.

До введення в чинний Кодекс законів про шлюб та сім'ю ст.27-1, що надає подружжю право укладати шлюбний контракт, в Україні поділ правових режимів на законний і договірний практичного значення не мало, так як майнові відносини подружжя регулювалися виключно нормами сімейного законодавства. Тому можна було говорити лише про легальне правовий режим майна подружжя. З моменту зміни законодавства в Україні виникло два самостійних правових режиму майна подружжя - законний і договірний. Якщо особи не укладають шлюбний контракт, вони, отже, погоджуються з тим, що їх подружні відносини будуть регулюватися нормами чинного сімейного та громадянського законодавства. Якщо ж подружжя хочуть самостійно визначати свої взаємні права та обов'язки з різних питань життя сім'ї, то вони укладають шлюбний контракт і тим самим замінюють законний режим майна на договірний. Таким чином, сенс шлюбного контракту - у встановленні певних прав та обов'язків подружжя, відмінних від тих, що передбачені чинним законодавством.

Законний режим майна відрізняється від договірного рядом ознак. Насамперед він встановлений формально визначеними законодавчими нормами, а не договором. Законний режим поширюється на всіх осіб, що вступають у шлюб, у той час, як шлюбний контракт має силу тільки щодо конкретної подружньої пари, яка його уклала. Законний режим подружнього майна виникає автоматично, в силу самого припису закону, а договірний є результатом вольових дій подружжя, зафіксованих нотаріусом. Крім того, законний режим ширше за обсягом, ніж договірний, так як сьогодні не всі приписи закону щодо майна подружжя можуть бути змінені угодою сторін.

Необхідно визнати, що законний режим є основним видом правового режиму майна подружжя, оскільки він має набагато більше поширення, ніж договірний. У переважній більшості випадків права і обов'язки подружжя у шлюбно-майновій сфері підпорядковуються режиму регулювання, встановленим нормами сімейного законодавства. Аналіз цього законодавства дає можливість визначити наявність єдиних принципів, загальних положень, що поширюються на дану сукупність правових норм. Основними принципами, що пронизують законний режим майна подружжя, є: презумпція спільності подружнього майна; рівність прав подружжя щодо їх спільного майно незалежно від розміру внеску в це майно; рівність прав щодо володіння, користування і розпорядження подружнім майном; спільна відповідальність подружжя за спільними зобов'язаннями майнового характеру.

Можна сказати, що основною ідеєю, що проводиться сімейним законодавством при регулюванні майнових відносин подружжя, є підтримка і всебічний захист єдності та спільності майнових інтересів подружжя, взаємопов'язаності та узгодженості їх дій щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Наприклад, у сімейному праві України чітко простежується презумпція спільності майна подружжя. Ця презумпція виражається в тому, що майно, придбане в період шлюбу, вважається спільним доти, поки протилежне не доведено в суді зацікавленою стороною. Іншими словами, ніхто з подружжя не повинен доводити спільності придбання майна, так як вона заздалегідь презюміруется. Навпаки, доведенню підлягає факт належності майна до роздільного майна подружжя (чоловік повинен довести, що майно придбано до шлюбу або в період шлюбу в дар, у спадок і т. д.) 1. Якщо суд знайде, що чоловік не надав достаточность доказів належності йому спірного майна, таке майно має визнаватися загальним.

Крім цього, через всі норми, що регулюють майнові відносини подружжя, чітко проходить ідея рівності прав подружжя щодо володіння, користування і розпорядження майном незалежно від розміру внеску в це майно кожного з них. Дане правило знайшло своє безпосереднє закріплення у ч.2 ст.22 КпШС України.

Правовий режим майна подружжя визначається також тим, в якому порядку виникають і припиняються права подружжя на майно. Сімейне право встановлює, що спільність майна виникає у разі, коли особи перебувають у зареєстрованому шлюбі і фактично складають єдину сім'ю. При цьому право на майно виникає незалежно від його заснування (куп-ля-продаж, міна, вознагрежденіе за працю, прибуток від спільного майна і т. д.). Не має значення і те, на чиє ім'я виданий правовстановлюючий документ.

