У 60-х рр. зароджується у літературно-мистецькому житті явище «шістдесятників» як наслідок хрущовської «відлиги» та лібералізації.

Шістдесятники – нове покоління митців, які відійшли від шаблонної тематики попередніх часів, не закликали до боротьби за мир, не писали про передовиків колгоспників і робітників заводів, а виходили з того, що “…поезія має бути поезією, а не агітацією у віршованій формі”.

Кризові явища у соціально-економічній сфері 70-80-х рр. боляче вдарили по всьому духовному життю українського суспільства. Стан народної освіти не міг уникнути кризи, зважаючи на постійне скорочення витрат на її потреби. Посилювався русифікаторський тиск. Парадоксальна ситуація склалася в кінематографії: з 20 фільмів кіностудії ім. О. Довженка українською мовою знімалося 2-3, переслідування й репресії не обминули талановитих режисерів — С. Параджанова, Ю. Ілленка, І. Миколайчука.

Командно-адміністративна система виявилася неспроможною забезпечити культурний, технологічний розвиток народу, який вона заганяла разом із собою в глухий кут. Радикальне реформування культури почалося на межі 80-90-х рр.: у1989 р. було прийнято закон про державну мову, в 1991 р — закон про освіту, метою якої визначено всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства. Активно розвиваються суспільні науки, оновлення широко охопило й літературу, відбувається активізація театрального життя. Проте поряд із здобутками залишається багато нерозв’язаних проблем, зокрема, залишковий принцип фінансування культури.

 

Освіта	1957 p., 2 листопада — Постанова ЦК КПРС «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти» — посилення русифікації. У 60-ті pp. українські школи в містах республіки становили близько 20% 1959 p., квітень — Закон про освіту (принцип поєднання загальноосвітнього і політехнічного навчання) 1972 р. – перехід до загальнообов’язкової середньої освіти. 1978 р. — Постанова ЦК КПРС «Про посилення вивчення та викладання російської мови та літератури» («Брежнєвський циркуляр») 1983 р.— Постанова ЦК КПРС «Про посилення вивчення російської мови в школах» («Андроповський указ») 1989 р. — «Заков про мови Українській PCP» 1991 p. — «Закон про освіту»
Наука	1946-1947 рр. — розгром генетики і кібернетики(«лисенківщина») У 60-70-ті рр. найвизначніші науково-дослідні інститути: Харківський фізико-технічний інститут, Інститут теоретичної фізики (М. Боголюбов), Інститут кібернетики (В. Глушков), Інститут електрозварювання (В. Патон) На цей час продовжується розвиток фундаментальних досліджень і прикладної науки, але низький рівень фінансування стає причиною виїзду багатьох учених за кордон.
Література	Початок 50-х рр. — творчість П. Тичини, В.Сосюри, О. Гончара, П. Воронька. Друга половина 50-х рр.(«шістдесятники») — Б. Олійник, Д. Павличко, В. Симоненко, Л. Костенко Незважаючи на хрущовську «відлигу», не були надруковані твори В. Сосюри «Третя рота», «Мазепа»; заборонено книжку Д. Павличка «Правда кличе» Перша половина 60-х рр. («шістдесятники») — І. Драч, М. Вінграновський, В. Коротич, Є. Гуцало, В. Дрозд, В. Стус, В. Шевчук 1963 р. — початок переслідувань В. Стуса, Л. Костенко, М. Вінграновського, І. Драча, літературознавців І. Дзюби, І. Світличного 1968 р. — цькування О. Гончара за роман «Собор» 1985 р. — початок перебудови: центральне місце в літературі на кілька років посідає публіцистика; друкуються до цього заборонені твори «розстріляного українського відродження»
Мистецтво	40-ві – перша половина 50-х рр. – композитори К. Данькевич, Д. Клебанов, М. Штогаренко; художники Т. Яблонська, М. Дерегус, О. Шовкуненко 50-ті рр. — діє близько 70 професійних театрів, 3 кіностудії художніх фільмів (Київська, Одеська, Ялтинська) 60-70-ті рр. — в музичному мистецтві працюютьО.Білаш, П. Майборода, І. Шамо, С. Сабодаш; Державний заслужений академічний народний хор ім. Г. Вірьовки, капела «Думка», етнографічний ансамблі «Гомін» (заборонений в 1971 р.) 70-ті рр. — поширення поетичного кіно: сценарії І. Драча, Ю. Ілленка «Криниця для спраглих», «Вечір напередодні Івана Купала». Переслідування кінорежисерів Ю. Ілленка, С. Параджанова, І. Миколайчука та ін. 1989 р. — Перший республіканський фестиваль української пісні «Червова рута»(відтак стає щорічним) 1990 р. — фільм Ю. Ілленка та С. Параджанова«Лебедине озеро. Зона» (нагорода в Каннах) Середина 90-х рр; — виникають нові театри-студії. Видатні актори: А. Роговцева, Б. Ступка, О.Сумська, Б. Бенюк. В образотворчому мистецтві розвиваються різноманітні напрямки; художники: А.Горська, Г. Якутович, О. Базилевич, О. Донченко та ін.

Тема 45. Україна в умовах незалежності

24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР на позачерговій сесії прийняла Акт проголошення незалежності України.

30 серпня 1991 р. по звинуваченню в організації державного перевороту («путча») була заборонена Комуністична партія України (КПУ). На її основі виникла Соціалістична партія України (СПУ), яку очолив О. Мороз. КПУ була поновлена у 1993 р. Очолив КПУ П.Симоненко.

1 грудня 1991 р. на підтримку Акта проголошення незалежності України був проведений референдум.

90,31% проголосувало за незалежність України.

1 грудня 1991 р. були проведені вибори Президента України. Переміг Л.Кравчук (61,59%). Головним конкурентом Л.Кравчука на виборах був В.Чорновіл.

РОЗПАД СРСР

7 грудня 1991 р. відбулася зустріч лідерів Білорусії (С.Шушкевич), Росії (Б.Єльцин), України (Л.Кравчук) на урядовій дачі в Біловезькій Пущі(Білорусія).

8 грудня 1991 р. – офіційна констатація розпаду СРСР, підписання угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав(СНД).

20 грудня 1991 р. – заява Верховної Ради України з уточненням, що СНД є об’єднанням незалежних держав.

21 грудня 1991 р. – підписання в Алма-Аті Декларації про утворення СНД керівниками незалежних Росії, України, Білорусії, Азербайджану, Вірменії, Молдови, Казахстану, Киргизії, Туркменії, Узбекистану, Таджикистану.

Основні засади СНД:

- збереження територіальної цілісності держав;

- співпраця з питань формування єдиного економічного простору, митної політики, екологічної безпеки, боротьби з організованою злочинністю тощо.

- право кожної держави на власні збройні сили на базі збройних сил колишнього СРСР.