Типологія слів на позначення успіху в англійській та українській мовах

Наявність численних досліджень, пов’язаних із типологією, порівняльним методом та контраcтивним аналізом (О. О. Реформатський,
В. Д. Аракін, В. М. Ярцева, В. М. Кодухов, Л. В. Щерба, В. І. Кодухов,
М. М. Гухман, Г. А. Клімов, Ф. Бопп, Я. Грімм, Дж. Грінберг, К. Джеймс,
Р. Робінс), свідчить про інтенсивний розвиток цієї сфери дослідження як у вітчизняній, так і зарубіжній науці. Різноаспектність типологічно-зіставного дослідження представлено в працях А. М. Непокупного [99], Р. В. Болдирєва [13], М. П. Фабіан [144; 146; 147], Дж. Ліонса [170], Дж. Сантаяна [178],
Р. М. Венцкович [22], В. Г. Гака [27], Ю. О. Жлуктенко [49],
І. М. Супоницької [134], В. М. Манакіна [87; 88], О. Ф. Мочар [94],
М. П. Кочергана [67- 69; 71],Т. В. Сороки [131], С. С. Потапчук [115],
С. М. Сухорольської [182], І. В. Корунця [66; 163], А. А. Лучик [84],
С. П. Денисової [43], О. В. Тищенко [141], А. В. Корольової [64],
А. М. Приходька [119], Т. С. Толчеєвої [142] та інших.

У сучасній лінгвістиці розрізняють зіставне дослідження семантики на міжмовному рівні та зіставне дослідження семантичних явищ на рівні однієї мови. Перше здійснюється головним чином у типологічному плані й переважно на рівні загальних категорій семантичної структури, зіставлення яких спрямоване на встановлення спільного та відмінного в основних формах логічного мислення. За методикою проведення зіставне дослідження семантики на міжмовному рівні вважають дослідженням з горизонтальним розташуванням об’єктів, тим часом як зіставний аналіз семантичних явищ на рівні однієї мови є вертикальним. У процесі зіставлення включаються одиниці мовної семантики різних структурних рівнів однієї мовної системи з урахуванням їх ієрархічного зв’язку [145, с. 52–55].

Існує також розмежування контрастивної та конфронтативної лінгвістики. Перша досліджує контрасти (розбіжності) між мовами, а друга – відмінності й подібності. До того ж конфронтативну лінгвістику визначають як теоретичну, а контрастивну – як прикладну галузь мовознавства, зорієнтовану на цілі навчання. Поділяємо точку зору М.П. Фабіан про те, що немає підстав розмежовувати ці дві дисципліни, оскільки контрасти можуть бути виявлені лише на основі повного та системного порівняння, тобто для виявлення контрасту необхідно бачити подібності й навпаки. Обидва підходи використовують одну й ту ж методику дослідження, отже вони не можуть бути окремими дисциплінами. Ключовим у зіставному мовознавстві є поняття мовного контрасту (термін В.П. Нерознака) або категорії контрастивності (термін В.Г. Гака). Мовний контраст – це специфічна особливість структури мови, яка стає такою за умови її зіставлення з іншою мовою (одне й те саме явище при зіставленні може виступати як специфічне контрастивне явище (категорія), або втрачати цю контрастність). Системність лексики виявляється у можливості її опису за допомогою різного роду поділу значень слів на семантичні угруповання. Різновидами таких угруповань є ЛСГ та ЛСП. Зіставлення ЛСП УСПІХ в сучасній англійській мові із подібним ЛСП української розкриває два типи відмінностей: якісні, коли досліджуваний елемент є характерним для мови і повністю відсутній в іншій, та кількісні, при яких він використовується в обох мовах, але частіше вживається лише в одній з них.

Однак, як слушно зазначає М. П. Кочерган, “навіть коли об’єктом дослідження є лексико-семантичні поля, це ще не дає реальної картини вираження певних значень у зіставлюваних мовах, оскільки значення можуть бути виражені в зіставлюваних мовах не на одному й тому самому рівні або виступати в одній із мов як приховані категорії. Таким чином, третім членом зіставлення (tertium comparationis) виступає семантична категорія, що дає змогу виявити специфіку кодування в порівнюваних мовах одного й того самого концепту, однієї й тієї самої пропозиції” [70, с. 5].

Актуальність такого роду досліджень перш за все пов’язана із тим фактом, що в сучасному мовознавстві все частіше виникає необхідність піднесення на якісно новий рівень порівняльного аналізу споріднених та віддалено споріднених мов з одночасним урахуванням національно-культурної специфіки функціонування мови. Зіставно-типологічний аналіз англійської та української мов на матеріалі іменників, що позначають УСПІХ, передбачає виконання наступних завдань: 1) попередня обробка мовних фактів шляхом їх одноманітного опису для встановлення максимально можливої співвимірності матеріалу досліджуваних мов; 2) виділення відповідних кількісних та якісних параметрів зіставлення.

Зіставно-типологічне дослідження УСПІХУ в англійській та українській мовних системах проводимо на основі розробленої комплексної методики формалізованого аналізу лексичної семантики, яка дає змогу кількісно та якісно охарактеризувати як лексичний, так і семний склад ЛСП на позначення УСПІХУ у двох віддалено споріднених мовах.

Зіставне дослідження слів на позначення УСПІХУ в англійській та українській мовах ґрунтується на встановленні подібностей / відмінностей їх лексичного та семного складу і передбачає два нерозривно взаємопов’язані етапи:

1) виділення найсуттєвіших розрізнювальних ознак семантики УСПІХУ в лексичних системах англійської та української мов;

2) об’єднання цих ознак за виділеними характеристиками. Другий етап, на відміну від першого, виявляється складнішим, “оскільки він стосується не тільки наукового опису системи і структури досліджуваних мовних фрагментів, але й визначення у них суттєвих характеристик й ознак на основі узагальнення різних властивостей та специфіки мов у відповідності до механізму їх функціонування” [145, с. 182].