Важливим елементом правового режиму майна подружжя є порядок припинення їх майнових прав. Відомо, що сімейне право пов'язує припинення режиму спільності майна подружжя з моментом розірвання шлюбу. У законодавстві чітко проводиться ідея про те, що спільність майна є невід'ємною частиною подружнього союзу. Природно, що припинення шлюбу припиняє і можливість виникнення спільності купованого майна. При цьому майно, яке було вже преобретено подружжям у період шлюбу, продовжує залишатися спільним і після його розірвання до тих пір, поки воно не буде поділено між подружжям.

Основні початку договірного режиму майна подружжя характеризуються істотними відмінностями. Можна визначити такі основні принципи, притаманні договірного регулювання майнових відносин подружжя: свобода встановлення взаємних майнових прав і обов'язків; неприпустимість применшення майнових прав та інтересів подружжя, дітей та інших осіб; здійснення певного контролю держави за змістом шлюбних контрактів (договорів).

Подружжя має право самостійно встановлювати для себе обсяг взаємних прав та обов'язків у майновій сфері. Найбільш істотною новелою в цьому питанні, мабуть, є можливість закріплення у шлюбному контракті нерівності часток подружжя у спільному майні. Іншими словами, подружжя можуть визнати, що частка одного з них буде більше частки іншого. Визнання за подружжям права таким чином визначати своє майнове становище абсолютно нетрадиційно для нашого законодавства, яке протягом десятиліть грунтувалося на рівності прав подружжя щодо майна. У зв'язку з цим виникають питання про можливе ущемлення прав одного з подружжя, порушенні його майнових інтересів. Однак при вирішенні цього питання необхідно виходити з того, що подружжя є дієздатними громадянами, які мають можливість самостійно визначати свої майнові інтереси. Якщо вони прийшли до такого роду угодою з доброї волі, то немає підстав говорити про утиск їх прав. Якщо ж шлюбний контракт, яким встановлено нерівність часток подружжя в майні, був складений в результаті насильства, погрози, обману і т. д. одного з подружжя по відношенню до іншого, то він може бути визнаний недійсним (як і будь-яка інша угода) на вимогу зацікавленої сторони.

Важливим моментом, істотно відрізняє договірний режим майна від законного, є також те, що подружжя за своїм угодою можуть передати права з управління спільним майном одному з них, наділити одного з подружжя правом розпоряджатися спільним майном і т. д.

Надаючи подружжю значні можливості самостійно визначати свої взаємні майнові права та обов'язки, законодавство проте окреслює певні рамки свободи подружжя у цій сфері. Загальна ідея полягає в тому, що подружжя не можуть включати в шлюбний контракт положення, які ущемляють інтереси одного з них, а також права інших осіб і, в першу чергу, неповнолітніх дітей. Тому буде незаконною домовленість подружжя, в результаті якої неповнолітні діти можуть втратити належні їм майнові права, зокрема, право користування квартирою, будинком, іншим житловим приміщенням і т. д. Державний контроль за дотриманням даного принципу покликані здійснювати нотаріальні органи, реєструючі шлюбні контракти.

Враховуючи, що договірний режим майна подружжя протягом багатьох десятиліть повністю був відсутній в нашій юридичній практиці, сьогодні досить важко визначити можливі напрями договірної ініціативи подружжя в майновій сфері: які саме умови шлюбних контрактів будуть найбільш поширеними, які конкретно норми чинного сімейного законодавства будуть найбільш приватно змінюватися або уточнюватися шлюбними контрактами. Сьогодні важливий сам факт існування договірного режиму подружнього майна, альтернативного законному.

Поняття "правовий режим майна подружжя" є складною категорією і може розглядатися в двох площинах. До цих пір мова йшла про те, що залежно від суб'єкта правової ініціативи існують законний режим майна подружжя (встановлюваний законодавчим органом) і договірний режим (встановлюваний самими подружжям). Проте можлива й інша площина розгляду поняття правового режиму майна подружжя, що визначається залежно від того, кому майно належить на праві власності - одному або обом подружжю. У зв'язку з цим виділяють також режим спільності і режим роздільності майна подружжя.

У відповідності з законом або шлюбним договором певне майно може належати кожному з подружжя на праві приватної власності (режим роздільності майна) або їм обом на праві спільної сумісної власності (режим спільності майна). Роздільним майном кожен чоловік-власник володіє, користується і розпоряджається самостійно. Цим же майном він розплачується за своїми боргами. У відношенні майна, що перебуває в режимі спільної власності, потрібно координація дій обох подружжя. Подружжя володіють, користуються і розпоряджаються таким майном за взаємною згодою. На спільне майно кредитори звертають стягнення за загальними боргами подружжя.

