ТОП 10:

Виробництво телевізійного сюжету.



Виробництво телевізійного сюжету на будь-якому українському те­леканалі відбувається за схожими технологіями згідно з прийнятими стандартами телевиробництва. Розбіжності полягають лише у творчій частині. Якість сюжету залежить від кваліфікації телерепортера: вміння «копнути глибше», допитливості, неупередженості, відповідального ставлення до своєї роботи, врешті, таланту. Якість сюжету також залежить від майстерності оператора. І, нарешті, якість сюжету багато в чому залежить від режисера, який вибере найкращі відзняті оператором плани та зможе їх змонтувати нестандартно й оригінально, проте не порушуючи режисерських телевізійних норм.

Телевізійні сюжети поділяються на різні типи:

репортажний сюжет,

історичний сюжет,

аналітичний сюжет,

портретний сюжет,

сюжет-розповідь,

оглядовий сюжет,

сюжет-розслідування.

Залежно від типу сюжету репортер будує свою роботу. Якщо сюжет репортажний, то головна репортерська робота відбувається безпосередньо на місці події. Якщо сюжет іншого типу, то успіх майбутнього сюжету багато в чому залежить від попередньої підготовки репортера до зйомки, від його поінформованості про подію, явище або людину, яку репортер збирається знімати.

Більшість сюжетів, що входять до випусків новин, є репортажними. Тобто відбувається подія інформаційна редакція телеканалу реагує на неї: репортер з оператором знімають подію й у кінці виготовляється сюжет. Але будь-які редакції прагнуть мати у своєму випуску теленовин 1 —2 сюжети іншого типу. Аналітичні, історичні, сюжети-розслідування більш складні за виробництвом, але вони завжди прикрашають кожен випуск новин.

Робота над телевізійним сюжетом розпочинається з пошуку теми. Є різні методи пошуку, наприклад, використання різних інформаційних джерел: повідомлень інформаційних агентств, Інтернет-видань, друкованої преси. Журналіст також може використовувати інформацію прес-служб МВС, Швидкої допомоги, Пожежної безпеки, МНС та інших. При обранні теми журналіст повинен пам'ятати, хцо ця тема має бути потрібною і цікавою для широкого кола глядачів. Обрана тема не повинна містити закликів до насильницького повалення державного або суспільного ладу, пропаганди війни, насильства, розпалювання расо­вої, національної, релігійної ворожнечі. Неприпустима також інформа­ція, яка підриває моральність, підштовхує до правопорушень, принижує честь і гідність людини; розповсюдження матеріалів, що порушують презумпцію невинності підсудного або ж випереджають рішення суду.

Обравши тему, журналіст повинен ретельно підготуватися до виїзду на зйомки. Необхідно спочатку дослідити тему, прочитати багато інформації по темі, використовуючи різні матеріали – ті ж самі Інтернет-джерела, газети, можливо, якісь архіви. Необхідно попередньо поспілкуватися з людьми, причетними до теми сюжету, й, у разі потреби, отримати згоду на запис інтерв'ю із цими людьми. Перед виїздом на місце зйомок репортер повинен попередньо домовитися з людьми, які нестимуть відповідальність за зйомки, або отримати усний чи письмовий дозвіл на проведення зйомок. І лише після того, як репортер, вивчивши тему, готовий сам і готові люди, причетні до теми, знімальна група може виїжджати на місце (або місця) зйомок.

Розкриваючи практичну частину технології виробництва телевізійного сюжету, наведемо приклад повного циклу виробництва (від підго­товки до виходу в ефір) сюжету під назвою «Житомирська справа». Він був підготовлений журналістом Сергієм Поліщуком та виданий в ефірі інформаційно-аналітичної спортивної телепрограми «ГОЛ», яка виходила на «Новому каналі»

Ідея сюжету «Житомирська справа» виникла на одній із нарад творчого колективу програми «ГОЛ». Журналісти вирішили пригадати події 24 серпня 2003, які відбулися в Житомирі на стадіоні «Полісся» під час футбольного матчу на Кубок України між командами «Поліс­ся» (Житомир) та «Динамо» (Київ). За інформацією з різних джерел, бійці житомирського «Беркута» жорстоко побили київських уболівальників, котрі приїхали до Житомира на футбольний матч. Що ж відбулося насправді і чому стався цей інцидент, для більшості громадян залишилося невідомим. Сергій спробував дослідити тему і відновити картину тих подій, зробивши повноцінний телевізійний сюжет. Мета цього сюжету полягала не в тому, щоб знайти й показати винуватців інциденту. Завдання сюжету — зважено та неупереджено розказати телеглядачам про подію «з перших джерел», дати можливість вислови­тися свідкам, вислухати різнобічні думки експертів. Але не робити власних висновків і оцінок, а залишити це право за глядачем, дозволити глядачеві самому сформувати власну думку щодо цього інциденту.

