Охарактеризуйте етапи розвитку зрілої особистості (за Д.Левінсоном, Г.Шихай).

ЛЕВІНСОН – у процесі розвитку дорослої людини всі люди проходять спільні етапи у своєму житті. У більшості людей «життєві кризи» припадають приблизно на один вік, життя дорослої людини з внутрішньої позиції має циклічну будову: молодість (17-28р.), перехід тридцятирічного рубежу (28-33 р.), кульмінація життєвого циклу молодості (33-40 р.), перехід через середину життя (40-45 р.), перехід п’ятдесятирічного рубежу (50-55 р.), кульмінація життєвого шляху зрілості (55-60 р.), перехід у похилий вік (60-65 р.).

ШИХАЙ (ШИЇХІ) – вік 16 р. називає «пересаджуванням коріння», коли досягається рівновага між процесами інтимності і творчості. В 23 р. ств-ся «план на все життя», який характеризується максималізмом, бо молодість починається з планів і надій. Цей етап назив-ся «декада спроб»: обирається супутник життя, кар’єра, починається здійснення життєвих цілей. У 30 р. (відповідає 3-му етапу за Левінсоном) відбув-ся суттєва корекція первинного плану, яка може супроводжуватись переоцінкою досягнутих результатів і зміною роботи, сім”ї, життєвих цілей, місця проживання, тобто «втеча від себе». Люди намагаються заповнити прогалини у власному житті. Перша стадія середнього віку починається біля 30 р. і переходить у поч..наступного десятиріччя – «десятиріччя рокової межі» (Шихай), «бунт середнього віку» (Левінсон). У 37 р. відбувається усвідомлення розходження між мріями і життєвими цілями та дійсністю існування людини. Так як мрії були максималістськими, то їх невідповідність дійсності розфарбовує переживання в негативні емоційні тони. 40 р. – час виконання обіцяного, «час замислитись про душу», присвятити себе покликанню (м.б. зміна роботи). У творчих людей спостерігаються драматичні зміни у творчості. Головні проблеми в цьому віці пов’язані зі зменшенням фізичних сил і привабливості, змінами в сексуальності.

54. Назвіть ознаки зрілої особистості (за Г.Олпортом, К.Роджерсом, Е.Берном).

Психологічно зріла особистість за ОЛПОРТОМ хар-ся такими рисами:

1. має широкі межі «Я», тобто може поглянути на себе «збоку». Любов до себе – неодмінний чинник у житті кожної людини, але він є визначним у стилі життя.

2. Зріла л-на здатна до теплих, щиросердечних стосунків. Це дружня інтимність та співчуття.

3. Зріла л-на демонструє емоційну не стурбованість та само прийняття. Виражаючи власні думки та почуття, вона рахується з тим, як це вплине на інших.

4. Зріла л-на демонструє реалістичне сприйняття, досвід та домагання. Вона володіє кваліфікацією та знаннями у власній сфері діяльності.

5. З.л. демонструє здатність до самопізнання та почуття гумору.

6. З.л. володіє цілісною життєвою філософією.

РОДЖЕРС – Самореалізація – наближення «Я реального» до «Я ідеального». Існує «Я реальне» уявлення про себе, про характер і здібності, можливості. «Я ідеальне» - уявлення про те, якою л-на хоче бути. В результаті самореалізації створюється повноцінна оцінка особистості. Вона має такі характеристики:

1) відкритість до переживань,

2) організмічна довіра (до себе – радить довіряти своєму організму),

3) екзистенційний стиль життя (пережиття кожного моменту свого життя як цінного і неповторного),

4) емпірична свобода (людина вільна вибирати свою долю, але відповідальна за свій вибір),

5) креативність (творення життя).

БЕРН – неформальний прояв Его-станів: Батько (як «над-Я» за Фрейдом), Дорослий (найраціональніший компонент, хар-на компетентність, незалежність, реалістична оцінка), Дитина (адаптивна Д, доросла Д).

Становлення зрілої особ-ті пов’язано з оформленням повноцінно функціонуючого Дорослого. Можуть бути відхилення в цьому процесі, які визначаються переважанням одного чи двох інших его-станів, що призводить до неадекватної поведінки і викривлення світосприйняття. Повинен бути встановлений баланс між Б, Дор, Дит, і посилення ролі Дорослого.

 

5. КЛАСИФ-Я Ψ Д- Х МЕТОДІВ (ТЕСТІВ). ВИМОГИ ДО МЕТОДИК, РЕПРЕЗЕНТАТ-ТЬ ТЕСТОВИХ НОРМ. НАДІЙНІСТЬ. ВАЛІДНІСТЬ, ЇЇ ВИДИ, СПОСОБИ ПЕРЕВІРКИ МЕТОДИК НА НАДІЙНІСТЬ І ВАЛІДНІСТЬ.

Тести – стандартизовані і зазвичай короткі і обмежені у часі випробування, призначені для встановлення кількісних і якісних індивідуально-психол відмінностей між Л.

Особливість – досліджуваному потрібно давати правильні відповіді. В опитувальниках і проективних методиках правильних відповідей не існує.

