Основні терміни і позначення

ЗМІСТ

1.	Загальні відомості
1.1.	Основні терміни і позначення
1.2.	Вимоги до технічного стану автомобіля
1.3.	Види технічного обслуговування і ремонту автомобілів та їх техніко–економічне обґрунтування
1.4.	Мета курсового проектування
2.	Вимоги до оформлення розрахунково–пояснювальної записки КП
2.1.	Тематика, структура і зміст КП
2.2.	Правила оформлення курсового проекту
2.3.	Позначення документів
2.4.	Основні написи пояснювальної записки
2.5.	Побудова та викладення тексту
2.6.	Формули і рівняння
2.7.	Ілюстрації і таблиці
2.8.	Посилання в тексті записки на джерела використання формул, таблиць, рівнянь та інше
2.9.	Перелік посилань. Додатки. Примітки
3.	Вимоги до виконання графічної частини курсових проектів
3.1.	Оформлення графічного матеріалу і складання специфікацій
3.2.	Вимоги до складальних креслень
3.3.	Вимоги до робочих креслень
3.4.	Текстова частина (технічні вимоги)
3.5.	Вимоги до оформлення креслень планів(відділень технічного обслуговування і ремонту)
3.6.	Вимоги до оформлення схем
3.7.	Зображення – види, розрізи, перетини
3.8.	Нанесення розмірів і граничних відхилень
3.9.	Вибір і позначення шорсткості поверхонь
3.10.	Виконання креслень різьбових з'єднань
3.11.	Позначення на кресленні нерознімних з'єднань
3.12.	Виконання складальних креслень
3.13.	Виконання креслень деталей
3.14.	Загальні правила графічного оформлення будівельних креслень
4.	Зміст пояснювальної записки проекту
	Вступ
1.	Загальний розділ
1.1.	Характеристики об’єкту проектування і ДТЗ
2.	Технологічний розділ
2.1.	Розрахунок виробничої програми ВАТ АТП по ТО і ПР
2.1.1..	Вибір і коригування нормативів
2.1.2..	Визначення кількості ТО і КР автомобілів за цикл
2.1.3..	Розрахунок коефіцієнтів технічної готовності і використання автомобілів
2.1.4..	Визначення річного пробігу автомобілів
2.1.5..	Розрахунок коефіцієнтів переходу від циклу до року
2.1.6..	Визначення кількості ТО і ПР автомобілів за рік
2.1.7..	Визначення змінної програми ТО автомобілів
2.1.8..	Визначення річного обсягу робіт з ТО і ремонту автомобілів
2.1.9..	Визначення обсягу робіт з самообслуговування автомобільного парку підприємства
2.2.	Розрахунок об'єкту проектування
2.2.1..	Розподіл обсягу робіт для визначення розрахункових даних
2.2.2..	Розрахунок кількості робітників
2.2.3..	Розрахунок кількості постів (ліній) зон ТО, ПР і діагностики
2.а.	Технологічний розрахунок СТОА
2.а.1.	Вихідні дані для проектування
2.а.1.1.	Розрахунок кількості автомобілів, що обслуговуються на СТОА за рік
2.а.1.2.	Визначення структури парку легкових автомобілів
2.а.1.3.	Середньорічний пробіг автомобілів
2.а.1.4.	Визначення кількості технічних впливів
2.а.1.5.	Режим роботи СТОА
2.а.1.6.	Визначення трудомісткості технічних впливів
2.а.2.	Розрахунок річної виробничої програми
2.а.2.1.	Розрахунок виробничої програми міських СТОА
2.а.2.2.	Розрахунок виробничої програми дорожніх СТОА
2.а.2.3.	Розрахунок загальної трудомісткості робіт з ТО і ПР автомобілів на СТОА
2.а.2.4.	Розподіл трудомісткості ТО і ПР по видах робіт на СТОА
2.а.2.5.	Визначення обсягу робіт по самообслуговуванню СТОА
2.а.2.6.	Розрахунок кількості робітників СТОА
2.2.4.	Організація робіт у відділенні і схема технологічного процесу
2.2.5.	Розробка технологічного процесу ремонту вузлів, агрегатів і систем
2.2.6.	Вибір технологічного устаткування і оснащення
2.2.7.	Розрахунок площі і обґрунтування планувальних рішень
3.	Організаційний розділ
3.1.	Організація і схема управління підрозділом
3.2.	Техніка безпеки при виконанні технологічного процесу у відділенні, цеху, дільниці і санітарно гігієнічні вимоги
4.	Конструкторський розділ
4.1.	Аналіз вихідних даних і розробка конструкції пристрою
	Висновки
	Перелік посилань
	Додатки

