Визначення індивідуального стилю діяльності у широкому та вузькому розумінні. Які дослідники займалися цією проблемою? Її значення для диференціальної психології.

Динамічність діяльності та консервативність властивостей темпераменту особистості є причиною формування індивідуального стилю діяльності.

Індивідуальний стиль діяльності - 1) усталене поєднання особливостей виконання різних видів діяльності однією й тією ж людиною. Індивідуальний стиль дає змогу людям з різними індивідуально-типологічними особливостями нервової системи, різною структурою здібностей, темпераменту й характеру досягати однакової ефективності у виконанні тієї чи іншої діяльності різними засобами; 2) це обумовлена типологічними особливостями стійка система засобів, що складається в людини, яка намагається якнайкраще здійснити дану діяльність. Індивідуально-своєрідна система психологічних засобів, до яких свідомо чи стихійно звертається людина в цілях урівноваження своєї індивідуальності з предметними зовнішніми умовами діяльності.

Є.О. Климов зазначає,що до індивідуального стилю діяльності як стійкої системи психологічних засобів,прийомів та способів дії працівник вдається свідомо або стихійно з метою найкращого урівноваження своєї індивідуальності з предметними,зовнішніми умовами праці.Індивідуальний стиль діяльності формується як інтегральний ефект взаємодії людини з предметами та знаряддями праці,а тому розглядається як універсальна форма пристосування її до вимог діяльності.

Індивідуальний стиль діяльності -це сукупність прийомів і способів роботи,зумовлена певними властивостями с особистості і сформована як засіб її пристосування до об’єктивних вимог професії. Його формування є важливою стороною професійного навчання,розвитку професійних здібностей,професійної придатності. Цілеспрямоване формування ІСД ґрунтується на використанні наявних у людини розвинутих психофізіологічних і психічних властивостей, шо відповідають обраній професії,і компенсації негативних або недостатньо розвинутих властивостей.

У зв’язку з цим у структурі ІСД виділяють механізми адаптації і механізми компенсації.Так у багатьох випадках здібності,рівень мотивації особистості,функціональні можливості організму можуть набути провідного значення і перекрити властивості нервової системи та особливості темпераменту.

Ознаками індивідуального стилю діяльності є:

- стійка система практичних способів дії,способів і прийомів організації психічної діяльності;

- зумовленість певними особистісними якостями;

- адаптаційний характер до об’єктивних вимог роботи;

- універсальний характер,можливість застосування у різних ситуаціях і видах діяльності.

Необхідноими умовами формування ІСД є достатнє осмислення працівником вимог діяльності,позитивне ставлення до роботи,адекватна самооцінка та прагнення реалізувати свої здібності. Завдання виробничого навчання полягає в тому,щоб допомогти людині знайти найбільш доцільний і вигідний стиль роботи.

 

 

 

ЕКСПЕРТНІ МЕТОДИ (методи розуміння, клінічні методи) – методи, розраховані на професійний досвід, псих.інтуїцію самого психодіагноста. Незамінні там, де не розроблені чи невідомі стандартизовані процедури. Виявляються ефективними по відношенню до психічних явищ, які погано піддаються об’єктивації (суб’єктивні переживання, особистісні смисли, глибинні шари досвіду), а також відносно мінливих явищ, для яких важко створити фіксовану операціональну модель (динаміка цілей, станів, настроїв у групі). Суть методу – у проведенні аналізу проблеми з якісною і кількісною обробкою результатів індивідуальних експертних оцінок.

Якщо їх використовує експерт високої кваліфікації, вони стають більш надійним засобом у випадку індивідуальної психодіагн-ки. Глибокий експертний аналіз є необхідним первинним етапом у розробці будь-якої стандартизованої процедури.

ВИМОГИ ДО ЕКСП-Х МЕТОДІВ: 1) однозначно сформульовані цілі, предмет, галузь застосування методики, контингент досліджуваних (стать, вік, проф.досвід), цілі мають бути конкретизовані. Інструкції по використанню мають містити вказівку на необхідну кваліфікацію експертів, їх кількість для отримання достовірних даних; 2) інструкціїповинні пройти випробування на однозначність їх виконання експертами; 3) процедура обробки результатів повинна включати у себе документування проміжних етапів обробки; 4) користувачі-розробники повинні мати змогу відтворити нормативне дослідження; 5) головна організація повинна вести банк даних, забезпечуючи підготовку користувачів.

