Антропоцентричний та культурологічний підходи до вивчення лсп успіху

 

УСПІХ посідає особливе місце в етнокультурологічних системах англійської та української мов та виступає важливим об’єктом аналізу з кількох міркувань. 4 ЧИННИКИ По-перше, позначувані ним реалії можна вважати культурними універсаліями. По-друге, УСПІХ – це складне, багатогранне поняття, яке має високу міру семіотичності, творить “світ у собі” [21], що є відмежованим від зовнішнього. По-третє, УСПІХ має особливу культурно-специфічну систему своєї структурної організації. По-четверте, УСПІХ є антропоцентричним поняттям, оскільки лише людина як особа, що здатна здійснювати оцінну діяльність, може зрозуміти та досягти УСПІХУ.

В англійські мові УСПІХ – це: 1) досягнення запланованого або наміченого (the achievement of something that you planned to do or attempted to do); 2) план або намір, який досягнув хороших результатів (a plan or attempt that achieves good results); 3) факт успішності в кар’єрі чи професії, особливо коли внаслідок цього ви стаєте багатим і знаменитим (the fact that you are successful in your career or profession, especially when you become rich, famous, respected); 4) особа, яка багато досягла, стала багатою, знаменитою (someone who achieves a lot, especially by becoming rich, famous); 5) сприятливе завершення або результат (favourable end or result) [238; 251].

В українській мові УСПІХ тлумачиться як: 1) позитивний наслідок роботи, справи; значні досягнення, удача; сприятливий результат у воєнній операції; у множині досліджуваний іменник позначає досягнення у навчанні, вивченні чогось і вживається у виразі запаморочення від успіху. 2) громадське визнання, схвалення чиїхось досягнень, визнання позитивних якостей, особливостей, захоплення з боку осіб іншої статі; у цьому значенні досліджуваний іменник функціонує у виразах з успіхом – легко, без перешкод, з однаковим успіхом – так само, з таким же результатом [217,
с. 493].

Латинські морфеми, що утворюють сучасне слово success позначають рух до наступного – крок за кроком до успішного результату. Латинсько-український словник В. Литвинова одним із значень дієслова succeedere, succeecedo, succeecessi, succeecessum подає наступне: вдаватися, мати успіх (“naec successerunt”); інші значення, які виступають у синонімічному зв’язку – це значення “входити”, “возносити”, “досягати”, “наслідувати”, “одержувати наслідок”, “піддаватися” [206, с. 620].

В етимологічному словнику Barnhart Dictionaty of Etymology іменник success датується 1537 роком у значенні результат, наслідок (result, outcome) як запозичення із лат. successus – рух вперед, послідовність, щасливе звершення (an advance, succession, happy outcome) від succedere – приходити після. У значенні досягнення як бажане звершення вперше зафіксовано у 1586 році, у відношенні до досягнення високої позиції, багатства – у 1885 році у записах Олівера Венделла Холмса [248, с. 1086].

Старослов’янське походження слова УСПІХ (від спільнокореневого дієслова uspjeti) означає вдалося зробити вказує, що семантика слова обов’язково передбачає активну участь агента.

У словнику Макса Фасмера [220, с. 734] прослідковуємо етимологію лексеми спех, успех, укр. спіх, біл. спех, д.-рос., ст.-слов. спъхь, болг. спех, словен. speh “поспішність, процвітання”, що пов’язана із спеть, спею, спелый, поспеть, успеть, укр. спіти, спію, біл. спець, д.-рос. спъти, спъю “спішити, намагатися, сприяти”, ст.-слов. спъти, спиж, болг. спея, сербохорв. доспиjети, доспиjем “дозрівати, успівати, встигати”, словен. speti, spejem “спішити, збільшуватися, встигати”, чеш. speti “спішити”, слов. spiet’ – те саме польск. spiac, spial, spieje “поспішати, настигати”, в.-луж. spec “вдаватися”. Споріднено з лит. speti, speju “встигати, мати час, на дозвіллі, бути спроможним”, лтш. spet, speju “здолати, бути сильним, бути спроможним”; далі д.-інд. sphayate “процвітає, тучніє”, д.-в.-н. spuon “вдаватися”, нов.-в.-н. sich sputen “поспішати”, лат. spatium “простір, протяжність”, spes “очікування, надія”.

