Тараненко О. О. Синоніми української мови // словник синонімів української мови: у 2 Т. - К. , 2000. - т. 2. - С. 947.

Рильський М. Передмова до „Матеріалів до синомічного словника української мови" А. Багмета // Вітчизна. - 1959. - №2. - СІ.

завірюха — метелиця, хуртовина, курява, віхола, буран, заметіль, пурга, хуга, сніговій, сніговійниця, поземка, пороша, хиза, охиза, хурія, хурдига, хурделиця, шквиря, зав 'юга, завія, кура, хвижа, хвища;

горизонт - обрій, небозвід, небосхил, небокруг, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокіл, виднокрай, небо­край, овид;

дорога — шлях, гостинець, путівець, путь, стежка, шосе, траса, магістраль, автострада, орбіта.

Кожен синонім має свою історію, традиції у вживанні, своє місце і роль. Синоніми називають "скарбами мови", "багатими самоцвіта­ми", "фарбами в руках артиста-маляра", тому синонімія передусім є невичерпним джерелом стилістики. „Уміле користування синонімами, тобто вміння поставити саме те слово і саме на тому місці - невід'єм­на прикмета доброго стилю, доконечна риса справжнього майстра"²⁸. Синоніміка - один із найважливіших чинників, що зумовлюють своє­рідність стилю будь-якого письменника. У художньому стилі синоні­ми є засобом естетичним.

Однією із важливих функцій синонімів у мовленні є урізноманіт­нення викладу, уникнення монотонності, повторів. Основуючись на пев­ному значеннєвому нюансі слова, можна виділити, підсилити, уточни­ти, оцінити, а отже, висловити думку якнайдоречніше. Для цього у ре­єстрі словників синонімів є значні за обсягом синонімічні ряди, як-от:

відносини — стосунки, взаємини, взаємовідносини;

авторитет — повага, пошана, престиж, вага, репутація;

галузь — сфера, ділянка;

інцидент — випадок, пригода, непорозуміння;

стимул — заохочення, імпульс, поштовх;

старанність — пильність, ретельність, завзяття;

енергійний — активний, працьовитий, наполегливий, рішучий, діяльний;

збільшити —підвищити, підняти, примножити, посилити;

турбуватися — піклуватися, клопотатися, дбати;

хронічний — затяжний, тривалий, довгий, постійний, довготрива­лий, довгочасний.

²⁸ Там само.

Синонімія пов'язана з культурою мови. Багатство синонімів дає змогу відшукати найдоречніше, найпотрібніше для контексту слово, а самі пошуки такого слова розвивають і збагачують думку, виховують навички правильного спілкування, підвищують мовну культуру. У мові ділового спілкування є чимало різних мовних позначень того самого поняття, напр.: бажати - хотіти; властивий — притаманний, харак­терний; вживати - застосовувати, використовувати, користувати­ся; проживати - мешкати; одержувати - отримувати; потрапляти - попадати; змушений - вимушений та ін. На перший погляд, це се­мантичні дублети. „Гадаєте, що це абсолютні синоніми? - зауважує Н. Бабич. - Але ж мова теж прагне до економії, тому вона не зберігала б в активному запасі так багато семантично тотожних слів"²⁹. Варто звернутися до тлумачного словника, прочитати готові ілюстрації в посібниках, але це той випадок, вважає авторка, коли „власне відчуття мови, слова може бути тоншим, точнішим, ніж рекомендоване".

Отже, багато слів з одного синонімічного ряду мають певні значен­нєві відтінки, які потрібно врахувати, щоб висловитися точно, уникну­ти неоднозначного тлумачення висловлювання або зберегти нейтраль­ний тон, зваживши на стилістичний відтінок. Наведемо приклади:

Замісник, заступник.

Замісник - посадова особа, яка тимчасово виконує обов'язки керів­ника.

Заступник - офіційна назва посади, друга особа після керівника. Положення, становище, стан.

Положення - розташування у просторі (горизонтальне, вертика­льне); певне теоретичне твердження чи думка (основні положення вчен­ня); зведення законів, правил (Положення про вибори).

Становище - події, обставини, ситуації (міжнародне, офіційне, знайти вихід з певного становища).

Стан - сукупність певних явищ, процесів (стан рідини, стан здо­ров 'я, стан економіки, стан справ).

Наступний, подальший.

Наступний - вживається з конкретними поняттями (зупинка, тиж­день).

Подальший - вживається на означення абстрактного поняття (жит­тя, доля).

Суспільний, громадський.

^:9 Бабич Н. Навчи мене, вчителю, розмовляти. - К., 1992. - С.13.

