Лексичні одиниці на позначення успіху з середнім ступенем полісемії в сучасній українській мові

Семантична структура слів на позначення УСПІХУ в сучасній українській мові обумовлюється суспільним середовищем, в якому проходить життя та діяльність носіїв мови.

До групи слів із середнім ступенем полісемії входять лексичні одиниці, що мають від двох до шести пронумерованих значень, серед яких благо, тріумф, лавр, здобуток, змагання, збіг, перевага, благодать, заздрість, біда, удача, спроба, трофей, талан, перемога, звершення, досягнення, боротьба, везіння, зусилля, результат, рекорд, розвиток, ціль, доля, випадок, трагедія, програш, поразка, нещастя, достаток, шанс, ризик, гордість, авантюра, авантюризм, бажання, жереб, ідеал, прогрес, удосконалення, мета, фатум, визнання, намагання, пік, забобони, хиба, негода, недолік та інші.

Семантика цих лексичних одиниць сучасної української мови розкривається шляхом вказівки на передумови УСПІХУ, дії, спрямовані на його досягнення, об’єктивні обставини успішності, результат та іменники, що мають антонімічні зв’язки з ЛСП УСПІХ.

Передумови УСПІХУ знаходимо у формулах тлумачення іменників бажання, гордість, зусилля, ціль та деяких інших.

Бажання описує сферу наміру досягнення або реалізації стану успішності: прагнення, потяг до здійснення чого-небудь, хотіння, висловлена ким-небудь думка про бажаність здійснення чого-небудь, побажання. Специфічним значенням досліджуваної одиниці є любовний потяг, пристрасть, що свідчить про зв’язок ЛСП УСПІХ з ЛСП “кохання”.

Гордість – це почуття особистої гідності, самоповаги та почуття задоволення від усвідомлення досягнутих успіхів, переваги у чому-небудь, а також надмірно висока думка про себе і зневага до інших, пихатість. Останнє значення, маючи негативно забарвлену конотацію, описує тих успішних людей, які зневажають інших і занадто високо оцінюють себе, що характеризує їх як людей недалеких і невихованих. На жаль, таке ставлення успішних людей до оточуючих є досить типовим у сучасному світі.

Під зусиллям розуміємо напруження фізичних, розумових та духовних сил, необхідне для виконання, здійснення чого-небудь, намагання зробити, виконати що-небудь, дії, заходи, спрямовані на досягнення певної мети, сила, необхідна для виконання певної роботи. Інше значення цього іменника передає спеціальну технічну семантику, в даному випадку сили, потрібні для виконання певної роботи, дії. Подібною семантикою наділений іменник намагання – дія за значенням вимагати, спроба щось зробити.

Іменник ціль позначає предмет, істоту чи місце, куди спрямовано постріл, кидок, удар, тобто мішень. Семантика лексеми розкривається через вираз брати ціль. У переносному значенні цей іменник позначає те, до чого прагнуть, чого намагаються досягти, тобто мету. Вирази мати ціль, у цілях збагачують семантику досліджуваної мовної одиниці шляхом указівки на спосіб досягнення українцями УСПІХУ: спочатку ставиться ціль, а потім вирішуються способи і шляхи його досягнення. Синонімом до іменника ціль виступає мета – це те, до чого хтось прагне, хоче досягти, ціль, заздалегідь намірене завдання, замисел.

Визначивши ціль, мету, особа переймається надією на її досягнення, тобто впевненістю у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; сподіванням; відрадою, опорою. Семантика цього іменника розкривається за допомогою виразів: жити надією – дуже бажати здійснення того, про що мріють, чого сподіваються, нема надії – немає впевненості в можливості здійснення бажаного, плекати надію – сподіватися, вірити. Значення іменника позитивність зводиться до певної властивості, згоди, ствердження, схвалення, бажаних потрібних результатів.

Запал як властивість духу, характеру описує велике внутрішнє збудження, порив, піднесення, завзяття, найвище напруження, найвищий прояв. Іменники хист та нахил позначають потяг до чогось, бажання, природні здібності, уміння щось робити, схильність, задаток, ступінь обдарованості, талант.

Під заслугою розуміємо вчинок, діяльність, гідні поваги, загального визнання, високої оцінки, позитивну рису, винагороду, відзнаку. Отже, без запалу, надії, хисту, нахилу, заслуг, позитивності досягнення УСПІХУ неможливе.

Щоб досягти УСПІХУ українці вдаються до дії, зокрема авантюр та ризику. Авантюра як ризикований, непевний захід, дія, справа, розраховані на випадковий успіх; пригода є характерним явищем для життя сучасного українця, у світі якого без ризику та авантюр важко досягти бажаного результату.

У формулах тлумачення іменника ризик укладачі СУМу виділили значення усвідомлена можливість небезпеки, сміливий, ініціативний вчинок, дія із сподіванням щастя, успіху, позитивного результату, можливість збитків або невдачі у якійсь справі. Семантика досліджуваної мовної одиниці збагачена виразами йти на рекорд, йти на власний рекорд. Отже, необхідними рисами характеру успішної людини є сміливість та ініціативність як складові елементи УСПІХУ.

Авантюризм поєднує в собі вказівки на схильність до авантюр та ризику: поведінки, діяльності, що характеризується ризикованими, безпринципними вчинками з метою досягнення легкого успіху, вигоди, схильність до авантюр.

До групи лексем на позначення дії, що веде в кінцевому рахунку до УСПІХУ, належать: удосконалення (дія за значенням удосконалювати позначає зміну чого-небудь у бік поліпшення, результат такої зміни). Досліджуваний іменник тісно пов’язаний з лексемами результат, наслідок, розвиток, досягнення, звершення, здобуток, утворюючи близьку за семантикою ЛСГ.

Результат – остаточний, кінцевий підсумок якого-небудь заняття, діяльності, розвитку, наслідок якої-небудь дії, явища, сума, яку одержують після певних математичних дій, показник.

Іменник звершення (від вершити) має два значення: 1) здійснення великих задумів, справдження високих надій, бажань, сподівань; 2) (мн.) важливі справи, діяння, подвиги, діяння, успіхи. Досліджуване слово позначає суб’єктивний аспект успішності, оскільки характеризує дію, виконану певною особою і спрямовану на досягнення задуму або мети.

Наступними лексичними значеннями розкривається семантика іменника розвиток: 1) дія за значенням розвивати, 2) процес, унаслідок якого відбувається зміна якостей, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого, 3) ступінь освіченості, культури, розуму, духовної зрілості. Останнє значення є протилежним за семантикою до іменника гордість. Указані обидві ознаки характерні для людей, які досягли УСПІХУ.

Прогрес позначає розвиток по висхідній лінії, удосконалення в цьому процесі, перехід від нижчого до вищого, від простого до складнішого, розвиток у бік поліпшення, позитивна зміна.

Лексична одиниця досягнення характеризує успіх, успішне звершення. Додатково її семантика розкривається за рахунок вказівки на дію за значенням досягати, доходити, доїжджати, позитивний результат роботи.

Об’єктивні обставини відіграють важливу роль у процесі досягнення УСПІХУ представниками україномовної нації. Зокрема, доля в українській мові – це хід подій, збіг обставин, напрям життєвого шляху, що нібито не залежить від бажання, волі людини і таким чином цей іменник відображає об’єктивний аспект успішності, а також стан у якому перебуває що-небудь, майбутнє.

Указану лексичну одиницю вважаємо вербалізованим концептом, що входить до символів української культури. Українському народові притаманно вірити в долю, причиною чого є багатовіковий досвід предків, які прагнули дізнатися про свою долю та майбутнє через ворожіння, гадання, прикмети. Досліджуваний іменник поєднаний синонімічним зв’язком із іменником талан, значення якого доля, життєвий шлях, щастя, удача, успіх вказує на незалежні обставини в процесі досягнення УСПІХУ. Аналізуючи семантику указаних лексичних одиниць відмічаємо зв’язок ЛСП УСПІХ із ЛСП “народні традиції і символи”.

УСПІХ може бути як наслідком старанної праці, так і випадку, тобто обставин, стану речей, ситуації, які трапилися несподівано, випадково. Частковим синонімом іменника випадок є шанс, що описує умову, яка забезпечує удачу, успіх, ймовірність, можливість здійснення чого-небудь; у мн. – це обставини, за яких особа досягає УСПІХУ.

Вагомою складовою успішності в сучасній українській мові є удача та везіння. Так, під удачею розуміємо щасливий збіг обставин,вдалий розвиток подій, успіх, творчу знахідку, досягнення у праці. Отже, удача може бути як супутником людини по життю взагалі, так і допомагати їй у певній сфері, зокрема, роботі, навчанні, особистому житті.

Іменник везіння близький до вищеописаного в значенні дія за значенням везти і тлумачиться як щастя, фортуна.

Лексична одиниця жереб добре відома завдяки вислову Юлія Цезаря “ Alea jacta est!” (“ Жереб кинуто!”). Під жеребом розуміють життєвий шлях і те, що на ньому виникає, створюється життєвими обставинами, з чим людина зустрічається, доля; часто вживаним є також вираз випав жереб, який означає судилося, було призначено. Схожим за значенням є іменник фатум, який ще в давніх римлян вживався на позначення таємничої сили, що нібито наперед визначає долю всього існуючого, неминучість. Українці під фатумом розуміють неминучість, невідворотність злої долі.

Семантика змагання представлена наступними лексемами. Семантика слова боротьба набуває суспільно значущої ваги, де об’єктом дослідження є мова та учасники комунікативного процесу [103, с. 84]. Іменник боротьба вживається у соціальній сфері: активне противенство, зіткнення між протилежними соціальними групами, станами, протилежними напрямами, течіями у суспільстві. У спорті боротьба – це сутичка, бійка, в якій кожен з учасників намагається подужати супротивника, битва, бій, вид спорту, єдиноборство. Загальновживаними є значення діяльність, що має на меті подолати або знищити кого- або що-небудь та діяльність, скерована на створення, досягнення чого-небудь.

Змагання у розумінні українців – це намагання перевершити, перемогти, домагаючись кращих, ніж у кого-небудь, результатів, показників, зустріч для здобуття першості у якому-небудь виді спорту, сутичка, боротьба двох протилежних або ворожих сил. Значення досліджуваного іменника сварка є дещо застарілим, рідко він вживається і в значенні прагнення, намір. Указані значення іменника боротьба зближують ЛСП УСПІХ з ЛСП “суспільна діяльність”.

Іменник спроба характеризується лексичною семантикою в передачі намагання зробити щось за відсутності впевненості у досягненні успіху, досвіду чи уміння, перевірки, випробовування властивостей, якостей, відтворення явища з метою його вивчення, дослідження, перевірка міцності, стійкості, відтворення якого-небудь явища або спостереження за новим явищем у певних умовах з метою його вивчення, дослідження, дослід. Опосередковано значення цього іменника стосується літературного або мистецького твору початківця, проби.

Об’єктивні обставини успішності представлені іменником збіг, позначаючи випадкове поєднання обставин, подій, явищ, одночасність подій, схожість, спільність та специфічне значення поступове потоншення стовбура або гілки від основи до середини.

Дуалістичною семантикою характеризується іменник благодать. У повсякденному вжитку він позначає усяке багатств, добро, достаток, джерела багатств, добра, достатку; спокій, щастя, а в релігії (від благо давати) досліджувана одиниця уживається для передачі ласки, щедрот, дару невідомих, таємничих сил. Семантика досліджуваного іменника пов’язує ЛСП УСПІХ із ЛСП “біблійні та міфологічні уявлення”.

Указівка на втручання сил природи для досягнення УСПІХУ через семантику досліджуваних іменників розкриває суб’єктивний характер стану успішності, оскільки задоволення бажання, досягнення мети, благо, щастя дається особі не завжди за певні заслуги.

Лексична одиниця пік запозичена українською мовою з англійської і має значення найвища точка у розвитку. Сталий вираз година пік збагачує семантику досліджуваної одиниці вказівкою на найжвавішу годину в роботі транспорту.

Близькими значення характеризується семантика іменників рекорд та ідеал: перший позначає найвище досягнення здобуте у чомусь. Вираз встановлювати рекорд означає досягати найвищих показників.

