Виконання складальних креслень

 

Складальне креслення – документ, який містить зображення скла­дальної одиниці й інші дані, необхідні для її складання (виготовлення) та контролю.

Складальне креслення має містити:

1.Зображення складальної одиниці, яка дає уявлення про розташу­вання та взаємний зв'язок складових частин і забезпечує можливість здійснення збирання та контролю складальної одиниці.

2.Розміри, граничні відхилення та інші параметри і вимоги, які повинні бути виконані або проконтрольовані за цим складальним крес­ленням.

3.Зазначення про виконання нероз'ємних з'єднань (зварних, паяних тощо).

4.Номери позицій складових частин, які входять у виріб.

5.Габаритні, установчі та приєднувальні розміри виробу.

6.Складальні креслення необхідно виконувати, зазвичай, із спрощеннями, які відповідають вимогам стандартів.

На складальних кресленнях допускається не зображати:

- фасок, округлень, проточок, заглиблень, виступів, накаток, насічок та інші дрібні елементи;

- зазорів між валом та отвором або болтом і отвором;

- кришок, щитів, кожухів, перегородок тощо, якщо необхідно показа­ти складові частини виробу, які закриті ними. При цьому над зображенням роблять відповідний напис, наприклад: «Кришка поз. 4 не показана»;

- вироби, які розташовані за гвинтовою пружиною, зображеною лише перерізами витків (їх зображають до зони, яка умовно закриває ці вироби та визначається осьовими лініями перерізів витків).

На складальних кресленнях для спрощення дозволяється:

- показувати не розітнутими на розрізах складальні одиниці, на які оформлені самостійні складальні креслення;

- показувати зовнішніми контурами спрощено типові, закуплені та інші вироби, які широко використовуються (наприклад, електродвигуни тощо);

- давати повне зображення лише однієї з кількох однакових складо­вих частин (коліс, опор та ін.), а решту зображувати спрощено зовнішніми контурами;

- показувати спрощені зображення кріпильних стандартних виробів (болтів, гвинтів, гайок, шпильок, шайб та ін.) у з'єднаннях.

Штрихування в розрізах і перерізах однієї і тієї ж деталі на всіх зо­браженнях повинно мати нахил 45° в один і той же бік і однакову від­стань між лініями штрихування. Якщо в розрізі кілька деталей з одного матеріалу стикаються між собою, то штрихування слід урізноманітнити, змінюючи напрям його нахилу на протилежний, відстань між лініями штрихування або ж зсуваючи лінії штрихування однієї з деталей віднос­но іншої. Елементи, товщина яких на кресленні 2 мм і менше, в розрізах і перерізах тушують незалежно від матеріалу. Зварний, паяний, клейовий виріб з однорідного матеріалу в зборі з іншими виробами в розрізах та перерізах штрихують в один бік, показуючи межі між деталями виробу суцільними основними лініями (рис. 3.9).

Складові частини механізмів, що рухаються, на складальному крес­ленні слід показувати в закритому положенні, а для пояснення принципу роботи дозволяється показувати їх у відкритому або проміжному поло­женні штрих–пунктирною тонкою лінією з двома крапками (рисунок 3.10а).

На складальному кресленні всі складові частини виробу нумерують відповідно до номерів позицій, вказаних в специфікації цієї складальної одиниці. Номери позицій наводять на полицях ліній–виносок, які про­водять від зображень складових частин суцільною тонкою лінією. Один кінець ліній–виносок, що перетинає лінію контуру, закінчується точкою, а інший – поличкою (рисунок 3.10б). Лінію–виноску закінчують стрілкою у тих випадках, коли зображення деталі мале, затушоване в перерізі або зображене в одну лінію (рисунок 3.10б). Лінії виноски не повинні бути па­ралельними лініям штрихування, а також не повинні перетинатися між собою і з розмірними лініями.

Цифри, які відповідають номерам позицій, проставляють завжди паралельно основному напису креслення поза контурами зображення. Номери позицій потрібно розміщувати на одній горизонтальній або вер­тикальній лінії. Тому, перед тим як креслити полички для номерів позицій, слід зробити розмітку: накреслити вертикальну тонку лінію, на якій буде розміщуватись початок полички для номерів позицій, які будуть вигляда­ти як стовпець. Якщо одного вертикального розміщення позицій буде не досить, то можна зробити ще один вертикальний стовпець з іншого боку креслення або горизонтальний рядок зверху чи знизу (рисунок 3.10б).

Розмір шрифту цифр позицій повинен бути на два номери більшим, ніж у розмірних чисел, і на один розмір більшим, ніж у букв, що позна­чають розрізи, перетини тощо (рисунок 3.10б).

