Розміщення креслень на паперовому аркуші

Форматом креслення називають розмір обрізаного аркуша паперу, на якому виконане креслення (табл. 6.1).

 

Таблица 6.1 – Позначення формату

Формат	А0	Al	А2	A3	А4
Розміри сторін формату, мм	841×1189	594×841	420×594	297×420	210×297

 

Примітка: при необхідності допускається застосовувати формат А5 з розмірами сторін 148 × 210 мм.

Листи формату A1 можна ділити (не розрізаючи) на більш дрібні формати, розмежовуючи їх тонкими лініями обрізу або ділильними штрихами довжиною 7-10 мм, що наносяться на кутах форматів, що виділяються (рисунок 6.1). Усередині формату проводять рамку, залишаючи з трьох сторін поля шириною 5 мм, а з четвертої сторони, якою креслення може вставлятися в корінець при брошуруванні, - поле шириною 25 мм.

Рисунок 6.1. Виділення форматів і нанесення рамок на паперовому аркуші

 

При розгляданні креслення поле для брошурування повинно знаходитися ліворуч від робочого поля. У формату А4 поле для брошурування залишають на довгій стороні. Вибираючи формат і масштаб, слід враховувати, що нормально заповненим вважають таке креслення, на якому графічні зображення займають не менше 75% його робочого поля.

Основні написи

Зміст, розташування і розміри граф основних написів на кресленнях, схемах і текстових документах встановлені [12]. Основні написи розташовують у правому нижньому кутку конструкторських документів. На аркушах формату А4 основні написи розташовують уздовж короткої сторони листа (додаток А.8).

Основний надпис на кресленнях і схемах виконують за формою 1, на першому і заголовному аркуші текстових конструкторських документів - за формою 2, на наступних аркушах текстових конструкторських документів - за формою 2а (рисунок 6.2).

Рисунок 6.2. Основні написи

 

У графах основного напису (номери граф на формах поміщені в дужки) вказують:

у графі 1 - найменування виробу (деталі, складальної одиниці і т.д.), а також найменування документа в називному відмінку однини. Наприклад, редуктор, схема електрична принципова;

у графі 2 - позначення документа;

у графі 3 - позначення матеріалу деталі (графу заповнюють тільки на кресленнях деталей);

в графі 4 - літера документа за узгодженням з керівником, але зазвичай це буква «Е», тобто етап ескізного проектування. При дуже гарному відпрацюванні конструкції допускається літера «Т»;

у графі 6 - масштаб;

у графі 7 - порядковий номер листа;

у графі 8 - загальна кількість аркушів документа.

Виконання креслень і схем

Правила побудови, і виконання схем встановлені стандартами ЄСКД [13]. Щоб правильно і швидко накреслити принципову схему, необхідно знати наступні основні правила (додаток А.8):

1. Всі елементи електричної схеми (ЕС) зображують у вигляді умовних графічних позначень, встановлених в стандартах ЄСКД.

2. Умовні графічні позначення зображують у розмірах, встановлених в стандартах на умовні графічні позначення.

Допускається розміри умовних графічних позначень збільшувати при вписування в них пояснювальних знаків (позначення мікросхем і т.п.).

Графічні позначення елементів і лінії електричного зв'язку, які їх з'єднують, слід розташовувати на схемі так, щоб забезпечити найкраще уявлення про структуру і дії. Лінії зв'язку повинні складатися з горизонтальних і вертикальних відрізків і мати найменшу кількість зламів і перетинів. Відстань між сусідніми паралельними лініями зв'язку повинно бути не менше 3 мм.

Наочність, легкість для читання схеми - важливі для її зрозумілості. Хаотичне розташування елементів схеми, невдала трасування ліній зв'язку між ними з великим числом поворотів і перетинів, нетрадиційне зображення типових схем - все це робить схему важко зрозумілою. Навпаки, схеми, у яких умовні позначення елементів, лінії зв'язку вирівняні по горизонталі і по вертикалі, траси ліній зв'язку прокладено економно, легко читаються, і їх принцип дії розуміється значно швидше. На рисунку 6.3. показаний фрагмент неправильно і правильно накресленої схеми.