Будь-яка методика, що не відповідає вимогам, не може вважатись профес-ю психодіагн-ю методикою. Мет-ки повинні проходити атестацію у рамках головних методичних організацій, які повинні мати бібліотеку атестованих пс.діагн-х методик. Вся л-ра по методикам, що не пройшли атестацію, не може вважатись придатною для застосування у практичній психології.

ВИМОГИ ДО ЕКСПЕРТА: компетентність, креативність, відсутність схильності до конформізма, наукова об’єктивність, аналітичність, відсутність консерватизма, позитивне ставлення до інновацій.

 

БІЛЕТ№8

1. Розкрийте структуру сучасної психології та опишіть предмет вивчення окремих галузей психології. Які, на вашу думку, галузі психології є найбільш перспективні. Доведіть справедливість своєї думки.

Галузі психології прийнято кваліфікувати за різними критеріями.

Галузі психології, які вивчають психологічні проблеми конкретних видів людської діяльності:

· психологія праці досліджує психологічні особливості трудової діяльності людини, психологічні аспекти наукової організації праці;

· медична психологія вивчає психологічні аспекти здоров'я і хвороби, психологічні основи діяльності медичного персоналу;

· педагогічна психологія розглядає психологічні закономірності процесів навчання і виховання;

· юридична психологія підрозділяється на судову психологію, що досліджує психічні особливості поведінки учасників кримінального процесу, кримінальну психологію, що займається проблемами поведінки та формування особистості злочинця, мотивами злочину, а також пенітенціарну психологію, що вивчає психологію ув'язненого у виправних установах;

· інженерна психологія аналізує процеси інформаційної взаємодії людини і технічних пристроїв, Рішення проблем інженерно-психологічного проектування в системі «людина - машина»;

· спортивна психологія розглядає психологічні особливості особистості та діяльності спортсменів, умови і засоби їхньої психологічної підготовки;

· галузі, які займаються психологічними аспектами реклами, бізнесу, управління, творчості і багатьох інших видів діяльності людини.

Галузі психології, які вивчають різні аспекти психічного розвитку:

· вікова психологія простежує розвиток психіки в онтогенезі - її розділами є дитяча психологія, психологія підлітка, психологія юності, психологія дорослої людини, Геронтопсихологія;

· порівняльна психологія вивчає закономірності, Походження і розвиток психіки тварин і людини;

· психологія аномального розвитку, або спеціальна психологія, досліджує порушення психічного розвитку дитини.

Галузі психології, які вивчають ставлення особистості і суспільства:

· соціальна психологія досліджує психічні явища у процесі взаємини людей один з одним;

· етнопсихологія акцентує увагу на етнічних особливостях психіки людей, етнічні стереотипи і т.д.

 

+++ Психологія – наука про закономірності формування, розвитку і прояву психіки як особливої форми життєдіяльності. ХVIII ст..Психо – від грец. – душа, логос від лат – наука. Об*кт – Л в психології.. Предмет – психічні явища – психічні процеси, стани, особливості. Психічні процеси: пізнавальні процеси – пов’язані зі сприйняттям і переробкою інформації, дають відомості про навк. Світ і себе самого (мислення, мовлення, уява, увага, пам*ять); емоційні процеси - оцінюються, як позитивні чи негативні,впливають на діяльність(емоції, почуття, стани), вольові процеси – проявляються у ситуаціях з переборенням труднощів, керування своєю поведінкою і прийняттям рішення(воля – наскрізний психічний процес). Психічні стани: емоційні стани, що впдивають на діяльність Л…Показують часову динаміку психічних процесів,означають стан психіки в цілому. Мають динамічний х-ер,інтенсивність,тривалість,стійкість і спрямованість(втома, тривожність, моногонія, стресовий стан). Психічні особливості: істотні особливості особистості, що є стійкими і постійними; вплив на поведінку і діяльність; визначають неповторність Л (Т, Х, здібності, мотиви, потреби).Психологія пов*язана з психологічними, медичними (фізіологія, психіатрія), природничими, педагогічними, соціологічними науками. Завдання за Рубінштейном:-повинна зафіксувати настрій і переживання душі у чітких, певних визначеннях, що відкривають реальний буттєвий смисл психічних образів;-Відповісти на питання які псих особливості визначають рід людський;-Вивчити закони псих діяльності, розкрити суть псих явищ, що вивчаються;-Стати галуззю практичного життя Л;-Вивчити об*єкт науки на різних рівнях, оцінити його особливості на кожному з них, визначити дефекти розвитку і усунути їх причини.

