Оцінка небезпечних і шкідливих виробничих факторів та розробка заходів по покращенню (нормалізації) умов праці при написанні програмного продукту.

2.1. Фізичні джерела небезпечних і шкідливих виробничих факторів

· несприятливі мікрокліматичні умови;

· недостатня освітленість і підвищена яскравість світла;

· шум;

· випромінювання при роботі з обчислювальною технікою.

2.2. Небезпека враження людини електричним струмом

2.3. Небезпека пожежі.

2.4. Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори

· перенапруження зорового аналізатора;

· нервово - емоційні перевантаження.

По кожному з наведених вище параграфів (2.1…2.4.) потрібно розглянути:

- охарактеризувати джерела небезпечних і шкідливих виробничих факторів та їх вплив на організм людини;

- визначити реальні значення небезпечного або шкідливого виробничого фактору (паспорт на обладнання, данні лабораторних вимірів, інженерні розрахунки);

- вказати нормативні документи та визначити нормативні значення небезпечного або шкідливого виробничого фактору;

- провести порівняльний аналіз реальних і нормативних значень;

- розглянути заходи по забезпеченню охорони праці які внесені в конструкції технологічного обладнання [10].

Висновки

Висновки є завершальною й особливо важливою частиною дипломного проекту, що має продемонструвати результати дослідження, ступінь реалізації поставленої мети та завдань. У висновках проводиться синтез усіх отриманих результатів дослідження та їхнє співвідношення із загальною метою й завданнями. Викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в проекту, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми (задачі), її значення для науки й практики. У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів.

Висновки краще представляти у вигляді послідовно пронумерованих абзаців. При цьому кожен абзац має містити окремий завершений логічно висновок чи рекомендацію.

На підставі отриманих висновків у роботі можуть надаватися рекомендації. Рекомендації розміщують на новій сторінці. У рекомендаціях визначають необхідні, на думку автора, подальші дослідження проблеми; подають пропозиції щодо ефективного використання результатів дослідження.

Список використаних джерел

Список використаних джерел слід розміщувати в порядку появи посилань у тексті. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів із бібліотечної та видавничої справи (додаток А.7) [4-6]. Кожне джерело, що включено до списку, має бути відбито в тексті роботи.

Додатки

У додатки пояснювальної записки слід включати довідковий матеріал, необхідний для повноти інформації про результати дипломного проектування, зокрема:

- специфікації складальних креслень;

- технологічну документацію (технологічні карти);

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- програми завдань, що вирішуються на ЕОМ;

- допоміжні ілюстрації;

- роздруківки з ЕОМ.

ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ БАКАЛАВРА

Загальні вимоги

Оформлення дипломного проекту бакалавра повинно відповідати загальним вимогам, що пред'являються до друкарських робіт.

Обсяг основного тексту дипломного проекту бакалавра – 30-40 сторінок. Зазначений вище обсяг дипломного проекту розрахований на використання при їх оформленні звичайних (не портативних) друкарських машинок при друкуванні через 2 інтервали на папері формату А4 або комп'ютерів з використанням шрифтів текстового редактора Word (рекомендується «Times New Roman») розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом.

Текст дипломного проекту необхідно друкувати, залишаючибереги таких розмірів:лівий –не менше 20мм, правий – неменше 10 мм, верхній – не менше 20мм, нижній – неменше 20мм.

Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту дипломного проекту бакалавра повинна бути однаковою.

Вписувати в текст дипломного проекту окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання дипломного проекту бакалавра, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бутирозрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок дипломного проекту і розміщують, як правило, в додатках.

Текст основної частини дипломного проекту поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин ДП бакалавра «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) і абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацноговідступув розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3–4 інтервалам.

Кожну структурну частину дипломного проекту треба починати з нової сторінки.

Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака № (додаток А.8).

Першою сторінкою дипломного проекту бакалавра є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок дипломного проекту. На титульному аркуші та завданні номер сторінки не ставлять. На наступних сторінках номер проставляють у правому нижньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини дипломного проекту, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини дипломного проекту бакалавра, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1.ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.»(другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в дипломного проекті безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках дипломного проекту, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в дипломному проекті подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. Посередині над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу), після цього ставиться тире і пишеться назва таблиці з великої букви.

Якщо в дипломному проекті одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

Формули в дипломному проеткі бакалавра (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих лужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Багаторядкові, нумеровані формули, а також формули з експлікаціями розташовують на середині окремого рядка, причому прогалини зверху і знизу залишають достатніми для того, щоб формула чітко виділялася серед тексту.

Нові символи в формулах повинні бути розшифровані в експлікації, що розташовується безпосередньо під формулою. Після формули перед експлікацією ставлять кому. Перший рядок експлікації починають зі слова «де», двокрапку після нього не ставлять. Розшифровку символів приводять в експлікації в тій же послідовності, в якій вони дані у формулі. Якщо права частина формули містить дріб, то спочатку розшифровують символи чисельника, а потім знаменника. Розшифровку кожного символу дають з нового рядка, вирівнюючи колонку рядків по знаку тире, однак допустимо розташування символів в рядок. В кінці кожного рядка ставлять крапку з комою, а в кінці останнього рядка - крапку.

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють (додаток А.8).

За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок,) – у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об'єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У прографці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці,виносять в тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні – посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку дипломного проекту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – боковик.

Приклад побудови таблиці:

Таблиця (номер) - Назва таблиці

Головка   Рядки Рядки				Заголовки граф
					Підзаголовки граф

Боковик Графи (колонки)

(заголовки

рядків)

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. Стовпець «№ по порядку» не робиться. При необхідності нумерації стовпців, номер пишеться прямо в рядку.

Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил (додаток А.8).

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожною символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Іншінумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрамив круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці,тономер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формул.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом),ставитьсясправа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:а) у тексті передформулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна заодною і невідокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлятьвсередині парантеза.Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці,можна розділові знаки не ставити.