В етимологічно-семантичному словнику української мови подано значення лексеми спіти – “дозрівати”, що архаїчно вживається у виведених з неї словах як у значенні “дозрівати”, так і в значенні “встигати”, напр. спеяти – “прибути, доспіти, приспіти”, чеш. spieti – “спішити”, серб. доспети – “дозрівати”, рос. успеть – “встигати, могти”, лит. speti – “мати час”, рос. спешка – “поспіх”, д.-інд. sphati – “добробут”, нім. sich sputen – “спішити”, лат. spatium – “простір” [202, с. 300].

Серед пріоритетних напрямків сучасного зіставного мовознавства виділено дослідження культурних понять у споріднених, віддалено споріднених та неспоріднених мовних системах, які найтісніше пов’язані з культурами народів і найяскравіше відображають специфіку їхньої колективної свідомості.

Лінгвістичній практиці вже відомі дослідження концептів, ЛСП, понять та інших системних угруповань лексики, зокрема “щастя” [24; 76], “багатство” [135], “добро” [50], “радість” [58; 76; 154], “доля” [155], “любов” [107], “кохання” [101], “гармонія” [82], “мудрість” [74], “страх” [18], “вампір” [104], “шлях” [105; 121], “Бог” [112], “Європа” [118], “Європейська інтеграція” [20], “чистий” [115], “ідеологія” [126], “мати” [2], “мета” [122], “гра” [122; 132], “влада” [25], “майно” [108], “гроші” [100], “птах” [53], “собака” [36], “покривання” [152], “комізм” [35], “час” [40], “співробітництво” [45], “пошкодження” [51], “життя” [73], “життя” – “смерть” [12], “будинок” – “сім’я” [131], “правда” – “неправда” [86; 109], “чоловік” – “жінка” [15], “білий – чорний” [75; 81], “близько – далеко” [139], “тероризм / антитероризм” [125], “шлях до слави” [52], “творча особистість” [127], “позитивне мислення” [16], “полячка” [92], “фен-шуй” [150], “SOUL / душа” [96], “spirit / дух” [98], “зрада / treachery” [106], “happiness” [168], “family” [8], “management” [95], “gentelman and lady” [79], “public relations” [11]. Окремі з них тісно пов’язані з УСПІХОМ, проте останній ще не був предметом дослідження в зіставному аспекті.

У нашому дослідженні вивчаємохарактер систематизації, категоризації та концептуалізації відображеного в мові людського досвіду через аналіз семантики мовних одиниць із залученням лінгвокультурних даних, а також з’ясовуємо особливості взаємодії сфери конотативних значень лексико-семантичних корелятів мов з різним ступенем спорідненості. Інтерпретативний характер МКС, що виявляється під час зіставлення семантики одиниць лексичного рівня, відображає специфіку національного сприйняття і свідчить про своєрідне бачення навколишнього світу представниками різних етносів [19; 39; 113; 114].

Структурою УСПІХУ є вербальна форма вираження, яка відтворюється носіями англійської та української мов у свідомості та / чи мові внаслідок реакції на його абстрактний компонент – тобто асоціації, які виникають у свідомості носії як реакція на відповідну мовну ситуацію.

УСПІХ виступає об’єктом дослідження різних наук, зокрема психології, філософії, культурології, соціології та педагогіки [160]. Філософія пояснює УСПІХ як оцінку результату дії на визначеному етапі логічної дії [208]. До вивчення цього поняття опосередковано зверталися Карл Густав Юнг, Поль Рікер, Едмунд Гусерль, Йохан Хейзінг.

УСПІХ є символічним поняттям у багатьох культурах, зокрема, популярна філософія фен-шуй символами УСПІХУ визначає глобус (символ УСПІХУ в навчанні), дракона (символ удачі, творчих здібностей, УСПІХУ в бізнесі), водоспад (символ залучення багатства і вдачі до дому), золоту рибку (символ удачі і духовних досягнень), ластівку (символ УСПІХУ та розкоші), човен (символ удачі, що прибуває), орла (символ УСПІХУ, влади, сміливості та розуму), бджолу (символ УСПІХУ в науці, мистецтві, торгівлі), вітрильника (символ кар’єрного зросту), пальму (символ перемоги), жирафа (символ багатства) [34, с. 101].

