Розвиток конструктивної діяльності

Конструювання – вид діяльності дітей, пов'язаний із моделюванням як реально існуючих, так і придуманих об'єктів, у процесі якого дитина опановує навички моделювання простору, знайомиться з відношеннями, що існують між предметами, вчиться перетворювати наочні відношення різними способами.

Конструктивна діяльність – це перша продуктивна діяльність дитини дошкільного віку, що передбачає побудову предмета; її успішність залежить від рівня розвитку сприйняття, мислення, уяви, оскільки діяльність дитини спрямована на отримання визначеного, наперед задуманого реального продукту, відповідно до його функціонального призначення.

На початку 3-х – 4-х років діти із нормальним інтелектуальним розвитком вміють створювати деякі елементарні будови, але конструювання ще не виокремилося у самостійний вид діяльності. Зазвичай, конструктивні дії включені до гри та мають допоміжне значення, дитина обмежується самим примітивним об’єднанням деяких деталей й вже надає їм ігрового значення.

На ранніх етапах оволодіння конструюванням у молодшому дошкільному віці діти ознайомлюються з різними матеріалами для конструювання, навчаються виділяти предмет із фону, вибирати за зразком необхідні елементи за допомогою жестів співвіднесення й вказівки, навчаються використовувати матеріал конструювання як предмети-замінники у сюжетних іграх, знайомляться з постійністю форми й відносністю розміру у процесі конструювання, вчаться порівнювати, формується вміння виконувати послідовно дії, спрямовані на створення конструкції.

Дії дітей із затримкою психічного розвитку з матеріалами конструктивної діяльності (будівельними наборами, глиною, пластиліном) на момент вступу до спеціального дошкільного закладу, зазвичай, являють собою різні маніпуляції, як специфічні так і неспецифічні, що не враховують функціональних властивостей предметів, дітям не зрозуміло призначення цих предметів та матеріалів й сфера їх використання. На прохання дорослого побудувати будь-що з будівельного конструктора, ненавчені дошкільники із затримкою психічного розвитку у більшості випадків безцільно перекладають, розкидають, або акуратно складають кубики, інколи постукують ними. Такі дії не тільки не підкоряються меті, вони, зазвичай, не приносять задоволення дітям. У деяких ненавчених дітей із затримкою психічного розвитку, особливо у молодшому дошкільному віці, спостерігаються неадекватні дії: покусування, облизування, відкидання кубиків.

Діти 3-х – 4-х років із затримкою психічного розвитку діючи з елементами будівельних наборів, зазвичай, безцільно перекладають їх з одного місця на інше, хаотично складають один на одного, будують безформні будови, що не мають предметного змісту, які ніяк не пояснюються самими дітьми. Такі споруди нестійкі, швидко руйнуються, викликаючи у дітей частіше всього неадекватну радісну реакцію.

Дошкільники із затримкою психічного розвитку зазначеного віку не розуміють можливості особливого використання будівельних наборів, їх продуктивного змісту, що з кубиків можливо створювати будови, які мають відповідне предметне значення й можуть використовуватися у грі. Відсутність розуміння сенсу конструктивних дій призводить до слабкого інтересу дітей до конструювання. Частіше всього намагання дитини схватити, заволодіти кубиками викликано яскравим забарвленням, незвичністю матеріалів, або тим, що ці предмети знаходяться у руках іншої дитини. Майже ніколи, інтерес до кубиків не пробуджується у дитини 3-х – 4-х років із затримкою психічного розвитку можливістю їх функціонального використання. Інтерес має нетривалий, поверховий характер, бажані об’єкти, опинившись у руках дитини, втрачають свою привабливість, вона відкидає кубики, не шукає їх, не намагається дістати, попросити.