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Мета курсового проектування

Основною метою проектування є систематизація, подальше закріплення і поглиблення знань та практичних навичок, які отримані під час навчання у навчальному закладі, а також накопичення досвіду самостійної роботи при вирішенні конкретних завдань технічної експлуатації рухомого складу автомобільного транспорту.

У процесі проектування і вирішення реальних виробничо–технічних завдань студент повинен вміти:

- використовувати сучасні методи техніко–економічного аналізу, які на всіх етапах курсового проектування забезпечують достовірність обґрунтування і раціональний вибір організаційних і технічних рішень;

- застосовувати теоретичні положення при вирішені практичних завдань і чітко формулювати свої пропозиції;

- виконувати детальний аналіз конструкцій стендів і пристроїв, що використовуються в технологічних процесах ТО і ПР автомобілів та обґрунтовувати вибір найбільш прийнятних конструкцій для конкретних умов роботи підприємства;

знати:

- методику виконання технологічного розрахунку ТО і ремонту автомобілів підприємства (АТП і СТО) з урахуванням технічного стану рухомого складу та умов його експлуатації, режиму роботи підприємства, рівня його технічної оснащеності та інших факторів;

- широко використовувати передові, прогресивні розробки, які направлені на оптимізацію виробничих процесів технічного обслуговування (ТО) і поточного ремонту (ПР) рухомого складу;

- передбачити необхідні заходи для забезпечення охорони праці та оточуючого середовища;

- оформити розрахунково–пояснювальну записку і графічну частину проекту у відповідності з вимогами до ЄСКД.

Курсовий проект (КП) є кваліфікаційною роботою студента. Для якісного виконання КП та успішного захисту необхідно обов'язкове дотримання вимог наукової організації процесу курсового проектування, починаючи із своєчасного отримання студентом індивідуального завдання та закінчуючи захистом виконаних розробок.

 

Вимоги до оформлення розрахунково–пояснювальної записки КП

 

Тематика, структура і зміст КП

Курсовий проект складається із пояснювальної записки та графічної частини. Теми мають комплексний характер і передбачають одночасне вирішення технічних, організаційних, конструкторських та економічних завдань автотранспортних підприємств.

Тема курсового проекту включає назву технологічного процесу, передбаченого проекту. Наприклад: «Організація робіт в агрегатному відділенні з розробкою технологічного процесу ремонту коробок передач», або «Організація робіт в зоні ПР з розробкою технологічного процесу обслуговування і ремонту передніх підвісок». Вихідні дані встановлюють:

- тип підприємства (АТП,СТОА);

- тип і марка рухомого складу;

- середньодобовий пробіг;

- режим роботи;

- кількість змін роботи;

- категорія умов експлуатації.

Робота з виконання проекту складається з декількох етапів, кожний з яких є закінченим розділом і виконується у зазначений в завдані термін.

Проект має відповідати завданню на проектування.

Оформлення змісту

До змісту включають: вступ, послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів (якщо вони мають заголовки), висновки і пропозиції, перелік посилань, назви додатків. Слово «Зміст» записують симетрично тексту приблизно посередині сторінки.

Цифри сторінок повинні проставлятись так, щоб ряди чисел у всіх графах були розташовані один під одним.

Завдання на виконання курсового проекту

Після затвердження теми курсового проекту керівники розробляють індивідуальні завдання для кожного студента.

