Утворення Директорії та повалення гетьманату П. Скоропадського

У травні 1918 р. було створено Український національно-державний союз (УНДС) на чолі з П.Ніковським, до складу якого увійшли партії соціалістичного спрямування, що засудили політику П.Скоропадського. У серпні 1918 р. УНДС перетворився на Український національний союз (УНС), який згодом очолив В.Винниченко. УНС установила курс на повстання проти гетьманату.

14 листопада 1918 р. для керівництва повстанням проти П.Скоропадського створено Директорію УНР у складі В.Винниченка, С.Петлюри, Ф.Швеця, А.Макаренка, О.Андріївського.

Директорія УНР – тимчасовий орган державної влади УНР, створений для керівництва повстанням проти гетьмана П.Скоропадського. Після перемоги повстання – вищий орган державної влади УНР.

15 листопада 1918 р. – початок повстання Директорії проти гетьманату, виступ січових стрільців у Білій Церкві.

18 листопада 1918 р. – вирішальний бій під Мотовилівкою, що завершився поразкою військ гетьмана.

14 грудня 1918 р. – вступ до Києва військ Директорії. П.Скоропадський зрікся влади і виїхав до Німеччини.

18 грудня 1918 р. – прибуття Директорії до Києва

Внутрішня політика Директорії

- 26 грудня 1918 р. – проголошення Декларації з програмою Директорії;
- відновлення УНР;
- Директорія виконувала роль тимчасової верховної влади до скликання Трудового конгресу України;
- встановлення в Україні національного варіанту радянської влади;
- передача законодавчої влади Трудовому конгресу України (23-28.01.1919 р.) – вищому тимчасовому законодавчому органу УНР у період Директорії УНР;
- створення уряду – Ради народних міністрів на чолі з В.Чехівським;
- 13 лютого 1919 р. главою Директорії стає С.Петлюра і Директорія еретворюється фактично на особисту диктатуру С. Петлюри. Колишній голова директорії В. Винниченко через особистий конфлікт з С. Петлюрою залишає політику й виїжджає закордон;
- розквіт отаманщини

Отаманщина – засилля різноманітних напівбандитських збройних формувань в умовах відсутності реальної державної влади.

Соціально-економічний розвиток України за правління Директорії УНР

- ліквідація приватної власності;
- аграрна реформа (конфіскація поміщицьких земель);
- відновлення 8 годинного робочого дня.

Але в умовах громадянської війни соціально-економічні перетворення були відкладені. Головним завданням Директорії стала перемога у громадянській війні.

Зовнішньополітична діяльність Директорії УНР

- Наприкінці 1918 р. війська Антанти починають окупацію Півдня України. Після закінчення Першої світової війни Антанта (насамперед Англія та Франція) здійснює спробу втрутитися у внутрішні справи громадянської війни в Росії з метою встановлення свого контролю на Росією. Антанта виступила з підтримкою в російській громадянській війні колишнього царського генерала, лідера білогвардійського руху А. Денікіна.

Антанта погоджується визнати Директорію УНР за умов підпорядкування її військ російському генералу А.Денікіну. Директорія не погоджується. Спроба Директорії витиснути війська Антанти з України зазнала поразки.

- Відновлена в листопаді 1918 р. Польська держава на чолі з Ю.Пілсудським висуває територіальні претензії до України, західноукраїнські землі були окуповані поляками.

- Радянська більшовицька Росія не визнала владу Директорії в Україні, що призвело до другої війни Радянської Росії проти УНР:

13 листопада 1918 р. – анулювання Радянською Росією Берестейського мирного договору, постанова про невизнання України самостійною державою, початок захоплення українських територій.

9 січня 1919 р. – ультиматум Директорії Раднаркому Росії з вимогою припинити військові дії й вивести російські війська з території України. У відповідь було заявлено, що воєнні дії ведуть між собою війська Директорії та українського радянського уряду, а не російського!

16 січня 1919 р. – оголошення Директорією війни проти Радянської Росії

5 лютого 1919 р. радянські війська ввійшли до Києва, Директорія переїхала до Вінниці. Протягом лютого-квітня 1919 р. війська Директорії були розбиті. В Україні була вдруге встановлена радянська влада.

Тема 33. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності. Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР)

Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) – українська держава, створена в листопаді 1918 р. на західноукраїнських землях (у Східній Галичині), які входили до складу Австро-Угорської імперії.

Створення ЗУНР

Увересні 1918 р. у Львові було сформовано Український Генеральний Військовий Комісаріат (УГВС), який розпочав роботу з підготовки збройного повстання.

16 жовтня 1918 р. – маніфест Австро-Угорського імператора Карла про перебудову імперії на федерацію.

18 жовтня 1918 р. – у Львові була створена Українська Національна Рада (очолив Є.Петрушевич), яка поставила питання про об’єднання західноукраїнських земель. Українська Національна Рада постановила про утворення на українських землях Австро-Угорщини єдиної Української держави.

1 листопада 1918 р. – українські військові формування на чолі із Д.Вітовським захопили найважливіші об’єкти Львова та Східної Галичини.