Другий характеризує найвищу мету, до якої прагнуть люди і яка керує їхньою діяльністю. Значенням досліджуваного іменника взірець досконалості описують тих, хто є втіленням найкращих якостей, служать прикладом для інших. Указані іменники часто вживаються у спорті, де важливо досягти вершини та ідеалу, а також ставити рекорди і вказують на прямий зв’язок ЛСП УСПІХ із ЛСП “спорт”.

У формулі тлумачення одиниці перемога виділено два значення: повний успіх у бою, остаточна поразка військ противника, успіх у двобоях, змаганнях, що закінчуються поразкою супротивника, перемога у турнірі, успіх у боротьбі за що-небудь, здійснення чого-небудь унаслідок боротьби, подолання якихось труднощів, ствердження, доведення своєї більшості порівняно з кимось сили, своєї вищості. Цей іменник уживається у виразах піррова перемога – перемога, здобута внаслідок великих жертв, що її обезцінюють (за ім’ям емірського царя Пірра, який здобув перемогу над римлянами ціною тяжких жертв), здобувати перемогу. Семантика іменника передбачає наявність труднощів, перепон і супротивників на шляху до УСПІХУ. Різновидом перемоги є здобуття влади, тобто права керувати державою, політичне панування; керівні державні органи, уряд, особи, що мають урядові повноваження; право та можливість керувати, розпоряджатися. Очевидно, що певне володіння, тобто влада може прямо трактуватися як досягнення УСПІХУ, адже під владою не обов’язково розуміємо державну владу, але й наприклад, владу / силу над собою.

Перевага – це якість, властивість, що вигідно відрізняє кого-небудь, що-небудь, обладнаннями вищими достоїнствами у порівнянні з ким-небудь, більша, ніж у когось кількість (війська, техніки), переважання у кількості, виключне право, привілей.

Лексична одиниця трофей займає особливе місце серед досліджуваної лексики, оскільки її лексичні значення об’єднують різні сфери розуміння успіху і таким чином, подають його детальну характеристику: 1) зброя, військове майно, захоплені переможцем у ворога під час війни; воєнна здобич; 2) яка-небудь річ як пам’ятка, свідчення перемоги, подвигу, успіху; 3) орнаментальна прикраса у вигляді військового спорядження. Трофей у нашому мовному матеріалі позначає речові докази УСПІХУ як результати певного роду діяльності і пов’язує досліджуване ЛСП із ЛСП “військова справа”.

Під благом розуміємо добро та щастя; при вживанні в множ. цей іменник характеризує достатки, вигоди, дари природи, все те, чого потребує людина в житті; вираз всіх благ! передає побажання при прощанні і символізує етикетну формулу при вербальному спілкуванні.

Визнання – це те, в чому хто-небудь признається або загальна позитивна оцінка кого-небудь в суспільстві. Така семантика описує досліджуване поняття УСПІХУ в соціолінгвістичному аспекті як соціально обумовлене явище, що залежить від ґендерного статусу членів суспільства, характеру суспільних відносин, суспільних категорій та норм. Соціальні норми життя суспільства вимагають від особи, що живе в ньому, визнавати певні канони, дотримуватися правил етикету, моралі, загальноприйнятих традицій того чи іншого народу. Норми життя українського народу вимагають від його членів поваги до старших, визнання досягнень оточуючих, ввічливості до жінок, допомоги дітям та шани людям похилого віку.

Іменник достаток, описуючи матеріальну сферу УСПІХУ, позначає відсутність нужди, матеріальну забезпеченість, заможність, матеріальні засоби, доходи, велику кількість.

Значення “ успіх, щось успішне ” характеризує семантику тріумф, який крім того позначає: у стародавньому Римі урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжується виявом почестей, перемогу, торжество. Опосередковано семантика досліджуваної одиниці збагачується виразом з тріумфом – як переможець, з почуттям гордості й радості за свій УСПІХ.

Семантика лексичної одиниці здобуток розкривається шляхом вказівки на позитивний результат роботи, діяльності, тобто здобуток – це досягнення, успіх, також це чиє-небудь майно, власність, те що є досягненням, надбанням.

