Ставлення українських політичних організацій наддніпрянської України до війни

Товариство українських поступовців (ТУП) закликало підтримати Росію, сподіваючись на надання автономії Україні в майбутньому. З грудня 1916 р. ТУП займає нейтральну позицію щодо обох ворогуючих сторін.

В Українській соціал-демократичній робітничій партії (УСДРП) відбувся розкол. С.Петлюра закликав до підтримки Росії. В.Винниченко засудив війну, зайняв позицію нейтралітету, відстоював ідею автономії України.

Карпато-Руський визвольний комітет був створений у Києві емігрантами з Галичини та виступав за об’єднання всіх українських земель у складі Росії. Закликав галичан зустрічати російські війська як визволителів.

Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст був створений з метою підтримки російських військ. Членами комітету були представники українського національного руху – Ф.Штейнгель, А.Вязлов, Д.Дорошенко, А.Ніковський.

Тема 31. Українська революція (1917 – 1918 рр.)

УВАГА!!! В дужках указана дата події за старим стилем (Юліанським календарем). На новий стиль (Григоріанський календар) Україна перейде у лютому 1918 р. Різниця між старим і новим стилем становить 13 днів.

8 березня (23 лютого) 1917 р. відбулася лютнева буржуазно-демократична революція в Росії.

15 (2) березня 1917 р. російський імператор Микола ІІ зрікається влади. Влада перейшла до Тимчасового уряду, який очолив князь Г.Львов.

У березні 1917 р. по всій країні виникають ради робітничих, солдатських депутатів.

У Росії формується двовладдя між тимчасовим урядом і радами робітничих, солдатських депутатів. В Україні до цих двох влад добавилася ще третя національна влада Української Центральної Ради, яка спочатку користувалася найбільшою підтримкою населення.

17 (4) березня 1917 р. була заснована Українська Центральна Рада (УЦР), яка офіційно почала діяти 21 березня.

Українська Центральна Рада (УЦР) – український представницький орган влади (парламент), створений представниками українських політичних партій. Головою УЦР було обрано М.Грушевського.

Основу УЦР становили: Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ – колишня ТУП), Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР) та ін.

На першому етапі своєї діяльності УЦР відстоювала ідею автономії України у складі нової демократичної Росії.

Автономія – самоуправління певної території держави, що наділена самостійністю у вирішенні питань місцевого значення у межах, установлених центральною владою.

19-21 (6-8) квітня 1917 р. відбувся Український національний конгрес у Києві, на якому було вирішено:

- обрати курс на національно-територіальну автономію у складі федеративної демократичної республіки Росії;
- УЦР визнано представницьким законодавчим органом України, розширено її склад;
- обрано комітет із 20 осіб для ведення роботи між сесіями УЦР, який згодом отримав назву Мала Рада.

У березні-квітні 1917 р. було створено перший український полк ім. Б.Хмельницького з ініціативи Українського військового клубу імені гетьмана П.Полуботка на чолі з М.Міхновським.

18-21 (5-8) травня 1917 р. відбувся І Український військовий з’їзд у Києві, на якому було обрано Тимчасовий Український військовий генеральний комітет при УЦР на чолі з С.Петлюрою.

Травень-червень 1917 р. – УЦР (делегація на чолі із В.Винниченком) веде переговори із Тимчасовим урядом Росії щодо питань автономії України. Але тимчасовий уряд не визнав УЦР за організацію, яка виражає волю українського народу. Тому слід зачекати рішення Всеросійських Установчих зборів.

10-16 червня (28 травня – 2 червня) 1917 р. відбувся І Всеукраїнський селянський з’їзд, який підтримав позицію УЦР.

18-23 (5-10) червня 1917 р. відбувся ІІ військовий з’їзд, який запропонував УЦР негайно приступити до втілення ідеї автономії України. Зобов’язався забезпечити УЦР підтримку.

23 (10) червня 1917 р. УЦР проголошує І Універсал:

- проголошення автономії України;
- УЦР визнавалася вищим державним органом влади до скликання Всенародних українських зборів;
- заклик населення створювати на місцях підпорядковані УЦР органи влади;
- створення української державної скарбниці.