Соціологія розуміє УСПІХ як соціальне явище характерне для людини всередині соціуму, оскільки лише в суспільстві можливо оцінити досягнення людини, її здобутки або втрати порівняно з іншими. Досліджуються типи особистостей щодо досягнення УСПІХУ. Зокрема, І. Городняк аналізує особливості його трактування, окреслює роль досвіду і знань у досягненні життєвого і професійного УСПІХУ. Дослідник доходить висновку, що зазвичай населенню для досягнення УСПІХУ бракує матеріального забезпечення, професійного досвіду, стабільності суспільства, можливостей для започаткування власної справи та рівня освіти. Окрім матеріальної бази, чоловіки для досягнення УСПІХУ найбільше потребують професійного досвіду. Натомість жінки своє успішне життя пов’язують, перш за все, з престижною роботою і стабільністю в суспільстві [186].

У педагогіці побутує думка про те, що лише успішний педагог може виховати успішну особистість. Сучасна педагогiка розробляє положення УСПІХУ в двох напрямах: перший пов’язаний iз обґрунтуванням технологiй успiшного навчання дiтей; другий opiєнтyє на програмування життєвого УСПІХУ дорослих. З точки зору вікової психології УСПІХ людини багато в чому залежить від “позитивного” виховання; це означає, що досягнення мети в зрілому віці прямо підпорядковується націленню на УСПІХ ще з дитинства. Діти, які ростуть в “успішних” умовах, виховуються успішними батьками і з самого дитинства мають мету та вірять в її досягнення, мають більше шансів досягти УСПІХУ в майбутньому, ніж ті, у вихованні яких бракує якогось із цих факторів.

У психології дослідженням УСПІХУ займалося багато вчених, зокрема, відома піраміда потреб Маслова, згідно з якою виділяють сім основних пріоритетів у житті людини: 1) Фізіологічні потреби: голод, спрага, статевий потяг (низький); 2) Потреба в безпеці: відчуття впевненості, визволення від страху, невдач; 3) Потреба в любові, коханні; 4) Потреба в повазі: досягнення УСПІХУ, визнання, схвалення; 5) Пізнавальні потреби: знати, вміти, досліджувати; 6) Естетичні потреби: гармонія, порядок, краса; 7) Потреба в самоактуалізації: реалізація своїх цілей, здібностей, розвиток, особистості (високий) [120, с. 87–88]. Людина за умов задоволення своїх потреб рухається як по сходинках, переходячи від нижчого рівня до вищого. Звідси УСПІХ є природною потребою кожної людини і складовою її самореалізації.

У сучасній вітчизняній психології дослідженням УСПІХУ займався
О. Г. Романовський у книзі “Філософія досягнення успіху”, де автор тлумачить сучасне розуміння УСПІХУ, його складових і факторів, що впливають на його досягнення, розглядає резерви психіки та прийоми їх активізації, а також роль головного мозку й думки людини в досягненні життєвого УСПІХУ, розкриває шляхи самореалізації особистості, механізми цього процесу й основні напрямки їх вивчення [148].

Серед популярних видань відомі книги Дейла Карнегі (“Як здобути друзів і впливати на людей”), Наполеона Хілла (“Закони успіху. Чарівні сходинки до процвітання”), Джанетт Рейнуотер (“Це у ваших силах”), Др. Ірене С. Кассорла (“Досягайте свого!”), Роберта Кіосакі (“Багатий татусь, бідний татусь”, “Квадрат грошового потоку”, “Посібник багатого татуся по інвестуванню”), Б. Трейсі (“Програмування життєвого успiху (психологiя досягнення)”). Головною ідеєю цих бестселерів є практичні поради щодо досягнення УСПІХУ: як найкраще поводитися, щоб завоювати цікавість та симпатію тих, хто нас оточує, як подолати стрес і активізувати в собі здоровий глузд [56; 123; 161], як стати успішним у бізнесі та інвестуванні [162], якими є складові УСПІХУ: знання чіткої цілі, впевненість у собі, навики накопичувати гроші, ентузіазм, самоконтроль, правильне мислення, приваблива особистість, концентрація, співробітництво, терпеливість, звичка бути здоровим [151, с. 67-68], контроль над власними вчинками, планування майбутнього, віра в позитивне звершення запланованого [128, с. 8].

На сьогодні надзвичайно популярними є тренінги, семінари, які дають практичні поради в досягненні УСПІХУ на прикладі відомих багатих людей, таких як Дональд Трамп, Ентоні Робінс, Джей Абрагамс, Браян Трейсі, доктор Деніс Вейтлі, Роберт Кіосакі, Роберт Мадяра. Ці люди досягли фінансових вершин, матеріальної незалежності та загального визнання виключно своєю працею, маючи на меті реалізацію своїх цілей.