Суспільний - стосується суспільства (лад, клас, система, праця, ста­новище, виробництво).

Громадський - стосується громади чи окремого колективу (обов 'я-зок, діяч, робота, вигін, організація). Закінчити, завершити.

Завершити - довести справу до остаточного кінця, успішно закін­чити дії; відтворює схвальний, урочистий тон оповіді {навчання, осві­ту, досліди, операцію, переговори, видання).

Закінчити - називає кінець різноманітних дій, видів роботи, діяльнос­ті, відрізку життя, навчання (оповідання, школу, університет, роботу).

Багато, чимало.

Багато - переважно писемного мовлення на позначення кількості, міри, часу.

Чимало - вживається здебільшого в художніх текстах, має відтінок розмовності.

Загальний, спільний.

Загальний - такий, що охоплює всіх, стосується всіх, поширюється на всіх (правила, збори, право, повинність).

Спільний - належить двом і більше, об'єднуючи їх (справа, мрії, турботи, засідання)

Зміст, значення, смисл.

Зміст - те, про що йде мова, розповідається; те, що описується, зображається (оповідання, речення); найважливіша ідея, основа, сутність чогось (буття, поведінки, поняття); стилістично нейтральне слово.

Значення - внутрішня особливість, сутність чого-небудь; є термі­ном (значення слова, граматичне значення).

Смисл - внутрішня основа, суть чого-небудь; має розмовний характер. Замість смисл слова варто вживати значення слова, замість: у смислі того — у розумінні того; в якому смислі - в якому розумінні, щодо того; є смисл — є рація, є сенс; немає смислу — немає сенсу; неправомірно слово смисл використовувати і у значенні „розум", наприклад, тверезий смисл, здоровий смисл, нормативними будуть словосполучення тверезий ро­зум, здоровий глузд.

Екземпляр, примірник.

Екземпляр - рідкісний предмет (або тварина, рослина). Примірник - друковане видання, одне з тиражу. Тепер, зараз.

Тепер — у наш час, останнім часом. Зараз — цієї ж миті, вже, негайно.

Треба також бути уважним, вводячи слова із синонімічного ряду в текст, оскільки часто слова-синоніми вимагають після себе додатка в різних відмінках, напр.:

навчатися (чого?) мови - вивчати (що?) мову;

опановувати (що?) мову - оволодівати (чим?) мовою;

зважати (па що?) на обставини — враховувати (що?) обставини;

наголосити (на чому?) на питанні — підкреслити (що?) питання;

присвячувати (чому?) події - приурочувати (до чого?) до події.

Процес утворення синонімів відображає рух мови, взаємодію літе­ратурної мови і діалектів, розподіл між функціональними стилями. Си­нонімія - це історія мови. Найдавніші рукописи при редагуванні, пе­рекладі, навіть переписуванні збагачувались новими словами (чи то діалектними, чи то старослов'янськими), таким чином збагачуючи си­нонімічний фонд. Піком розвитку синонімії української мови науко­вці вважають ХУІ-ХУІІ ст. і 20-ті роки XX ст. Водночас цей процес перебував під впливом негативних тенденцій у розвитку української мови, зокрема свідомої русифікації. Під час укладання перекладних словників з низки українських синонімів вибирали той, який копію­вав російський відповідник, а вилучали ті, які своєю звуковою семан­тикою відповідали законам української мови. Зникали слова летови-ще, малярство, відсоток, слухавка, підсоння, риска, садовина та інші, на їхнє місце приходили аеродром, живопис, процент, трубка, клі­мат, тире, фрукти. Сучасна мовленнєва практика засвідчує повер­нення багатьох з них до вжитку.

На основі явища синонімії побудований такий засіб, як евфемізм (від грец. добре говорю) - слова або вислови, що пом'якшують або завуальовують зміст сказаного. У ділових текстах евфемізми вжива­ють тоді, коли загальновживане слово надто експресивне або викли­кає небажані побутові асоціації. Такими висловами можуть бути: у стані алкогольного сп яніння, у нетверезому стані, під дією алкоголю у значенні „п 'яний"; відійшов у інший світ, покинув нас, закінчив жит­тя, навіки заснув, перестало битися серце, спочив у значенні „помер"; не хапає зірок з неба, немудрий у значенні „дурний"; це фантазії, ви помиляєтесь замість „брехня" та ін. Аналогічні пом'якшувальні ви­слови можемо бачити на застережних написах, у яких немає катего­ричності, напр.: У нас не курять; Просимо не курити; Курити заборо­няється; Дякуємо, що ви не курите; Просимо без дозволу не заходити тощо. Дослідники зауважують, що такі написи коректніші і набагато дієвіші. Можна навести й гумористичний приклад одного з таких на­писів на дорогах Франції: „Якщо ви будете їхати через наше місто зі швидкістю 60 км за годину, то матимете нагоду ознайомитися з на­шою новою тюрмою, швидкість понад 80 км приведе вас у нашу чудо­ву лікарню, якщо ж ви перевищите 100 км — вам гарантовано задово­лення спочивати в мирі на нашому гостинному кладовищі".