(Автором першого, другого та третього універсалів УЦР був В.Винниченко)

28 (15) червня 1917 р. на підставі І Універсалу було створено Генеральний Секретаріат на чолі з В.Винниченком.

Генеральний Секретаріат – вищий виконавчий орган державної влади в Україні (уряд) з 28 червня 1917 р. до 22 січня 1918 р. Складався з 8 секретарств (міністерств). До складу входили В.Винниченко, П.Христюк, С.Петлюра, С.Єфремов, Б.Мартос, Х.Барановський, В.Садовський, М.Стасюк, І.Стешенко. – (представники УСДРП, УПСР, УПСФ).

12 липня (29 червня) 1917 р. до Києва приїжджають міністри Тимчасового уряду з метою переговорів із УЦР, у результаті яких Тимчасовий уряд визнав УЦР. У результаті переговорів

16 (3) липня 1917 р. УЦР проголошує ІІ Універсал:

- відмова УЦР від проголошення автономії України до Всеросійських Установчих зборів;
- прийнято рішення про розробку законопроекту автономії України;
- визнання Тимчасовим урядом УЦР вищим органом влади в Україні;
- затвердження складу Генерального Секретаріату Тимчасовим урядом;
- формування українських військових частин під контролем російського командування;
- делегування до Центральної Ради представників національних меншин.

17-22 (4-9) липня 1917 р. відбувся збройний виступ самостійників разом із Українським полком ім. Полуботка (полуботківці) у відповідь на відмову за ІІ Універсалом від проголошення автономії України. Виступ був придушений.

17 (4) серпня 1917 р. Тимчасовий уряд на чолі із О.Керенським затвердив «Тимчасову інструкцію для Генерального секретаріату Тимчасового уряду України», згідно з якою Генеральний Секретаріат перетворювався на залежний виконавчий орган Тимчасового уряду.

Статут Генерального Секретаріату, підготовлений УЦР	«Тимчасова інструкція» Генеральному Секретаріату Тимчасового уряду
Генеральний Секретаріат – вищий орган управління в Україні,який формується УЦР і відповідає перед нею.	Генеральний Секретаріат –місцевий орган Тимчасового уряду, який затверджувався ним за поданням УЦР.
Влада Генерального Секретаріату поширюється на 9 губерній: Київську, Волинську, Полтавську, Подільську, Херсонську, Катеринославську, Харківську, частину Чернігівської та частину Таврійської.	Влада Генерального Секретаріату поширюється на 5 губерній: Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, частину Чернігівської.
До складу Генерального Секретаріату входять 14 секретарств: внутрішніх, фінансових, військових, продовольчих, земельних, національних справ, юстиції, освіти, торгівлі, промисловості, пошти та телеграфу, праці, шляхів сполучення.	Генеральний Секретаріат утрачає секретарства: військових, продовольчих, судових, справ, шляхів сполучення, пошти та телеграфу.

7-12 вересня (25-30 серпня) 1917 р. – Заколот генерала Корнілова – спроба російського генерала скинути владу Тимчасового уряду в Росії й встановити військову диктатуру. Заколот зазнав поразки. УЦР негативно поставилася до заколоту Корнілова. Заколот активізував діяльність радикальних революційних сил. У результаті

21 (8) вересня 1917 р. відбулося засідання Київської ради робітничих депутатів, яка ухвалила більшовицьку резолюцію про необхідність переходу влади до рад робітничих, солдатських депутатів. Початок формування загонів Червоної гвардії.

21-28 (8-15) вересня 1917 р. – проведення у Києві З’їзду народів Росії з ініціативи УЦР. Були присутні українці, литовці, естонці, білоруси, грузини, євреї, донські козаки тощо. Рішення з’їзду відстоювало федеративний устрій Росії.

Федерація – союзна держава, до складу якої входять державні утворення – суб’єкти федерації, які мають часткову самостійність.

Після з’їзду розпочалася підготовка до скликання Українських установчих зборів.

УЦР оголосила про поширення своєї влади на всі сфери життя України і на всі 9 губерній, тим самим вступивши в конфлікт із «Тимчасовою інструкцією» Тимчасового уряду Росії.