Тему успішності, досягнення запланованої мети, гармонії особистого життя та роботи знаходимо В ТВОРАХ СУЧАСНИХ АМЕРИКАНСЬКИХ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИХ АВТОРІВ – Сідні Шелдон (Sidney Sheldon), Джон Грішем (John Grisham), Кетрін Куксон (Catherine Cookson), Барбара Тейлор Бретфорт (Barbara Taylor Bradfort), Даніелла Стілл (Danielle Steel). Останні авторки, зокрема, розвивають ідеї УСПІХУ в житті жінки, який бачать як гармонію особистого життя і кар’єрного росту. Однак, нерідко наслідком УСПІХУ стає самотнє і нікчемне життя.

Успішні та відомі люди по-різному виводять для себе поняття УСПІХУ; основними компонентами при цьому вони виділяють дію як ключ до УСПІХУ, рух від невдачі до невдачі без втрати ентузіазму (Вінстон Черчіль), особисті риси характеру людини, такі як вміння ладити з людьми (Теодор Рузвельт), повага до людських цінностей (Альберт Ейнштейн), вміння вчитися на помилках (Дейл Карнегі), впевненість у собі (Марк Твен), відчуття, що у тебе все вийде (Нельсон Босвел).

Українські письменники, поети та громадські діячі виражають стремління до УСПІХУ наступними фразами: “Горіть і боріться” (В. Сосюра), “Лиш боротись – значить жить!” (І. Франко), “В борінні досягається мета” (П. Воронько), “Великий успіх починається з маленького шансу” (А. Коваль), “Успіх конкурента підсилює безсоння” (Г. Каменських), “Успіх завжди поруч: потрібно лише довідатися – з ким” (В. Колодій) [195; 219].

Сучасна лінгвістика спрямована на вивчення людини, її мови та свідомості, що зумовлено перш за все необхідністю пізнати та зрозуміти себе, а, відтак, розкрити механізми функціонування та закономірності організації ментально-мовного інформаційного простору.

Антропоцентризм як найдавніша властивість людської психіки та суспільної свідомості віддзеркалює процес усвідомлення людиною свого статусу в природі та соціумі: антропоцентризм – це “методологічний принцип дослідження, згідно з яким людина розглядається як центр і найвища мета світобудови” [136, с. 117–118]. У лінгвістиці цей принцип застосовується при дослідженні мови як продукту людської діяльності, призначеного для потреб людини як посередника спілкування, засобу зберігання її досвіду, знань, культури [214, с. 32]. Антропоцентричність інтерпретуємо як емотивно-оцінне сприйняття дійсності, що є засобом творення мовної картини світу насамперед у вербалізованих образах. Антропоцентрична природа УСПІХУ проявляється у його тлумаченні в досліджуваних мовах як “the fortune befalling to anyone in a particular situation” (те, що стається з особою у певній ситуації), “the attainment of an object according to one’s desire” (досягнення мети згідно з чиїмось бажанням), “визнання чиїхось досягнень, захоплення з боку осіб іншої статті”. Власне у тлумаченнях досліджуваного поняття міститься безпосередня вказівка на особу як носія УСПІХУ.

Вивченню мовної семантики в антропоцентричному напрямку присвячено роботи як українських (С. П. Денисова, М. П. Кочерган,
І. О. Голубовська, О. В. Тищенко, М. П. Фабіан, С. С. Єрмоленко,
Т. В. Радзієвська, Г. М. Яворська), так і зарубіжних мовознавців
(Ю. Д. Апресян, А. Вежбицька, Дж. Лакофф, Ю. С. Степанов).

УСПІХ, маючи антропоцентричну природу, є також культурно детермінованим феноменом, оскільки йому притаманні національно-культурні особливості сучасних англійської та української мов. Фундаментальні основи дослідження взаємозв’язку між мовою та національною культурою були закладені ще в працях В. фон Гумбольдта [41], О. О. Потебні [116], Е. Сепіра [179].

Дослідження взаємозв’язку мови і культури залишається надзвичайно складним завданням й насьогодні, адже мова – це інтегрована частина культури, яка визначається як єдність досвіду та вірувань певного соціуму. Семантичний зміст мови завжди пов’язаний із подіями, станами, процесами, ознаками та відношеннями всередині культури; культура, в свою чергу, залежить від мови, оскільки без мови культура не може функціонувати та існувати. Мова як “дзеркало культури” [140, с. 17] відображає крім реального світу, який оточує людину, та реальних умов життя, ще й колективну самосвідомість народу, його менталітет, національний характер, стиль життя, традиції, звичаї, мораль, систему цінностей, світовідчуття, бачення світу.