Образний рівень синонімії відображає перифраз (від грец. образна паралель) - описовий зворот, за допомогою якого передається зміст ін­шого слова через підкреслення його особливості. Перифрази бувають загальномовні зі стертою образністю та оригінальні, індивідуально-ав­торські, напр.: біле золото, чорне золото, близьке зарубіжжя, легені планети, голубе паливо, місто каштанів, місто Лева, країна з Чорно­билем у серці. Цей синонімічний засіб використано у творенні багатьох професійних висловів чи термінів в галузі економіки. Деякі з них є каль­ками чужомовних, напр., біпі краватки - спеціальний прошарок найма­них робітників - конторських служб та інженерно-технічного персоналу; сині краватки - наймані робітники, що займаються фізичною працею; сірі краватки - наймані робітники на державній соціальній службі; бест­селер - акція, яка користується великим попитом; бику стійлі - дилер або спекулянт у "довгій позиції" щодо цінних паперів чи іншого товару, який не знаходить покупців, внаслідок чого втрачає змогу вести торгівлю та ін. Економічні словники дедалі частіше вносять їх до свого реєстру.

Мовно-синонімічна культура - свідчення культури мислення, знан­ня мови, ерудиції. Вміння вибрати найдоречніше слово дає змогу по­бороти одноманітність мовлення, невиразність, побачити багатство і барви слова.

 

Омоніми

Омоніми (від грец. homos - однаковий, опута — ім'я) — це слова, які однаково звучать, але мають різне значення. Явище омонімії - на­слідок випадкового збігу звучання, у значенні ж два слова-омоніми не мають абсолютно нічого спільного, напр.: дід' - батьків або материн батько; дід² - будяк; дід³ - сніп соломи чи очерету; дід⁴ - їжа з пшона та борошна; дід⁵ - назва танцю; або стан' - стоянка; воююча сторона; стан² - талія; стан³ - умови, ситуація; стан⁴ - пристрій.

Джерелами омонімії є:

• випадковий збіг неспоріднених слів: деркач (птах) - деркач (ві­ник); термін (слово) - термін (строк);

• розпад багатозначного слова: переказати (переповісти) - пере­казати (гроші); сісти (про людину) - сісти (про батарейку);

• словотворчі процеси: винний (вина) - винний (вино); безділля (не­робство) - безділля (відсутність долі); компостувати (компостер) - компостувати (компост); ВАК (Вища арбітражна комісія) -ВАК (Вища атестаційна комісія);

• збіг абревіатури та вже наявного в мові слова: СУМ (Словник української мови - сум (смуток); СТО (станція технічного обслугову­вання) - сто (100);

• збіг українського та іншомовного слова: лава (предмет для си­діння) - лава (з італ. - розплавлена вулканічна маса); клуб (диму) - клуб (з англ. - товариство, приміщення);

• засвоєння з різних мов: ліга (з франц. - асоціація) -ліга (з італ. -знак над нотами у вигляді дуги); клінкер (з нім. - спечені глиняні вироби у вигляді цегли) - клінкер (з англ. - вузький довгий спортивний човен).

Омоніми становлять неабияку трудність у практиці слововживан­ня. Тому основна вимога до тексту з омонімом - чіткість, виразність, повнота інформації, точність контексту.

Існує також явище міжмовної омонімії - продукт взаємодії близь-коспоріднених мов, сплутування однакових за звучанням слів, що позначають різні поняття у різних мовах. Це дало змогу називати між­мовні омоніми "фальшивими друзями перекладача", "підводними ри­фами у мовленні", "ключами, що відмикають зовсім різну дійсність". За словами І. Фаріон, „...різність супроти однаковости звучання - це згущений вияв окремішности кожної мовної системи на тлі спільно­слов'янських закономірностей; це можливість крізь однакову форму побачити зовсім инший зміст; це, врешті, звукова омана, яка ніби на­вмисне приховує національно-мовні смисли, що властиві тільки тому, а не иншому народові"³⁰.