 

Галузі: теоретичні, науково-прикладні, практичні.

Теоретичні: загальна, історія Ψ, генетична (філогенез психіки), соціальна, порівняльна (Ψка Л/Т), диференціальна, Ψ особистості, моделювання психіки (комп’ютерна модель психіки Л).

Науково-прикладні: 1) за видом д-ті та поведінки Л – психологія праці, інженерна (Л-апаратура), психологія творчості, психологія «штучного інтелекту» (формальні моделі психіки у створенні кібернетичних систем), авіаційна (Л в умовах польоту, підбір пілотів), космічна (проблеми д-ті Л в умовах невагомості), військова (екстримальні та бойові ситуації), менеджменту (управління), економічна, екологічна, спорту;

2) за психологічними питаннями розвитку: вікова, педагогічна, Ψ аномального розвитку (тіфло-, сурдо-, олігофрено-);

3) за відношенням до нормальної психіки: Ψ здоров’я, медична, клінічна, патоΨ;

4) за відношенням до права: юридична, кримінальна, пенітенціарна.

Практична: психологічна служба – сім’ї, системи освіти, сиситеми охорони здоров’я; практична психологія політ д-ті, управління і масових комунікацій, профорієнтація, соціально-психологічна служба армії.

Принципи Ψ: детермінізм (причинність), розвиток психіки (онтогенез), принцип відображення (сигнальний Х псих явищ), єдність психіки та діяльності (внутрішній план д-ті), системно- структурний (Ψка – складна система елем, має структуру).

Сучасні напрямки:

1. Психоаналіз – поведінка детермінується не лише свідомістю, а й безсвідомим. Теорія і терапія. Психосексуальний розвиток. Стукура психіки – Ід, Его, СуперЕго. Лібідо. Захисні механізми: заперечення, подавлення, проекція, раціоналізація, інтелектуалізація, витіснення, формування реакції. Фрейд, ХХ ст.

2. Індивідуальна Ψ – безсвідоме прагнення Л до досконалості. Стиль життя. Комплекс неповноцінності. Порядок народження. Лібідо – прагнення до влади. Адлер, ХХ ст.

3. Аналітична Ψ – лібідо енергія життя. Колективне бесвідоме, архетипи. Самість, індивідуація. Інтроверт, екстраверт. Юнг, ХХ ст.

4. Біхевіоризм – заперечує свідомість як предмет наукового дослідження і зводить психіку до різних форм поведінки, сукупність реакцій організму на стумули зовнішнього середовища. Уотсон S – R. Торндайк S – Ψ – R, метод спро і помилок. Скіннер, оперантне научіння. Бандура, соціальне научіння.

5. Гуманістична Ψ – особистість як унікальна цілісна система, яка являє собою відкриту можливість самоактуалізації. Маслоу – ієрархія потреб (базальні, вищі). Роджерс – «Я-реальне» – «Я-ідеальне», самореалізація. Фром – гуман психоаналіз – Ψка Л соціально обумовлена, Л народжується щоб реалізувати свої найкращі здібності.

6. Гештальт – психіка цілісна структура. Вертгеймер, Коффка, Келлер. Гештальт-терапія.

7. Психосоматика – взаємозв’язок тіла і психіки. Вільгейм Райх.

8. Когнітивізм – асоціативний зв’язок між стимулом і реакцією у головному мозку. Реакції Л визначаються її інтерпретацією ситуації. Нейсер, Роттер (інтерпретація залежить від типу особистості), Піаже (психічний розвиток Д).

2. Емоції – суб*єктивні психічні стани, що відображають ставлення Л до світу, процесу і результату своєї діяльності.