Завдання на курсове проектування розглядаються цикловою комісією, підписуються керівником курсового проекту, головою циклової комісії затверджуються заступником директора з навчальної роботи.

Взірець завдання на КП і зміст розрахунково–пояснювальної записки подано в додатках 11 і 12. В процесі курсового проектування розв'язуються завдання підвищення ефективності виробництва за рахунок підвищення продуктивності праці, максимального енергозбереження, підвищення якості та збільшення видів послуг, більш повного використання всіх видів ресурсів, попередження забруднення навколишнього середовища.

Позначення документів

 

Кожний конструкторський документ згідно з ГОСТ 2.102–68, ГОСТ 2.601–74 та ГОСТ 2.201– 80 повинен мати назву та позначення. Для навчальних проектів рекомендується така структура позначень.

XX.	ХХХ–XXX.	XX.	XX.	XX.	XX
1група	2група	3група	4група	5група	6група

 

Перша група – код виду документа, що розробляється.

Друга група – номер групи ТОА–401, ТОА–410 і т.д,

Третя група – порядковий номер прізвища студента у списку групи,

Четверта і п'ята група – шифр документа при оформлені графічної частини проекту.

Шоста група – шифр документа, що входить до складу проекту.

 

Приклад:

КП.301.05.00.00.000.ПЗ

де КП – курсовий проект;

301 – номер групи;

05 – порядковий номер прізвища студента(у титульному списку групи);

ПЗ – пояснювальна записка.

 

Приклад.

4 КОНСТРУКТОРСЬКИЙ РОЗДІЛ

Якщо розділи або підрозділи складаються з одного пункту, він також нумерується.

Відстань між заголовком і текстом, підрозділом і верхньою лінією рамки повинна бути не менше ніж три інтервали, при виконанні рукописним текстом – 10 мм і повинна бути однаковою в усій пояснювальній записці.

Кожний розділ записки виконується з нової сторінки.

Текст записки повинен бути стислим, чітким і не допускати різних тлумачень.

У записці повинні застосовуватися науково–технічні терміни, позначення і визначення, встановлені стандартами, а при їх відсутності – загальноприйняті в науково–технічній літературі.

Застосування в записці різних систем позначення фізичних величин не допускається.

У тексті записки числові значення величин з позначенням одиниць фізичних величин і одиниць рахунку треба писати цифрами, а числа без фізичних величин і одиниць рахунку до дев'яти словами.

 

Приклад

1.Провести випробування трьох амперметрів, граничний струм кожного ЗА.

2.Відібрати 13 амперметрів для випробування підвищеною напругою.

Недопустимо відокремлювати одиницю фізичної величини від числового значення (переносити їх на різні рядки або сторінки), крім одиниць фізичних величин, розташованих у таблицях, виконаних машинописним способом.

Формули і рівняння

Формули та рівняння наводять безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка, з полями знизу та зверху не менше одного рядка. Для набору формул у текстовому редакторі Місrosoft Word рекомендовано використовувати засіб Місrosoft Equation з такими розмірами символів: звичайний – 14 пт, крупний індекс – 9 пт, дрібний індекс – 7 пт, крупний символ – 18 пт, дрібний символ – 12 пт (такі рекомендації дійсні для розміру основного шрифту – 14 пт).

Формули і рівняння слід нумерувати по порядку в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядково­го номера формули або рівняння, відокремлених крапкою. Після номера крапки не ставлять. Номер формули або рівняння зазначають в дужках на одному рівні з формулою або рівнянням у крайньому правому положенні на рядку, наприклад, (2.1) – перша формула другого розділу.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою чи рів­нянням. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.

Приклад. Річну трудомісткість щоденного обслуговування визнача­ють за формулою

 

,

де – річна кількість ЩО;

–норматив трудомісткості ЩО.

 

Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокрем­люють комою.

Приклад:

,

.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконання операцій, повторюючи знак операції на по­чатку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на зна­ковій операції множення, застосовують знак «х».

При перенесенні формули на знаку множення застосовують знак (X), рівняння (=), плюс (+), мінус (–).

Формули в додатках нумерують окремо арабськими цифрами в межах кожного додатка. Наприклад, формула (В4) – четверта формула, додатка В.

Формули виконують шрифтом не менше 2,5 мм. Застосування машинописних і рукописних символів в одній формулі не допускається.

У формулах при буквеному позначенні величин між ними знаки множення (крапка або знак) не ставлять.

Посилання в тексті записки на джерела потрібно зазначати порядко­вим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дуж­ками, наприклад, «...у працях[1–3]...»;

Ілюстрації і таблиці

Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснення тексту, що викладається. Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розмішувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці.

Ілюстрації повинні мати назву і при необхідності пояснювальні дані. Ілюстрація позначається словом «Рисунок...». Ілюстрація нумерується арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою. Наприклад, «Рисунок 3.2» (що означає другий рисунок третього розділу).

Слово «Рисунок... «найменування і пояснювальні дані розміщують під ілюстрацією або збоку.

Приклад

Рисунок 2.1 – Диск натискний з кожухом в зборі:

1 – кожух зчеплення з пластинами; 2 – диск натискний; 3 – скоба;
4 – пружина натискна; 5 – кільце упорне; б – шайба пружинна;
7 – кільце стопорне; 8 – болт натискного диску; 9 – втулка;
10 – кільце упорне кожуха; 11 – втулка; 12 – болт.

Таблиці розміщують під текстом або на наступній сторінці.

 

Допускається розміщувати таблицю вздовж довгої сторони аркуша записки. На всі таблиці мають бути посилання в тексті записки. Таблиці слід нумерувати. Наприклад, таблиця 4.2 – друга таблиця четвертого розділу.

Назву таблиці пишуть малими буквами крім першої великої і розміщують над таблицею. Слово "Таблиця..." вказують один раз зліва над першою частиною таблиці. Над наступними частинами пишуть: "Продовження таблиці..." із зазначенням номера таблиці.

Приклад

Таблиця 2.1 Наявність автомобілів на СТО (крапки після 1 і СТО не ставиться)

 

Заголовки граф і рядків таблиці слід писати з великої літери, а підзаголовки граф – з малої. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять.

Таблиці зліва, справа і знизу обмежують лініями. Якщо таблиця має продовження на наступних сторінках то знизу лінії не проводять (проводять на останній). Графу № по порядку в таблицю не включати, див. додаток О. Лінії рамки не можуть бути лініями таблиці. (Таблиця розміщується симетрично).

Нумерацію граф таблиці

арабськими цифрами допускається:

1) при перенесенні частини таблиці на наступну сторінку,

2) при поділі таблиці на частини.

Заголовки граф, як правило, записують паралельно рядкам таблиці. При необхідності допускається перпендикулярне розташування заголовків граф.

Головка таблиці повинна бути відокремлена лінією від решти частини таблиці. Висота рядків таблиці повинна бути не менша за 8 мм.

При наявності горизонтальних ліній в таблиці, текст, що повторюється в боковику (графи для заголовків) потрібно повторювати (не ставляться «лапки» «Теж»).

При повторі в таблиці цифр, математичних знаків, знаків %, позначення марок матеріалів і типорозмірів виробів, позначення нормативних документів не допускається. Якщо окремі дані у таблиці відсутні то ставиться тире.

Цифри в графах таблиць повинні проставлятися так, щоб розряди чисел у всіх графах були розташовані один під одним.

Приклад. р

Ремонт автомобілів /1.Є. Дюмін. – М.: Транспорт, 1999. – 280 с.

2.Якщо два і більше авторів, то їх прізвища перераховуються за порядком у якому вони вказані в книжці, повна назва книжки яка не береться в лапки, назва міста видання книжки; назва видавництва (без лапок), рік видання.

Приклад

Ремонт машин / О.І. Сідашенко, O.A. Науменко, А.Я. Поліський та ін.; За ред. О.І. Сідашенка. – К.: Урожай, 1994. – 400 с.