Віддалено споріднені мови, які є об’єктом нашого дослідження, не тільки співіснують, але й взаємодіють, накладаючи відбиток одна на одну. Як відзначає А. Вежбицька, “людям, що знають дві різні мови, а отже і дві культури, звичайно очевидно, що мова і тип мислення взаємопов’язані[185, с. 269].Особливо такий взаємовплив помітний в українській мові, яка піддається істотному впливу англійської на різних рівнях свого функціонування. Лексика виступає найвідкритішою системою, яка зазнає впливу на неї лінгвальних та екстралінгвальних чинників. Зіставно-типологічне дослідження лексичних одиниць на позначення УСПІХУ в англійській та українській мовах зумовлено наступними факторами:

1) необхідністю вивчення малодослідженої емпіричної бази УСПІХУ в обох мовах;

2) впливом екстралінгвальних чинників, пов’язаних із процесами пізнання, свідомістю та менталітетом носіїв мови;

3) зростаючим інтересом до досягнення УСПІХУ носіями англійської та української мов;

4) прагненням зіставної лінгвістики співвіднести лексико-семантичні ознаки мов, зосереджуючи увагу на особливостях середовищ та сфер уживання лексики.

Типологічне дослідження мовної семантики УСПІХУ на міжмовному рівні не тільки дає можливість глибше зазирнути в глибини національно-мовних картин світу, побачити їх своєрідність, але й виділити спільні вектори сучасного розвитку лексичних систем англійської та української мов. Останні забезпечують найкращий доступ до вивчення концептів, у яких закріплюються результати людського пізнання світу, фізичний, психічний і культурний досвід людини.

Зіставний аспект у дослідженні і відтворенні семантики УСПІХУ є важливим як у теоретичному, так і практичному планах. Конкретна НМКС закодувала в понятті і лексемі, пов’язаній з ним, не тільки денотативний компонент, але і конотативний, стилістично-прагматичний, що до певної міри віддзеркалює ставлення народу, певних груп й конкретної особи до цього, стереотип національної й індивідуальної поведінки [94, с. 43–49].

В англійській та українській мовних системах УСПІХ містить наступні компоненти:

– загальнолюдський або універсальний;

– національно-культурний, зумовлений проживанням людини у відповідному культурному оточенні;

– соціальний, пов’язаний з приналежністю людини до відповідного соціального стану;

– груповий, зумовлений приналежністю мовленнєвої особистості до певної вікової або статевої групи;

– індивідуально-особистісний, який формується під впливом освіти, виховання, власного досвіду, психофізіологічних особливостей людини.

Таким чином, у семантиці слів на позначення УСПІХУ фіксуються знання мовців про успішність, яка в досліджуваних національних культурах розкривається по-різному.

Зіставно-типологічний аналіз лексико-семантичних систем англійської та української мов ґрунтується на виділенні та зіставленні відповідних ЛСП. Теорія поля, методика компонентного аналізу та опозиційних відношень утворюють основу для такого аналізу. Опозиційне висвітлення змістової сторони поняттєвого апарату мовної системи відбиває особливості лінгвокультурної КС. Значення слова, тобто його семантичний обсяг і конотації, зумовлюється місцем одиниці в лексико-семантичній системі, яка є для кожної мови специфічною і неповторною [85, с. 40–46].

Когнітивний аналіз лексичного значення УСПІХУ дає можливість виявити загальні принципи організації структур знання у людській свідомості. Людина здатна розуміти світ і себе завдяки мові, в якій закріплюється суспільно-історичний та національний досвід народу. Національний досвід визначає специфіку різних мовних рівнів, на основі чого в свідомості носіїв виникає певна мовна картина світу, крізь призму якої людина бачить світ [145, с. 188–189].

Таким чином, національні мови впливають на специфіку мови в її знаковому відображенні. При зіставленні лексики на позначення УСПІХУ в сучасних англійській та україснькій мовах виявлено, що деякі одиниці та їх еквіваленти однаково відображаються в англійській та українській мовах. Так, в обох мовах для позначення УСПІХУ вживаються лексеми luck – удача, lot – жереб, masterpiece –шедевр, result – результат, joy – радість, fortune – фортуна та деякі інші. Навпаки, в українській лексиці на позначення досліджуваного поняття виокремлюємо іменники авантюра, благо, підйом, трагедія, які не притаманні англійській мові, де натомість, знаходимо іменники merit (заслуга), treasure (скарб), ability (здібність), adventure (пригода), benefit (прибуток), тлумачення еквівалентів яких в українській мові не містить жодних натяків на УСПІХ. Напр., під пригодою розуміємо все те, що трапилося; подія, випадок; небажана, неприємна, небезпечна подія; події, що трапляються під час подорожей, мандрівок і часто пов’язані з ризиком. Здібність у розумінні українця – це природній нахил до чого-небудь, обдарування, талант; властивість, особливість, що виявляється в умінні робити, здійснювати що-небудь. Є й такі одиниці, які тлумачать УСПІХ опосередковано: влада – power, позитивність – positiveness [33, с. 71].

Слова на позначення УСПІХУ в англійській та українській національних культурах мають як специфічні (зумовлені національним менталітетом та генетичним кодом мов), так і універсальні ознаки (генетичний код людини взагалі, ментально-психологічні закони пізнання), на підставі яких видається можливим їхнє зіставно-типологічне дослідження, яке в поєднанні з розробленою методикою формалізованого аналізу лексичної семантики дало змогу кількісно та якісно охарактеризувати ЛСП УСПІХ у двох віддалено споріднених мовах.