Набір реквізитів відповідає видові організаційно-розпорядчих документів.

1. Державний герб України.

2. Емблема організації чи підприємства.

3. Зображення державних нагород.

4. Код установи, організації чи підприємства за Українським класи­фікатором підприємств і організацій (УКПО).

5. Код форми документа за Українським класифікатором управлін­ської документації (УКУД).

6. Назва міністерства або відомства.

7. Повна назва організації, установи чи підприємства.

8. Назва структурного підрозділу.

9. Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреса, номер телетайпа (абонентського телеграфу), номер телефону, факсу, номер рахунка в банку, електронна адреса.

10. Назва виду документа.

11. Дата.

12. Індекс (вихідний номер документа).

13. Посилання на індекс і дату вхідного документа.

14. Місце укладання або видання.

15. Гриф обмеження доступу до документа.

16. Адресат.

17. Гриф затвердження.

18. Резолюція.

19. Заголовок до тексту.

20. Відмітка про контроль.

21. Текст.

22. Відмітка про наявність додатка.

23. Підпис.

24. Гриф погодження.

25. Віза.

26. Печатка.

27. Відмітка про засвідчення копії.

28. Прізвище виконавця та номер його телефону.

29. Відмітка про виконання документа й скерування його до справи.

30. Відмітка про перенесення відомостей на машинний носій.

31. Відмітка про надходження документа.

На основі формуляра-зразка проектують бланки документів, тобто друковану стандартну форму документа, що містить тільки ті реквізи­ти, які відповідають змісту документа і фіксують постійну інформа­цію. Звичайно виготовляють бланки для документів з високим рівнем стандартизації (довідки, доручення, договори, супровідні листи тощо). Вони мають трафаретний текст - дослівне відтворення постійної ін­формації (постійні реквізити) з пропусками для подальшого запов­нення (змінні реквізити).

Встановлено два види бланків: І) загальний (для виготовлення на­казів, протоколів, розпоряджень, постанов, вказівок тощо); 2) для служ­бових листів.

⁵ Докладніше про вимоги до виготовлення бланків організаційно-розпорядчих до­кументів див.: Діденко А.Н. Зазнач, праця. - С. 16-23.

Виготовлення бланків конкретних видів документів допускають, якщо їх кількість на рік перевищує 200 одиниць. Бланки друкують на білому папері або папері світлих тонів формату А4 (210x297 мм) або формату А5 (148x210 мм)⁵. При меншій кількості документів послуговуються штемпелем, який містить групу реквізитів і їхніх постійних частин, що відтворюються у вигляді єдиного блока. Склад і розташування реквізитів у штемпелі мають відповідати вимогам ГОСТ 6.38-90.

Застосування бланків надає інформації офіційного характеру, під­вищує культуру ділового спілкування.

Для бланків документів установлено два варіанти можливого роз­ташування реквізитів - кутовий і поздовжній. Поздовжнє розташу­вання реквізитів доцільне в тих випадках, коли назва складається з великої кількості слів і не може розміститися на площі, відведеній дер­жавним стандартом для кутового розміщення, наприклад, назва орга­нізації разом із назвою вищої інстанції.

Загальні правила оформлення реквізитів такі:

Державний герб України - Тризуб.

Розташовується посередині бланка або у кутку над серединою ряд­ка з назвою організації.

Емблема організації чи підприємства.

Розміщується поряд з назвою організації. Як емблему можна вико­ристовувати товарний знак, зареєстрований у встановленому порядку.

Зображення державних нагород.

Розташовується у верхньому лівому кутку або посередині документа.

1. Код підприємства, установи, організації. Розташовується у верхньому правому кутку.

Код форми документа.

Розташовується у верхньому правому кутку під кодом підприємст­ва, організації, установи.

6. Назва міністерства або відомства, якому підпорядковується
установа (назва вищої установи або засновника).

Розташовується посередині рядка або у верхньому лівому кутку.

7. Повна назва установи, організації або підприємства - автора
документа.

