Розвиток образотворчої діяльності

Образотворча діяльність є продуктивною діяльністю дитини. Її виникнення пов’язано із сприйняттям предметів та явищ оточуючого середовища. Отже не сприйняте, не може бути відображено.

Неможливо отримати будь-яке зображення, не володіючи предметами та знаряддями образотворчої діяльності – олівцем, пензлем, глиною, клеєм, та способами їх використання. Таким чином, розвиток образотворчої діяльності дитини також пов’язано з розвитком предметної діяльності та передбачає достатньо високий рівень її розвитку.

Образотворча діяльність має важливе значення для всебічного розвитку дошкільника, оскільки в процесі створення зображення формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Образотворча діяльність уможливлює доступними засобами виразити емоційний стан дитини, її ставлення до навколишнього світу, уміння самостійно створювати прекрасне.

У молодшому дошкільному віці малювання, ліплення та аплікація тісно переплітаються з грою.

До 3-х років дитина з нормальним інтелектуальним розвитком, зазвичай, залишає стадію каракулів. Вона має певний запас графічних образів, який дозволяє зображувати предмети. Проте його обмеженість призводить до того, що різні предмети малюються однаково й ніхто, крім самої дитини, не зможе чітко визначити, що намальовано. Наприклад, яблуко, м’яч, картопля, кавун, повітряна кулька тощо дитина малює за допомогою однакових неправильних кружечків. У вигляді однакових «головоногих» вона малює батьків, себе, тварин.

Переважна більшість малюнків дитини 3-х – 4-х років із нормальним інтелектуальним розвитком – це зображення окремих предметів.

Розвиток дитячого малювання відбувається під впливом навчання й ознайомлення з предметами на власному досвіді. Діти, які виховуються вдома, зазвичай, малюють людей, будиночки, квіточки, автомобілі, на відміну від тих, хто відвідує дитячий садок та займається малюванням за програмою – доріжки, паркани, кульки, ялинки, сонечко тощо.

Молодші дошкільники з нормальним інтелектуальним розвитком не усвідомлюють, що малюнок завжди вміщує в себе тільки ті особливості предметів, які сприймаються при односторонньому їх розгляданні. Крім того, на процес створення дитячого малюнку впливає увесь наявний досвід дитини, отриманий шляхом розглядання предметів, обмацування їх, виконання з ними різноманітних дій. Причому дитина зображує тільки ті особливості предметів, які на її думку є важливими, не звертаючи уваги на багато інших. Малюнок дитини поступово змінюється в залежності від її дій з предметами, знайомства з ними, того, що привертає увагу дитини.

Молодші дошкільники з нормальним інтелектуальним розвитком, використовуючи колір у малюнках, зазвичай, не співвідносять його з кольором зображувальних предметів. Вони беруть той олівець або фарбу, що впали в очі, або вибирають колір, який їм більш до вподоби. Деякі діти використовують значно більшу кількість кольорів. Після 4-х років діти із нормальним інтелектуальним розвитком використовують колір як обов’язкову ознаку відповідних предметів й, як правило, зафарбовують їх завжди однаково: трава – зелена, небо – сине, сонце жовте або червоне тощо. Проте, цей факт свідчить не про результат власних спостережень, а наявність використання кольорових шаблонів, запропонованих дорослими.

Дитина 3-х – 4-х років із нормальним інтелектуальним розвитком заздалегідь визначає майбутній малюнок, проте її задум недостатньо тривалий й змінюється в процесі малювання. Зазвичай, задум малюнка залучається дитиною до гри, й власне малювання здійснюється, як своєрідна гра.

Дошкільникам із затримкою психічного розвитку 3-х – 4-х років властива знижена зацікавленість, у деяких дітей спостерігається відсутність інтересу до процесу та результату образотворчої діяльності. Їх дії зі знаряддями та матеріалами образотворчої діяльності (олівцем, пензлем, папером, глиною) на момент вступу до спеціального дошкільного закладу, зазвичай, являють собою різноманітні специфічні та неспецифічні маніпуляції, які не враховують якості та функціональні призначення предметів. У дошкільників із затримкою психічного розвитку не сформовані технічні навички малювання: вони неправильно тримають олівець, пензлик, не знають як набрати фарбу, промити та просушити пензлі, не володіють прийомами фарбування.

Дошкільники 5-річного віку із нормальним інтелектуальним розвитком переходять від малювання окремих предметів до виконання сюжетного малюнку – зображення життєвих ситуацій, сцен із казок, розповідей із значною кількістю предметів та персонажів. Створенню малюнків передує розгорнутий задум, який послідовно втілюється у життя.

Малюнок 5-ти – 6-ти річних дітей з нормальним інтелектуальним розвитком характеризується низкою особливостей, позначених як схематизм дитячого малюнку.