Поняття “культури” тлумачиться по-різному [164; 166; 171]. З одного боку, воно протиставляється природі, адже природне – це щось оригінальне, первозданне, в той час як культурне – це щось надбане, розвинене. З іншого, культура містить у собі історичну перспективу, згадки та досвід предків і передає їхнім майбутнім нащадкам.

УСПІХ як культурне поняття залежить від мови спілкування, тобто національно-культурні особливості прояву успішності англійців та українців залежать від їхньої мови, оскільки розмовляючи англійською та українською мовою носії мови приймають відповідну культуру. Культура – це такий же продукт мови, як і мова – продукт культури. Мова і культура – це гомологічні ментальні реальності. Культурні продукти – це представлення та інтерпретація світу, в якому необхідно спілкуватися для того, щоб вижити [157; 184].

За І. О. Голубовською, “мова в багатстві своїх форм і значень містить ключі до таємниць розумового універсуму певної культури, до пізнання способу мислення народу, особливостей менталітету її носіїв” [38, с. 36].
А. В. Корольова визначає мову як “простір, в якому відбуваються найбільш суттєві архітектонічні переоцінки сучасного знання” [65, с. 111]. Мова виражає, вміщує та символізує культурні реалії та, як засіб творення світу, відображає плинну реальність. Крім семіотичних характеристик мова має також комунікативні ознаки. Вивчаючи мову, діти оволодівають і відповідною культурою УСПІХУ, що є притаманною англійському та українському народові. Вивчення англійської та української мов неможливо уявити без вивчення культури відповідних націй. Сучасні методики викладання іноземної мови ґрунтуються на принципі мовної та культурної педагогіки, яка також передбачає, що ті, хто вивчає іноземну мову, повинні в першу чергу розуміти і поважати свою культуру, а вже потім культуру країни, мова якої вивчається [165; 173; 175]. Проаналізувавши культурні традиції, ставлення до УСПІХУ англійців та українців, можна зрозуміти причини використання ними тих чи інших лексичних одиниць на позначення УСПХУ.

Як засвідчує наш мовний матеріал синонімічні лексеми на позначення УСПІХУ можуть мати відмінне стилістичне забарвлення (іменник feat крім позначення благородного вчинку, також має значення злочин, а іменник smash позначає дуже популярну пісню, фільм, а також банкрутство, автомобільну аварію), незнання яких може призвести до культурних помилок, які сприймаються болісніше, ніж мовні. При вивченні нового слова слід бути дуже обережним з його вживанням: за словом стоїть поняття, за поняттям – предмет або явище реального світу іншої країни. Не дивно, що найсерйозніші помилки при перекладі виникають не внаслідок незнання мови, а саме через незнання культури. Р. Ладо розвінчує теорію, що значення є однаковими у всіх мовах і мови різняться лише за формою вираження цих значень. Значення, в яких структурується досвід мовних поколінь є культурно детермінованими, таким чином, вони варіюють від культури до культури [77, с. 34–35].

Те, яким ми бачимо світ, безпосередньо залежить від мови, на якій говоримо про нього. За Сепіром “реальний світ підсвідомо збудований на мовних звичках певної мовної спільноти. Не існує двох мов, які б однаково відображали одну й ту ж соціальну дійсність. Світи, в яких живуть соціуми, є відмінними світами, а не одним світом з різними ярликами” [179, с. 401–410].

Отже, носії англійської та української мов по-різному розуміють УСПІХ, що спричинено їхньою історією, культурою, традиціями та способом життя. Якщо для перших УСПІХ – це, переважно, досягнення у кар’єрі чи професії (education), то для других сферами УСПІХУ є громадське життя (перевага), військові операції (тріумф), а також особисте життя (щастя). Носії англійської мови стають успішними через досягнення, намір, а українці ще покладаються на удачу і талан. Культурні відмінності можна помітити і в необхідності схвалення та нагороди для українців (втіха, трофей, лавр), тоді як англійці наслідком УСПІХУ вважають повагу (respect, regard). Це матеріально виражений успіх

Українцям властиві такі риси як злорадство, заздрість як елементи ставлення до особи, що володіє УСПІХОМ, забобони – страх перед невідомими силами, благодать – єдність фінансового та духовного достатку, трагедія – факт цілковитої невдачі, а також авантюризм і можливість компромісу.