Емоції ( Маклаков) – псих процеси, що протікають у формі переживань і відображають особистісну значимість і оцінку зовн і внутр ситуацій для життєдіяльності Л.

Почуття – це стійке емоційне ставлення до явищ дійсності, яке відображають значення цих явищ відповідно до потреб і мотивів.

Емо стан – усвідомлене відчуття благополуччя/неблагополуччя у певний момент часу та його ступінь. Відображає статичний момент психіки, х-ть Ψ д-ть.

Параметри Емо: модальність, інтенсивність, глибина переживань, тривалість, усвідомленість, складність (суб*єктивне), умови винекнення, функція, вплив на організм.

Функції емо: комунікативна, регулятивна, сигнальна, мотиваційна, оцінююча, стимулююча, захисна.

Види емоцій: альтруїстичні, комунікативні, глоричні, праксичні, пугнічні, романтичні, гностичні, естетичні, гедоністичні, акизитивні.

Почуття: вищі (емоції), нижчі – пов*язані з назодоволенням/незадаволеням органічних потреб. Види почуттів: моральні, естетичні, інтелектуальні, праксичні.

Види емо станів: настрій – стан, що своєрідно забарвлює на певний час життя Л, х-є її життєвий тонус. Найбільш тривалий і контрольований;

Афект – сильне і відносно короткочасне переживання, що супроводжується різко вираженими рухами та мозковими проявами.

Фрустрація – емо стан, х-ю ознакою якого є дезорганізація свідомості і діяльності в ситуації безнадійності і втрати перспективи.

Тривога – емо відповідь на можливу Ψ загрозу. Вираж через хвилювання, побоювання, порушення спокою, стурбованість, напруження і знервованість.

Стрес – реакція опосередкована оцінкою загрози та захисними процесами.

Почуття конкретні, Е – абстрактні;

П мають предметний х-р, пов*язані з уявленнями про конкр об*єкт;

П – результат культ-істор розвитку, соціальні за х-м, властиві лише Л;

Емо спонтанні, більш широке поняття;

Емо мають орієнтувальний х-р, часто визначені і несвідомі, П усвідомлені і визначені, стійкі.

 

3 Гра – явище соціальне за своїм походженням та змістом, вона є історичним утворенням зумовлена розвитком суспільства, його культури. Це особлива форма життя дитини в суспільстві, у яких діти в ігрових умовах виконують роль дорослих, відтворюючи їхнє життя, працю та стосунки. Характеризуючи гру дошкільнят звернуло увагу на її роль і характер. Гра на цьому етапі смисловобічна за своєю суттю, що істотно впливає на розвиток дитячої психіки. Досвід використання символів, заміна одних об’єктів іншими допомагає в майбутньому оволодівати соціальними знаками. Розвиток символічної функції формує класифікаційне сприймання, суттєво розвиває змістовну сторону інтелекту та інші суто людські якості. Гра сприяє розвитку довільної уваги та пам’яті дитини. В умовах гри діти краще зосереджуються та більше запам’ятовують. Вона позитивно сприяє на розвиток інтелекту; у грі дитина вчиться узагальнювати предмети та дії, добирають потрібні слова. Цікаво, що діти цього віку цілком заплюються грою, водночас не ототожнюючи її з дійсністю. Гра поступово змінюється й наприкінці дошкільного періоду сягає високого рівня розвитку. Існує 2 фази розвитку гри. Для 1 (3-5 років) характерне відтворення логіки реальних дій людей, і змістом гри є предметні дії. На 2 (5-7 р.) моделюються взаємини між людьми. Суттєву роль у психічному розвитку дошкільнят відіграють також різні види продуктивної діяльності (малювання, ліплення і т.д.). Первісні (початкові) форми гри виникають вже на першому році життя малюка – це маніпулятивні ігри з предметами, під час яких у дитини на основі інформації чуттєвих органів формуються образи предметів. На другому – третьому році життя з'являються предметні ігри, в процесі яких дитина оволодіває різними способами застосування предметів. Далі ігрова діяльність малюка ускладнюється і в кінці раннього дитинства, з розвитком самостійності дитини в її житті з'являються ролеві або творчі ігри, під час яких гравець бере на себе роль дорослої людини: в спеціально створених ним самим ігрових умовах відтворює діяльність дорослого, його ставлення до предметів і до інших людей. Сюжети ролевих ігор багатобарвні і досить відмінні, вони залежать від конкретного оточення, в якому живуть діти, від суспільних і політичних подій, в яких приймають участь дорослі. У будь-якій ролевій грі є роль, правила та ситуації гри. Правила гри тісно пов'язані з роллю, вони відбуваються у діях дітей. Ігрова ситуація – сукупність предметів, дії з якими дозволяють виконати роль. Як правило, реальні предмети, з якими діють дорослі, заміняються іграшками, які можуть мати лише окрему схожість з реальними речами. При правильній організації і керівництві з боку дорослих ролеві ігри є дієвим засобом виховання. Завдяки ним формуються найважливіші риси особистості дитини: засвоюються правила поведінки, набуваються навички життя в колективі, закладаються уміння підпорядковувати свою поведінку правилам, розвиваються вольові навички і уміння стримувати свої дії. Ролеві ігри мають велике значення для розвитку мови і мислення. Структуру сюжетно-рольової гри утворюють такі компоненти (Д. Ельконін): — ролі, які перебирають на себе діти в процесі гри; — ігрові дії, за допомогою яких діти реалізують обрані ролі; — ігрове використання предметів, за якого реальні предмети замінюють ігровими; — реальні стосунки між дітьми, які виявляються в різноманітних репліках, зауваженнях, за допомогою яких регулюється розвиток гри.Зміст кожної гри розкривається завдяки виконанню дітьми обраних ролей. Найчастіше вони обирають роль дорослого, не просто використовуючи ім'я конкретної людини, а й імітуючи її дії.