У різних правових системах поняття правового режиму спільності або роздільність подружнього майна є однією з ключових категорій. У деяких країнах законодавство передбачає, що все майно, набуте подружжям як до, так і в період шлюбу буде належати їм обом на праві власності (режим, спільності майна). Управління таким спільним майном здійснює чоловік, виступаючи в обороті від свого імені та імені своєї дружини. Режим спільності традиційно притаманний сімейному законодавству Франції і встановлений Цивільним кодексом 1804р. Спільність майна включає все рухоме і нерухоме майно, а також всі плоди, доходи, відсотки і рента платежі, що дісталися або витягнуті з будь-якого майна (ст. 1401 ЦК Франції).

Крім цих "класичних" правових режимів, в якості самостійного виділяють також режим умовної спільності подружнього майна, який полягає в тому, що в період шлюбу майно вважається роздільним і кожен з подружжя здійснює свої права щодо такого майна самостійно. Режим умовної спільності схожий з режимом роздільності, проте на відміну від останнього, він передбачає об'єднання для подальшого розділу всього майна подружжя у разі розірвання шлюбу. Такий режим встановлений, наприклад, у ФРН, Норвегії, Швеції та ряді скандинавських стран1.

В даний час намітилася тенденція до зближення різних правових режимів подружнього майна і вони втратили в деякій мірі свої колишні чіткі контури. Проте основні принципи спільності або роздільність подружнього майна в різних країнах легко проглядаються.

Якщо спробувати проаналізувати з цієї точки зору сімейне законодавство України, можна побачити, що воно тяжіє до режиму спільності подружнього майна, особливо якщо врахувати деякий "пом'якшення" цього режиму в останній час. Основу майнових відносин подружжя складає їх спільне майно, придбане в період шлюбу (за винятком отриманого в дар або в порядку спадкування одним з подружжя). При цьому загальним майно вважається доти, поки протилежне не буде доведено в суді зацікавленою стороною. Подружжя здійснюють взаємопов'язані і скоординовані дій щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном.

Договірний режим майна подружжя на відміну від законного, може будуватися на зовсім інших принципах. Укладаючи шлюбний контракт, подружжя може встановити для себе режим роздільності майна. Це означає, що майно, яке сторони придбають в період шлюбу, становитиме їх роздільну власність і не включатиметься до загального сімейний "котел". Кожен із подружжя буде здійснювати правомочності щодо такого майна самостійно. Звичайно, подружжя може домовитися про те, що певна частина придбаного в шлюбі майна становитиме їх спільну власність. У такому випадку режим роздільності буде представлений з деякими застереженнями, не в повному обсязі.

Сьогодні важко говорити про "чистому" режимі спільності або роздільність подружнього майна як при законному, так і при договірному регулюванні майнових відносин подружжя. У законодавстві різних країн, що встановлює режим спільності або роздільності майна подружжя, є винятки, що допускають "проникнення" іншого правового режиму майна. У шлюбному контракті також сто-ку можуть закріплювати "змішані" форми, визнаючи, що одні види майна будуть належати обом подружжю на праві спільної власності, а інші - кожному з них на праві приватної власності. Тим самим шлюбний контракт буде включати як елементи режиму спільності, так і режиму роздільності подружнього майна.

Режими спільності і роздільності майна в концентрованому вигляді характеризують сукупність законодавчих або договірних норм і правил, що закріплюють приналежність майна подружжю, їх правомочності щодо володіння, користування і розпорядження цим майном. Дані норми і правила складалися поступово, тому всі види правових режимів подружнього майна є результатом відносно тривалого розвитку певної правової системи. І в даний час поняття правового режиму майна подружжя не є остаточно встановленим. Загальні соціально-економічні зміни, походячи-щие в світі і, зокрема, в соціальному та економічному становищі жінки, справляють істотний вплив на формування правових норм, що регулюють майнові відносини подружжя. Будучи досить гнучким, поняття правового режиму майна подружжя дозволяє враховувати ці зміни.