Редакторська робота тележурналіста

Праця журналіста на телебаченні прямо залежить від таких компонентів телевізійного процесу, як форма передачі, особливості техніки, її якість і можливості, характер аудиторії та її ставлення до певної програми. І все ж успіх кожноїтелепередачі залежний від самого журналіста, наявності у нього рис. які зумовлюють ефективність його діяльності на телебаченні. Розглянемо найважливіші визначальні чинники у роботі тележурналіста.

Першим чинником, що визначає діяльність тележурналіста, є телебачення як соціальний інститут. Воно виникло і розвинулось як засіб задоволення певних потреб суспільства, зокрема, потреби в оперативній інформації з різних сфер життя, у вираженні та формуванні громадської думки, в освіті та вихованні, в естетичному збагаченні та розвагах тощо. З огляду на це телевізійна організація, членом якої є журналіст, обирає конкретні шляхи і форми виконання своїх соціальних функцій.

Другий важливий чинник соціальних зв’язків телевізійного журналіста творчий колектив. Тележурналістка, як жодна інша, пов’язана з технікою. Створення телепередачі – настільки технічно складний процес, що його може виконувати лише група творчих працівників за належного інженерно-технічного забезпечення. Крім журналіста-автора, до творчого колективу належать режисер, оператори, звукорежисер, художник, інші працівники. Тільки професійна спеціалізація та координація в телевізійному процесі забезпечують його ефективність.

Нарешті, третій чинник – це громадськість. Усе, що робить тележурналіст, не байдуже іншим соціальним інститутам, організаціям, установам, відомствам, окремим людям. Вплив громадськості на телевізійного журналіста відбувається через різні канали: це безпосередні листи на телебачення і виступи на зустрічах, конференціях, "круглих столах". Однак найголовніше джерело такого впливу – преса. Виступ газети на підтримку телевізійної передачі може підвищити її ефективність. З іншого боку, телевізійна критика допомагає тележурналістові краще усвідомити творчі здобутки і прорахунки, сприяє удосконаленню його діяльності, підвищенню її ефективності.

Перше і найголовніше, що визначає дії тележурналіста в процесі відбору, опрацювання і передачі в ефір інформації, – це дотримання повсякчас принципу правдивості та об'єктивності (на цьому наголошено вище).Цей принцип є визначальним для кожного журналіста у будь-якому засобі масової інформації, зокрема й на те­лебаченні.

Важливу роль в успішній діяльності тележурналіста відіграє також його компетентність у тих питаннях, які він висвітлює. Немає потреби доводити ту очевидну істину, що журналіст повинен ґрунтовно знати предмет своєї передачі. Однак здобути ці знання для журналіста непросто. За величезного потоку інформації, який із кожним роком зростає, ґрунтовних знань предмета досягають переважно шляхом вужчої спеціалізації. Цим шляхом йде і тележурналістика: хтось спеціалізується в питаннях економіки, інший – політики чи культури тощо.

Звичайно, більші студії, що мають великий персонал, можуть дозволити собі вужчу спеціалізацію тележурналістів, та навіть і в цьому випадку вона все ж досить широка. Вважають, що серйозну допомогу у вужчих питаннях журналістові може надати запрошений для виступу фахівець. Це так, проте це не змінює суті проблеми, бо щоб кваліфіковано підготувати навіть просту, здавалось би, бесіду спеціаліста, треба все одно досить добре знати предмет, якому присвячено переда­чу. Журналіст стикається з доволі широким колом питань, інколи ціл­ком нових для нього. Звідси одна з основних вимог до сучасного тележурналіста - широка загальна культура, різнобічна освіченість, фундаментальні знання в обраній сфері висвітлення, а головне – здатність орієнтуватися у нових, раніше невідомих йому питаннях. Однак для успішної передачі мало добре знати предмет і мати вказати аудиторії, треба вміти виразити цей зміст за допомогою специфічних телевізійних засобів, тобто володіти професійною майстерністю. Це сукупність професійних знань, навиків та вмінь.

