Опитувальник локус контролю (за О. Ксенофонтовою)

Опитувальник ЛК є методикою для дослідження локусу контролю особистості і містить 40 тверджень. Піддослідним пропонується погодитись чи не погодитись із кожним висловлюванням, відповівши “так” або “ні”. Цей опитувальник дає змогу виявити переконання людини відносно того, де локалізуються сили, які впливають, керують і контролюють те, що відбувається в житті людини.

Чим вищі показники інтернальності респондента, тим більша ймовірність того, що він відчуває себе “господарем власної долі”, відрізняється впевненістю в собі і має досить високий рівень розвитку саморегуляції життєдіяльності. Чим нижчі показники інтернальності, тобто чим ближче респондент знаходиться до полюсу зовнішнього локусу контролю чи екстернальності, тим меншою мірою він впевнений у собі і потребує психологічної допомоги, є недостатньо самостійним у розв’язанні різних життєвих завдань.

Дослідження суб’єктивного контролю

визначення локусу суб'єктивного контролю.тест-опитувальник, розроблений Є.Ф. Бажіним та ін. на основі шкали локусу контролю Дж. Роттера,: методика дозволяє порівняно швидко й ефективно визначити рівень сформованості суб’єктивного контролю як в однієї, так і в кількох осіб. Кожного досліджуваного належить забезпечити індивідуальним текстом опитувальника і бланком для відповідей з нумерацією тверджень, яка відповідає тексту опитувальника. опитувальник має 44 твердження.

Локус контролю — це характеристика вольової сфери людини, яка відображає її нахил приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам або власним здібностям і зусиллям. Приписування відповідальності за результати своєї діяльності зовнішнім силам називається екстернальним, або зовнішнім, локусом контролю, а приписування відповідальності власним здібностям і зусиллям — інтернальним, або внутрішнім локусом контролю.При низькому рівні інтернальності люди майже не бачать зв’язку між своїми діями і важливими для них подіями життя. Вони не вважають себе здатними контролювати розвиток таких подій і вважають, що більшість їх є результатом випадку чи вчинків інших людей. Тому «екстернали» емоційно нестійкі, схильні до неформального спілкування і поведінки, слабкокомунікабельні, у них поганий самоконтроль і висока напруженість.

Високий рівень інтернальності відповідає високому рівню суб’єктивного контролю над будь-якими значущими подіями. Люди, які мають такий локус контролю, вважають, що більшість важливих подій у їхньому житті — результат власних дій, що вони можуть ними керувати і відчувають відповідальність і за ці події, і за те, як складається їхнє життя в цілому. «Інтернали» з високими показниками суб’єктивного контролю мають емоційну стабільність, вони вперті, рішучі, відрізняються комунікабельністю, значним самоконтролем і стриманістю.

Середній рівень інтернальності властивий більшості людей. Особливості їхнього суб’єктивного контролю можуть дещо змінюватися залежно від того, чи здається людині ситуація складною чи простою, приємною чи неприємною тощо. Хоча їхня поведінка і психологічне почуття відповідальності за неї залежать від конкретних соціальних ситуацій, усе ж можна і в них встановити перевагу того чи іншого локусу контролю.

Дослідження «сили волі» дослідження здатності до застосування вольових зусиль при подоланні перешкод.

Вам потрібно прочитати судження і дати відповідь «так» чи «ні».

0-12 балів: із силою волі справи у Вас не дуже добрі. 13–21 бал: сила волі у Вас посередня. 22–30 балів: із силою волі у Вас все добре.

Дослідження наполегливості. Дослідження наполегливості експериментатор проводить у парі з досліджуваним, якого треба зручно посадити за добре освітлений стіл. У процесі дослідження послідовно видають бланки з набором слів і просять скласти із слів речення. Труднощі в складанні речень у першому і другому наборах практично однакові, а з третього набору скласти речення практично неможливо, але треба, щоб досліджуваний про це не знав.

Під час обробки результатів спочатку перевіряють правильність виконання досліджуваним завдань, а потім співвідносять час, витрачений досліджуваним на складання кожного речення, і вираховують показник наполегливості.

Дослідження імпульсивності: тест-опитувальник В.А. Лосенкова (складається з 20 запитань, до кожного з яких додано чотирибальну шкалу відповідей), Дослідження може проводитися з одним досліджуваним чи з невеликою групою. Досліджуваному пропонують текст опитувальника з чотирибальною шкалою відповідей на кожне запитання. Якщо працює група, дослідникові треба пильнувати за дотриманням строго індивідуального виконання тесту.

Імпульсивність — це риса, протилежна вольовим якостям цілеспрямованості й наполегливості. Чим більша величина показника імпульсивності Пі тим більше імпульсивності.

Експериментальна взаємодія. Етапи психологічних досліджень.

Експериментальна взаємодія

У психологічному експерименті, як правило, задіяні дві сторо- ни: психолог-дослідник, який планує, організовує експеримент, ін- терпретує його результати, і досліджуваний (учасник), чиї психічні прояви та поведінкові реакції є предметом експериментального дос- лідження. Спільна діяльність в психологічному експерименті дослід- ника і учасника отримала назву експериментальної взаємодії або екс- периментального спілкування.