Затримки психічного розвитку у дітей

 

Причин, які викликають затримку психічного розвитку у дітей, багато. Це можуть бути несприятливі умови виховання, спадкова схильність, довготривалі хронічні захворювання у ранньому дитинстві, порушення функціонування мозку, що виникають ще під час внутрішньоутробного розвитку, ускладнені пологи. Відповідно до причин виділяють форми затримки психічного розвитку.

Передумовами виникнення ЗПР конституціонального походження (гармонійний інфантилізм) може бути генетичний фактор тобто, спадковість; недостатність кисню або інфекційно-токсичні чинники які діють у період вагітності. Ця форма ЗПР базується на затримці розвитку лобної частки головного мозку, що виникає під впливом вище описаних чинників і може поглиблюватися неправильним вихованням. Примітним є те, що емоційно-вольова сфера дитини ніби перебуває на більш ранньому етапі розвитку і нагадує нормальну структуру емоційного складу дітей молодшого віку. Дуже часто незрілість стосується як психічного, так і фізичного розвитку. Дитина не лише поводиться як молодша за віком, а й виглядає у 5 років, як трирічна. Вона народжується з невеликою вагою тіла і зростом, мініатюрна. Це “ хлопчик-з-мізинчик” або “дівчинка-Дюймовочка.” Дитина граційна, тендітна. Вона не відстає від своїх ровесників у психомоторному і мовленнєвому розвитку, а тому засвоює фразову мову у звичайні терміни і навіть раніше, на заняттях у дитячому садку успішно опановує рахунок, читання, добре малює. Часто ці малюки схильні до музики, емоційно жваві. Однак батьків і вихователів дитячого садка бентежить їх наївність, невідповідність їхньої поведінки вікові, непристосованість до реального світу. Час іде, а в дитини не спостерігається помітних зрушень у формуванні розуміння норм поведінки і спілкування, у виробленні понять “не можна” і “потрібно”, у відчутті дистанції зі старшими. У малюка відстає розвиток уміння правильно оцінювати ситуацію, коли треба відповідно до обставин змінювати і поведінку, а також здатність передбачати розвиток подій і, відповідно, можливі наслідки. Коли настає шкільний вік, виявляється, що у дитини не сформовані шкільні інтереси, вона не враховує навчальної ситуації, не вміє зосереджуватися на завданні і виконувати його. Тому таким дітям, за рекомендацією психолога, доцільно починати навчання на рік пізніше. Батькам слід ретельно готувати дитину до школи, насамперед звертаючи увагу на її виховання.

Батьки, у яких є такий малюк, ставляться до нього особливо. Їх тривожить тендітність і мініатюрність дитини, те що у неї поганий апетит і вона часто хворіє. Дитина лагідна, слухняна, не завдає клопоту своєю поведінкою і викликає почуття жалю. Тому виховання такої дитини може набувати тривожної спрямованості. У дитячому садку вихователька оберігає малюка; оточуючі приймають його дитячість, і навіть ровесники охоче граються з ним, відводячи йому роль „маленького”, проектуючи на нього батьківський інстинкт, який у них зароджується: захищають, заспокоюють, якщо він плаче, а малюк приймає цю роль. Вона зручна і приємна. Дитина не хоче дорослішати і в шкільні роки. Все це згодом може призвести до формування низки негативних рис особистості, які виявлятимуться у дорослому віці. Тому виховання такої дитини потребує від дорослих батьків, педагогів, неабиякої мудрості, терпіння і любові.