До професійних знань належить, перш за все, розуміння закономірностей процесу функціонування телебачення, його соціальної ролі та природи. Що ліпше тележурналіст розуміє механізм передавання інформації аудиторії, що чіткіше він уявляє собі ті чинники, які впливаютьна ефективність його діяльності, то більше шансів на успіх. Колись цих знань набували в процесі бага­торічного досвіду методом проб і помилок. Та це надто повільний та дорогий (особливо для глядачів) шлях. Тому нині щораз більшого значення набуває спеціальна освіта.

Які ж навики й уміння повинен мати телевізійний журналіст?

Перш за все, він повинен вільно володіти правильним літературним усним мовленням. Навіть якщо він сам не працює в кадрі, все одно як редактор повинен уміти оцінити правильність мовлення ведучого програми чи запрошеного до участі в ній і допомогти виправити мовленнєві недоліки. А для журналістів, які виконують функції репортерів, інтерв'юерів, коментаторів. ведучих програм, майстерне володіння усним мовленням - найголовніше (висвітленню проблем ефірного телемовлення у пресі присвячено окремий розділ). Тележурналіст повинен не тільки вміти вільно розмовляти, володіти навиками публічного мовлення, трансформованими відповідно до специфічних вимог телебачення, а й упевнено триматися перед телекамерою, невимушене почуватися в кадрі, не забувати дивитися в об’єктив телекамери, створюючи ним ефект контакту з глядачем, ілюзію бачення аудиторії.

У тих випадках, коли подію можна зримо відобразити на екрані, телевізійному журналістові треба вміти передбачати її розвиток і написати сценарій. Що складнішою є телевізійна інформація у широкому розумінні цього слова), що важливішу роль відіграє в ній зображальна знакова система, то більшого значення набуває сценарна майстерність журналіста. Наприклад, сценарій відеосюжет) в теленовинах може бути настільки простий, що його скла­де сам оператор на місці знімання, причому не буде записувати на папері, а лише подумки обмежиться його моделлю. Та як тільки постане питання про фільмування ширшої і складнішої інформації, наприклад, теленарису, то без детального сценарію, що є ніби архітектурним проектом, не обійтись. І творець його - телевізійний журналіст.

Нарешті, дуже важливі навики і вміння, які має виробляти у собі майбутній тележурналіст, - це методика і техніка редагування.

Неабияку роль в успішній роботі тележурналіста відіграють його здібності, природні дані, які сприяють швидкому і вдалому оволодінню майстерністю. Недарма вступним іспитам на факультети журналістики передує творчий конкурс, мета якого - виявлення схильностей до журналістської професії. Які ж дані спричиняються до успішного оволодіння фахом журналіста телебачення? Насамперед, спостережливість і уява. Тележурналіст мусить вільно і швидко орієнтуватися в навколишній обстановці, зауважу­вати прикметне, нове, важливе, вміти уявити побачене й почуте в динамічних образах майбутньої передачі.

Оскільки часу на підготовку телепрограми завжди мало (адже журналіст пов'язаний із висвітленням актуальних подій і прагне до максимальної оперативності), важливого значення набуває здатність швидко і легко концентрувати і переводити увагу, мати хорошу оперативну пам'ять. Інколи у вельми бурхливому і хаотичному потоці тележурналіст повинен вміти зосередитися на головному і відволіктися від другорядного, якщо подія або поведінка його документальних героїв змінили початковий напрям. А скільки під час прямої передачі або її відеозапису доводиться одночасно стежити за паралельними діями: слухати, що говорить запрошена на передачу людина, стежити за хронометражем передачі, не випускати з уваги телекамеру, спрямовувати хід розмови. Треба вміти легко запам’ятовувати потрібні факти, цифри, прізвища, тому що потім або часто немає де або нема часу ще раз перевірити.

Характер роботи тележурналіста ставить додаткові вимоги до його мислення і волі. В процесі прямого показу або запису буває багато несподіваного, тому журналіст має бути кмітливим та здатним підпорядкувати своїй волі і творців телепередачі, і її учасників. Газетяр може спокійно обдумати кожну деталь матеріалу, а якщо він чогось не догледів, його поправлять ті, що редагуватимуть текст. "Правити" відеозапис, а що більше - пряму передачу, куди важче, а то й просто неможливо. Це треба робити миттєво перед камерою - потім буде набагато важче.

