Класифікація основних психопатологічних синдромів

I. НЕВРОТИЧНІ:

Астенічний синдром (астенія) — стан підвищеної психічної і фізичної втомлюваності, надмірної дратливості, слабкодухості та нестійкого настрою у поєднанні з вегетативною симптоматикою і порушеннями сну. Симптоми астенії менше помітні вранці і підсилюються в другій половині доби, особливо ввечері.

Обсесивний синдром (синдром нав'язливих станів, ананкастичний) проявляється різноманітними обсесіями (нав'язливі думки). Обсесії найчастіше характеризуються фобіями (нав'язливі страхи), нав'язливими рахунком, сумнівами, спогадами, "розумовою жуйкою"

Сенестопатично-іпохондричний синдром — невротичний синдром, що проявляється різноманітними, досить неприємними, болісними, нестерпно тяжкими відчуттями. Хворий може скаржитися на печіння, стискування, переливання, стягування, набухання тощо у різних частинах тіла, внутрішніх органах (сенестопатії). З'являються іпохондричні надцінні ідеї — порушення суджень. Хворий "виявляє" в себе ознаки тяжкої невиліковної недуги.

Істеричні синдроми. Істеричний невротичний синдром характеризується емоційною лабільністю з бурхливим проявом почуттів (ридання, голосіння, стогін), швидкою зміною позитивних почуттів на негативні і навпаки, супроводжується різноманітними вторинними соматичними й неврологічними конверсійними розладами. Порушення рухової сфери, чутливості, вегетативних функцій проявляються функціональним парезом, паралічем, локальними контрактурами, істеричними нападами.

Синдром деперсоналізації проявляється розладом самосвідомості. Змінюється сприйняття власної особистості, тобто Я. Думки, дії хворого керуються відчуттям відчуження від власної особи (наче стоїть збоку). Втрачається єдність особистості. Порушується схема тіла: "змінюються" об'єм, довжина, ширина, положення окремих частин тіла. Часто супроводжує дереалізацію.

Синдром дереалізації — патологічний стан, за якого світ, обстановка сприймаються хворим нереально, нечітко, невиразно, безбарвно або в одному кольорі, позбавленим життя. Навколишнє здається тьмяним, застиглим, плоским. Хворі стверджують, що все змінилося, стало не таким, як було до хвороби, інколи не можуть пояснити, в чому полягають ці зміни

II. АФЕКТИВНІ:

Маніакальний синдром характеризується тріадою головних клінічних проявів: хворобливо піднесеним настроєм (ейфорія, гіпертимія); прискореним плином уявлень, думок, спогадів (розумово-мовне збудження); занадто активною, діяльністю (рухове збудження) за наявності відверненої уваги. При цьому хворий переоцінює свої здібності, бажання. Можуть з'явитися маячні ідеї величності.

Депресивний синдром виявляється депресивною тріадою: хворобливо зниженим, пригніченим настроєм (депресія, гіпо-тимія) з відчуттям туги, аж до відчаю, безнадії; сповільненим плином уявлень, думок, мови (розумово-мовна загальмованість) і прикутістю уваги до своїх переживань; руховою загальмова-ністю. У хворих виникають маячні ідеї самозвинувачення, самоприниження, гріховності, малоцінності, з'являються думки про суїцид, спроби звести з життям рахунки. Таке поєднання депресивних симптомів небезпечне для пацієнта (можливість суїциду).

Дисфоричний синдром (дисфорія) виявляється зниженням настрою, злісно-сумним роздратуванням, гнівливістю зі страхом, хворобливими ідеями переслідування і агресивними тенденціями. Спровокувати дисфорію може незначний подразник, який зумовлює негативні емоції (гнів, туга, страх).

Афективні синдроми спостерігаються при маніакально-депресивному психозі, органічних ураженнях головного мозку, шизофренії, епілепсії, неврозах, реакціях особистості на зовнішні чинники.

III. ГАЛЮЦИНАТОРНО-МАЯЧНІ:

Галюцинаторний синдром (галюциноз) характеризується постійним напливом галюцинацій з боку одного й того самого аналізатора, але різного змісту.Виділяють вербальний, зоровий і тактильний галюциноз.

Паранояльний синдром характеризується первинним систематизованим інтерпретативним маячінням, докладністю мислення і стенічністю афектів. Система спотвореного судження (маячіння) будується на ланцюзі доказів, що мають суб'єктивну внутрішню логіку

Парафренний (парафренічний) синдром (парафренія) поєднує в собі маячні ідеї персекуторного змісту: стосунку, фізичного і психічного впливу, отруєння. В період формування маячіння розвиваються ідеї величності, що мають зв'язок з розладами сприйняття (галюцинації, явища психічного автоматизму).