Серед причин недорозвинення конструктивної діяльності у дітей із затримкою психічного розвиткуспостерігаються низька пізнавальна активність, затримка розвитку всіх моторних та сенсорних функцій, тривалий час не виникають перші пізнавальні установки «Що це таке?», та «Що з цим можна робити?», які є основою будь-якої предметної дії. Дії з предметами, що виникають у дошкільників з деяким запізненням не набувають у них характеру істинно предметних, предметна діяльність не досягає достатнього рівня, не стає провідною у психічному розвитку дитини із затримкою психічного розвитку. Все це призводить до того, що у дітей недостатньо сформовані передумови продуктивної діяльності, їх фізичний, сенсорний розумовий, мовленнєвий розвиток, не забезпечує сформованості конструктивних вмінь.

Таким чином, у дошкільників із затримкою психічного розвитку виявляються не сформованими передумови конструктивної діяльності.

На протязі 4-го – 5-го року життя у дітей із нормальним інтелектуальним розвитком створюється конструктивна діяльність, спеціально спрямована на створення конструкцій, які відображають різні предмети й ситуації. Це може відбуватися поза грою або у зв’язку з грою, але конструктивні задуми набувають самостійного значення й підпорядковують собі гру. При самостійному конструюванні конструктивні задуми нестійкі, вони виникають й змінюються під час гри, яку конструювання обслуговує. Діти часто перероблюють частини будови, що не вдалася, оскільки заздалегідь наміченого плану споруди ще немає – він намічається лише у загальних рисах й уточнюється під час справи, у результаті практичних спроб. Відсутність планування призводить до того, що діти, зазвичай, не можуть заздалегідь прийняти до уваги умови, яким повинна відповідати будова, помічають порушення цих умов лише після закінчення конструювання або під час нього й перероблюють її.

У процесі конструювання діти молодшого й середнього дошкільного віку із нормальним інтелектуальним розвитком оволодівають способами моделювання об’єктів, враховуючи їх просторові властивості, у них розвивається аналізуюче сприймання, формуються системи «погляд – рука», серійність й довільність рухів, удосконалюються контрольні функції.

У старшому дошкільному віці дії дитини набувають цілеспрямованого характеру. Займаючись конструюванням, вони починають діяти відповідно до поставленого завдання, хоча через нестійкість уваги діти можуть і забути про неї, оскільки відволікаються, залишаючи одне заняття на користь іншого. У конструюванні вони переходять до обдуманого зображення предметів, хоча способи реалізації задуманого ще не здійснені.

На п'ятому році життя дитина із нормальним інтелектуальним розвитком опановує повний набір еталонів форм предметів. Удосконалюються уявлення про взаємодію предметів за величиною, довжиною, шириною, висотою, (можуть на око встановлювати відношення між п'ятьма предметами за цими параметрами). Активно формуються просторові уявлення. При конструюванні дитина починає виділяти мету й, підпорядкувавши їй свої дії, керувати поведінкою, доводити справу до кінця, долаючи перешкоди.

На шостому році життя психічні процеси набувають довільного характеру, збагачуються за змістом і вдосконалюються за своїми регулятивними функціями. Дитина припиняє звертати увагу на несуттєві ознаки об'єктів, виділяючи головні аспекти, які слід зазначити в конструкції. Конструювання має великі можливості для вияву творчості дітей, але щоб ця діяльність відбувалася як пошуковий і творчий процес, діти, по-перше, повинні мати узагальнені уявлення про конструйований об'єкт і, по-друге, вміти ставити перед собою мету й шукати способи її досягнення. Ці знання й уміння формуються у процесі оволодіння іншими формами конструювання – за зразком і за умовами.

У старшому дошкільному віці конструювання суттєво збагачується розширенням тематики, виконанням конструкцій за власним задумом, спільним конструюванням. Продовжується формування в дітей повних і стійких уявлень про навколишню дійсність, про просторові властивості об’єктів. Закріплюються вміння узнавати предмети в конструкціях, обігравати ці споруди в сюжетно-рольових іграх. Діти навчаються аналізувати об’ємні і графічні зразки без допомоги дорослого.

