Лексико-семантична основа УСПІХУ в англійській та українській мовах

 

Ідеї та принципи семантичного аналізу мови виникли поступово і були об’єднані під загальною назвою дослідження семантичного поля, що беруть свій початок з кінця ХІХ – початку ХХ століть. Формулювання цих ідей та принципів знаходимо в працях А. А. Потебні, М. М. Покровського,
Р. М. Мейера, Й. Тріра, Г. Штерберга, Г. Ібсена, В. Порціга, А. Йолеса,
О. В. Бондарко, О. В. Гулиги, Є. І. Шендельса, Г. А. Уфімцевої, Г. С. Щура та інших.

В основі теорії семантичних полів лежить уявлення про існування у мові деяких семантичних груп, об’єднаних спільними значеннями та про можливість входження мовних одиниць до однієї чи кількох таких груп. Отже, словниковий склад мови може бути представлений як набір окремих груп слів, об’єднаних різними відношеннями. При цьому, аналіз та опис лексичної семантики носить системний характер і знаходить своє вираження у методі семантичного поля, основоположником якого вважається німецький вчений Й. Трір. Він розглядав мову окремого періоду як сталу та відносно замкнену систему, в якій слова мають певний зміст, і цей зміст не є ізольованим, а залежить від інших слів, поєднаних з ними. Й. Трір розрізняв “ПОНЯТІЙНЕ” ТА “СЛОВЕСНЕ” ПОЛЯ. Під понятійним полем він розумів структуру окремої понятійної сфери чи низки понять, які наявні в мовній свідомості, що не має у мові своєї, особливої, відповідної їй зовнішньої форми виявлення. Слово виявляє значення тільки всередині цілого поля і завдяки цьому цілому [143, с. 29-44]. Словесне поле утворене зі слова та понятійно споріднених з ним слів, підпорядковується різною мірою замкненому понятійному комплексу, внутрішній поділ якого представлений структурою словесного поля. На думку багатьох мовознавців, межа між понятійним і словесним полями не є чіткою. Елементи окремого семантичного поля пов’язані регулярними і системними відношеннями, і, відповідно, всі слова поля взаємно протиставлені одне одному. Семантичні поля можуть перетинатися або повністю входити одне в одне. Значення кожного слова найповніше визначається тільки в тому випадку, якщо відомі значення інших слів з цього ж поля. Окрема мовна одиниця може мати кілька значень і, відповідно, може бути віднесена до різних семантичних полів. Теорія Й. Тріра тісно пов'язана з ученням В. Гумбольдта про внутрішню форму мови та спирається на думки Ф. де Соссюра про мовні значущості [188].

Семантична ознака, яка лежить в основі семантичного поля, розглядається як деяка понятійна категорія, що так чи інакше співвідноситься з навколишньою дійсністю та досвідом людини. Про відсутність різкого протиставлення семантичних і парадигматичних понять йдеться в роботах Й. Тріра, А. В. Бондарко, І. І. Мещанінова. Не суперечить подібному розгляду інтегральної семантичної ознаки і той факт, що семантичне поле сприймається носіями мови як певне самостійне об’єднання, співвідносне з тією чи іншою сферою людського досвіду.

Таким чином, залежно від принципу, покладеного в основу класифікації, лінгвісти виділяють різні типи полів: лексико-семантичне, парадигматичне поле (лексико-семантична група, синоніми, антоніми, значення полісемантичного слова), тематична група, синтагматичне, комплексне та асоціативне поле, тощо. При дослідженні та розробці теорій семантичних полів визначилося два шляхи: одні вчені (Л. Вейзберг,
К. Ройнінг та ін.) вивчали парадигматичні відносини між лексичними одиницями мови, тобто парадигматичні поля. Інші (В. Порціг) займались вивченням синтагматичних відношень і полів. Предметом аналізу були й комплексні поля – групи слів пов’язані парадигматичними і синтагматичними зв’язками.

Найпростішим різновидом семантичного поля є поле парадигматичного типу, одиницями якого є лексеми, що належать до однієї частини мови й об’єднані загальною категоріальною семою в своїх значеннях. Такі поля нерідко також називають семантичними класами або лексико-семантичними групами [187].