 

 

. З чого складається структура індивідуального стилю діяльності? Охарактеризуйте складові та рівень їх взаємообумовлення.

Климов Є.О. розглядає структуру індивідуального стилю:

Ядро індивідуального стилю -це особливості,способи діяльності,які автоматично активуються за даних об’єктивних обставин на основі властивого людині комплексу типологічних властивостей нервової системи.Вони забезпечують первинний ефект пристосування та визначають подальший напрямок врівноваження із середовищем,бо не забезпечують певного пристосування. Побудова до ядра виникає протягом часу свідомо або стихійно та поділяється на дві категорії:

«А»- особливості,що сприяють успіху за даних обставин;

«Б»- особливості, що спричиняють опір успіхові.

Особливості типу «Б» поступово «обростають» компенсаторними механізмами.Особливості компенсаторного значення відностяться до категорії «Б».Особливості типу «А» викликають інші елементи побудови до ядра стиля-максимальне використання всіх позитивних пристосувальних можливостей-категорія «Г».ядра стиля-максимальне використання всіх позитивних пристосувальних можливостей-категорія «Г»

Тому індивідуальний стиль діяльності вважається ти краще сформований, чим більше особливостей типу «А» «Б» «Г»,та менше залишається некомпенсованих особливостей типу «Б».

Формування індивідуального стилю професійної діяльності дозволяє людині просуватися до вищих щаблів опанування професією.Високий професіоналізм викликає і більшу інтегрованість особистості.

 

5 С трах - емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної або уявної небезпеки. Залежно від характеру загрози інтенсивність і специфіка переживання страху варіюється в досить широкому діапазоні відтінків (побоювання, боязнь, переляк, жах). Якщо джерело небезпеки є невизначеним або неусвідомленим, що виникає стан називається тривогою.

Тривога («безпредметна страх») - негативне емоційний стан, що виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки і проявляється в очікуванні неблагополучного розвитку подій. У людини тривога звичайно пов'язана з очікуванням невдач у соціальній взаємодії і часто буває обумовлена неосознаваемостью джерела небезпеки. Може бути ситуативною та особистісною.

Функціонально страх служить попередження суб'єкта про майбутню небезпеку, дозволяє зосередити увагу на її джерелі, спонукає шукати шляхи її уникнення. У разі, коли страх досягає сили афекту (панічний страх, жах), він здатний нав'язати стереотипи поведінки (втеча, заціпеніння, захисна агресія). У соціальному розвитку людини страх виступає як один із засобів виховання: наприклад, сформований страх осуду використовується як фактор регуляції поведінки.