Те саме можна сказати і про волю. Коли журналіст пише в газету, він будує матеріал наодинці з чистим аркушем паперу (або комп'ютерним дисплеєм), на телебаченні ж у передачі беруть участь люди, поведінку яких та виступи треба організувати і спрямувати відповідно до теми. Телебачення звертається не тільки до свідомості, а й до почуттів людини, причому емоційний вплив телепередач досить суттєвий. Тому телевізійна програма, щоб бути ефективною, має не тільки нестиглядачеві важливу й різнобічну інформацію, а й бути яскравим захопливим видовищем. Однак, щоб з успіхом зверта­тися до почуттів аудиторії, тележурналіст сам повинен мати добре розвинуту емоційно-чуттєву структуру психіки, почуття прекрасного.

Виробниче відношення до виготовлення новин передбачає встановлення деякого набору параметрів цього процесу (планування) і керування ними в ході його реалізації.

Основними складовими частинами (параметрами) процесу виробництва новин є:

• Загальна кількість новин, вироблених у редакції за певний період

• Кількість і склад цільових тематичних направлень (розділів) новинної стрічки

• ньюсмейкери або джерела регулярного інформаційного відстеження

• кореспонденти: їх кількість, кваліфікаційної-вий рівень, статус взаємодії з редакцією та інші характеристики

• одержувачі: їх кількість, умови постачання інформаційних продуктів

• якісні характеристики інформаційних матеріалів (ексклюзивність, достовірність, стриманість, важливість, оперативність, «цікавість» тощо).

На практиці редакційне управління є складним процесом сукупного (інтегрованого) управління всіма зазначеними параметрами одночасно. І не тільки ними. При цьому реальні управлінські конфігурації можуть дуже сильно відрізнятися, в залежності від значимості окремих складових, а також загальних тактових і стратегічних пріоритетів редакції. Завдання побудови універсальної або ідеальної схеми управління редакційним процесом у загальному вигляді не вирішена і не яв-ся предметом нашого розгляду. Обмежимося лише коротким змістовним описом перерахованих вище складових частин процесу редакційного управління, виробництвом новин.

Безперечно, аналітичний досвід репортерів та редакторів новин провідних телеканалів викликає повагу. Однак подекуди складається враження, що автори сюжетів або повідомлень остерігаються заглиблюватися в суть факту чи явища: а раптом щось зайве, несанкціоноване вихопиться. Відтак, продукується певна інформаційна статичність. Уникнути її можливо, зокрема, шляхом використання версій. Найчастіше автори сюжетів вдаються до версії експертів. Проте визнаних аналітиків, на жаль, обмаль – їх можна нарахувати близько десятка (навіть трапляється, коли ті самі експерти фігурують одночасно в новинах конкурентних каналів). Тому варто не забувати про право на версію і самого журналіста. Коли репортер висловлює своє припущення, то програма набуває певної ексклюзивності.

Звісно, моделювання версії вимагає компетентності і зваженості. Репортер має узгодити свою версію з редактором випуску. Особливо запам'ятовується глядачеві версія, яка міститься на самому початку сюжету, навіть у підводці до нього. У такому разі журналістське припущення утримує увагу аудиторії. [. [М.І. Недопитанський к. філол. н. УДК 070: 82-92 ]

Досліджуючи другий розділ ми визначили яким стандартам має відповідати журналіст, як само журналіст працює у різних типах інформаційних телепрограм, яка у нього редакторська робота. Підсумовуючи цей розділ можна прийти до тих висновків, що наші українські журналісти співпадають всім стандартам. Вияснили те, що робота ранкових ведучих відрізняється від ведучих вечірніх випусків новин. Дослідження показало, що саме треба зробити ведучому, щоб новини були якісними і задовольняли аудиторію. Від телеведучого залежить багато аспектів. Як він подасть інформацію, так її і буде сприймати аудиторія. Звісно важливе написання матеріалу, але не менш важливу роль грає саме правильний виклад написаного.