Гетьманування юрія хмельницького

(1659 – 1663)

У 1659 р. Ю. Хмельницький був обраний гетьманом на Переяславській раді в присутності російських військ і підписав Переяславську угоду з Московським царством.

Переяславська угода

(1659 р.)

• московські війська розташовувалися в Переяславі, Ніжині, Брацлаві та Умані й мали утримуватись місцевим населенням;
• кандидатура гетьмана узгоджувалась із царем;
• заборонялися дипломатичні зносини гетьмана з іншими державами.

Переяславський договір викликав незадоволення Речі Посполитої. У 1660 р. спільні московсько-козацькі війська здійснюють похід на Польщу, що отримав назву «Чуднівська кампанія». У битві під Чудновим московсько-козацькі війська зазнають поразки і у результаті Ю. Хмельницький переходить на бік Польщі й підписує з нею Слободищенський трактат, який проголосив про вхід України до Речі Посполитої. У порівнянні з Гадяцькою угодою І. Виговського Слободищенський трактат Ю. Хмельницького значно обмежував права та свободи козацької України у складі Речі Посполитої.

Частина козаків на Лівобережжі підняла повстання, відмовилася визнавати владу Польщі й обрала собі нового гетьмана – Я. Сомка. У результаті Україна фактично поділилася на Правобережну та Лівобережну.

Правобережжя	Лівобережжя
Ю.Хмельницький правив до 1663 р., коли зрікся влади й постригся в ченці.	Я. Сомко правив до 1663 р. і був убитий козаками за наказом І. Брюховецького під час «Чорної ради» в Ніжині.
Гетьманування П.Тетері (1663-1665) П. Тетеря намагався в союзі з Польщею відвоювати Лівобережжя, але зазнав поразки. Під час його правління на Правобережжі польські війська грабували українські землі. Як наслідок у 1665 р. проти П. Тетері спалахнуло повстання й він утік у Польщу.	Гетьманування І.Брюховецького (1663-1668) І. Брюховецький був обраний гетьманом на «Чорній раді» у Ніжині («чорна» тому, що на ній був присутній простий народ – «чернь»). Трагічні події Чорної ради описав український письменник П.Куліш в романі «Чорна рада». У 1663 р. І. Брюховецький підписав з Московією Батуринські статті, але вже у 1665 р. він уклав з Росією інший договір – Московські статті, які значно обмежували автономію лівобережної Гетманщини. Московські статті (1665 р.) вибори гетьмана відбувалися лише за згоди царя; московські залоги розташовувалися в усіх найбільших українських містах, а також у фортеці Кодак; податки збирали московські посадовці; митрополит української православної церкви призначався Москвою. За те, що І. Брюховецький фактично «запродав» Україну Московському царству, він отримав титул російського боярина та маєток. У 1668 р. під час походу на Лівобережжя правобережного гетьмана П. Дорошенка І. Брюховецький був убитий козаками.
Гетьманування П.Дорошенка (1665-1676) П. Дорошенко поставив собі за мету об’єднати всі українські землі під своєю владою та звільнити їх від Польщі та Росії. У внутрішній політиці П. Дорошенко посилив роль Генеральної ради (зборів усіх козаків) у вирішенні державних питань; обмежив владу козацької старшини; створив корпус найманців – сердюків(піхотинців), підлеглих тільки йому особисто. У зовнішній політиці звернувся по допомогу до Туреччини в питанні об’єднання України і звільнення її з-під влади Польщі та Росії. У 1667 р. козацькі війська П. Дорошенко розгромили польське військо, й Правобережжя отримало автономію.
У 1667 р. Польща й Росія підписують Андрусівське перемир'я на 13,5 років Річ Посполита і Росія припиняли бойові дії на 13,5 років; Правобережжя визнавалося під владою Польщі, Лівобережжя та Київ (на 2 роки) – під владою Росії; Запорозька Січ оголошувалася територією спільного управління Росії та Польщі. Таким чином, Росія та Річ Посполита зовсім не враховуючи інтереси української сторони поділили між собою Україну. Це викликало обурення П. Дорошенка, який у зовнішньополітичній діяльності починає орієнтуватися на Туреччину (Османську імперію).
У 1668 р. П. Дорошенко здійснює похід на Лівобережжя, об’єднує під своєю владою Правобережну й Лівобережну України, оголошує себе гетьманом обох берегів Дніпра. Але Росія і Річ Посполита, не бажаючи втрачати свою присутність в Україні, виступили проти її возз’єднання в єдину державу. Гетьману довелося вести війну на два фронти. До того ж ворожу позицію щодо нього зайняли і запорожці. Вони висунули своїх кандидатів на посаду гетьмана – спочатку П. Суховія, якого підтримували татари, а потім М. Ханенка(1669-1674), якого визнала Польща. А наказний (тимчасовий) гетьман Лівобережжя Д. Многогрішний переходить на бік Росії. В Україні одночасно перебувало три гетьмана: П. Дорошенко, Д. Многогрішний і М. Ханенко. У 1669 р. П. Дорошенко укладає союзний договір з Туреччиною(Корсунські статті) і переходить під протекторат турецького султана. Об’єднані козацько-турецькі війська здійснюють похід на Правобережжя проти поляків. У 1672 р. Польща й Туреччина підписалиБучацький мирний договір, за яким до Туреччини відійшло Поділля; Дорошенко оголошувався гетьманом у старих межах (Київщина та Брацлавщина); у складі Польщі залишалися західноукраїнські землі. Поступово П. Дорошенко втрачає авторитет і підтримку народу, оскільки «привів» на українські землі татар і турків, які грабували українські поселення та брали ясир. П. Дорошенко, розчарований союзництвом із Туреччиною, передав гетьманську булаву кошовому отаману Запорозької Січі І.Сіркові. У 1676 р. П.Дорошенко зрікається гетьманства, виїжджає до Росії і присягає на вірність московському царю.	Гетьманування Д. Многогрішного (1668-1672) У 1669 р. Д. Многогрішний підписав з Росією Глухівські статті, які дещо розширювали права української автономії. Глухівські статті (1669 р.) московські залоги розташовувалися лише в п’яти містах — Києві, Переяславі, Чернігові, Ніжині та Острі; податки збирала козацька старшина; реєстр становив 30 тис. осіб; гетьманові дозволялося тримати наймане військо – компанійців(кінноту); резиденція гетьмана переносилася до Батурина. У 1672 р. Д. Многогрішний був звинувачений у таємних зносинах із Туреччиною і знятий з посади гетьмана.
Друге гетьманування Ю.Хмельницького (1677-1681) Ю. Хмельницький був ставлеником Туреччини, яка прагнула зберегти контроль над правобережжям після зречення П. Дорошенка. У 1677 р. Ю. Хмельницький здійснив проти росіян та лівобережного гетьмана І.Самойловича разом з татарами та турками перший Чигиринський похід, але невдало. У 1678 р. відбувся другий Чигиринський похід, у результаті якого Чигирин був зруйнований. У 1681 р. Росія й Туреччинапідписали Бахчисарайський договір, згідно з яким Лівобережжя входила до складу Росії; на Запорозьку Січ також поширювалася влада Росії; Поділля визнавалося за Туреччиною. Після Бахчисарайського договору Ю.Хмельницького було позбавлено влади. Він був страчений турками у 1681 р. або 1685 р. На Правобережжі козацька українська держава Гетьманщина перестала існувати.	Гетьманування І.Самойловича (1672-1687) У 1672 р. І. Самойлович підписав з Росією Конотопські статті. Конотопські статті (1672 р.) скасовувалися компанійські (наймані) полки; гетьман позбавлявся права знімати старшину з посади без вироку військового суду або згоди старшинської ради; гетьманові заборонялося підтримувати зовнішні відносини без царської згоди, особливо з П.Дорошенком У 1674 р. І. Самойлович оголосив себе гетьманом обох берегів Дніпра(усієї України), здійснив похід на Правобережжя, але під натиском турецько-татарської армії був змушений відступити. Щоб остаточно підірвати економіку Правобережжя І. Самойлович здійснив «Великий згін» – насильне переселення мешканців Правобережжя на Лівобережжя. У 1676 р. після зречення від влади П.Дорошенка І. Самойлович фактично об’єднав Україну й став гетьманом Ліво-, і Правобережжя, але незабаром Правобережжя відвоювали турки. І. Самойлович брав участь у захисті Чигирина від турків під час Чигиринських походів (1677 – 1678 рр.). У 1687 р. І. Самойлович брав участь разом з російською армією на чолі з князем В. Голіциним у спільному першому Кримському поході проти татар. Похід завершився невдало. У 1687 р. І. Самойлович був відсторонений від влади. Новим гетьманом Лівобережжя стає І.Мазепа. Добра «Руїни» закінчується. На Лівобережжі козацька українська держава Гетьманщина збереглася, хоч і в обмежених правах.