З розвитком конструювання у дитини формуються конструктивні уявлення й конструктивне мислення. У дошкільному віці моделювання впливає на розвиток мислення, просторові моделі сприяють переходу дітей від наочно-дійового мислення до наочно-образного, у процесі моделювання розвивається вміння планувати свою діяльність.

Конструктивна діяльність дітей середнього й старшого дошкільного віку із затримкою психічного розвитку значно ускладнена внаслідок недорозвинення просторових уявлень, що виражається у невмінні аналізувати запропоновані конструкції, виокремлювати певні конструктивні елементи, уявляти їх просторове співвідношення й поєднувати в одне ціле.

Дітям із затримкою психічного розвитку складно виконувати завдання на складання цілого з частин. Більшість дітей відразу ж приступають до практичного виконання завдання, вони беруть зі столу окремі деталі, безладно їх перебирають або перекладають з місця на місце. Іноді, узявши зі столу дві деталі, намагаються приставити одну до іншої у повітрі. Знов кладуть деталі на стіл, пересувають їх, повторюючи одні й ті ж способи рішення, хоча вони й не приводять до позитивного результату. Діти довго не можуть знайти місце однієї, а то і двох частин. Вони вважають завдання виконаним, хоча цілої картинки в них не вийшло, не помічаючи браку деталей або незбігу окремих частин.

В окремих випадках, діти довго не приступають до виконання завдання, але це не пов'язано з обдумуванням ходу практичних дій або з розглядом деталей і плануванням майбутньої діяльності, як це відбувається у дітей з нормальним інтелектуальним розвитком. У дітей із затримкою психічного розвитку так виявляється невпевненість у своїх можливостях, невміння актуалізувати свої здібності для успішного виконання завдання.

Під час надання допомоги з боку дорослого, іноді тільки у вигляді схвальних і спонукальних до діяльності зауважень, діти справляються із завданням повністю.

При роботі за зразком, що дається у різних формах (наочний зразок, наочна схема зразка, його словесний опис), дошкільники із затримкою психічного розвитку зазнають значних труднощів. Вони не вміють порівнювати свої дії зі зразком, не можуть адекватно оцінити результати виконання завдань, відчувають труднощі під час виконання завдання за інструкцією.

Більшість дітей не передбачають результатів своїх дій, коли приставляють окремі деталі, прикладають одну частину до іншої, повторюють одні й ті ж безуспішні дії, не вміючи переключитися на інші.

Дошкільники із затримкою психічного розвитку 5-ти – 6-ти років самостійно не узагальнюють свій досвід повсякденної дії з предметами-знаряддями, що мають фіксоване призначення. Тому у них відсутній етап осмислення ситуації, що вимагає застосування фіксованого знаряддя. У тих випадках, коли діти за допомогою дорослого застосовують допоміжні засоби, вони недостатньо узагальнюють свій власний досвід дій і не можуть використовувати його при розв’язанні нових завдань.

Для дітей із затримкою психічного розвитку використання набутих знань та вмінь у нові умови є проблемою, вони самостійно не можуть перенести наявні конструктивні вміння, наприклад, в ігрову діяльність, необхідність у яких виникає під час гри.

Конструктивна діяльність у дітей із затримкою психічного розвитку під час дошкільного дитинства зазнає значних змін: спочатку вони проводять маніпуляції з будівельним матеріалом, розвиваючи при цьому дрібну моторику; при подальшій появі пізнавального інтересу діти вчаться впізнавати предмет, керуючись сенсорними процесами, далі – грати зі спорудами, що уможливлює співробітництво з дітьми, а це, у свою чергу, дає поштовх до розвитку й удосконалення мови. У цілому процес конструювання активізує, розвиває й удосконалює психічні процеси дитини, розвиває образність мислення, сприйняття, пам'ять, уяву, що створює сприятливі передумови до оволодіння навчальною діяльністю.