Поради дорослим, які виховують дитину із затримкою психічного розвитку.

· Особливістю дошкільників є навіювання.

Навіть у немовляти можна викликати почуття ніяковості – інтонаціями докору і відповідною мімікою. Пам’ятайте, не слова, а їхнє емоційне забарвлення та інтонація, спрямовані на дитину, викликають у неї відповідну емоційну реакцію.

· На виховання негативно впливає нерозуміння дорослими

особистісного розвитку дитини. Скажімо, вони вважають малюка впертим, не розуміючи того, що він не може справитися з новим дорученням через особливості свого психічного чи фізичного розвитку або соматичного стану. Тому намагайтеся зрозуміти дитину, якомога частіше запитуйте себе: “Чому малюк так поводиться?”

· Для формування особистості неприпустимим є неприйняття батьками дитини. Воно може виникати через нерозуміння поведінки, зумовленої низкою хворобливих виявлень, своєрідністю індивідуальних рис особистості, загостренням особливостей темпераменту, внаслідок хворобливого стану дитини. Підґрунтям неприйняття є ігнорування почуття власної гідності дитини, коли батьки відчувають внутрішнє незадоволення нею, вона їх постійно дратує, вони не довіряють досвіду, який у неї формується; нехтують її віковими можливостями і потребам, особливо якщо стосунки в сім¢ї надмірно жорсткі, навіть деспотичні. Або, навпаки, має місце вседозволеність. Неприйняття дуже часто призводить до неврозів, страхів, депресії, поглиблює затримку психічного розвитку. Цей чинник найвпливовіший у перші роки життя малюка, коли потреба у максимально емоційно-теплих стосунках з матір’ю надзвичайно необхідна.

· Дорослим у вихованні дитини слід уникати, з одного боку,

невідповідності між власними вимогами і сподіванням, а з другого – можливостями і потребами дитини. Найчастіше це виникає тоді, коли у дитини спостерігається упертість або психічна розгальмованість чи загальмованість, внаслідок ураження центральної нервової системи. Треба пам’ятати – непослідовність вимог до дитини, тобто невідповідність між вимогами і контролем, призводить спочатку до збудження нервових процесів, а потім до їх перезбудження і втоми, а відтак– до стану психічного напруження.

· Конфліктність у стосунках між дорослими і дитиною може

виникати через негнучкість дорослих. Так, вони або недостатньо враховують ситуацію, або невчасно реагують на неї, тобто програмують вимоги, не враховуючи ситуацію, нав’язують власну думку.

· Неприпустимими є ставлення до дитини, що виявляється у

запровадженні жорсткої дисципліни й обмеженні самостійності; застосуванні примусу і репресивних заходів, зокрема й фізичних покарань; постійному контролі за поведінкою; нав’язуванні дорослими будь-якої точки зору; категоричності суджень, наказового, безапеляційного тону; у прагненні підкорити собі дитину.

· У вихованні не треба вдаватися до надмірного

моралізаторства. Наприклад, весь час соромити: “Ти дуже поганий, гарні діти роблять так.... Як тобі не соромно” та ін. Надмірна кількість зауважень і осуджень, зрештою, призводить до того, що вони перестають діяти.

· Потрібно всіляко уникати недовіри до дитини – до її

можливостей, життєвого досвіду, який збагачується. Не треба надмірно регламентувати і надмірно контролювати поведінку; вдаватися до надмірного піклування; численних пересторог і погроз. Потрібно довіряти дитині, вірити у її самостійність.

Дитина щаслива, якщо у сім¢ї панують теплі стосунки, а у дитячому садку її чекають і люблять; вона знає, що її завжди вислухають і підтримають, дадуть пораду; дозволяють виявляти власні почуття, чутливі до її потреб; якщо члени сім¢ї прості і безпосередні у спілкуванні і між ними немає розходжень щодо виховання дитини.

Батьки мають виконувати усі рекомендації педагогів дошкільного навчального закладу, в якому перебуває їхня дитина. Рекомендації можуть стосуватися як особливостей виховання, так і корекційного розвитку пізнавальної й емоційно-вольової сфер, мовлення дитини.

Розвиваючи дитину із затримкою психічного розвитку вдома батькам бажано прислухатись до таких порад.