Слід зазначити, що дитячий схематичний малюнок завжди площинний. Він не передає об’єм предметів та їх перспективні скорочення – зображень предметів зменшення в залежності від відстані. Типовим для малюнку є розташування предметів і персонажів у один ряд. Впродовж нижнього краю аркуша проводиться лінія, яка зображує землю з розташованими людьми, будинками, деревами, тваринами, які ніколи не затуляють один одного. Вдовж верхнього краю аркуша проводиться друга лінія – небо, на якому розміщуються сонце, хмари, птахи. Тільки під впливом систематичного навчання діти поступово оволодівають прийомом заповнення всього простору аркуша, але при вільному малюванні вони, як правило, відмовляються від цього прийому. Зображення людей, тварин, предметів у схематичному малюнку, зазвичай, дуже детальні, але деталі скоріше окреслені, ніж зображені: руки й ноги – одинарні або подвійні прямі лінії, ступні – загнуті кінці прямих ліній, пальці – пучок ліній. Люди й тварини зображені у статичних позах, у фас, або профіль. На малюнках інколи зображуються частини тіла людини, яких не видно, наприклад, у людини, яка сидить на лошаті в профіль, видні обидва ока й обидві ноги. Деякі малюнки мають «рентгенівський» характер – трамвай, а у ньому люди у весь зріст, у людині, що одягнена, видно живіт, або серце. Іноді дитина, намагаючись зазначити предмет, який зникає, закреслює його зображення.

Схематизм дитячого малюнку свідчить про зображення дітьми, як того, що бачать, але й відомого їм про оточуюче середовище. Не зважаючи на схематизм, дитячі малюнки характеризуються виразністю, наявністю відношення дитини до того, що вона зображує. Особливості предметів й персонажів, які призводили найбільше враження на дитину, підкреслені шляхом зображення їх у збільшеному вигляді. Все, що приваблює дитину зображується дуже ретельно, персонажі, предмети розфарбовуються яскравими фарбами, а все, що викликає негативні емоції – малюється криво, абияк, темними фарбами. Справжній колір предметів при цьому не враховується.

Слід зазначити, що на якість малюнка впливають індивідуальні інтереси, смаки та схильності, ступінь навченості малюванню, загальний емоційний стан дитини, її життєвий досвід. Зазначені якості виявляються у змісті дитячих малюнків, їх сюжетах, способах зображення. Деяким дітям до вподоби зображення різних природних явищ, реальних ситуацій повсякденного життя людини, іншим – відтворення у малюнках своїх мрій, казкового світу. Нерідко на протязі певного відрізка часу дитина захоплюється одними й тими ж сюжетами, а потім обов’язково переходить до інших. У кожної дитини з’являються улюблені теми.

Діти 4-х – 5-ти років із затримкою психічного розвитку майже не використовують вільний від занять час для малювання, байдужі до своїх малюнків і з легкістю їх позбавляються. Дошкільники середнього дошкільного віку зазначеної категорії рідко зображують людей, тварин та живих істот, у малюнках відсутній зв’язний зміст, прості сюжети. Вони не супроводжують малювання словесним коментуванням та створенням ігрової ситуації.

Предметні малюнки дітей із затримкою психічного розвитку відрізняються примітивністю, фрагментарністю. Відсутність цілісного образу, розташування частин предметів у один ряд, зазвичай, супроводжується обмеженістю детального змісту. Іноді зображення складається лише з одного елемента, спостерігається відсутність важливих деталей при наявності вторинних частин, невідповідність числа зображених предметів, їх реальній кількості.

Неточність зображення пояснюється недостатнім рівнем сформованості уявлень про предмет, який малюється, його функціональне призначення.

При копіюванні малюнків – зразків без опори на предмети, дошкільники із затримкою психічного розвитку недостатньо орієнтуються у зображенні, не співвідносять частин виконаних ними малюнків та реального предмета, не впізнають елементів власного малюнку.

До 6-ти річного віку майже у всіх дітей із затримкою психічного розвитку предметний малюнок сформований, але, зазвичай, він спрощений, схематичний, є яскраво вираженим штампом. Зображення невеликі, мало виразні, не співставленні з краєм аркуша, або із зображенням землі на ньому, навіть при чіткому її визначенні. Зображені предмети іноді подані лише контурною лінією.

Діти старшого дошкільного віку зазначеної категорії здатні цілеспрямовано вибирати колір, але його мотивація або відсутня, або визначається тим, «щоб красиво було». В процесі малювання більшість дітей використовують олівці та фарби основних кольорів, практично не змішуючи їх.

Відмічаються характерні труднощі у створенні сюжетного малюнку. Діти із затримкою психічного розвитку не вміють сформулювати свій задум, не володіють навичками його реалізації. У переважної більшості дітей сюжетний малюнок не розвинений, зазвичай, вони зображують лише окремі елементи сюжету, не вміють розміщувати їх на площині аркуша. Розташовані по краю аркуша елементи сюжетного малюнку мають низку пропорційних та композиційних особливостей, які відсутні в малюнках однолітків із нормальним інтелектуальним розвитком. Наприклад, дошкільники із затримкою психічного розвитку малюють квіти, дерева, будинки однакової величини, не враховуючи всього простору аркуша та розташовують зображення лише на невеликій ділянці.

Тематика сюжетних малюнків дітей зазначеної категорії, зазвичай, обмежується 3 – 4 звичайними темами, при цьому вони не використовують у сюжетній композиції дійових суб’єктів. У дошкільників практично відсутні уявлення про композиційну виразність сюжетного зображення. Стереотипність сюжетних малюнків є однією з особливостей образотворчої діяльності дітей із затримкою психічного розвитку.

При недостатньому педагогічному керівництві образотворчою діяльністю, дошкільники із затримкою психічного розвитку не відображають свої враження та уявлення про оточуючий світ та діяльність людей, не реалізують досвід, набутий під час інших видів діяльності, зокрема ігрової.

У дошкільники із затримкою психічного розвитку спостерігається різний рівень сформованості образотворчих вмінь – від їх повної відсутності до рівня розвитку вікової норми.