Основні форми соціально-психологічного знання і практика педагогічної діяльності.

Соціальна психологія

Основні форми соціально-психологічного знання і практика педагогічної діяльності.

З усього різноманіття перших соціально-психологічних теорій зазвичай виділяють три, найбільш значні: психологію народів, психологію мас і теорію інстинктів соціальної поведінки. Принципом або критерієм їх розрізнення є спосіб аналізу взаємовідносини особистості і суспільства.Тоді прикладом першого рішення з'являться психологія мас і теорія інстинктів соціальної поведінки, а прикладом другого рішення - психологія народів.

Психологія народів як одна з перших форм соціально-психологічних теорій склалася в середині ХIХ ст. в Німеччині. Психологія народів пропонувала «колективне» рішення питання про співвідношення особистості і суспільства: в ній допускалося субстанціональний існування «зверхіндивідуальної душі», підпорядкованої «сверхиндивидуальной цілісності», якою є народ (нація). У ній повинні застосовуватися інші методи, а саме аналіз продуктів культури: мови, міфів, звичаїв, мистецтва. Вундт відмовився від невизначеного поняття «духу цілого» і надав психології народів трохи більш реалістичний вигляд, що дозволило йому навіть запропонувати програму емпіричних досліджень для вивчення мови, міфів і звичаїв. Психологія народів у його варіанті закріплювалася як описова дисципліна, яка не претендує на відкриття законів.

Психологія мас є іншу форму перших соціально-психологічних теорій, бо вона, за запропонованим вище критерію, дає вирішення питання про взаємовідносини особистості і суспільства з «індивідуалістичних» позицій. З точки зору Лебона, всяке скупчення людей є «масу», головною рисою якої є втрата здатності до спостереження. Типовими рисами поведінки людини в масі є: знеособлення (що призводить до панування імпульсивних, інстинктивних реакцій), різке переважання ролі почуттів над інтелектом (що призводить до схильності до різних впливів), взагалі втрата інтелекту (що призводить до відмови від логіки), втрата особистої відповідальності (що призводить до відсутності контролю над пристрастями) (Лебон, 1896). Висновок, який випливає з опису цієї картини поведінки людини в масі, полягає в тому, що маса завжди за своєю природою невпорядкований, хаотична, тому їй потрібен «вождь», роль якого може виконувати «еліта». Висновки ці були зроблені на підставі розгляду одиничних випадків прояву маси, а саме прояви її в ситуації паніки. Ніяких інших емпіричних підтверджень не наводилося, внаслідок чого паніка виявилася єдиною формою дій маси, хоча надалі спостереження над цією єдиною формою були екстрапольовані на будь-які інші масові дії.

Третьої концепцією, яка стоїть в ряду перших самостійних соціально-психологічних побудов, є теорія інстинктів соціальної поведінки англійського психолога В. Макдугалла. Основна теза теорії Макдугалла полягає в тому, що причиною соціальної поведінки визнаються вроджені інстинкти. Ця ідея є реалізація більш загального принципу, що приймається Макдугалл, а саме прагнення до мети, яке властиво і тваринам, і людині. Саме цей принцип особливо значущий у концепції Макдугалла; на противагу біхевіоризму (трактує поведінку як просту реакцію на зовнішній стимул) він називав створену ним психологію «цільової» або «горміческой» (від грецького слова «горме» - прагнення, бажання, порив). Горме і виступає як рушійна сила інтуїтивного характеру, пояснює соціальну поведінку. У термінології Макдугалла, горме «реалізується в якості інстинктів» (або пізніше «схильностей»).

Репертуар інстинктів у кожної людини виникає в результаті певного психофізичного нахилу - наявності спадково закріплених каналів для розрядки нервової енергії.

Інстинкти включають афективну (рецептивних), центральну (емоційну) і афферентную (рухову) частини. Таким чином, все, що відбувається в області свідомості, знаходиться в прямій залежності від несвідомого початку. Внутрішнім вираженням інстинктів є головним чином емоції. Зв'язок між інстинктами та емоціями носить систематичний і певний характер. Макдугалл перерахував сім пар пов'язаних між собою інстинктів і емоцій: інстинкт боротьби і відповідні йому гнів, страх; інстинкт втечі і почуття самозбереження; інстинкт відтворення роду і ревнощі, жіноча боязкість; інстинкт придбання і почуття власності; інстинкт будівництва і відчуття творення; стадний інстинкт і почуття приналежності.