· усуваючи відставання у розвиту дитини треба коригувати всю її

психічну сферу.

Мовлення, процеси пізнавальної діяльності (увага, сприймання, різні види пам’яті, мислення) взаємопов’язані, розвиток одних процесів відбувається на підґрунті інших, які, окрім того, можуть формуватися раніше; якість їх перебігу також залежить один від одного. Ось чому тренування у запам’ятовуванні, до якого часто вдаються батьки з метою поліпшити пам’ять дитини, не приносить очікуваного результату, оскільки воно базується на механічній пам’яті, яка мало позначається на розумовому розвитку дитини. Те, що дитина запам’ятала механічно, а не усвідомила і осмислила, рідко їй знадобиться. Це саме стосується й уваги. Часто дитина не може зосередитися на завданні, бо не розуміє його. Отже, для розвитку пам’яті, уваги, потрібен розвиток мислення. Звичайно, мислення проходить складний шлях розвитку, і його відставання на якомусь етапі може негативно позначитися у подальшому на формуванні інших психічних процесів. Тому дуже часто корекційну роботу з дитиною треба починати із збагачення чуттєвого пізнання навколишнього світу, тобто набуття тих знань, уявлень, вражень, які у свій час дитина не отримала під час безпосереднього знайомства з предметами.

· пам’ятайте про підвищену здатність дитини втрачати увагу

Під час занять з малюком потурбуйтеся, щоб довкола не було нічого такого, що могло б відволікти його увагу: зайвих речей, увімкненого телевізора чи приймача. Водночас той, хто займається з дитиною, і сам не повинен відволікатися сторонніми справами; при цьому треба бути терплячим, доброзичливим, вимогливим до дитини. Відзначайте її найменші успіхи та заохочуйте до виконання.

· пам’ятайте про згубний вплив на головний мозок дитини

електромагнітного випромінювання яке виникає під час роботи комп’ютера, мобільного телефону.

· тривалий час дитина із затримкою психічного розвитку потребує

допомоги дорослого.

Спочатку це може бути сумісна дія, яку дорослий виконує рукою малюка, а потім зразок, який він демонструє дитині. Дуже часто потреба у застосуванні зразка може бути досить тривалою.

· корекційні заняття з дитиною доцільно проводити у вигляді гри,

Треба пам’ятати, що у дошкільника, особливо із затримкою психічного розвитку, ще не сформована здатність до цілеспрямованого навчання, він навчається у грі. Тому не перетворюйте заняття на фрагмент уроку.

Таким чином, корекційний розвиток дошкільника із затримкою психічного розвитку буде ефективним за умови сумісної співпраці педагогів дошкільного навчального дитячого закладу, де перебуває дитина і членів сім'ї дитини.

 

 

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ІЗ ЗПР

Психомоторний розвиток

Дослідження психомоторної сфери дитини із ЗПР свідчать про її недосконалість найперше, це проявляється в особливостях рухової сфери. У дітей відсутні тяжкі рухові розлади, однак відстає руховий розвиток, має місце порушення регуляції довільних рухів (свідомі рухи, що характеризуються цілеспрямованістю), а також несформованість техніки виконання рухів і недостатність рухових якостей (сила, швидкість, витривалість, спритність, гнучкість); спостерігається недосконалість дрібної моторики рук.

При затримці психічного розвитку мають місце особливості моторного розвитку.

• відставання (в порівнянні з нормою) становлення довільних рухових і статичних функцій;

• сповільненість і недостатня координованість довільних рухів;

• підвищена рухова активність, непосидючість, розгальмованість;

• утруднення в засвоєнні нових рухових дій, особливо пов'язаних з дрібними точними рухами;

• недостатність рухового тонусу, що призводить до порушення автоматизації рухів і дій;

• підвищена виснаженість (уповільнення темпу, нечіткість рухів з наступною втратою рухового стереотипу);

• недостатність ритмічності та автоматизації рухів;

• недостатній розвиток дрібної моторики,

• загальне фізичне і соматичне ослаблення та ін.

Основними причинами таких порушень вважається незрілість морфо-функціональних структур мозку, відповідальних за організацію та регулювання рухової активності, а також виражене органічне ураження підкоркових і коркових структур головного мозку.