Вибір технологічного устаткуванання

За виробничими призначеннями прийнято поділяти обладнання і устаткування на загальновиробниче, профілактичне, ремонтне, підйомно–оглядове і складське.

Загальновиробниче обладнання і устаткування складається з таких основних груп: технічної (котельна, вентиляція, компресорна та ін.), транспортної (електрокари, кран–балка, візки, тощо), протипожежної (вогнегасник, насосні установки і ін.), канцелярські (столи, шафи, стільці і т.д.), допоміжної (табельні годинники тощо). Воно призначене для забезпечення нормальної діяльності всього підприємства.

Профілактичне обладнання і устаткування поділяється на підгрупи залежно від виду обслуговування та діагностування (для зони ЩО, ТО–1, ТО–2, Д–1, Д–2) і призначене для безпосереднього виконання операцій ТО автомобілів.

Ремонтним обладнанням укомплектовують робочі пости поточного ремонту автомобілів (так зване постове обладнання) і спеціалізовані дільниці та цехи (спеціальне цехове обладнання та устаткування).

До підйомно–оглядового устаткування та обладнання відносять кана­ви, підйомники, перехідні містки та ін. Його застосовують як при ТО, так і при ремонті автомобілів, тому доцільно виділити це обладнання у са­мостійну групу.

Складське обладнання та устаткування включає спеціальні контейне­ри, цистерни, ємкості, стелажі, підставки тощо. Використовується для зберігання і складування матеріально–технічних цінностей і ресурсів у складських приміщеннях.

Кількість основного обладнання визначається за ступенем його вико­ристання. Якщо воно використовується протягом усієї зміни, то його ви­значають за відповідною трудомісткістю робіт даного виду, а якщо періодично – то по табелю обладнання типового робочого поста чи дільниці. Складені спеціальні каталоги і табелі технологічного устатку­вання, яким користуються при оснащенні технічних підрозділів АТП.

У них наводиться в залежності від типу і розмірів ВАТ АТП орієнтовна кількість приладів і пристроїв періодичної дії для виконання ТО і ПР автомобілів.

Залежно від кількості робочих постів, прийнятого методу ТО авто­мобілів визначається підйомно–оглядове устаткування зон ТО–1 і ТО–2.

При обслуговуванні легкових автомобілів в зонах передбачається 20 % канав від загальної кількості усіх постів і 40% постів обладнується підйомниками, а для вантажних автомобілів, навпаки, передбачається 40% канав і 20% підйомників.

Поточні лінії ТО обладнуються канавами і конвейєрами на всю їх довжину.

Обладнання загального призначення (шафи, верстаки) розраховують за кількістю робітників.

Кількість обладнання постійної дії знаходимо з виразу:

(2.101)

де – трудомісткість робіт у відділеннях, цехах, зонах, на дільницях;

– кількість днів роботи обладнання в році;

– продовжуваність зміни;

– кількість змін;

– кількість працівників у зонах, на дільницях;

– коефіцієнт використання обладнання.

Для слюсарно–механічних дільниць трудомісткість робіт роз­поділяється так: 20 % – слюсарні роботи і 80 % – верстатні. В свою чергу верстатні роботи діляться на: токарні – 48 %; фрезерні – 12 %; розточу­вальні – 12 %; стругальні – 5 %; шліфувальні – 10 %; заточувальні – 8 %;

свердлильні – 5 %.

Кількість складського обладнання залежить від запасів матеріалів, що зберігаються, і місткості одиниці устаткування.

, (2.102)

де – запаси матеріалів, запчастин та ін;

– місткість одиниці устаткування.

Після розрахунку і підбору обладнання складається відомість обладнання для кожної дільниці, поста чи зони за формою, що подана у таблиці 2.10

 

Таблиця 2.7 Перелік устаткування агрегатного відділення

№	Назва обладнання	К–сть	Габаритні розміри, мм	Площа,	Примітки
Одиниці	Загальна
	Верстак слюсарний		1520×780	1,19	2,38	–

2.2.7. Розрахунок площі і обґрунтування планувальних рішень

Площі основних і допоміжних приміщень можуть визначатись декількома методами. Розглянемо ті, які найзручніші для користування і забезпечують достатню точність. Загальна площа зони ТО, ПР чи зони зберігання визначається вихо­дячи з кількості робочих місць або місць зберігання та площі, яку займа­ють автомобілі, проїзди, проходи і робочі місця.

= . . , (2.103)

де – площа, яку займає автомобіль або підйомно–оглядове обладнанняв плані, м²;

К₀– коефіцієнт щільності розташування устаткування чи автомобілів;

рекомендується: при двосторонньому розміщенні постів = 4…5,

при одно­сторонньому – К₀ = 6... 7, для місць відкритого зберігання – К₀ 2,5, для закритого зберігання К₀ 2,0;

– кількість постів для ТО, ПР або місць для зберігання автомобілів.