З інстинктів виводяться і всі соціальні установи: сім'я, торгівля, різні суспільні процеси, в ​​першу чергу війна. Частково саме через це згадки в теорії Макдугалла схильні були бачити реалізацію дарвінівського підходу, хоча, як відомо, будучи перенесено механічно на суспільні явища, цей підхід втрачав яке б то не було наукове значення. Незважаючи на величезну популярність ідей Макдугалла, їх роль в історії науки виявилася досить негативною: інтерпретація соціальної поведінки з точки зору певного спонтанного прагнення до мети узаконювала значення ірраціональних, несвідомих потягів в якості рушійної сили людства.

 

 

Експерементальна психологія та психодіагностика

Інтерпретація результатів дослідження

1. Групування та графічна обробка даних

Зведення дослідних даних полягає у систематизації та встановленні якісних і кількісних залежностей між факторами, що досліджувались.

Групування передбачає розподіл дослідних даних на основі певних показників на групи із однотипних або близьких за значенням елементів.

Дослідні дані групують за однією (просте групування) або кількома (комбіноване групування) ознаками.

Одержані у процесі дослідження кількісні дані подають переважно трьома способами:

перераховують у тексті роботи;

подають у вигляді таблиць;

подають у вигляді графічних зображень.

Таблиця – форма систематизованого раціонального наочного викладу цифрового матеріалу, який характеризує досліджуване явище, процес.

Види таблиць:

Проста таблиця – містить перелік даних, зібраних про окремі явища чи характеристики досліджуваної сукупності, тобто підмет та присудок не мають групування.

Групова таблиця – окремі дані згруповано за певною ознакою (групування підмета або присудка за однією ознакою).

Комбінована таблиця - містить дані про сукупність, згруповані більше ніж за однією ознакою.

Складена таблиця об’єднує декілька простих або групових таблиць.

Результати розподілу даних досліджень зручно стисло та наочно подати за допомогою графічних методів.

Графік – цифровий малюнок, який дозволяє представити суть явища, сприяє його аналізу та популяризації результатів.

Розподіл частот, як правило, зображають за допомогою полігона або гістограми. Полігон частот переважно використовується для графічного зображення дискретних рядів, гістограма – інтервальних.

Побудова графіка включає етапи: вибір шкали і побудову координатної сітки, відкладання числових значень на координатній сітці, послідовне з'єднання точок плавною лінією.

Будують графіки в прямокутній системі координат. Кожен ряд розподілу містить два елементи: на осі “Х” відкладають значення або порядок ознаки, на осі “У” – частоту.

Для зображення динаміки явищ, процесів, а також для порівняння ознак використовують діаграми. Діаграми можуть бути лінійні, стовпчикові (вертикальні, горизонтальні), стрічкові та секторні. Окрім площинних часто використовують об'ємні діаграми.

 

 

Специфіка тестів

Тест (англ. test - проба, випробування, перевірка) психологічний - сукупність стандартизованих, стимулюючих певну форму активності, іноді обмежених часовими межами завдань і запитань, результати яких піддаються кількісному і якісному оцінюванню і дають змогу встановити індивідуально-психологічні відмінності особистості

Психологічний тест є ефективним за його відповідності таким основним вимогам: застосування шкали інтервалів, надійність, валідність, дискримінативність, наявність нормативних даних або можливість опису з високою точністю за моделлю Раша і їй подібними, а в індивідуально-орієнтованих тестах - наявність критеріїв, встановлених експертами.

Отже, тест є інструментом, який дає змогу за короткий період часу і незначних матеріальних затрат отримати максимально об'єктивну і повну інформацію про досліджуваного. Однак для забезпечення досягнення цієї мети тест повинен відповідати комплексу основних психометричних вимог.
Узагальнена класифікація психодіагностичних методів

Методики	Основа діагностики	Види тестів (методик)
Об'єктивні	Результативність і спосіб (особливості) виконання діяльності	Тести особистості (особливості інтелекту). Тести дії (цільові особистісні тести). Тести ситуаційні (ухвалення рішення в ситуації). Тести інтелекту (рівень розвитку інтелекту). Тести здібностей. Тести досягнень. Критеріально-орієнтовані тести
Суб'єктивні	Інформація, надана досліджуваним про самого себе	Особистісні і спеціальні питальники. Характерологічні питальники. Мотиваційні питальники. Емоційно-вольові питальники. Комунікативні питальники. Анкети. Актуальні і ретроспективні інтерв'ю. Біографічні методики. Опис власної поведінки у визначених ситуаціях. Герменевтичні методики (бесіда, спостереження)
Проективні	Слабоструктурований стимульний матеріал, що доповнює досліджуваний, проектуючи власну особистість	Конститутивні (структурування, оформлення стимулів, додання змісту) тести. Конструктивні тести (створення з оформлених деталей осмисленого цілого). Інтерпретацій ні тести (тлумачення якої-небудь події, ситуації).
		Катартичні тести (здійснення ігрової діяльності в організованих умовах). Експресивні тести (малювання на вільну чи задану тему). Імпресивні тести (перевага одних стимулів над іншими). Адитивні тести (завершення речень, розповіді, історії, ситуації). Семантичні тести (емоційне ставлення до об'єкта як вираження особистісного змісту)

 

Діагностика інтелекту.

Тест КОТ (Краткий ориентировочный тест), относится к категории тестов умственных способностей (IQ). Тесты IQ свидетельствуют об общем уровне интеллектуального развития индивида. КОТ предназначен для определения интегрального показателя “общие способности” и предусматривает диагностику следующих критериев оценки интеллекта:• Способность обобщения и анализа материала.• Гибкость мышления.• Инертность мышления, переключаемость.• Эмоциональные компоненты мышления, отвлекаемость.• Скорость и точность восприятия, распределение и концентрация внимания.• Употребление языка, грамотность.• Выбор оптимальной стратегии, ориентировка.• Пространственное воображение

Основным показателем теста, позволяющим дать интегральную оценку интеллекта, является количество правильных ответов, данных за 15 минут (стандартное время выполнения теста). Результат испытуемого следует сравнить с имеющимися данными по соответствующим возрастным и профессиональным группам (как уже отмечалось, русскоязычных популяционных норма для КОТ пока нет).

Целесообразно выделение следующих типов заданий, которые ориентированы преимущественно на выявление одного из факторов в структуре интеллекта.

1. Значение слов и фраз (20 заданий, возможно выделение заданий со словами и с фразами) - вербальный фактор

2. Математические последовательности (4 задания) - числовой фактор, низкий уровень сложности.

3. Математические задачи (13 заданий) - числовой фактор, средний и высокий уровень сложности.

4. Логические задачи (4 задания) ближе всего к общему интеллекту (по Спирмену), причем представленный заданиями относительно высокого уровня сложности.5. Пространственные задачи (4 задания) - пространственно-символической фактор.6. Осведомленность (3 задания).7. Внимание (2 задания).

Школьный тест умственного развития предназначен для диагностики умственного развития подростков - учащихся 6-8 классов (это соответствует 7-9-м классам в современном исчислении).

ШТУР состоит из 6 субтестов, каждый из которых может включать от 15 до 25 однородных заданий.

Тест ШТУР является групповым. Время, отведенное на выполнение каждого субтеста, ограничено и является вполне достаточным для всех учащихся. Тест разработан в двух параллельных формах А и Б.

Авторами ШТУР являются К.М.Гуревич, М.К.Акимова, Е.М.Борисова, В.Г.Зархин, В.Т.Козлова, Г.П.Логинова. Шкала Векслера — тест для измерения интеллекта, разработанный на основании исследований интеллекта правонарушителей в Белвью им была создана „Шкала Векслера – Белвью“ (второе издание — 1946 г.). В 1949 г. эта шкала была кардинально переработана и издана как „Шкала Векслера для измерения интеллекта у детей“, предназначенная для диагностики интеллекта детей от 5 до 15 лет. В 1955 г. была создана „Шкала Векслера для измерения интеллекта у взрослых“, предназначенная для возрастов от 16 до 75 лет. Для того, чтобы максимально устранить влияние уровня школьного образования, в этих тестах вместе с вербальными тестами были использованы тесты „действия“ и невербальные тесты.

Тест прогрессивных матриц (Raven Progressive Matrices) разработан в 1936 г. в Англии Дж. Равеном (совместно с Л. Пенроузом). Предназначен для измерения фактора общего интеллекта (фактора g по Спирмену).

Состоит из 5 серий по 12 заданий:

— серии A (взаимосвязи в матрице, состоящей из единого изображения);

— серии B (аналогия между парами фигур матрицы);

— серии C (прогрессивные изменения в фигурах матрицы по вертикали и горизонтали);

— серии D (перегруппировка фигур матрицы);

— серии E (разложение фигур матрицы на составные элементы).

В каждой серии подобраны однотипные задания, выстроенные по все более возрастающей сложности.

Каждая из 60 матриц черно–белого варианта теста представляет собой геометрическое изображение с отсутствующим фрагментом, который необходимо выбрать из 6–8 предложенных вариантов.

Время проведения теста не ограничено и в среднем занимает 30 мин. В тестировании могут участвовать испытуемые от 8 до 65 лет. [19, c. 267]

Тест структуры интеллекта Амтхауэра - тест интеллекта. Предназначен для измерения уровня интеллектуального развития лиц в возрасте от 13 до 61 года. Предложен Р. Амтхауэром в 1953 г. Тест состоит из девяти субтестов, каждый из которых направлен на измерение различных функций интеллекта (во всех группах заданий, за исключением IV-VI субтестов, используются задачи закрытого типа).

Всего в тесте. обследуемому предлагается 176 заданий. Общее время обследования (без подготовительных процедур и инструктажа испытуемых) - 90 мин.

При создании теста Р. Амтхауэр исходил из концепции, рассматривающей интеллект как специализированную подструктуру в целостной структуре личности. Этот конструкт понимается им как структурированная целостность психических способностей, проявляющихся в различных формах деятельности. В интеллекте обнаруживается наличие определенных "центров тяжести" - речевого, счетно-математического интеллекта, пространственных представлений, функций памяти и др. Р. Амтхауэр (1953) отмечал тесную связь интеллекта с другими компонентами личности, ее волевой и эмоциональной сферами, потребностями и интересами. [14, c. 238]

 

Діагностика волі.

Експериментальна взаємодія

У психологічному експерименті, як правило, задіяні дві сторо- ни: психолог-дослідник, який планує, організовує експеримент, ін- терпретує його результати, і досліджуваний (учасник), чиї психічні прояви та поведінкові реакції є предметом експериментального дос- лідження. Спільна діяльність в психологічному експерименті дослід- ника і учасника отримала назву експериментальної взаємодії або екс- периментального спілкування.

Діагностика креативності.

Первые тесты креативности были созданы Дж. Гилфордом и его со­трудниками в университете штата Калифорния в 50-е гг. XX в. Эти методики, известные как Южнокалифорнийские тесты дивергентной продуктивности (Divergent Productive tests), измеряли особенности од­ного из типов мышления, названного Дж. Гилфордом дивергентным. Было разработано 14 тестов [10, т. 2]. В первых десяти от испытуемого требовалось дать словесный ответ, а в последних четырех — составить ответ на основе изобразительного содержания.

Тесты Дж. Гилфорда ориентированы на взрослых и учащихся стар­ших классов. Их стандартизация проводилась на небольших выбор­ках, а данные о надежности и валидности заметно колеблются от теста к тесту и не являются удовлетворительными.

В настоящее время наиболее известны и широко применяются для измерения креативности Тесты Е. Торренса (Топапсе Tests of Creative Thiming — TTCT). Е. Торренс разработал 12 тестов, сгруппированных в вербальную, изобразительную и звуковую батарею. Он предпочитал не использо­вать в названиях своих методик термин «креативность», обозначив их как батареи на вербальное, изобразительное и словесно-звуковое твор­ческое мышление. Для снятия тревожности и создания благоприят­ной творческой атмосферы Е. Торренс называл свои методики не те­стами, а занятиями.

Діагностика уяви.

Методика "Вербальна фантазія (мовна уява)"