Для міст Києва, Харкова, Москви, Ленінграда (нині Санкт–Петербурга) вживаються скорочення К,Х,М,Л,СП. Назва видавництва (без лапок), рік видання (без слів "рік" або скорочення "р".

Кожна група відомостей відокремлюється одна від одної знаком крапка і тире (. –).

Бібліографічний опис роблять мовою документа.

Якщо на титульному аркуші відсутнє прізвище автора то запис починають з назви книжки, після косої риски пишуть ініціали і прізвище редактора і далі всі елементи.

Технічна діагностика машин / B.I. Кірса. – К.: – Урожай. – 2000

Для винаходів вказують номер авторського свідоцтва, патенту, державу, у якій воно видано, назву винаходу, прізвище та ініціали авторів виданих, в якому опубліковано опис винаходу, рік випуску та його номер.

Додатки оформляються як продовження записки.

У тексті записки на всі додатки повинні бути посилання. Розміщують додатки в порядку посилань на них у тексті.

Додатки бувають обов'язкові та довідникові (ТЗ, лістинги розроблених програм, переліки елементів до принципових схем, таблиці до схем з'єднань, карти технологічних маршрутів, специфікації складальних одиниць тощо).

Якщо додаток – це документ, який має самостійне значення і оформ­лений згідно з вимогами, то перед його копією вкладають аркуш, на яко­му посередині друкують «ДОДАТОК» та його найменування.

Примітки

Одну примітку не нумерують. Пишеться слово «Примітка». (П–велике із абзацу).

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами.

Після слова «Примітка» ставиться крапка, а пояснення проводять з нового рядка і з абзацу.

Приклад

Примітка.

1_________

2_________ (після чисел 1,2 крапок не ставиться)

Вимоги до робочих креслень

Кількість зображень повинна бути мінімальною, але достатньою для повної уяви про форму і розміри деталі.

Робоче креслення повинно мати:

− зображення (вигляди, розрізи, перерізи, виносні елементи при потребі);

− розміри і граничні відхилення;

− знаки шорсткості поверхонь деталі;

− заповнений основний напис (графа 3 теж);

− текстову частину;

− таблиці з різними параметрами;

− написи з позначенням зображень й інших елементів креслення.

 

Вимоги до оформлення схем

Принципові електричні, гідравлічні та кінематичні схеми розроблюваного устаткування або систем автомобілів можуть бути об'єднані зі схемою автоматизації. Перелік основних складових частин (апаратів) та елементів для принципової схеми подається у вигляді таблиць (експлікацій), які заповнюються зверху донизу. Апарати та елементи схеми устаткування або систем автомобілів повинні бути показані умовно, відповідно до стандартів ЄСКД.

Виконання креслень деталей

 

На підставі складального креслення або креслень загального виду розробляють креслення окремих деталей.

До креслень деталей ставлять такі вимоги:

- необхідно оптимально застосовувати стандартні і покупні вироби, а також інші вироби, які освоєні раніше виробництвом і які відповідають сучасному рівню техніки;

- раціонально обмежувати номенклатуру марок і асортиментів мате­ріалів, а також застосовувати найбільш дешеві і найменш дефіцитні матеріали;

- раціонально обмежувати номенклатуру різьб, шліців та інших кон­структивних елементів;

- забезпечувати необхідний ступінь взаємозамінності;

- забезпечувати найвигідніші способи виготовлення і ремонту виробів;

- забезпечувати максимальні зручності обслуговування в експлуа­тації.

Робочі креслення, які входять в комплект конструкторської докумен­тації, в сукупності з іншими документами, на які є посилання, повинні давати повне уявлення про будову виробу і його складових частин і вміщувати всі дані, необхідні для його виготовлення, контролю, ви­пробування і приймання.

Найменування виробу в основному написі креслення в специфікації записують в називному відміннику в однині.

Найменування повинно бути по можливості коротким і відповідати прийнятій термінології. Якщо найменування складається з декількох слів, то спершу вказують розміщують іменник, наприклад, «Опора ліва», «Колесо зубчасте» тощо.

В найменування не треба включати відомостей про призначення і міс­це розташування виробу.