Номери позицій вказують на тих зображеннях, на яких відповідні складові частини проектують як видимі.

Допускається робити загальну лінію–виноску з вертикальним розта­шуванням номерів позицій для групи кріпильних деталей, які відносять­ся до одного й того ж місця кріплення (рисунок 3.10б).

Рисунок 3.10 – Правила виконання складальних креслень

 

До складального креслення обов'язково додають технічні вимоги. Заголовок «Технічні вимоги» не пишуть, а зразу починають написання з 1–го пункту у такій послідовності:

1) розміри, граничні відхилення розмірів, форми та розташування поверхні;

2) якість поверхонь, зазначення про їхнє покриття;

3) зазори, розташування окремих елементів конструкції;

4) вимоги, які ставлять до налагодження та регулювання виробу;

5) інші вимоги до якості виробів, наприклад, безшумність, вібростійкість, самогальмування тощо;

6) умови та методи випробувань;

7) зазначення про маркування та клеймування виробу;

8) правила транспортування та зберігання;

9) особливості умов експлуатації.

Виконання креслень деталей

 

На підставі складального креслення або креслень загального виду розробляють креслення окремих деталей.

До креслень деталей ставлять такі вимоги:

- необхідно оптимально застосовувати стандартні і покупні вироби, а також інші вироби, які освоєні раніше виробництвом і які відповідають сучасному рівню техніки;

- раціонально обмежувати номенклатуру марок і асортиментів мате­ріалів, а також застосовувати найбільш дешеві і найменш дефіцитні матеріали;

- раціонально обмежувати номенклатуру різьб, шліців та інших кон­структивних елементів;

- забезпечувати необхідний ступінь взаємозамінності;

- забезпечувати найвигідніші способи виготовлення і ремонту виробів;

- забезпечувати максимальні зручності обслуговування в експлуа­тації.

Робочі креслення, які входять в комплект конструкторської докумен­тації, в сукупності з іншими документами, на які є посилання, повинні давати повне уявлення про будову виробу і його складових частин і вміщувати всі дані, необхідні для його виготовлення, контролю, ви­пробування і приймання.

Найменування виробу в основному написі креслення в специфікації записують в називному відміннику в однині.

Найменування повинно бути по можливості коротким і відповідати прийнятій термінології. Якщо найменування складається з декількох слів, то спершу вказують розміщують іменник, наприклад, «Опора ліва», «Колесо зубчасте» тощо.

В найменування не треба включати відомостей про призначення і міс­це розташування виробу.

На кресленнях використовують умовні позначення (знаки, лінії, літерні та літеро–цифрові позначення), встановлені державними стандартами. Не слід супроводжувати умовні позначення будь–якими пояснювальними написами та вказуванням номерів стандартів, за винятком тих випадків, коли це спеціально передбачено, наприклад, при позначенні рифлення, при позначенні деяких видів різьб тощо.

Якщо умовні позначення виконують не за державними, а за галузеви­ми стандартами, то посилання на них обов'язкове.

На робочих кресленнях допускається використовувати умовні позна­чення, які не передбачені в державних і галузевих стандартах. Умовні позначення в таких випадках пояснюють на полі креслення.

Розміри умовних знаків повинні відповідати вимогам стандартів, а за їхньої відсутності повинні бути вказані з урахуванням наочності і ясності креслення.

При розробці робочих креслень необхідно прагнути, щоб за їхнього використання вимагався мінімум додаткових документів і щоб на крес­ленні був мінімум посилань на інші документи.

На кресленнях допускається давати посилання на державні, галузеві, республіканські стандарти, інструкції, технічні умови та інші документи за умови, що вони повністю і однозначно визначають відповідні вимоги і не ускладнюють використання креслень на виробництві.

На робочих кресленнях не допускається давати посилання на окремі пункти стандартів, технологічних інструкцій, технічних умов і на доку­менти, які визначають форму і розміри конструктивних елементів виро­бів (фаски, проточки, канавки, гнізда тощо), якщо у відповідних стандар­тах відсутнє умовне позначення цих елементів. Всі ці елементи з усіма даними, необхідними для їхнього виготовлення, повинні бути на крес­леннях. При необхідності допускається на кресленні наводити повний текст будь–якого стандарту або давати посилання на весь документ чи на окремий його розділ.

На робочому кресленні виробу необхідно вказувати розміри, граничні відхилення, шорсткість поверхонь та інші дані, яким він повинен відпо­відати перед складанням або перед додатковою обробкою за кресленням іншого виробу, для якого цей виріб є заготовкою.