Придумати розповідь (історію, казку) якесь живій істоті (людину, тварину) або про що-небудь іншому за вибором дитини і викласти його усно протягом 5 хв. На придумування теми або сюжету оповідання (історії, казки) відводиться до однієї хвилини, і після цього дитина приступає до розповіді. У ході розповіді фантазія дитини оцінюється за такими ознаками: 1. Швидкість процесів уяви. 2. Незвичайність, оригінальність образів. 3. Багатство фантазії. 4. Глибина і опрацьованість (деталізованість) образів. 5. Вразливість, емоційність образів. По кожному з цих ознак розповідь одержує від 0 до 2 балів. Способи оцінювання розвиненості уяви дитини молодшого шкільного віку через його виріб з пластиліну (Методика «Скульптура»), малюнки (Методика «Малюнок»), вибір вибраний не випадково. Даний вибір відповідає трьом основним видам мислення, наявними у дитини цього віку: словесно-логічного, наочно-дієвому і наочно-образним. Фантазія дитини найбільш повно проявляється якраз у відповідних видах творчої діяльності. Методика "Малюнок" У цій методиці дитині пропонуються стандартний аркуш паперу і фломастери (не менше шести різних кольорів). Дитина отримує завдання придумати і намалювати якусь картину. На це відводиться 5 хв. Методика "Скульптура" Дитині пропонується набір пластиліну і завдання: за 5 хв. змайструвати якусь саморобку, виліпив її з пластиліну. Фантазія дитини оцінюється за такими параметрами від 0 до 10 балів. Методика "Придумай розповідь" Дитині дається завдання придумати розповідь про кого-небудь або про що-небудь, витративши на це всього 1 хв, і потім переказати його протягом двох хвилин. Це може бути не розповідь, а, наприклад, яка-небудь історія або казка.

19Діагностика професійних схильностей і професійної придатності.

Діагностика самосвідомості.

1. Тест-опитувальник самоставлення (В. В. Столін, С. Р. Пантелєєв)
Тест опитувальник самоставлення (ВЗГ) побудований у відповідності з розробленою В. В. Столін ієрархічною моделлю структури самоставлення і дозволяє виявити три рівні самовідношення, що відрізняються за ступенем узагальненості:
1) глобальне самоставлення; 2) самоставлення, диференційоване за самоповазі, аутосимпатії, самоінтересу і очікуванням ставлення до себе; 3) рівень конкретних дій (готовностей до них) у відношенні до свого "Я".
В якості вихідного приймається відмінність змісту "Я-образу" (знання або уявлення про себе, в тому числі і у формі оцінки вираженості тих чи інших рис) і самоставлення. Опитувальник включає наступне шкали:
2. Тест самоактуалізації (САТ)
Методика є перелік суджень і може бути використана як для індивідуального, так і для групового обстеження. Пункти тесту, залишені без відповіді, або ті, в яких відзначені обидва варіанти, при обробці не враховуються. У випадку, якщо кількість таких пунктів перевищить 10% від їх загального числа (13 і більше), результати дослідження вважаються недійсними. Інструкція до методики не обмежує часу відповідей, хоча практика показує, що в нормі вона звичайно не перевищує 30-35 хвилин.
4. Шкала самоповаги М. Розенберга
Методика відноситься до класу стандартизованих самозвітів. Шкала може бути використана для виявлення глобального самоставлення. Шкала складається з 10 тверджень і передбачає 4 градації відповідей: повністю згоден, згоден, не згоден, абсолютно не згоден.
Шкала забезпечує порівнянність результатів, незалежність від кваліфікації експериментатора і кількісний вимір. Тим не менш, вона апелює до більш усвідомленим аспектам самоставлення і потенційно схильна до впливу стратегій самопрезентації, а також обмежує сферу вибору випробуваного вже заданими рамками підібраних тверджень. Реєстровані показники: самоповага, самоприниження.
5. Тест 20 тверджень на самоставлення М. Куна, Т. Макпартленда
Тест є техніку, засновану на використанні нестандартизованого самоопису з наступним контент-аналізом. За задумом авторів, випробовуваний повинен протягом 12 хвилин дати 20 різних відповідей на запитання, звернене до самого себе: "Хто Я такий?" Спонтанні відповіді записуються в будь-якійпослідовності незалежно від логіки і грамотності.
Модифікація тесту передбачає 10 різних відповідей на запитання, звернене до самого себе: "Хто Я такий?". Отримані відповіді піддаються контент-аналізу і кластерному аналізу. Реєстровані показники: відповіді випробовуваних, їх кількість і кількість всіх слів у відповідях.
6. Проективна малюнкова проба: "Малюнок" Мій світ "
Проективна малюнкова проба "Малюнок" Мій світ "описана С. Т. Посохова.
Дана методика широко застосовується для діагностики різних сфер самосвідомості. Для вивчення рефлексивної активності ми використовуємо модифікований варіант рисуночное проби. Методика спрямована на вивчення таких рефлексивних аспектів як емоційна включеність у рефлексування впроцесі взаємодії з власним Я; фокусування свідомості на власному Я. Реєстровані показники: кількість квітів у малюнку, кількість намальованих образів предметів у малюнку.
8. Шкала Т. В. Дембо-С. Я. Рубінштейн
Основне призначення методики полягає у вивченні самооцінок особистості за заданими характеристиками. Пропонується кілька горизонтальних ліній в 10см, кожна лінія являє собою шкалу оцінювання здоров'я, розуму, щастя, самої особистості. Зліва знаходяться вольові, найрозумніші, здорові, добрі, найщасливіші, самі товариські, найкращі, найздібніші, самі сміливі люди. Праворуч - навпаки, безвольні, дурні і т.д. Випробуваний повинен відмітити знаком "х" на лінії місце, де він знаходиться. Інтерпретація дається на підставі оцінки місця розташування на лінії по кожному з параметрів (підраховується відстань від відмітки, зробленої випробуваним до правого кінця шкали). Отримані дані за методикою дозволяють судити не тільки про загальний самоприйняття (прийняття себе) і приватних самооцінках, але і дозволяє виявити глобальне емоційно-ціннісне ставлення індивіда до свого "Я" - рівень самоприйняття. Така методика дає можливість не тільки виявити самооцінку індивіда, а й порівняти з груповим показником.
Діагностичні особливості методики полягають в простоті проведення і організації дослідження, можливо робити повторні заміри, а також у варіативності характеристик для самооцінки. Реєстровані показники: самооцінка волі, самооцінка розуму, самооцінка доброти, самооцінка здоров'я, самооцінка щасливе, самооцінка товариськості, оцінка себе як хорошу людину, самооцінка хисту.
9. Проективний метод депривації структурних ланок самосвідомості (автори BC Мухіна і К. А. Хвостов)
Проективний метод психодіагностики особистості, що розвивається розрахований на вивчення депривації структурних ланок самосвідомості дітей, підлітків: юнаків та дівчат. Метод складається з 44 чорно-білих тематичних малюнків, на яких зображені ситуації спілкування.

 

 

Діагностика мотивації.

Діагностика темпераменту.

Дослідження типу темпераменту: тест-опитувальник Г. Айзенка з 57 запитань, бланк для відповідей, ручка або олівець.

Дослідження типу темпераменту можна проводити як з однією людиною, так і з невеликою групою. У іншому випадку необхідно забезпечити самостійність відповідей учасників опитування.

Кількість тестів і бланків для відповідей повинна відповідати числу досліджуваних.

На бланку відповідей записуються в колонки номери запитань, а поряд передбачено місце для відповідей: «Так» або «Ні». Завданням експериментатора є роздавання опитувальників, бланків, ручок або олівців, ознайомлення з інструкцією.

Діагностика характеру.

Діагностика сприймання.

Сприйманн я — психічне відображення предметів і явищ довколишньої дійсності, що виникає і функціонує в процесі життя. Це характеристика пізнавальної функції психіки, яка полягає у створенні чуттєвого образу світу. На відміну від відчуттів, що відображають тільки властивості предметів і явищ, сприймання — цілісний перцептивний образ, що містить в собі сукупність властивостей, які отримує індивід за допомогою органів чуттів. Отже, слухові, зорові, дотикові, нюхові, смакові відчуття стають складниками більш високого рівня відображення дійсності.

Методика «Чого не вистачає»

Мета: діагностика рівня сприйняття у дітей дошкільного віку.

Дитині дошкільного віку пропонується 7 малюнків, на кожному з яких не вистачає чогось дуже важливого.

Інструкція:

"На кожній з картинок не вистачає якоїсь важливої ​​деталі, подивися уважно і назви відсутню деталь". Проводить психодіагностику за допомогою секундоміра або секундної стрілки годинника фіксує час, що витрачається на виконання всього завдання.

Оцінка результатів:

10 балів - дитина назвав всі 7 відсутніх предметів менше, ніж за 25 секунд;

8-9 балів - час пошуку всіх відсутніх предметів зайняло 26-30 секунд;

6-7 балів - час пошуку всіх відсутніх предметів зайняло 31-35 секунд;

4-5 балів - час пошуку всіх відсутніх предметів склало 36-40 секунд;

2-3 бали - час пошуку всіх відсутніх предметів склало 41-45 секунд;

0-1 бал - час пошуку всіх відсутніх предметів склало в цілому більше 45 секунд.

