ТОП 10:

Ведучий теленовин: стандарти професіоналізму



Інформаційні програми на телебаченні відзначаються як головні складники рейтингів провідних українських телеканалів. У свою чергу, рейтинг інформаційних передач залежить від процесу одержання аудиторією щоденної інформації й професіоналізму ведучих та журналістів телевізійної служби новин. Вони зображують головну частину інформаційного потоку сьогодення, що доповнює, збагачує та розвиває інформаційну картину світу та відображає її в контексті телемовлення. «Інформаційні програми необхідні для відображення суспільного життя, найбільш важливих та актуальних фактів, подій, явищ, для задоволення потреб телевізійної аудиторії».

Слід зазначити, що сьогодні в українському суспільстві існує великий попит на телевізійні новини. Як відомо, першою спробою створення професійних теленовин в Україні, став проект Міжнародного медіа центру «Вікна». У 1993 році українські журналісти проходили стажування на телерадіокомпаніях Бі-Бі-Сі, Німецька хвиля та інформаційне агентстві Reuters. Цей навчальний курс підвищив професійність українських журналістів, відповідно до західних стандартів об’єктивного відображення дійсності на телеканалі.

«З огляду на формування українського інформаційного простору в історичній, економічній та політичній проекції, у країні починають створюватися нові телекомпанії. За чотири – п’ять років у медіа бізнесі з’явилися потужні лідери, які поступово перетворюються на мережеві телеканали. Власники новостворених телекомпаній виділяють великі кошти на розвиток інформаційного мовлення, що дає змогу випускати в ефір якісний конкурентоспроможний продукт. Галузь новин стає більш динамічною» Необхідно зазначити, що сучасні інформаційні програми на телебаченні характеризуються подібними рисами:

·постійним розширенням спектра інформації;

·розширенням тематики;

·гостротою і актуальністю тем;

·прискоренням мовленнєвого темпу подачі інформації;

збагаченням лексики;

·свободою та професіоналізмом ведучого/ модератора;

«Щоб стати телевізійним ведучим, не... потрібні якісь виняткові риси особистості, скоріш необхідна відсутність деяких рис, які телеекран незмінно оголює». Театральний критик А.Свободін.

Журналіст телебачення, що починав колись репортером у телевізійній програмі, згодом може зайняти вищу посаду в ієрархії престижу. (Престиж забезпечується поточною появою на екрані з найважливішими новинами дня.)

Дослідники сучасної тележурналістики схиляються до думки, що сучасне телебачення має у своєму складі сім одвічних амплуа телевізійного журналіста, що і створюють центральну ланку в мережі побудови телевізійного каналу[З.Є. Дмитровський. Телевізійна журналістика. Львів, 2006]

·репортер;

·інтерв'юер;

·коментатор;

·оглядач;

·модератор;

·шоумен;

·ведучий новин;

Згідно з впровадженими законами інформаційної журналістики, телеведучий - це не лише людина, що «відображає події дня». Разом із новинами ми одержуємо якесь психологічне підживлення або навпроти, відчуваємо його відсутність.

Ведучий насамперед постає перед глядачем людиною свого кола, тобто виразником довіри : «один з нас». «Він тримається вільно, але не розв'язний. Упевнений у собі, але не самовпевнений. Голос і погляд – інструменти, на яких він майстерно грає». Він виконує не лише інформаційну функцію, але й інтегративну - поєднує, консолідує аудиторію. Ведучий – завжди уособлення спокою й стабільності. Складне завдання – давати глядачам упевненість у тім, що вони одержують саме об'єктивну, саме правдиву, саме свіжу та необхідну інформацію. [Муратов С.А. -М. Підручник/ «Телевізійне спілкування в кадрі та за кадром»]

Конкретизуючи проблему взаємодії інформаційного каналу і його аудиторії, цілком доречно звернутися до хрестоматійно відомої формули Г. Лассуэлла. Вона формулює структуру масової комунікації, Сукупність цих елементів виглядає таким чином: "Хто повідомив – що – по якому каналу – кому – з яким ефектом". В елементі «хто повідомив», важливі принаймні два фактори, що характеризують джерело інформації: його "солідність", авторитет, кредит довіри в аудиторії; тип особистості журналіста, особливості його подання й власної ролі в діяльності даного засобу інформації, а також про значення ЗМІ в долях суспільства, країни.

Телеведучий сприймається як «учитель» людства. Як відомо, репортера годують ноги, аналітика – голова, а ведучі теленовин виразно читають тексти, відрізняючись від старих дикторів тим, що розуміють їхній зміст. Розуміння – важливий компонент. За нього телеведучі у США одержують більше репортерів, хоча вони "тільки" читають текст і беруть участь у його підготовці, у компонуванні випуску.

Новина для телеведучих – гнучкий матеріал, що не досяг свого потенційного глядача. Завдання ведучого в цьому випадку донести цей матеріал і оформити його відповідно до професійної техніки. З «сухого» достовірного повідомлення, йому необхідно побудувати насичений текст (підводка до сюжету). Сьогодні заохочується аргументований, зважений, спокійний підхід до подій. Позиція ведучих новин – у жодному разі неповинна бути моралізаторською, містити оцінку фактів. У новинах не місце викривальному пафосу або глузуванню; дотримання етичних норм у відносинах із владою так само обов'язково, як і у всіх інших випадках. Інколи у інформаційному повідомленні все ж- таки простежується оцінка журналіста, його інтерпретація та відношення. Вона не обов'язково виражена прямо, через необхідність об'єктивної оцінки. Але судити про неї можна потому, яке місце в блоці новин займає повідомлення, скільки часу або місця йому приділено, і відповідно якими засобами донесене до аудиторії глядачів - майстерно підготовлено телеведучим новин. Наскільки переконливий ведучий і чи підходить він під критерій довіри з боку телеглядачів..