Розташовується посередині рядка або у верхньому лівому кутку під попереднім реквізитом. Може наноситися за допомогою штампа або друкарським способом.

Назва структурного підрозділу.

Розташовується у верхньому лівому кутку або під попереднім рек­візитом. Дозволяється друкувати машинописним способом. Усі рекві­зити, що позначають автора документа, розміщують у такій послідов­ності, яка чітко передає їхню підлеглість. Усі назви подають у назив­ному відмінку, напр.:

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

9. Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреса,
номер телетайпа, телефону, факсу, номер банківського рахунка,
електронна адреса.

Розташовується у верхньому лівому кутку, оформляється відповід­но до поштових правил: вул. Володимира Великого, 21, м. Черкаси, 18022, тел. [phone]. На бланку для листів, що призначені для виконання розрахункових операцій, вказується номер розрахункового рахунка у відділенні банку, напр.: Розрахунковий рахунок №153241749/ 215149 в Укрінбанку м. Львова МФО 111321.

Назва виду документа.

Розташовується зліва або посередині сторінки. Є в усіх докумен­тах, крім листів. Залежно від назви встановлюється формуляр, струк­тура тексту, особливості викладу. Допомагає кращому сприйняттю тек­сту, його швидкій обробці, полегшує роботу з ним.

Дата.

Документ датують днем його створення або затвердження. Доку­менти колегіальних органів (протоколи, акти та ін.) датують днем, коли відбулася подія, яку задокументовано. На бланках дату підписання документа ставлять у лівій верхній частині разом з індексом на спеці­ально відведеному для цього місці. Якщо документ складено не на бланку (заява, характеристика, автобіографія тощо), то дату ставлять під текстом зліва. Існує два способи подання дати - цифровий і цифро­во-словесний. Цифровий передбачає написання трьох пар арабських цифр на позначення дня, місяця, року: 04.03.05 або 24.06.05 (крапки ставимо між парами). Цифрово-словесний має такий вигляд: 4 берез­ня 2005 року або 24 червня 2005 р. Його використовують у докумен­тах матеріально-фінансового характеру.

Дати на певну тривалість події, заходу, роботи записують у такий спосіб: з 15.10 до 07. 11.05 або з 16.12.04 до 08.01.05.

Індекс.

Розташовується у верхній частині сторінки зліва. Цей реквізит забез­печує оперативний пошук документа, контроль виконання. Складається з трьох пар арабських цифр, де перша пара - індекс структурного під­розділу, в якому уклали документ; друга пара - номер справи за номен­клатурою для підрозділу; третя пара - порядковий номер за журналом обліку, напр.: № 12-14/49.

13. Посилання на індекс і дату вхідного документа.
Розташовується у верхній частині сторінки зліва. Містить дату та

індекс, вказані установою, яка уклала чи видала документ, напр.: на №12-14/49 від 23.01.05. Таке посилання роблять у разі оформлення листа-відповіді. Це допомагає організації, що одержує лист, знайти копію документа, на який отримано відповідь. Укладач відповіді пере­писує дату та індекс вхідного документа.

Місце укладання чи видання.

Розташовується у верхній частині сторінки зліва. Містить назву міста чи населеного пункту, де видано документ.

Гриф обмеження доступу до документа.

Розташовується з правого боку під кодом форми документа. Запи­сують від середини рядка: „Для службового користування", „Таємно", „Цілком таємно".

Адресат.

Розташовується з правого боку у верхній частині сторінки. Склада­ється з таких елементів:

• назва установи, організації, підприємства (у називному відмінку);

• назва структурного підрозділу (у називному відмінку);

• назва посади особи-адресата (у давальному відмінку);

• прізвище та ініціали особи-адресата (у давальному відмінку);

• поштова адреса.