 

Діагностика уваги.

Увага - це довільна або мимовільна спрямованість і зосередженість психічної діяльності на якомусь об'єкті сприйняття. Воно не виявляється в «чистому» вигляді, функціонально увага спрямована до чого-небудь. Увага обумовлює вибірковість, свідомий чи напівсвідомий відбір інформації, що надходить через органи чуття. На відміну від пізнавальних процесів (сприйняття, пам'ять, мислення тощо) увага свого особливого змісту не має; воно проявляється як би всередині цих процесів і невіддільно від них. Увага характеризує динаміку протікання психічних процесів. Характеризуючи увагу як складне психічне явище, виділяють функції уваги. Сутність уваги виявляється насамперед у відборі значущих, відповідних потребам впливів і ігноруванні інших - несуттєвих, побічних впливів. Поряд з функцією відбору виділяється функція утримання даної діяльності (збереження у свідомості образів, певного предметного змісту) до тих пір, поки не завершиться акт поведінки, пізнавальна діяльність, поки не буде досягнута мета. властивості уваги

До властивостей уваги зазвичай відносять: - Обсяг, - Зосередженість (концентрація), - Розподіл - Стійкість, - Коливання, - Переключення. обсяг уваги
Методика "Визначення обсягу уваги".

Дитині пропонується бланк з кільцями Ландольта в сопроводі наступної інструкції: «Зараз ми з тобою пограємо в гру, яка називається "Будь уважний і працюй якнайшвидше". У цій грі ти будеш змагатися з іншими дітьми, потім ми подивимося, якого результату ти домігся в змаганні з ними. Я думаю, що у тебе це вийде не гірше, ніж у решта дітей». Далі дитині показується бланк із кільцями Ландольта і пояснюється, що він повинен, уважно переглядаючи кільця по рядах, знаходити серед них такі, в яких є розриви, розташований у строго визначеному місці, і закреслювати їх. Робота проводиться протягом 5 хв. Через кожну хвилину експериментатор вимовляє слово «риса», в цей момент дитина повинна поставити риску в тому місці бланка з кільцями Ландольта, де його застала ця команда. Після того, як 5 хв минули, експериментатор вимовляє слово «стоп». За цією командою дитина повинна припинити роботу і в тому місці бланка з кільцями, де застала його ця команда, поставити подвійну вертикальну риску.

При обробці результатів експериментатор визначає кількість кілець, переглянутих дитиною за кожну хвилину роботи і за всі п'ять хвилин, протягом яких тривав психодіагностичний експеримент. Також визначається кількість помилок, допущених ним в процесі роботи на кожній хвилині, з першу по п'яту, і в цілому за всі п'ять хвилин.

Продуктивність і стійкість уваги дитини визначаються за формулою:

Оцінка результатів

При побудові графіка показники продуктивності й стійкості (кожний окремо) переводяться в бали за десятибальною системою наступним чином:

10 балів – показник S у дитини вище від 1,25 бала.

8-9 балів – показник S знаходиться в межах від 1,00 до 1,25 бала.

6-7 балів – показник S знаходиться в межах від 0,75 до 1,00 бала.

4-5 балів – показник S знаходиться в інтервалі від 0,50 до 0,75 бала.

2-3 бали – показник S знаходиться в межах від 0,24 до 0,50 бала.

0.1 бал - показник S знаходиться в інтервалі від 0,00 до 0,2 бала.

 

Стійкість уваги в балах оцінюється так:

10 балів – всі точки графіка на малюнку 8 не виходять за межі однієї зони, а сам графік своєю формою нагадує криву 1.

8-9 балів – всі точки графіка розташовані у двох зонах, подібно кривій 2.

6-7 балів – всі точки графіка розташовані в трьох зонах, а сама крива схожа на графік 3.

4-5 балів – всі точки графіка розташовані в чотирьох різних зонах, крива нагадує графік 4.

3 бала – всі точки графіка розташовані в п'яти зонах, а його крива схожа на графік 5.

Методика переплутані лінії- Методика визначає стійкість уваги при його зосередженні і вплив тривалої роботи на концентрацію уваги.

 

Діагностика пам’яті.