Підготовка матеріалу розпочалася з пошуку свідків тих подій. Журналіст зателефонував до житомирського футбольного клубу «Полісся», і місцевий прес-секретар одразу зголосився допомогти. Він запропонував одразу двох свідків, які в той серпневий день були на футбольному матчі й на власні очі спостерігали за хронологією подій. Знайти житомирського «беркутівця», який брав участь в інциденті й зміг би висловити свою думку щодо побиття, виявилося неможливим. Бійця знайшли, але почути від нього відповіді на запи­тання не вдалося. Без дозволу керівництва солдат відмовлявся гово­рити на цю тему. А керівництво на офіційний запит, який йому неодноразово посилали, відповіді не давало. Знайти потерпілого київського фаната вдалося, але він погоджувався говорити на камеру лише в тому випадку, якщо його обличчя на екрані буде прихованим. І його вимогу було задоволено.

У самому Житомирі, куди прибула знімальна група в складі двох людей: репортера та оператора, свідки подій — Володимир Загурський та Сергій Бабський — докладно розповіли, що відбувалося в той день до початку гри, безпосередньо під час гри і вже після самого матчу. Вони показали, де саме розгорталися події. Знімальна група записала інтерв'ю свідків і відзняла місця, де все відбувалося. Потім, за попередньою домовленістю, зустрілася й записала інтерв'ю з начальником Управління Міністерства внутрішніх справ у Житомирській області Петром Грозінським, який висловився на підтримку дій житомирської міліції. А в Києві свою думку щодо вчинку житомирських правоохо­ронців висловив голова комітету Федерації футболу України з питань безпеки проведення змагань Стефан Решко, який засудив дії своїх житомирських колег.

Для повноти картини журналіст попросив архівний матеріал, від­знятий у день матчу безпосередньо на місці подій операторами з теле­каналів «Інтер», «1+1» та «УТ-1».

Ось як розповідає про роботу над сюжетом Сергій Поліщук:

— Після того, як весь необхідний матеріал був зібраний, із використанням всіх записаних інтерв'ю складається текст. Після вичитки тексту літературним редактором та затвердження матеріалу шеф-редактором я разом із режисером програми змонтував сюжет. Згодом він вийшов в ефір у програмі «ГОЛ» на «Новому каналі».

У сюжеті ми спробували досягти своєї мети, зробивши матеріал неупередженим, збалансованим. Ми намагалися проінформувати глядача про перебіг подій; викласти матеріал правдиво, зрозуміло й точно; висвітлити інцидент із різних боків, не даючи журналістської оцінки. У своєму тексті я намагався використовувати просту лексику, зрозумілу для найширшого кола глядачів. Уся інформація в сюжеті подавалася лише «із перших джерел» — безпосередньо з уст учасників подій, були подані різні точки зору. Як підсумок, ми залишили право глядачеві зробити власні висновки щодо подій у Житомирі.

 

Лекція 7. МОДЕЛЬ БРИТАНСЬКИХ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ НОВИН

План.

1. Британські стандарти новин.

Британські стандарти новин.

Для багатьох телевізійних

станцій Великої Британії підготовка й передача новин є основною функцією їхньої повсякденної діяльності. Телевізійні новини повинні орієнтуватися на різнобічну й плюралістичну аудиторію споживачів інформації. Завдання британського телерепортера полягає в наданні його глядачам логічно зв'язної й корисної інформації, що відповідає таким вимогам:

— по-перше, ця інформація повинна бути необхідною їм для того, щоб вони відчували себе добре поінформованими;

— по-друге, ця інформація повинна відповідати їхнім побажанням. Для того, щоб отримати довіру глядачів (що є дуже важливим для

будь-якого журналіста), та ще й зберегти її, британський телерепортер намагається створити собі репутацію людини, якій можна вірити. Для того, щоб налагодити зі своїми глядачами стосунки партнерства, кожен репортаж повинен бути точним і обґрунтованим.

Щоб завоювати довіру глядачів, репортер користується лише пере­віреними фактами. Отже, завдання кореспондента — збір головних фактів, які стосуються безпосередньо висвітлюваної теми, і доведення їх до глядачів із зазначенням джерел інформації.

Щоб зберегти довіру глядачів, репортер ставиться до збору й викладу фактів неупереджено.

Британські інформаційні служби, такі як Бі-Бі-Сі, користуються ве­ликою довірою публіки й тому не дозволяють собі передавати чутки. Такі служби не говорять про те, що могло б статися. Глядачі не можуть покладатися на чутки. Як і на події, що часто відбуваються не зовсім так, як відображаються на екрані.