З-поміж трьох підходів у розумінні ЛСП відносно категорії лексико-граматичного класу (одночатиномовне, різночастиномовне, частина мови ототожнюється з ЛСП [117, с. 4] підтримуємо перший підхід і визначаємо ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ЯК ЗМЕНШЕНУ МОДЕЛЬ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОЇ СИСТЕМИ, ОСОБЛИВО ОРГАНІЗОВАНОГО, МОНОЧАСТИНОМОВНОГО, ОДНОРІВНЕВОГО, ПАРАДИГМАТИЧНОГО УТВОРЕННЯ ЛЕКСЕМ.

Варто відзначити досить довільне використання терміна “поле” в сучасному мовознавстві. У словнику О. С. Ахманової семантичне поле визначається як 1) частинка дійсності, виокремлена в людському досвіді, що теоретично має в даній мові співвідношення у вигляді більш або менш автономної мікросистеми; 2) сукупність слів і виразів, які становлять тематичний ряд, слова та вирази мови, які у своїй сукупності охоплюють певну частину значень [196, с. 334].

Серед характеристик поля виділяють: 1) його утворення за принципом градуювання: у центрі сконцентровані високо детерміновані ознаки, на периферії – ознаки із високим рівнем варіативності [43]; 2) спільність інтегрального компонента значення за рахунок зв’язків з іншими полями, зумовлених універсаліями, специфікою етносвідомості і багатозначністю лексем [6; 214]; 3) обширність, смислову атракцію, цілісність, впорядкованість, взаємовизначеність елементів, повноту, безперервність, довільність і розмитість меж [42].

М. В. Жгенті зауважує, що семантична впорядкованість словесного поля зумовлена семантичною ознакою – словесним значенням одиниць, що входять до його складу. Дослідник пропонує методику “семантичних ознак”, що дозволяє порівнювати структурно-семантичні організації полів різних мов [46, с. 12–14].

Ю. Н. Караулов визначає семантичне поле як ієрархічну структуру великої кількості лексичних одиниць, об’єднаних спільним значенням і відображають у мові визначену понятійну сферу. Семантичне поле, в якому відображені суттєві зв’язки його одиниць, що утворюють рухому “мозаїку”, можна порівняти з електромагнітним полем і його частинками [213, с. 458]. Традиційно дослідження лексики в аспекті польової організації здійснюється у двох напрямах: 1) ономасіологічному (від поняття) і 2) семасіологічному (від слова). Домінантним вважається другий підхід, за яким ЛСП – це “група слів однієї мови, що мають досить тісний смисловий зв’язок” [55, с. 57].

На системний характер лексики вказує відомий дослідник Ф. О. Нікітіна, котра вважає, що семантичні поля “… являють собою, з одного боку, мікрообрази світу, а з другого – природно існуючі системні єдності всередині такої складної системи, якою є лексика” [97, с. 11].

Однак, всі твердження об’єднані думкою, що ЛСП – це спосіб відображення системної організації словника. У сучасній лінгвістиці ЛСП – це семантико-парадигматичне утворення, що має певну автономність і специфічні ознаки організації: спільну нетривіальну частину в тлумаченні, ядерно-периферійну структуру, існування зон семантичного переходу [43,
с. 78]. Ономасіологічною властивістю поля є те, що в його основі знаходиться родова сема (гіперсема), яка позначає певний клас об’єктів. Семасіологічна властивість поля полягає в тому, що конституанти поля співвідносяться за інтегрально-диференціальними ознаками всередині їхніх значень.

В історії мовознавства поняття “семантичного поля” завжди розглядалося як двобічна сутність, що відображає факти позамовної дійсності і має лінгвістичні засоби її вираження.

У нашому дослідженні під лексико-семантичним полем УСПІХ розуміємо сукупність лексичних одиниць англійської та української мов, які об’єднані спільністю змісту (містять вказівку на УСПІХ у лексикографічних формулах тлумачення), формальних показників (належать до однієї частини мови – іменника) і відображають понятійну, предметну та функціональну подібність позначуваних явищ (є елементами ККС відповідних мов).