Затримка психічного розвитку може виникнути внаслідок тривалого захворювання дитини на хронічні недуги (тонзиліт, панкреатит, гастрит, коліт, цистит, бронхіт, різноманітні алергічні захворювання, ревматизм та ін.). Під впливом загального захворювання організму відбувається ослаблення функції мозку. Хронічні захворювання порушують тонус судин, які живлять мозок, внаслідок чого наступає кисневе голодування. До того ж, різноманітні токсичні речовини, які утворюються під час хвороби, отруюють ще не сформований і недостатньо стійкий до подібного впливу дитячий мозок. У малюка настає тимчасова недостатність інтелектуальних функцій, тобто знижується не інтелект дитини, а його продуктивність через порушення так званих передумов інтелекту – пам¢яті, уваги, працездатності. На заняттях у дитячому садку дитина швидко втомлюється, зі значними труднощами вчить вірші, відволікається коли решта дітей уважно слухає казку. Хронічна фізична та психічна астенія гальмують розвиток активності дитини, сприяють формуванню таких рис особистості як несміливість, боязливість, невпевненість у своїх силах. Ровесники через фізичну слабкість, невправність рухів не беруть дитину до гри, тому вона гостро переживає свою фізичну неспроможність, оцінюючи як власну неповноцінність. Коло дітей, з якими товаришує малюк, обмежене; частіше він любить гратися з меншими за себе, які не ображають його. До шкідливих наслідків самої хвороби може додаватися неправильне виховання. Постійна тривога за здоров¢я, а інколи і життя дитини, робить батьків поблажливими до неї. Часто вони задовольняють всі примхи, виконують те, що вона мала б робити сама. Це породжує у дитини пасивність, безініціативність, егоїзм.

Несприятливі умови виховання, які негативно впливають на формування особистості дитини, можуть призвести до затримки психічного розвитку психогенного походження. Для того, щоб кора головного мозку успішно функціонувала та розвивалася, одразу після народження дитячий організм має отримувати із зовнішнього середовища комплекси подразнень. Так, любляча мати бере малюка на руки під час годування, сповиває, купає, заспокоює та заколисує, стає тим самим могутнім джерелом подразнень практично для всіх органів відчуття: слуху, зору; сприймання дотику, тепла; зміни положення тіла у просторі. Коли ж дитина позбавлена материнського догляду, який втілює комплекс цих подразнень та систематичний емоційний контакт, у неї може виникнути затримка психічного розвитку. Це часто спостерігається у дітей, які виховуються в Будинках дитини. Медсестра, яка доглядає відразу за десятьма малюками, не в змозі кожному з них приділити достатньо уваги, тому не зважаючи на добре налагоджений там догляд (правильний режим харчування, сну, сповивання, купання), відсутнє найголовніше – систематичний емоційний контакт з дитиною та достатній вплив подразнень на її органи відчуття. Тривалий час маля перебуває в ліжечку, мовчить або щось аґукає, смокче пальчик, і бачить над собою лише білу стелю. До дитини рідко хтось підходить, бере на руки, усміхається, розмовляє з нею. Такі діти помітно відстають у розвиткові: пізніше починають самостійно сидіти, стояти; затримується їхній мовленнєвий розвиток. Аналогічний стан спостерігається і тоді, коли дитина, яка виховується в сім¢ї, потрапляє в лікарню. Вже через два місяці без достатнього емоційного та інтелектуального розвитку дитина втрачає те, що у неї було сформоване. Тому цей стан називається госпіталізмом або регресією. Установлено також, що перервані емоційні контакти між матір¢ю і дитиною у віці до 3 років можуть відновлюватися не більше 4 разів, після чого дитина стає вже нездатною до повноцінного емоційного спілкування і дуже втрачає у психічному розвитку.

Затримка психічного розвитку, яка виникає у дитини внаслідок недостатнього піклування про неї (явище гіпоопіки) може спостерігатися і в сім¢ї. Буває так, що після пологів, у перші місяці життя дитини, у матері виникає неусвідомлене неприйняття маляти. Його може спричинити фізичний або генетичний дефект немовля; невропатія, коли дитина ночами не спить і своїм криком замучила не готову до материнства жінку; коли мати – одиначка, а дитина стала перешкодою до облаштування власного життя. Дитина для такої матері відраза, тому й доглядає вона за нею так, ніби виконує обридлу роботу – в голосі роздратування, очі байдужі, руки не лагідні, обличчя не усміхнене. В цьому випадку наслідки виховання такі ж, як після перебування дитини у дитячому будинку.

Серед ЗПР найчастіше спостерігається церебрально-органічна форма (церебрум – лат. - мозок). Вона вважається найстійкішою і складною, оскільки виникає внаслідок ураження головного мозку дитини. Причинами виникнення цієї форми ЗПР може бути патологія переважно другої половини вагітності; вплив токсичних речовин, зокрема алкоголю, тютюну, наркотиків на протязі всієї вагітності; токсичні речовини, які є у навколишньому середовищі (свинець, радіоактивне випромінювання); загроза викидня, важкі вірусні інфекції, резус та групова несумісність крові плоду й матері та ін.