На кресленнях використовують умовні позначення (знаки, лінії, літерні та літеро–цифрові позначення), встановлені державними стандартами. Не слід супроводжувати умовні позначення будь–якими пояснювальними написами та вказуванням номерів стандартів, за винятком тих випадків, коли це спеціально передбачено, наприклад, при позначенні рифлення, при позначенні деяких видів різьб тощо.

Якщо умовні позначення виконують не за державними, а за галузеви­ми стандартами, то посилання на них обов'язкове.

На робочих кресленнях допускається використовувати умовні позна­чення, які не передбачені в державних і галузевих стандартах. Умовні позначення в таких випадках пояснюють на полі креслення.

Розміри умовних знаків повинні відповідати вимогам стандартів, а за їхньої відсутності повинні бути вказані з урахуванням наочності і ясності креслення.

При розробці робочих креслень необхідно прагнути, щоб за їхнього використання вимагався мінімум додаткових документів і щоб на крес­ленні був мінімум посилань на інші документи.

На кресленнях допускається давати посилання на державні, галузеві, республіканські стандарти, інструкції, технічні умови та інші документи за умови, що вони повністю і однозначно визначають відповідні вимоги і не ускладнюють використання креслень на виробництві.

На робочих кресленнях не допускається давати посилання на окремі пункти стандартів, технологічних інструкцій, технічних умов і на доку­менти, які визначають форму і розміри конструктивних елементів виро­бів (фаски, проточки, канавки, гнізда тощо), якщо у відповідних стандар­тах відсутнє умовне позначення цих елементів. Всі ці елементи з усіма даними, необхідними для їхнього виготовлення, повинні бути на крес­леннях. При необхідності допускається на кресленні наводити повний текст будь–якого стандарту або давати посилання на весь документ чи на окремий його розділ.

На робочому кресленні виробу необхідно вказувати розміри, граничні відхилення, шорсткість поверхонь та інші дані, яким він повинен відпо­відати перед складанням або перед додатковою обробкою за кресленням іншого виробу, для якого цей виріб є заготовкою.

 

Вступ

 

У вступі до пояснювальної записки слід відзначити значення технічного обслуговування і ремонту у забезпеченні справного технічного стану рухомого складу автомобільного транспорту, стан, перспективи і напрямок розвитку технічної експлуатації автомобілів, вплив сучасних умов господарювання на ефективність технічної експлуатації автомобілів, мету і задачі курсового проектування.

ЗАГАЛЬНИЙ РОЗДІЛ

Технологічний розділ

Для варіантів І і ІІ

Відкориговані величини періодичності ТО і пробігу до КР перевіряються кратністю до середньодобового пробігу з наступним заокругленням їх до цілих значень сотень, крім того допустиме відхилення . Для розрахунків використовуємо числа кратності , ,

. (2.20)

Звідси відкоригована періодичність пробігу до ТО–1 з врахуванням середньо – добового пробігу становить

. (2.21)

Аналогічно визначається відкоригована періодичність до ТО–2 і пробігу до КР

, (2.22)

, (2.23)

, (2.24)

, (2.25)

де – відкорегована величина періодичності до КР.

2.1.2. Визначення кількості ТО і КР за цикл

Визначаємо кількість ТО за цикл формулами:

; (2.26)

, тому =1(КР); (2.27)

(2.28)

де – кількість ТО–2 за цикл;

– кількість ТО–1 за цикл.

Кількість ЩО за цикл визначається з розрахунком того, що прибирально – мийні роботи рекомендується проводити щоденно в міжзмінний час.

(2.29)

де – кількість ЩО за цикл.

2.1.3. Розрахунок коефіцієнтів технічної готовності і використання автомобілів

Коефіцієнт технічної готовності автомобілів визначаєм за допомогою формули:

(2.30)

де – кількість днів експлуатації автомобіля за цикл,

– кількість днів простою автомобіля в ТО і ремонті за цикл.