 

У 1686 р. Росія і Річ Посполита підписали «Вічний мир», який багато в чому повторював умови Андрусівського миру

• кордон між Річчю Посполитою та Московською державою пролягав по Дніпру; (Поділля залишалося під владою Туреччини);
• Запоріжжя та м. Київ відходили до Москви.

У 1686 р. Київська православна митрополія підпорядковується Московському патріархату.

Під час «Руїни» Запорозьку Січ очолював славетний отаман І.Сірко. (? – 1680 р.). І.Сірко провів близько 60 битв проти військ Туреччини та Кримського ханства і жодного разу не зазнав поразки. Визволив із турецького рабства близько 100 тис. полонених. Був заарештований у 1672 р. російськими урядовцями та відправлений до Сибіру, але на вимогу польського короля І. Сірка відпустили. Зовнішньо-політична орієнтація кошового отамана постійно змінювалася.

Тема 17. Українські землі наприкінці XVII – початку XVIII ст.

ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА

ГЕТЬМАНУВАННЯ ІВАНА МАЗЕПИ

(1687 – 1709)

У 1687 р. І. Мазепа підписав з Московським царством Коломацькі статті, які обмежували права та привілеї Гетьманщини. В основі Коломацьких статтей були Глухівські статті Д. Многогрішного.

Коломацькі статті

(1687 р.)

• гетьман не мав права без царського указу зміщувати з посад козацьку старшину, а старшина скидати гетьмана;
• у Батурині розміщувався полк російських військ;
• гетьману заборонялося мати зносини з іншими державами;
• заохочувалися шлюби між українцями та росіянами;
• реєстр становив 30 тис. осіб