При вивченні ЛСП УСПІХ розв’язуємо Я два завдання: по-перше, уточнюємо склад аналізованого поля і окреслюємо його зовнішні межі за допомогою вичленування поля, враховуючи дистрибуцію його елементів, на основі словникових дефініцій. Методика дослідження внутрішньої структури поля – це компонентний аналіз, метод опозицій, теорії множин і графів; по-друге, здійснюємо внутрішнє членування поля, визначаємо взаємовідношення між його елементами на основі визначених ознак.

Лексеми на позначення УСПІХУ в англійській та українській мовах являють собою системи семантично взаємозалежних та Я ІЄРАРХІЧНО РОЗТАШОВАНИХ ОДИНИЦЬ. З одного боку, ці лексичні одиниці є автономними, оскільки самостійно функціонують у межах досліджуваного поля; з іншого боку, вони виступають складовими частинами інших полів досліджуваних лексичних систем. Так, іменники regard, felicity, honour, glory, respect, ease, admiration будучи самодостатніми елементами поля, можуть поєднуватися з лексичними одиницями іншого ширшого ЛСП ЩАСТЯ. – ПЕРЕТИН ПОЛІВ

ЛСП УСПІХ в англійській та українській мовах МАЄ НАСТУПНІ ВЛАСТИВОСТІ:

1) системний характер відношень між лексичними одиницями всередині поля;

2) наявність мікрополів в межах ЛСП УСПІХ;

3) взаємозалежність та взаємообумовленість лексичних одиниць у межах досліджуваного поля;

4) відносна автономність елемнетів поля;

5) безперервність позначуваного полем смислового простору;

6) взаємозв’язок семантичних мікрополів / полів у межах всієї лексичної системи.

Указані властивості формують системно-структурну організацію ЛСП УСПІХ в англійській та українській мовах, що складається з:

1) ЯДРА ПОЛЯ, представленого найоб’ємнішим словом, навколо якого розгортається поле; ядерна зона містить іменники, що позначають базові поняття з яскравим інтегральним значенням (fortune, hap, purpose, result, success, щастя, радість, утіха, багатство, торжество); вони є поліфункціональними і можуть входити до інших ЛСП;

2) визначеної кількості безпосередніх та опосередкованих зв’язків типу ланцюгів;

3) периферії поля, що складається з одиниць, які є найвіддаленішими за своєю семантикою від ядра: ups-and-downs, emulation, sanguine, dest-seller, амулет, невдача, песимізм, компроміс, злорадство. Вони деталізують та конкретизують основне значення поля. Зазвичай периферійні елементи перебувають у зв’язку з іншими семантичними полями, утворюючи при цьому лексико-семантичну цілісність мовної системи. У межах периферії виділяємо зони ближньої, дальньої та крайньої периферії. Остання представлена конкретнішими і менш уживаними іменникамиіз стилістично забарвленими значеннями;

4) фрагментів поля, що формують лексико-семантичні угрупування, мікрополя, тощо.

Виокремлені лексичні одиниці на позначення УСПІХУ в сучасних англійській та українській мовах утворюють МІКРОПОЛЯ НА ПОЗНАЧЕННЯ:

1. досягнення запланованого;

2. певного почуття, ставлення до особи, що досягла УСПІХУ;

3. удачі, шансу, долі;

4. певної якості, властивості успішної особи;

5. негативної складової;

6. намагання, наміру, цілі;

7. змагання, боротьби;

8. достатку, матеріального забезпечення [31, с. 42–43].- ГЕРЦОВСЬКА

Наслідком УСПІХУ вважаємо, перш за все, сам факт його досягнення, що включає в себе здобуття, надбання, звершення, вдосконалення, ріст, просування вперед, перемогу, нагороду, тріумф, верховенство, коронацію, визнання, заслугу, диво, чудо. Це мікрополе надає УСПІХУ відтінку досконалості, закінченості, завершеності, виконання, завершення, надбання і характеризує досліджуване поняття як закінчену дію або факт доконаного характеру, вдосконалене, бездоганне, покращене, передове, а іноді навіть дивовижне явище. Тут знаходимо НАЙБІЛЬШУ КІЛЬКІСТЬ АНГЛІЙСЬКИХ ПОЛІСЕМАНТИЧНИХ ОДИНИЦЬ, зокрема result, advantage, advance, hit, development, triumph. Для українців досягнення УСПІХУ має різнобічний смисл: з одного боку, це – звершення, здобуток, вдосконалення, результат певних дій, а з іншого – наслідок такого досягнення, що передається за допомогою лексем лавр, вінець.