Психологи з'ясували, що по наявності (або відсутності) наступних трьох компонентів – воля, інтелект, совість, людина робить висновки, судження про оточуючих людей. За цими параметрами люди судять і про ведучих новин. І від цих же трьох величин залежить, виявляється, їх рейтинг. «Репутація телеканала може підвищитися чи нівелюватися залежно від манер і поведінки ведучих новин. Чудовий ведучий може значно збільшити рейтинги каналу, тоді як поганий ведучий – суттєво зменшити. Минули ті часи, коли диктор телебачення в класичному костюмі розповідав новини так, наче оголошував імена шановних гостей на урочистому прийомі. Останні роки продемонстрували безліч спроб телеканалів подавати новини якомога більш розкуто й невимушено». У зарубіжній журналістській галузі, згодом навіть народилася окрема течія до подібної поведінки ведучих – так зване емоційне « happy talk». Зокрема ранкові ведучі теленовин отримали своє особисте поняття « fancy factor». Все це знаменувалося боротьбою американських та британських власників за високі рейтинги телеканалів.

У загальному програмуванні й у новинах стилі ведення різняться. Завдання більшості телепередач – розважати, завжди виглядати по товариські, дружньо, у неформальному стилі, тоді як ведучі новин намагаються підібрати серйозний і більш формальний тон відповідно до важливості повідомлень випуску.

Але останнім часом обидва варіанти ведення схильні наближатися один до одного. Телевізійні новини поступово наближаються «до більш персоніфікованої подачі» , тобто ведучі тримають ефір на більш «товариських» відносинах. «Авторитетність є також, однак загальні манери поступаються на користь манер на кшталт шановного чоловіка. Інакше кажучи, ведучий повинен викликати довіру. Глядачеві доводиться вірити в те, що йому говорять, і він мусить розуміти важливість сказаного».

Що стосується української майстерності ведучих новин, то вони також використовують техніку та поведінку запроваджену іноземними колегами. Тому кожен український канал використовує сьогодні свою ідейну направленість. Але якщо узагальнити ідеальний набір якостей ведучого теленовин – то можна визначити такі складові успіху журналіста:

Авторитетність;

·Компетентність;

·Здатність зрозуміло висловлюватися;

·Харизма;

·Професійність;

·Гарний голос;

·Гарний вигляд;

Українські телеканали здебільшого використовують закордонну телевізійну політику: «посмішка, посмішка й ще раз посмішка», де ведучий наближений до товариського стилю новин. Також не оминається поведінка «викликати довіру». Все це є професійною традиційною основою наших українських ефірів, де ця техніка поведінки використовуються як гарне поєднання обох течій (американських та британських), або ж окремого стилю.

Престиж ведучого забезпечений щоденною поя­вою з життєво важливою для людей інформацією. Всі розуміють, що неведучий збирав ці новини, він просто про них повідомляє. При­четність до подій без власної думки про них - обов'язкова професій­на вимога до ведучого новин. Його політичні пристрасті - така ж за­гадка, як модератора.

Одна із професійних назв цього амплуа на телебаченні - "людина-якір", тобто той, на кого можна покластися, хто зачіплює тебе і, мов якір, тримає біля екрана. Ведучий новин неодмінно викликає симпатію, але ніколи не красень. Він невимушено тримається у кадрі, але не розв'язний. Демократичний, але не вульгарний. Він - це сама впевненість, але не самовпевненість. У нього чітка дикція, ви­разна інтонація. Він не тільки інформує, а й дбає про те, щоб глядачі відчули себе єдиним співтовариством, для якого драма щоденного життя не здається безвихідною.

У якийсь час телекомпанії США намагались зробити ставку на молодих ведучих, однак потім довелось повернутися до чоловіків середнього віку - виявилося, що в них аудиторія бачить надійніший „якір". У нас літні ведучі асоціюються з політикою минулого, і те, що вони звільнили місце молодим, загалом правильно. Тільки хотілось би, щоб молоді журналісти добре розуміли, для чого їх показують на екрані. Хтось із дотепних французів порівняв телеведучого з моделлю, яка виходить на подіум показати одяг, а не себе. І все ж вона себе показує!

Зовнішній вигляд українських телеведучих новин співпадають зі стандартами. Якщо камера знімає лише по пояс, то одяг повинен менше привертати уваги глядача. Обов'язково потрібен піджак і декольте у блузці має бути прикритим, у чоловіків має бути краватка. Макіяж, якщо у жінки не повинен сильно кидатися у вічі і волосся має бути просто причесане, без всіляких зачісок. Якщо камера ведучого знімає у повний зріст, то спідняця має бути по коліно, або брюки. Ведучий має подавати новини, а не себе. Чим буде яскравіший зовнішній вигляд ведучого, тим гірше глядач буду сприймати інформацію. На прикладі ми можемо роздивитись фото українських ведучих таких як: Алла Мазур, Ганна Панова, Володимир Андрієвський, Петро Дем'янчук, Інна Шевченко. (додаток 4, 6).

Ведучий працює задля новин, інтерв'юер виводить на люди свого співрозмовника, шоумен організовує масове дійство - і кожен з них цікавий саме виконанням точного професійного завдання.

У цілому, можна зробити висновок, що робота ведучого вінчає те, що зроблено сценаристами, редакторами, операторами, звукорежисерами, художниками, режисером, інженерами. Це не головний персонаж новин, але один із центральних елементів випуску







Последнее изменение этой страницы: 2016-07-15; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.66.217 (0.007 с.)