Ці ж фактори зумовлюють передчасні пологи, асфіксію та травми дитини під час пологів.

Нормальна вагітність та пологи залежать від емоційного стану майбутньої мами. У матері може виникнути неприйняття дитини, яка ще не народилася (народження дитини не планувалося; вагітність стала причиною вимушеного шлюбу; в період вагітності жінка розлучилася з чоловіком – батьком майбутньої дитини тощо). У майбутньої матері виникає неусвідомлене бажання позбутися дитини. Через це вагітність протікає з ускладненнями, загрозою викидня, неблагополучними пологами, які можуть затягуватися, або навпаки, бути стрімкими.

Як свідчить практика, до всіх негативних впливів під час вагітності та пологів більш чутливий мозок чоловічої статі. Так, за статистикою викидень чи його загроза бувають у два рази частіше під час вагітності хлопчиками. Серед дітей із ЗПР хлопчиків також вдвоє більше ніж дівчаток.

У перші 2 роки життя дитини затримку психічного розвитку можуть спричинити тривалі важкі інфекційні захворювання, які захоплюють мозок: сепсис, менінгіт, енцефаліт, паротит, грип; травми головного мозку: струси та удари тощо.

Порушення, які виникають внаслідок органічного ураження мозку, виявляються вже у перші тижні народження дитини. Малюк весь час перебуває у стані постійної напруги і втоми: плаче, погано ссе; сон у нього нетривалий і неспокійний. Дитина відстає у фізичному та психічному розвиткові, у формуванні навичок охайності.

Мозкова недостатність може виявлятися у підвищеній збудливості, розгальмованості або, навпаки, загальмованості дитини. Розгальмовані діти привертають увагу своєю поведінкою вже у дитячому садку. Вони галасливі, дуже рухливі, не вміють гратися за правилами й організувати гру, тому заважають іншим дітям. Без дозволу беруть чужі іграшки, через необережність, або ж навмисно руйнують побудовані іншими дітьми конструкції. У них недосконала дрібна моторика, тому їм важко вирізувати із паперу, ліпити, малювати. За найменшої невдачі вони із роздратуванням кидають невдало зроблені вироби. На прогулянці кричать, бігають, зачіпають інших дітей, без остраху залазять на дерева або якісь споруди на дитячому майданчику. Почуття сорому і каяття у них поверхове, а про свою обіцянку добре поводитися вони швидко забувають. Не дивлячись на те, що діти видаються товариськими, у них не має постійних друзів. Щоб справити гарне враження на старших, охоче беруться виконувати доручення, однак не доводять справу до кінця, оскільки швидко втрачають до неї інтерес.

У дітей із психічною загальмованістю переважає знижине тло настрою; вони нерішучі, боязкі, уповільнені. Малюки важко звикають до дитячого садка, весь час плачуть, просяться до мами. На заняттях дуже повільні, невпевнені у своїх силах, за найменших труднощів припиняють роботу, постійно потребують допомоги виховательки, її схвалення. Здебільшого такі діти замкнені, уникають рухливих ігор, граються усамітнено або з меншими за віком. Найкраще почуваються у звичних для них умовах, тому на пропозицію піти на прогулянку, погратися у нову гру, навчитися робити новий виріб частіше всього відповідають відмовою. Коли діти відчувають нестабільність, вони скаржаться на головний біль, нездужання, втому; у них знижується настрій, виникає роздратування.

Мозкова недостатність у дітей із ЗПР дуже часто супроводжується цереброастенічними розладами. Діти надмірно чутливі до яскравого світла, шуму, задухи; на зміну метеорологічних факторів реагують головним болем; погано переносять поїздки у транспорті, різкі рухи, перевороти під час ігор. Їх дуже швидко стомлюють розумові навантаження, а тому продуктивність праці на занятті у дитячому садку у них низька.

Отже, затримку психічного розвитку можуть спричиняти різноманітні чинники. Час виникнення, глибина, особливості виявлення цього відхилення у психічному розвитку дитини різні. Батькам, педагогам дуже важливо вчасно помітити та докласти зусиль для їх усунення протягом перших шести років життя, оскільки цей час є визначальним для майбутнього успішного навчання дитини у школі та в усьому її подальшому житті.