Наслідком УСПІХУ є також відповідне почуття та ставлення до об’єкта, який досяг успіху. Таким почуттям може бути повага, прихильність, слава, оцінка, честь, захоплення з однієї сторони та задоволення, самозадоволення, щастя, радість, оптимізм, полегшення, втіха з іншої (esteem respect, regard, satisfaction, happiness, felicity). УСПІХ може викликати різне ставлення, різну реакцію на успішну особу. Позитивне ставлення в українській мові відтворюється поняттями визнання, щастя, радості, втіхи, оптимізму. Однак, тут знаходимо також вказівку на заздрість та злорадство як почуття незадоволення з приводу чиїхось досягнень (заздрість) та, навпаки, задоволення від чиїхось невдач (злорадство).

Мікрополе “УСПІХ – удача, шанс, доля” описує УСПІХ як явище незаплановане, таке, що залежить від об’єктивних подій, іноді навіть від нелюдських (божественних) сил. Ймовірність УСПІХУ без докладання зусиль у свідомості англійців є незначною. Умовами УСПІХУ є не лише сама доля, шанс, а ще й АМУЛЕТИ, ТАЛІСМАНИ, ВДАЛІ ПОВОРОТНІ МОМЕНТИ, жереб (destiny, chance, coup, amulet, talisman, lot, contingency, фортуна, шанс, талан, фатум, доля, жереб, везіння, збіг, амулет, талісман. Особливість тлумачення удачі як складової частини УСПІХУ в українській мові знаходимо в семантиці лексеми ЗАБОБОНИ – віра в існування надприродних сил, у долю, ворожіння, віщування, в основі якої лежать релігійні уявлення, пересуди, віра в прикмети. Семантика лексеми доводить, що український народ є до певної міри забобонним.

Володіння відповідними якостями та властивостями наближає людину до УСПІХУ. Здібність, схильність, талант (ТАЛАН ЧИ ТАЛАНТ ЧИ І ТЕ І ІНШЕ) є вродженими якостями людини, в той час як старанність, хоробрість, перевага, почуття власної гідності є набутими рисами індивіда (talent, advantage, charism, disposition).Для досягнення УСПІХУ носії української мови вважають необхідними наявність наступних (ТАКИХ, СТИЛЬ якостей: гордість, наполегливість та авантюризм, остання свідчить про поведінку особи, що характеризується безпринципними вчинками з метою досягнення легкого УСПІХУ.

Негативний результат є теж складовою будь-якої дії, в тому числі й УСПІХУ. Такі елементи як невдача, неуспіх, нещастя, нещасливий випадок, шкода, збитки, нестача, пригніченість, недосконалість (unsuccess, unluckiness, unfortune, misfortune, failure, want) описують недосягнення УСПІХУ через певні об’єктивні / суб’єктивні обставини. Відсутність УСПІХУ в українській мові виражається за допомогою змістового ряду: хиба, недолік, песимізм, негода, невдача, нещастя, поразка, програш, біда, трагедія. Останній елемент тлумачиться як загальнонародне чи особисте горе, нещастя.

Орієнтуючись на УСПІХ, ІНДИВІД СТАВИТЬ ПЕРЕД СОБОЮ ЦІЛЬ, МЕТУ, яка виникає внаслідок певного БАЖАННЯ, для ЗАДОВОЛЕННЯ якого особа докладає певних ЗУСИЛЬ ТА НАМАГАНЬ, та після деякої кількості СПРОБ досягає або не досягає УСПІХУ, таким чином, отримує в результаті ВИГРАШ АБО ПРОГРАШ. Семантика націленості на УСПІХ передається значенням англійських іменників purpose, feat, effort, endeavour, aim, attempt.