Кожну із частин пишуть з нового рядка. Розділових знаків між час­тинами не ставлять, напр.:

Львівський національний університет імені Івана Франка Факультет міжнародних відносин Деканові проф. Камінському В.1. В особових документах відомості про адресата мають такий вигляд:

Директорові Інституту української мови Національної Академії наук України акад. Кузишину Р.В.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1446 від 22 грудня 1997 р. внесено зміни у правила оформлення поштової адре­си, а також місця її подання на конверті. Адресу відправника (адресан­та) пишуть у лівому верхньому куті конверта, напр.:

М.С. Стацюк

вул. Наукова, 60, кв. 23,

м. Львів-59, 790059

Адресу одержувача (адресата) зазначають у правому нижньому куті конверта, напр.:

Пономареву Віктору Олеговичу

вул. Івасюка, 45,

м. Червоноград,

Львівська обл.,

80100

17. Гриф затвердження.

Розташовується у верхній правій частині документа. Затвердження - спосіб засвідчення документа після його підписання, який санкціо­нує поширення дії документа на визначене коло структурних підроз­ділів, організацій чи службових осіб. Елементи грифу затвердження:

• слово ЗАТВЕРДЖУЮ (великими літерами без лапок);

• назва посади особи, яка затверджує документ;

• особистий підпис;

- розшифрування підпису (ініціали та прізвище особи, яка затвер­дила документ);

- дата затвердження. Наприклад:

ЗАТВЕРДЖУЮ Директор заводу (підпис) Л.В. Семенюк 07.02.05

 

Якщо документ затверджується спеціальним розпорядчим актом, на документі зазначають гриф за такою формою:

ЗАТВЕРДЖУЮ

Наказ Міністерства фінансів України 20.04.05 №15

Резолюція.

Це напис на документі, який робить керівник установи. Він міс­тить вказівки щодо виконання цього документа.

Розміщується у верхній лівій частині першої сторінки документа. Якщо це місце зайняте іншим реквізитом, то резолюцію вміщують на будь-якій вільній площі лицьового боку сторінки документа, крім по­лів. Складається з таких елементів:

• прізвище та ініціали виконавця, якому буде надіслано документ;

• вказівка про порядок і характер виконання документа;

• термін виконання документа;

• особистий підпис керівника;

• дата.

• Як виконавців у резолюції зазначають службових осіб, а не струк­турні підрозділи. Відповідальною за виконання документа є особа, яку названо в резолюції першою. На документі має бути не більше однієї резолюції. Інші резолюції можливі тільки тоді, коли є потреба деталі­зувати порядок виконання документа. Якщо документ підлягає повер­ненню або треба деталізувати порядок його виконання, резолюцію оформляють на окремих аркушах чи спеціальних бланках. Загальні вказівки формулюють так: До виконання; До друку; До відома; До на­казу; Вжити заходів; Обговорити питання та ін.

• 19. Заголовок до тексту.

• Друкують малими літерами, розміщують під назвою виду докумен­та. Відображає головну ідею документа і, здебільшого, починається прийменником про, напр.: Про порушення дисципліни; Про надання приміщення в оренду тощо. Має бути лаконічним і точним, якнайпов­ніше розкривати зміст документа. Якщо у документі йдеться про кіль­ка питань, заголовок може бути узагальненим.

• Текст документа, надрукований на аркуші формату А5, можна по­давати без заголовка. Заголовки не складають до текстів телефоно­грам, телеграм та повідомлень.

• 20. Відмітка про контроль.

• Ставлять на документах, що вимагають виконання (вжиття певних заходів) чи відповіді, у вигляді букви К (контроль). Розташовують з лівого боку у верхній частині поля першої сторінки документа.

• 21. Текст.

• Основний реквізит документа. Складається з таких логічних елементів:

•

• вступу;

• доказу;

• закінчення.

У вступі адресата готують до сприйняття теми; у доказі виклада­ють суть питання; у закінченні формулюють мету, заради якої складе­но документ. Закінчення може бути активним чи пасивним. Активне точно зазначає, яку дію має виконати адресат; мета пасивного - по­інформувати адресата про якийсь факт, обставину тощо. Розташову­ється на всю ширину сторінки (від поля до поля).