Для того, щоб глядачі сприймали матеріал, репортер викладає його зрозуміло й переконливо. Для репортера Бі-Бі-Сі ця вимога є надзвичайно важливою. Без фактора ясності всі інші аспекти телерепортажу втрачають сенс.

Телевізійні репортажі повинні бути написані, зняті й подані настільки зрозуміло, щоб глядачі могли сприймати їх відразу. Тележурналіст розуміє, що може лише один раз звертатися до своїх глядачів. Як правило, вдруге глядач уже не побачить сюжет. Отже, зрозумілий, чіткий стиль і логічний монтаж є основними вимогами для телерепортера Бі-Бі-Сі. Тому для того, аби глядач максимально сприйняв поданий відеоматеріал, телерепортери дотримуються таких вимог:

— авторський коментар повинен бути зрозумілим і чітко організо­ваним;

— лексика репортера повинна бути вдало підібраною, слова, що вико­ристовуються зрозумілими глядачеві;

— артикуляція повинна бути чіткою;

— темпоритм сюжету повинен дозволяти глядачеві стежити за змістом і легко сприймати його;

— інтонаційна побудова повинна відповідати змісту сюжету;

— звуковий ряд і картинка повинні розвивати й підсилювати змістовий склад сюжету, а не ускладнювати його сприйняття.

Вдале поєднання всіх цих елементів — сценарію, коментарю, подачі матеріалу, інтонації, темпоритму, звукового ряду й картинки — забезпечують єдність телевізійного репортажу. Якщо один із компонентів не відповідає всьому матеріалові, то в результаті глядач може неправильно зрозуміти сюжет. Тележурналіст Бі-Бі-Сі повинен володіти майстерністю постановника, щоб підготувати сюжет до ефіру, майстерністю журналіста, щоб зібрати й аранжувати факти й відеоматеріали, які лежать в основі сюжету, а також майстерністю оповідача, щоб подати ефірний матеріал глядачам.

Відеомонтаж дозволяє відібрати найважливіше й стиснути час. Практично ніколи в новинах не показується подія повністю, інакше випуск займав би не хвилини, а години ефірного часу. Винятком можуть бути лише екстрені події – стихійні лиха, терористичні акти тощо.

Відеомонтаж, у принципі, схожий на редагування тексту. Коли журналіст друкованих засобів масової інформації бере інтерв'ю, то цитати розміщуються по всьому тексту статті й не обов'язково в тому порядку, у якому вони прозвучали. Тележурналіст також відбирає й розміщує кадри та звуковий матеріал у певному порядку, що відповідає логічній послідовності сюжету. В обох випадках репортери перебудовують і перегруповують факти й висловлювання, щоб поліпшити хід розповіді. Під час монтажу, як і під час редагування тексту, телерепортер повинен докласти максимум зусиль, щоб не ввести глядача в оману. Якщо, наприклад, журналіст готує підсумковий випуск новин дня, і десь опівдні сталася півхвилинна бійка, то повідомлення про неї без зазначення часу й ситуації може ввести глядача в оману. При монтажі для британського телерепортера також існує кілька скоріш етичних, але принципових правил:

— репортер — представник усіх глядачів на місці події;

— завдання репортера --правдиво донести подію до глядача, запропо­нувавши його увазі змонтовану розповідь про цю подію;

— якщо репортер уважає, що в підготовленому до ефіру матеріалі відсутні деякі суттєві елементи, і він не відображає подію правдиво й точно, репортерові слід ужити всіх необхідних заходів для усунення цього недоліку.

Часто про професійну діяльність телерепортера судять із того, наскільки оперативно він може підготувати матеріал в умовах дефіциту часу. Але якщо репортер відчуває, що його матеріал не готовий до ефіру (а така ситуація рано чи пізно можлива), він повинен обов'язково повідомити продюсера. Бажано зробити це якомога раніше до початку передачі, щоб продюсер зміг підшукати заміну й видати в ефір інший матеріал.

Ще однією важливою річчю для британських телерепортерів є взаємодія та взаєморозуміння. У тележурналістці більше, ніж у будь-якому іншому жанрі оперативної журналістики, репортери повинні вчитися працювати в контакті зі своїми колегами, в єдиному колективі. Репортери, оператори, редактори й продюсери повинні володіти навичками ефективного спілкування, щоб успішно висвітлити події й підготувати передачу. Репортери та оператори повинні вміти вести постійний професійний діалог на місці зйомки сюжету, щоб скоординувати всі аспекти процесу збору інформації. Репортери, оператори, редактори, продюсери і навіть адміністратори повинні вміти спілкуватися й підтримувати один одного в процесі передачі матеріалу в ефір.







Последнее изменение этой страницы: 2016-07-15; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.200.218.187 (0.006 с.)