За формою тести поділяються на:

1) Індивідуальні тести – 1 досліджуваний; 2) Групові тести – група Л;

3) Усні і письмові. Передбачають відкриті, альтернативні відповіді. Бланки.

4) Бланкові, предметні (кубики Кооса), апаратурні (рефлексометр), комп*ютерні – в залежності від застосовуваних у ході дослідження матеріалів чи приладів.

5) Вербальні і невербальні – за характером стимульного матеріалу. Вербальні – вислови, слава; психолінгвістика. Невербальні – картинки, графіки (матриці Равена). Для полегшення дослідження Л з вадами слуху, мовлення чи низьким рівнем освіти.

За змістом:

1) Тести інтелекту;

2) Тести здібностей – загальних і спеціальних;

3)Тести особистості – оцінка емоційно-вольових компонентів псиз діяльності (мотиви, інтереси, емоції, відносини, особливості емо прояву у різних ситуаціях).

4) Тести досягнень – тести успішності.

Надійність – відносна постійність, стійкість, узгодженість результатів тесту при первинному і повторному його застосуванні на одних і тих же самих досліджуваних. Говорить про точність психол вимірювань.

Валідність – комплексна х-ка, що включає, з одного боку, дані про те, чи придатна методика для вимірювання того, для чого її було створено, а з іншого боку, яка її дієвість, ефективність, практична корисність. Відповідність, повноцінність, придатність.

Теоретична валідність – визначається за відповідністю показників досліджуваної якості, отриманих з допомогою методики, показникам, отриманим за допомогою інших методик – таких, з показниками яких повинна існувати теоретично обґрунтована залежність. Кореляція.

Емпірична валідність – перевіряється за відповідністю діагностичних показників реальній поведінці, діями і реакціями, що спостерігаються у досліджуваного. Порівняння показників з реальною поведінкою чи результатами практичної діяльності Л.

Внутрішня валідність – відповідність завдань, субтестів, суджень, що містяться у методиці, загальній меті і замислу методики в цілому. Невалідна (або не повністю валідна) м-ка – завдання вимірюють не те, що вимагається від даної м-ки.

Зовнішня – зв*язок між показниками м-ки і найбільш важливими, ключовими ознаками, що відносяться до поведінки досліджуваного. (емпір валідність).

Валідність м-ки перевіряється і уточнюється в процесі її достатньо тривалого застосування.

 

БІЛЕТ№4

 

Відчуття – відображення окремих властивостей предметів, що впливають на мозок людини. Простий психічний процес.

Фізіологічна природа відчуттів залежить від роботи аналізаторів, що скл:

- периферичний відділ – рецептор; зовнішня енергія перетвор у нервовий процес;

- провідникові нервові шляхи;

- кірковий відділ (ГМ) – переробка нервових імпульсів.

Аналізатор – активний орган, що включає рухові елементи; всі відчуття мають емоційний тон.

Відчуття є й у тварин, зумовлені біологічно активними потребами. Є такі відчуття, що немає Л.

Відчуття у Л – результат історичного розвитку.

Сприймання – цілісне відображення предметів, ситуацій та явищ, що виникають при безпосередньому впливі фізіол подразників на рецепторні поверхні органів відчуттів. Сума відчуттів (Вундт).

Інф-я про спийн-тя поступає в перцептивні зони гол.мозку. При порушенні перцепт-ї зони сприйн-тя зникають, а від-тя залиш-ся. При порушенні проекційної зони – від-тя зникають, а спр-тя залиш-ся.

Агнозія – порушення перц-ї чи проект-ї зони.

 

2.

Особистість (Немов) – це конкретна Л взята в системі її стійких соціально зумовлених Ψ х-к, яка проявляється у суспільних зв*язках і відносинах, визначає її моральні вчинки і мають значення для неї та оточуючих. Знаряддя набуття людської сутності.

Типи.

У. Джемс:

- фізична особистість – містить у собі тілесну організацію, одяг, батьків, дружину, дітей;

- соціальна особистість – визн належністю Л до людського роду і визнанням цього ін людьми;

- духовна особистість – це об*єднання станів свідомості, конкретних духовних здібностей і якостей Л.

В. Дільтей. Е. Шпрангер. Описова Ψ.

1) теоретична Л – тягнеться до пізнання закономірностей світу, відносин між Л;

2) економічна Л – звичайно шукає користь у пізнанні. Прагматик.

3) естетична Л – сприймає довкілля як щось гармонійне або дисгармонійне, намагається пізнати світ через естетичні враження у вигляді форми, кольору, ритму.

4) соціальна Л – прагне знайти себе в іншій Л, жити заради інших. Альтруїст.

5) політична Л – тягнеться не до суто адміністративної влади, а до такої влади, що відповідає вищим духовним вимогам, базується на істиних дух цінностях і на цій основі детермінує мотиви та дії інших Л.

6) релігійна Л – тип Л, ціннісна організація якої полягає у пошуку смислу життя, начала всіх начал життя, вищої дух сили – Божества.