Лавр – це 1) південне вічнозелене дерево або кущ, висушене листя якого вживають як приправу до страв; 2)(у мн.) вінок, гілка цього дерева як символ перемоги, нагороди; про успіх, славу, визнання; 3) у виразах: лаври Герострата – ганебна, сумна слава, лаври чиїсь не дають спати – хтось заздрить чиїмось успіхам, пожинати лаври – користуватися наслідками, спочивати на лаврах – зупинитися на досягнутому.

Негативною семантикою у досліджуваному мовному матеріалі позначені іменники поразка: розгром війська у бою, виведення його зі стану боєздатності, програш у війні, невдача у двобої, у спортивних змаганнях, що завершуються перемогою противника. Лексична одиниця поразка характеризує невдачу у боротьбі за щастя, у якійсь справі, придушення громадсько-політичного руху, невдачу в повстанській боротьбі, неспроможність взяти гору у суперечці, довести комусь свою правоту, перевагу, вищість. Указівка на соціальні процеси, зокрема громадсько-політичний рух та повстанську боротьбу, свідчить про наявність соціальних елементів у понятті УСПІХУ.

Іменник програш позначає факт та об’єкт втрати у процесі невдалої гри або розігрування. Програш указує на невдачу, поразку, напр., у бою або змаганні. У переносному значенні під програшем розуміємо невигоду, втрату, наприклад, бути в програші, програш часу.

Лексема недолік позначає негативну рису, ознаку, відхилення від норми, дефект, недогляд, упущення, помилку в роботі, відсутність належної кількості.

Хиба – це недогляд, помилку, недолік, негативну рису, ознаку, фізичну ваду, дефект, несправність.

Під негодою розуміємо не тільки погану погоду або дощ, а також нещастя, знегоду, тяжку годину, дні, сповнені невдачами, неприємностями, тобто обставини, за яких досягнення УСПІХУ неможливе.

Значення невдача, неспроможність, нещаслива подія, лихо, неприємності характеризують семантику іменників біда та нещастя; їхвідмінні значення – провина, шкода (біда) та про те, що не приносить користі, радості, а може стати джерелом лиха, страждання, неприємностей (нещастя). Для вираження співчуття, досади, незадоволення з приводу чогось уживається вираз на нещастя, не біда означає “ нічого страшного, дарма ”. Указані слова якісно збагачують семантику форм і засобів прояву емоцій, як позитивних, так і негативних на шляху до здобуття УСПІХУ.

Іменник трагедія надає фатальне забарвлення програшу і вживається у таких значеннях: 1) драматичний жанр, твори якого відзначаються гостротою та неприємністю конфлікту особистого чи громадського характеру й закінчується тим, що герой гине; 2) твір цього жанру або вистава на сцені; 3) велике горе, нещастя, загальнонародне чи особисте, спричинене гострим конфліктом, нещасний випадок, приголомшлива подія; у цьому значенні існує вираз робити трагедію, тобто, уявляти собі щось надважким і безнадійним, безпідставно впадати у відчай.

Специфічним значенням характеризуються іменники заздрість і забобони. Останній позначає віру в існування надприродних сил, у долю, ворожіння, віщування, в основі якої лежать релігійні уявлення, пересуди, віру в прикмети, в те, що деякі явища, істоти, маючи надприродні сили, є запорукою удачі чи невдачі в чому-небудь.

Лексема заздрість вказує на почуття роздратування, досади, викликане якоюсь перевагою, вищістю, добробутом, пристрасне бажання мати що-небудь, досягти того, що є в іншого (заздрість). Семантика досліджуваного іменника розкривається також за допомогою виразу на заздрість – так, що хтось може позаздрити.

Лексичні одиниці із середнім ступенем полісемії на позначення УСПІХУ в сучасній українській мові розкривають його причинно-наслідкові зв’язки: бажання – досягнення, авантюра – звершення, зусилля – рекорд, ризик – перемога, талан – удосконалення, намагання – тріумф, ціль – наслідок, шанс – благо, доля – трагедія, везіння – наслідок і передають його тісний зв’язок із національною символікою і традиційними віруваннями українців.