Пам'ять людини різноманітна. Всі її види та особливості важко одночасно оцінити, особливо якщо при цьому діагностується не тільки пам'ять, а й інші психологічні характеристики людини. У цьому зв'язку в практичній психодіагностики пам'яті доводиться обмежуватися тільки деякими її видами. У нашому випадку серед них знаходиться впізнавання, відтворення і запам'ятовування, зокрема обсяг короткочасної зорової та слухової пам'яті (зір і слух - основні органи чуття людини), а також динаміка процесу заучування.

Методика «Запам'ятай малюнки» Дана методика призначена для визначення обсягу короткочасної зорової пам'яті. Діти в якості стимулів отримують картинки

Їм дається інструкція приблизно наступного змісту: «На цій картинці представлено дев'ять різних фігур. Постарайся запам'ятати їх і потім дізнатися на іншій картинці, яку я тобі зараз покажу. На ній, крім дев'яти раніше показаних зображень, є ще шість таких, які ти досі не бачив. Постарайся дізнатися і показати на другій картинці тільки ті зображення, які ти бачив на першій з картинок». Час експозиції стимульной картинки складає 30 сек.

Після цього дану картинку прибирають з поля зору дитини і замість неї йому показують другу картинку - рис. 2 Б. Експеримент триває до тих пір, поки дитина не впізнає всі зображення, але не довше ніж 1,5 хв.

Оцінка результатів

10 балів - дитина дізнався на зображенні всі дев'ять зображень, показаних йому на зображенні, витративши на це менше 45 сек.

8-9 балів - дитина дізнався на зображенні 7-8 зображень за час від 45 до 55 сек.

6-7 балів - дитина дізнався 5-6 зображень за час від 55 до 65 сек.

4-5 балів - дитина дізнався 3-4 зображення за час від 65 до 75 сек.

2-3 бали - дитина дізнався 1-2 зображення за час від 75 до 85 сек.

0-1 бал - дитина не дізнався на зображенні 13 Б жодного зображення протягом 90 сек і більше. Висновки про рівень розвитку

10 балів - дуже високий.

8-9 балів - високий.

4-7 балів - середній.

2-3 бала - низький.

0-1 бал - дуже низький

Методика «Запам'ятай цифри» Ця методика призначена для визначення обсягу короткочасної слухової пам'яті дитини. У завданні до неї дитина отримує інструкцію такого змісту: «Зараз я буду називати тобі цифри, а ти повторюй їх за мною відразу після того, як я скажу слово" повтори "».

Далі експериментатор послідовно зачитує дитині зверху вниз ряд цифр, представлених на з інтервалом в 1 сек між цифрами. Послe прослуховування кожного ряду дитина повинна його повторити слідом за експериментатором. Це продовжується до тих пір, поки дитина не допустить помилки. рис 3 Якщо помилка допущена, то експериментатор повторює сусідній ряд цифр, що знаходиться справа і складається з такої ж кількості цифр, як і той, в якому була допущена помилка, і просить дитину його відтворити. Якщо дитина двічі помиляється у відтворенні ряду цифр однієї і тієї ж довжини, то на цьому дана частина психодіагностичного експерименту завершується, відзначається довжина попереднього ряду, хоча б раз повністю і безпомилково відтвореного, і переходять до за - чітиванію рядів цифр, наступних в протилежному порядку - спадному.

 

 

Діагностика мислення.

Суб'єктивні показники активності мислення, оцінювані за допомогою самоспостереження і спостереження, відбиваються в якісних експертних оцінках типу «не можу зосередитися», «голова іншим зайнята», «почуваю себе стомленим.»

Експрес-метод оцінки активності мислення за допомогою реєстрації продуктивності його в завданнях різного типу дозволяє мати не тільки кількісні показники, зручні для наступного порівняння й інтерпретації, але й оцінити такі різні показники активності, як показники його швидкості (конвергентне мислення по Гілфорду, 1980) і гнучкості (дивергентне мислення).

Швидке мислення оцінюється по кількості виконаних однотипних задач, в межах одного способу рішення. Іноді ці показники можна зіставити з наявними в суб'єкта попередніми знаннями і швидкістю витягу їх з пам'яті. Гнучке мислення припускає реєстрацію його продуктивності при виконанні задач різного типу, що вимагають швидкого переключення з одного способу на іншій. Крім того, окремо оцінюються показники вербального і наочно-образного мислення. Особливості діагностики мислення в підлітковому віці.

Методика "Визначення понять, з'ясування причин, виявлення подібності і відмінностей в об'єктах"

Розвиток сприймання у дітей