Конкуренція як елемент змагання виступає невід’ємною складовою сучасного інформативного суспільства. Таким чином, мікрополе “УСПІХ – змагання, боротьба” об’єднує іменники на позначення збройної боротьби та ігрових змагань, а також інших випробувань, пов’язаних з ризиком (competition, contest, struggle, challenge). Досліджувані лексеми часто вживаються для опису збройних сутичок та конфліктів, політичних, соціальних та економічних протистоянь, зокрема в сфері бізнесу, спорту, тощо: imperfect competition (недосконала конкуренція, ек.), modal competition (конкуренція між різними видами транспорту, трансп.), currency risk (валютний ризик, ек.), credit risk (ризик неповернення кредиту, ек.), Norman conquest (норманське завоювання, іст.), proxy contest (боротьба за голоси акціонерів, ек.), class struggle (класова боротьба, соц..), strike struggle (страйкова боротьба, соц.), monopolistic competition (монополістична конкуренція, ек.), challenge cup (перехідний кубок, спорт.). Часто вживаємо слова змагання, конкурс у зв’язку з такими подіями, як Олімпійські ігри, пісенний конкурс Євробачення, футбольні чемпіонати типу ЄВРО-2012 та інші.

Українські лексичні одиниці, об’єднані у мікрополе змагання, описують УСПІХ як боротьбу, поступ, пов’язаний із ризиком, наслідком якої є перемога та трофеї. Однак, беззаперечним є випадок авантюри як пасивного поступку, розрахованого на випадковий УСПІХ або, навпаки, компромісу як взаємного поступку заради досягнення мети.

Досягнення УСПІХУ в більшості людей асоціюється з певним фінансовим становищем. Таким чином, у процесі аналізу англомовного матеріалу виокремлено мікрополе “УСПІХ – фінансове становище, прибуток”, до якої відносимо іменники enrichment, well-being, affluence, prosperity. Незначна кількість лексичних одиниць цієї групи свідчить про те, що в тлумаченні УСПІХУ невелике значення приділяється матеріальному становищу. (УСПІХ – МАТЕРІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ)

Фінансове становище як наслідок УСПІХУ описується українськими іменниками, що безпосередньо передають поняття матеріального достатку: БАГАТСТВО, ДОБРОБУТ, ЗАМОЖНІСТЬ, ПРОЦВІТАННЯ, а також іменниками із дещо ширшою семантикою, зокрема, благо і благодать, де, крім указівки на достаток, знаходимо ознаки щастя, дарів природи (БЛАГО) та ласку невідомих таємничих сил (БЛАГОДАТЬ).

Проведений КІЛЬКІСНИЙ АНАЛІЗ ЗАСВІДЧИВ, що УСПІХ у розумінні носіїв англійської мови передбачає: 1) досягнення – 30%; 2) почуття, ставлення до об’єкта, що має УСПІХ – 21%; 3) удачу – 12%; 4) якості, риси характеру успішної людини та відсутність УСПІХУ, невдачу – по 9%; 5) намагання – 7%; 6) змагання та фінансове становище – по 6 %.

Семантика лексичних одиниць сучасної української мови розкриває поняття УСПІХ через вказівки на: 1) досягнення – 28%; 2) удачу – 17%; 3) програш – 13%; 4) змагання – 11%; 5) фінансове становище та ставлення до успішної людини – по 9%; 6) мету – 8%; 7) якості успішної особи – 5%.

Таким чином, ЛСП УСПІХ в англійській та українській мовах – це:

1) інвентар елементів, що мають системно-структурну організацію;

2) сукупність лексичних одиниць, що характеризуються взаємозалежністю та взаємообумовленістю;

3) постійна взаємодія ядра і периферії, елементи яких знаходяться у ланцюжкових відношеннях;

4) здатність елементів вступати у різноманітні зв’язки з іншими елементами як самого поля, так і мікрополів й окремих угрупувань між собою;

5) поле має вертикальну і горизонтальну організацію. Вертикальна організація поля – структура мікрополів, горизонтальна – взаємовідношення між мікрополями;

6) у складі поля виділяємо ядерні та периферійні конституанти, з яких перші є домінантними елементами поля;

7) між ЯДРОМ ТА ПЕРИФЕРІЄЮ відбувається постійна взаємодія і тому межа між ними є доволі розмитою;

8) елементи поля можуть належати до ядра одного поля і периферії іншого поля або полів та навпаки;

9) мікрополя в межах ЛСП частково накладаються одне на одне, утворюючи зони поступових переходів, за законом польової організації мови;

10) усі елементи поля, їхні безпосередні та опосередковані зв’язки, лексико-семантичні угрупування та мікрополя мають чітко визначені місця в семантичному просторі англійської та української мов.