Кількість днів експлуатації автомобіля за цикл дорівнює кількості ЩО за цикл, тобто

(2.31)

(2.32)

де – коефіцієнт зменшення простою автомобілів в ТО і ПР за рахунок часткового виконання робіт в міжзмінний час;

Рекомендується приймати = 0,75–0,85.

Коефіцієнт використання автомобілів визначаємо за формулою

, (2.33)

де – кількість робочих днів автомобіля за рік,

– кількість календарних днів в році.

Рекомендовано приймати =305 (днів) за умови п’ятиденного робочого тижня

=331 (день) за умови шестиденного робочого тижня

– коефіцієнт простою технічно–справних автомобілів з експлуатаційних причин.

Рекомендовано приймати =0,90÷0,98

2.1.4. Визначення річного пробігу автомобіля

У випадку різно–маркового складу транспортних засобів у парку автомобілів ВАТ АТП здійснюємо приведення загальної кількості автомобілів до марки автомобілів, що задано завданням на проектування за формулою:

= + (автомобілів), (2.34)

де – приведена кількість автомобілів;

– кількість автомобілів заданої марки;

– загальна трудомісткість виконання ТО і ПР автомобілів інших марок;

– трудомісткість виконання ТО і ПР автомобіля заданої марки.

Річний пробіг парку автомобілів визначаємо за формулою:

(2.35)

У випадку одномаркового складу парку автомобілів річний пробіг визначаємо за формулою

(2.36)

де – інвентарна (спискова) кількість автомобілів.
2.1.5. Розрахунок коефіцієнтів переходу від циклу до року

Виробнича програма розраховується на поточний рік, тому для розрахунку коефіцієнту переходу від циклу до року використовуємо формулу:

(2.37)

де – коефіцієнт переходу від циклу до року

2.1.6. Визначення кількості ТО і КР автомобіля за рік

Кількість КР за рік становить:

(2.38)

Визначаємо кількість ТО за рік за формулами:

(2.39)

(2.39)

(2.40)

(2.41)

Визначаємо кількість обслуговувань на посту поглибленої діагностикиД–2 за рік:

= 1,2 , (2.42)

де – кількість з діагностичних дій з поглибленої діагностики за рік для парку автомобілів.

Визначаємо кількість обслуговувань на постах загальної діагностики Д–1 за рік:

=1,1 + , (2.43)

де – кількість діагностичних дій загальної діагностики за рік.

2.1.7. Визначення змінної програми ТО автомобілів

Змінну програму з ТО, ПР та діагностики визначають з метою вибору методу виконання ТО і ПР, а також вибору устаткування і оснастки.

Згідно «Положення про ТО і ремонт ДТЗ автомобільного транспорту» потоковий метод ТО–1 впроваджують для змінної програми не менше 15 обслуговувань, для ТО–2 – 8 обслуговувань, і для ЩО – не менше 50 обслуговувань.

Визначаємо змінну програму ТО за формулами:

(2.44)

де – кількість днів роботи зони ЩО в році;

с – кількість змін.

(2.45)

де – кількість днів роботи зони ТО–1 в році.

(2.46)

де – кількість днів роботи зони ТО–2 в році.

Визначаємо кількість діагностичних дій з загальної діагностики Д–1 за зміну:

(2.47)

де – кількість днів роботи поста Д–1 в році.

Визначаємо кількість діагностичних дій з поглибленої (по елементної діагностики Д–2 за зміну)

(2.48)

де – кількість днів роботи поста Д–2 в році.

На основі розрахунків вибираємо метод ТО і ПР

2.1.8. Визначення річного обсягу робіт з ТО і ремонту автомобілів

Річний обсяг робіт з ТО і ПР визначаємо із трудових затрат на одне обслуговування за формулами

; (2.49)

; (2.50)

; (2.51)

; (2.52)

, (2.53)

де – річний обсяг робіт ЩО;

– річний обсяг робіт ТО–1;

– річний обсяг робіт ТО–2;

– річний обсяг робіт СО;

– річний обсяг робіт ПР.

Результати розрахунків зводимо в таблицю

Таблиця 2.1 Річний обсяг робіт з ТО і ремонту автомобілів