ТОП 10:

Представництво: поняття, характеристика, види. Договір доручення як підстава виникнення відносин представництва.



Представництво - один зі способів здійснення цивільних прав і виконання обов'язків. Закон визначає представництво як угоду, вчинену однією особою (представником) від імені іншої особи (що представляється) у силу повноваження, заснованого на дорученні, законі або адміністративному акті, що безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права й обов'язки представляємого. Види: 1. Обов'язкове представництво, засноване на законі чи адміністративному акті (наприклад, законними представниками неповнолітніх дітей є їхні батьки, підопічних - опікуни, усиновлених - усиновителі); різновидом обов'язкового є статутне представництво, представник виступає від імені організації і його повноваження визначаються статутом. 2. Добровільне представництво, засноване на договорі чи дорученні. У якості договору, що породжує відносини представництва, служить договір доручення, відповідно до якого одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені іншої сторони і за її рахунок (довірителя) визначені юридичні дії. У більшості випадків добровільного представництва повноваження представника фіксується в дорученні.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

На договір доручення поширюється дія двох глав ЦК: "Представництво" і "Доручення".

105.2

Договір доручення є консенсуальним, двостороннім, а також може бути відплатним або безвідплатним. Договір доручення є фідуціарним – заснованим на взаємній особистій довірі сторін, оскільки довіритель не має змоги постійно контролювати дії свого повіреного, але автоматично стає стороною правочинів, які той укладає.

У випадках комерційного представництва (243 ЦК) - Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності) відносини є відплатними, тоді фідуціарність втрачається.

Сторонами цього договору є: довіритель – особа, яка доручає повіреному виконати юридичні дії від її імені та за її рахунок; повірений – особа, яка зобов`язується вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії.

Порівняльна характеристика договору доручення та договору комісії.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

На договір доручення поширюється дія двох глав ЦК: "Представництво" і "Доручення".

Договір доручення є консенсуальним, двостороннім, а також може бути відплатним або безвідплатним. Договір доручення є фідуціарним – заснованим на взаємній особистій довірі сторін, оскільки довіритель не має змоги постійно контролювати дії свого повіреного, але автоматично стає стороною правочинів, які той укладає. У випадках комерційного представництва (243 ЦК) - Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності) відносини є відплатними, тоді фідуціарність втрачається.

Сторонами цього договору є: довіритель – особа, яка доручає повіреному виконати юридичні дії від її імені та за її рахунок; повірений – особа, яка зобов`язується вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Договір комісії є консенсуальним, двостороннім та відплатним.

Сторонами договору комісії є: Комісіонер – особа, яка за дорученням комітента зобов`язується вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента; Комітент – особа, за дорученням і за рахунок якої діє комісіонер. Третя особа, з якою комісіонер укладає правочин в інтересах комітента, не є стороною договору комісії.. За договором з третьою особою права і обов`язки набуває комісіонер, а не комітент.

Істотними умовами договору комісії, за яким комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

106.2.

Відмінності договору комісії від договору доручення: 1) Комісіонер укладає правочини від свого імені, а Повірений – від імені довірителя; 2) комісія є завжди відплатною, а доручення може бути безвідплатною; 3) у Комісіонера виникають права та обов`язки щодо третьої особи, бо він стає стороною укладеного з ним договору, а Повіпений – не набуває жодних прав та обов`язків за договором з третьою особою, бо їх набуває довіритель; 4) Довіритель або Повірений мають право відмовитись від договору доручення, а Комісіонер має таке право лише у випадку, коли договором не встановлений строк; 5) Комісіонер може взяти на себе відповідальність за виконання правочинів, укладених із третіми особами (делькредере), а для договору доручення таке не передбачене; 6) Повірений на відміну від Комісіонера, для забезпечення своїх вимог не має право притримати майно довірителя.

107. Права та обов’язки сторін договору комісії. Відступи від вказівок комітента та їх правові наслідки.

Обов`язок комітента: 1) може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами; 2) виплатити комісіонеру плату в розмірі та в порядку, встановлених в договорі, а якщо договором не визначено, то виходячи із звичайних цін на такі послуги після виконання договору; 3) не має права без згоди комісіонера вступати у відносини з субкомісіонером; 4) забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою; 5) прийняти виконання договору, якщо комісіонер при купівлі майна заплатив різницю у ціні; 6) комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом 30 днів від дня отримання звіту; 7) прийняти від комісіонера все належно виконане, оглянути майно, негайно повідомити про наявні недоліки: 8) відшкодувати витрати, зроблені комісіонером у зв`язку з виконанням договору; 9) повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше, ніж за 30 днів, якщо договором не вказаний строк; 10) у разі відмови комісіонера від договору комісії комітент повинен розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера, протягом 15 днів від дня отримання повідомлення про відмову комісіонера від договору.

Комітент має право: 1) вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до третьої особи, у разі порушення нею умов договору; 2) якщо комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була погоджена, комітент має право не прийняти його, заявивши про це комісіонерові в розумний строк після отримання від нього повідомлення про цю купівлю; 3) відмовитися від договору комісії.

Обов`язки комісіонера: 1) вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента; 2) вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок; 3) передати додатково одержану вигоду комітентові; 4) відповідати за дії субкомісіонера перед комітентом; 5) у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази; 6) повідомити комітента про будь-які відступи від його вказівок як тільки це стане можливим; 7) зберігати майно

107.2

комітента, відповідати за втрату, недостачу, пошкодження майна комітента, якщо він був зобов'язаний застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або звичаїв ділового обороту, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів; 8) після вчинення правочину за дорученням комітента, - повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії; 9) повідомити комітента про відмову від договору не пізніше, ніж за 30 днів і вжити заходів, необхідних для збереження майна комітента. Комісіонер має право: 1) на комісійну плату, при невиконанні – на плату на загальних підставах, у разі розірвання або односторонньої відмови – плату за фактично виконані дії; 2) за згодою комітента укласти договір субкомісії з третьою особою, або, якщо цього вимагають інтереси комітента – без його згоди; 3) відступати від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента, а комісіонер не отримав у розумний строк відповіді на свій запит; 4) для забезпечення своїх вимог за договором комісії притримати річ, яка має бути передана комітентові. 5) відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові; 6) на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків 7) відмовитися від договору, але лише тоді, коли строк не встановлений договором; 8) передати майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною у разі невиконання комітентом обов`язку щодо розпорядження своїм майном при відмові від договору комітента чи комісіонера.







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.200.226.179 (0.004 с.)