Рисунок 6.3. Елементи схеми не вирівняні по горизонталі, зображення каскадів різне, непотрібні повороти ліній зв'язку (a), елементи схеми розміщені і з'єднані раціонально (б)

 

Графічні позначення елементів слід виконувати лініями тієї ж товщини, що і лінії зв'язку. Лінії зв'язку виконують товщиною від 0,2 до 1,0 мм в залежності від формату схем і графічних позначень. Рекомендована товщина ліній від 0,3 до 0,4 мм.

Нижче наведені основні правила виконання електронних схем, які викликають найбільші труднощі у студентів приладобудівників.

Відповідно до ГОСТ 2.751-73 у вузлах електричної зв'язку необхідно показати точки у вигляді закреслених кругів. Особливо важливо чітко показувати точки в місцях перетину ліній.

Часом буває важко зрозуміти дію електричної схеми (ЕС) тільки тому, що на недбало виготовленій схемі (особливо на її копії) в місці перетину ліній немає чітко видимих точок і неясно, чи є між ними електричні зв'язки.

Експериментальний макет ЕС, зібраний за схемою, на якій помилково нанесена всього одна така точка, виявиться не робочою і буде потрібно часу, іноді багато, щоб встановити причину його бездіяльності. Безсумнівно, з добре видимими точками схема більш рельєфна і читається легше. Зазначені помилки виключаються, якщо відповідно до ГОСТ 2.751- 73 на схемі застосовувати тільки Т-подібні з'єднання.

При виготовленні схем, що мають входи і виходи, входи, як правило, розташовують ліворуч, а виходи - справа. На повній принциповій схемі, викресленій зазвичай на аркуші ватману, можуть бути відображені конструктивні особливості пристрою: показано розбиття схеми по платах, дані умовні позначення видів з'єднань (з'єднувачі, клеми, перемикачі тощо), зазначені механічні зв'язки між електричними елементами, способи регулювання параметрів елементів, застосування екранування.

Викреслюючи схему, слід передбачати близько біля умовних позначень елементів місце для запису їх позиційних позначень.

Практика показує, що не вдається задовільно викреслити повну принципову електричну схему, маючи її фрагменти в вигляді схем вхідних до неї функціональних елементів. Потрібен чорновий начерк повної схеми, її ескіз. Часто автора схеми влаштовує тільки другий або навіть третій ескіз. Ситуація для творчості звичайна.

Для швидкого знаходження згадуваних в тексті елементів на схемі прийнята позиційна система їх нумерації (ГОСТ 2.702-75). З цієї системи порядкові номери елементів схем слід присвоювати починаючи з одиниці в межах кожного виду елементів (резистори, конденсатори, напівпровідникові прилади і т.д.), яким на схемі дано однакове літерне позначення, наприклад R1, R2, R3; С1, С2, СЗ і т.д. Порядкові номери присвоюють відповідно до послідовності розташування елементів на схемі зверху вниз в напрямку зліва направо (рисунок 6.4).

Рисунок 6.4. Нумерація елементів на схемі стабілізованого джерела

постійної напруги

Позиційні позначення проставляють на схемі поряд з умовними графічними позначеннями елементів з правого боку або над ними.

Біля умовних графічних позначень елементів допускається вказувати номінали резисторів, конденсаторів і котушок індуктивності, а також маркування електровакуумних, іонних, напівпровідникових приладів і мікросхем (рисунок 6.5).

Рисунок 6.5. Приклад запису номіналів резисторів, конденсаторів і маркування транзисторів на схемі підсилювача

Для розвантаження принципової схеми від зайвих написів застосовують спрощений спосіб позначення одиниць вимірювання величин (ГОСТ 2.702- 75):

Опорів

від 0 до 999 Ом - без вказівки одиниці виміру;

від 3*10³ до 999*10³ Ом - в кілоомах з позначенням одиниці виміру маленькою буквою к;

від 1*10⁶ до 6999*10⁶ Ом - в мегаомах з позначенням одиниці вимірювання великої буквою М;

понад 1*10⁹ Ом - в гігаомах з позначенням одиниці вимірювання великої буквою Г.

Ємностей

від 0 до 9999 10^-12 Ф - в пікофарадах без вказівки одиниці виміру;

від 1*10^-8 до 9999*10^-6 Ф - в мікрофарад з позначенням одиниці виміру малими буквами мк.

В умовних позначеннях резисторів можуть бути нанесені символи, які показують номінальну потужність резисторів.

Якщо для принципової схеми розроблено перелік елементів, то додаткову інформацію на схемі не поміщають.