Параноїдний синдром включає в себе первинне або вторинне маячіння і обмани сприйняття (галюцинації, ілюзії, се-нестопатії). Найчастіше при параноїдному синдромі спостерігаються персекуторні маячні ідеї (переслідування, стосунку, отруєння, одержимості, дисморфоманії та ін.). Маячні ідеї роз-різнені, уривчасті, фрагментарні.

Синдром психічного автоматизму Кандинського — Клера-мбо характеризується маячними ідеями переслідування, впливу (психічного чи фізичного) та виявів психічного автоматизму (хворий сприймає себе відчуженим, мов не належить сам собі). При цьому відчуває, ніби мислить, переживає і діє не самостійно, а хтось ним керує.

Синдром Капгра характеризується порушенням здатності впізнавати людей. Хворі не впізнають своїх рідних, знайомих, говорять про них як про підставні особи, що є близнюками або двійниками. Вважають, що вони за-гримовані під певних людей (симптом негативного двійника). Іноді ж незнайомих сприймають як добрих знайомих (симптом позитивного двійника). Синдром Капгра включає симптом Фреголі, коли хворі стверджують, що їх "переслідувач" змінює свою зовнішність, аби не впізнали.

IV. ПАТОЛОГІЇ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ:

Кататонічний синдром — симптомокомплекс психічних розладів, переважно в руховій сфері. Складається він з кататоніч-ного ступору або кататонічного збудження. Виділяють кілька різновидів кататонічного ступору: ступор з воскоподібною гнучкістю (каталепсія), підвищеним тонусом м'язів, симптомом "повітряної подушки" (Дюпре), ембріональною позою та ін.; негативістичний ступор з повною нерухомістю, пасивним негативізмом; ступор з м'язовим заціпенінням (найтяжча форма ступора — тривале перебування в ембріональній позі з вираженим напруженням усіх груп м'язів; симптом хоботка).

Гебефренічний синдром проявляється інертною ейфорією (химерна, неадекватна веселість, придуркуватість, пустотливість, інколи — дитяча поведінка). Хворий стає манірним, з'являються театральні, неадекватні жести, поза, міміка.

V. ПРОДУКТИВНОГО РОЗЛАДУ СВІДОМОСТІ (ПОТЬМАРЕННЯ):

Деліріозний синдром характеризується: напливом пареидолічних ілюзій, сценоподібних, істинних множинних рухомих зорових галюцинацій у поєднанні з тактильними (дотиковими) та слуховими; вторинним маячінням стосунків, переслідування, афектами тривоги, страху, руховим збудженням з агресивністю на тлі алопсихічної дезорієнтації (в часі, ситуації тощо).

Онейроїдний синдром — потьмарення свідомості з напливом фантастичних уявлень, що виникають мимоволі.

Присмерковий стан свідомості розвивається раптово, па-роксизмально і триває від хвилини до кількох годин або діб. При цьому звужується поле свідомості, коло сприйняття об'єктів обмежене, нечітке, викривлене, фрагментарне. Все знайоме сприймається як уперше побачене, незнайоме.

VI. ПОРУШЕННЯ ГЛИБИНИ ЯСНОСТІ (ВИМКНЕННЯ) СВІДОМОСТІ:

Обнубіляція — легкий ступінь порушення притомності. Вона наче заривається хмаринкою. Все сприймається мов у тумані. Хворий дезорієнтований у часі, послідовності подій.

Оглушення належить до найчастіших і найпоширеніших синдромів порушення глибини свідомості. Характеризується труднощами сприйняття зовнішніх подразників. Дезорієнтація не тільки в часі, але й в оточенні, в обстановці, оцінці ситуації. Хворі не реагують на запитання, які їм задають тихим голосом.

VII. ОРГАНІЧНОГО УРАЖЕННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ:

Корсаковський (амнестичний) синдром був описаний С. С. Корсаковим (1887) як самостійна хвороба (енцефалопа-тія), спричинена алкоголізмом. Проте згодом було помічено, що такий психічний розлад спостерігається при багатьох органічних ураженнях головного мозку.

Паралітичний (псевдопаралітичний) синдром є різновидом органічного психосиндрому і проявляється вираженим зниженням або повною відсутністю самокритики і критики на оточення, глибоким порушенням рівня суджень, мнестичними розладами, переважно на події нинішнього і недавнього минулого, порушенням уваги.

VIII. СУДОМНІ:

Великий судомний напад (grand mal) характеризується стадійністю перебігу, За кілька годин, інколи діб, до нападу з'являються його провісники: підвищений неспокій, дратливість, відчуття посмикування окремих м'язів обличчя і тіла.

Можливі вазомоторні розлади: серцебиття, відчуття тяжкості в голові, світлобоязкість, погіршення слуху, порушення нюху та смаку.

Малий судомний напад (petit mal) загалом характеризується відсутністю виражених рухових компонентів. Хворий під час розмови чи роботи раптово блідне, погляд його нерухомо спрямований уперед або вбік. Непритомніє на 2—5 с, але не падає. При цьому може зберегтися та сама поза, в якій він перебував до нападу.