Особи з високою тривожністю особистісної більш часто реагують навіть на нейтральні стимули занепокоєнням, тривожністю, страхом. Показано існування генетичної схильності до соціального страху, з зокрема що виявляється в боязні аудиторії.

Фобії (від грец. "Фобос" - страх) - нав'язливі неадекватні переживання страхів конкретного змісту, що охоплюють суб'єкта в певній обстановці і супроводжуються вегетативними дисфункціями (серцебиття, рясний піт і т.п.). Якщо пацієнт не виявляє виразне критичне розуміння безпідставність, нерозумно своїх страхів, то найчастіше це не фобії, а патологічні сумніви (побоювання), марення.

Для оцінки ступеня патологічності страхів використовують параметри адекватності (обгрунтованості) інтенсивності, тривалості, ступеня контрольованості людиною почуття страху. Під обгрунтованістю розуміють відповідність вираженості страху ступеня реальної небезпеки, що виходить із ситуації або від оточуючих людей. Так, нав'язливий страх померти від падіння цегли на голову можна вважати малообгрунтованих в порівнянні зі страхом померти від іншої травми. Інтенсивність і контрольованість визначаються на підставі дезорганізації діяльності і самопочуття людини, охопленого страхом, і здатності долати його. Загальна тривалість характеризується тривалістю за часом. Якщо страх стає нав'язливим, тобто переживається пацієнтом часто, погано контролюється і суттєво порушує самопочуття і діяльність людини, то він позначається як фобія. Досліджується через: -тренінг; - для дітей через сюжетно-рольові ігри; - методику візначення трівожності (Філліпса, Спілбергера), проективні методики.,-шляхом спостереження.

 

 

БІЛЕТ№9

ЛЮДИНА - біол.істота, належить до класу ссавців (прямоходіння, руки, мозок); соц/істота (свід-ть, самосвід-ть, мова, вищі псих-ні ф-ції) поняття включає в себе сук-ть усіх людських якостей, властивих людям, незалежно від того, наявні чи відсутні вони у конкретної людини.

ІНДИВІД - Характеризує конкретну людину і додатково включає такі психологічні і біологічні властивості, які разом з особистісними властиві їй. У поняття входять якості, які відрізняють дану людину від решти людей, а також властивості, які є загальними для неї і багатьох інших людей. Факт належ-ті до людс-го роду.

ОСОБИСТІСТЬ - Людина, взята у системі таких її психологічних характеристик, які соціально обумовлені, проявляються у суспільних зв’язках і відносинах, є стійкими, визначають моральні вчинки людини, що мають значення як для неї, так і для оточуючих.

ІНДИВІДУАЛ-ТЬ - Включає в себе лише ті індивідуальні і особистісні якості людини, таке їх поєднання, яке відрізняє дану людину від інших людей.

Вивчення особистості: такі теорії:

1*ПСИХОАНАЛІТ-НА - Фрейд,Юнг (життєва енергія), Адлер (влада).

2*ЕПІГЕНЕТИЧНА- Еріксон (точка біфуркації-вибору- під час кож-ї кризи):

3*БІХЕВІОРИСТ-НА - особ-ть-сук-ть повед-х р-цій. Торндайк: Толмен: Скіннер:

4* КОГНІТ-НА - Піаже: Л-на-розуміюча і аналізуюча істота.

5* Т-Я СОЦ-ГО НАУЧІННЯ (біх-м+когніт-на) Бандура,Мішель. Поняття очік-ня і перекон-ня. Сит-я впл-є на повед-ку сильніше ніж особистісні риси.

6* ГУМАНІСТИЧНА Визнає предметом дослідження унікальну особистість, вбачаючи в ній активну, свідому істоту, яка відповідає за своє життя і прагне до втілення моральних ідеалів. Особистість потребує зв'язків з іншими людьми, відчуває необхідність постійного самовдосконалення, шукає сенс життя.

Маслоу

Т – це інд-Ψ особливості Л, які визначають динаміку її Ψ д-ті і поведінки, впливають на стиль д-ті, її темп і ритм, але не на результат. Тип вищої нервової д-ті.