9 листопада 1918 р. – створення першого українського уряду – Державного Секретаріату (очолив К.Левицький).

13 листопада 1918 р. – проголошення самостійної незалежної ЗУНР (президентом згодом став Є.Петрушевич). Була утворена Українська Галицька Армія (УГА) на чолі з М.Омеляновичем-Павленком.

Політика ЗУНР

- створення дієвих органів законодавчої та виконавчої влади в центрі та на місцях шляхом проведення демократичних виборів;
- прийняття закону про громадянство, проголошення української мови державною;
- проведення земельної реформи, згідно з якою земля забиралася у великих власників і передавалася земельним комітетам;
- запроваджувався 8 годинний робочий день;
- запровадження гривні та карбованця;
- прийнято закон про основи шкільництва;
- прийнято закон про національні меншини;
- відкриття посольств ЗУНР в Австрії, Угорщині і Німеччині, а також дипломатичних представництв уЧехословаччині, Канаді, США, Бразилії, Італії та ін.

АЛЕ ФОРМУВАННЯ ЗУНР ВІДБУВАЛОСЯ В УМОВАХ ПРОТИСТОЯННЯ З ПОЛЯКАМИ, ЯКІ ТАКОЖ ПРЕТЕНДУВАЛИ НА ПАНУВАННЯ В ГАЛИЧИНІ!!!

Українсько-польська війна

21 листопада1918 р. польські війська захопили Львів. Уряд ЗУНР переїхав до Тернополя, а згодом до Станіславова (Івано-Франківськ).

Окрім цього, 11 листопада 1918р. румунські війська захопили м. Чернівці (Буковина), а 15 січня 1919 р. чехословацькі війська захопили м. Ужгород (Закарпаття)

4 січня1919 р. було сформовано новий уряд ЗУНР на чолі з С.Голубовичем.

У січні 1919 р. було реорганізовано УГА в регулярну армію.

22 січня1919 р. у Києві відбулося урочисте проголошення Акта Злуку ЗУНР (Галичина, Буковина, Закарпаття) і УНР (Наддніпрянська Україна) в єдину соборну Українську Народну Республіку. Згідно з законом «Про форму влади в Україні», прийнятим Трудовим Конгресом України, ЗУНР офіційно припинила існувати й отримала назву «Західна Область Української Народної Республіки» (ЗОУНР).

У січні-травні 1919 р., незважаючи на постійну нестачу зброї, боєприпасів і амуніції Українська Галицька Армія контролювала ситуацію на українсько-польському фронті і поступово витісняла польську армію з території Галичини.

У середині лютого 1919 р.УГАрозпочала вдалу військову Вовчухівську операцію. Але наприкінці лютого1919 р. успішний наступ української армії був припинений на вимогу Паризької мирної конференції, яка для переговорів з урядом ЗОУНР про умови перемир’я зПольщею вислала місію у складі: голова – генерал Бертелемі (Франція), члени – полковник А.Віярд (Велика Британія), професор Лорд (США) і полковник Стабіле (Італія). Місія поставила вимогу негайного припинення воєнних дій і запропонувала демаркаційну лінію між двома сторонами, на підставі якої 40% Східної Галичини (Львів і Дрогобицький нафтовий басейн) відходило до Польщі. Уряд ЗУНР цієї пропозиції не прийняв, після чого воєнні дії відновились.

Паризька мирна конференція 1919 – 1920 рр. – міжнародна конференція, скликана державами переможницями для вироблення і підписання умов з переможеними державами у Першій світовій війні.

13 травня 1919 р. Найвища Рада країн Антанти зробила нову спробу укласти перемир’я між воюючими сторонами. На цей раз пропозиції міжсоюзницької комісії, яку очолював генерал Л.Бота, були прийняті українською стороною. Проте умови перемир’я, за якими Дрогобицький басейн залишався за ЗУНР, були відкинуті польським урядом.

У цих умовах15 травня1919 р. на український фронт у Галичині та Волині була кинута сформована і озброєна у Франції 80-тисячна польська армія генерала Ю. Галлера, яка (на вимогу Антанти) призначалась лише для боротьби проти більшовиків.

На початку червня 1919 року польські війська захопили майже всю Галичину, за винятком терену між Дністром і нижнім Збручем. У зв’язку з критичним становищем ЗОУНР 9 червня 1919 р. уряд С.Голубовича склав свої повноваження. Уся повнота військової і цивільної влади перейшла до Є.Петрушевича, який отримав титулдиктатора ЗОУНР. Для виконання покладених на нього функцій Є.Петрушевич створив при собі тимчасовий виконавчий орган – Раду Уповноважених Диктатора і Військову Канцелярію. Начальним вождем було призначено генерала О.Грекова.

7-28 червня1919 р. УГА під командуванням О. Грекова провелаЧортківську офензиву (наступ), внаслідок якої значна частина Галичини була визволена від польських військ. Проте виснаження, нестача зброї і боєприпасів змусили УГА протягом червня-липня 1919 р. відступити на старі позиції.