Площа виробничих приміщень (цехів)

= . (2.104)

де – сумарна площа горизонтальної проекції по габаритних розмірах обладнання, м²;

– коефіцієнт щільності розміщення обладнання:

рекомендується: для слюсарно–механічної, мідницько–радіаторної, ремонту електрообладнан­ня, приладів системи живлення, оббивальної дільниці = 3 – 4; для аг­регатної, шиномонтажної, ремонту обладнання та інструменту = 3,5 – 4,5; для зварювальної, жерстяницької, арматурної =4 – 5; для коваль­сько–ресорної, деревообробної = 4,5 – 5,5.

Для приміщень, в яких передбачаються місця розміщення автомобілів (малярна дільниця та ін.) або кузовів, треба до площі, яку займає облад­нання даної дільниці (цеху), додати площу горизонтальної проекції авто­мобіля чи кузова.

На кресленнях виробничих зон у певному масштабі зображаються пости і потокові лінії з дотриманням ширини проїздів, нормативних віддалей між автомобілями, обладнанням і елементами будівель.

Перед початком конкретного планування зон зберігання рухомого складу і виробничих зон автотранспортного підприємства необхідно детально ознайомитись із нормативами проектування. Норми відстаней між рухомим складом і елементами будівельних конструкцій в зонах зберігання дорожніх транспортних засобів на відкритих майданчиках і в закритих приміщеннях наведені в таблицях 18,19,20, додатки 7,8,9.

Габарити наближення рухомого складу один до одного при маневруванні, а також до елементів будівельних конструкцій і до стаціонарного обладнання в закритих приміщеннях зон зберігання та робочих постів ТО і ПР наведені в таблицях 18,19,20, додатки 7,8,9.

При технологічному проектуванні виробничих зон ТО–2 і ПР необхідно передбачити на робочих постах використання підйомно–оглядового обладнання для забезпечення доступу знизу до елементів конструкції рухомого складу.

У ролі такого обладнання використовуються механізовані пристрої (гідравлічні і електромеханічні підйомники, пересувні стійки, перекидачі) або оглядові канави. Розподіл постів ТО – 2 і ПР за видами підйомно–оглядового обладнання наведено в таблиці додаток.

При влаштуванні оглядових канав у виробничих зонах необхідно передбачити виконання таких вимог [12]:

- довжина робочої зони оглядової канави повинна бути не менше габаритної довжини рухомого складу;

- ширина вузької оглядової канави м;

- глибина канав для вантажних автомобілів і автобусів становить 1,2 м (п'ять сходинок шириною по 0,3 м і висотою по 0,2 м), легкових автомобілів і мікроавтобусів – 1,4 м (шість сходинок), для постів мийних робіт ліній ЩО – 0,6 м (дві сходинки);

- на в'їзній частині оглядової канави необхідно передбачити розсікач висотою 0,2 м;

- на тупикових оглядових канавах необхідно передбачити упори для передніх коліс на віддалі розміру переднього звису автомобіля від перехідного містка або кінця канави.

Проїзні оглядові канави, що розташовані паралельно одна до одної, необхідно об'єднувати тунелями, а тупикові канави – відкритими траншеями.

Глибина тунелю становить 2м (дев'ять сходинок), ширина не менше 1 м. Ширина траншеї дорівнює 1,2 м без розміщення в ній обладнання, або 2,0...2,2 м – при розміщенні.

Для вводу в оглядові канави необхідно передбачити сходи шириною не менше 0,7 м в кількості:

- для тупикових канав, сполучених траншеями, – не менше одних на три канави, об'єднаних тунелями – не менше одних на чотири канави;

- для проїздних канав потокових ліній – не менше двох на кожну потокову лінію, розташованих з протилежних сторін на віддалі не більше 25 м; для тупикових канав, не об'єднаних траншеями і тунелями – одні сходи на кожну канаву.

Входи в оглядові канави не повинні бути розташованими під автомобілями, на шляхах руху і маневрування рухомого складу та мати огороджуючі перила висотою 0,9 м.

Для забезпечення піднімання рухомого складу на оглядових канавах необхідно передбачити пересувні або стаціонарні канавні підйомники.

Після вибору підйомно–оглядового обладнання робочих постів ТО і ПР рухомого складу, можна приступати до вирішення питань оснащування виробничих зон підйомно–транспортним обладнанням для знімання і переміщування агрегатів у межах виробничих корпусів.

Вирішення цих питань надає можливість визначити необхідну висоту приміщень виробничих зон (за рекомендаціями, наведеними в таблиці А.37) і приступити до детальної розробки об'ємно–планувальних рішень виробничих зон.

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗДІЛ