Відповідальність за договорами перевезення. Особливості відповідальності перевізника за договором перевезення. 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Відповідальність за договорами перевезення. Особливості відповідальності перевізника за договором перевезення.



У разі порушення зобов`язань, що випливають з договору перевезення вантажу, перевізник несе відповідальність, встановлену за домовленістю між сторонами, якщо інше не передбачено законом.

ЦК визначає лише загальні умови відповідальності перевізника за порушення зобов`язань, що випливають з договору перевезення вантажу. Детальніше питання відповідальності регулюється транспортними кодексами (статутами).

Відповідальність перевізника настає у разі: 1) ненадання транспортного засобу; 2) втрати, нестачі, пошкодження, псування вантажу; 3) прострочення доставки вантажу; 4) подачі під навантаження непридатного транспортного засобу; 5) тощо.

Перевізник також несе майнову відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, пов'язаною з підвищеною небезпекою для оточуючих.

Загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. 924 ЦК містить правило, що перевізник відповідає за збереження вантажу після прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або його пошкодження сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, а саме сталися не з його вини (презумпція вини перевізника).На відміну від ЦК України, транспортні кодекси (статути), наприклад КТМ України, СЗ України допускають поряд із презумпцією вини перевізника, також, презумпцію відсутності вини перевізника.

Суть презумпції відсутності вини перевізника полягає в тому, що перевізник несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини перевізника. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди. Транспортні засоби є джерелом підвищеної відповідальності.

120.2.

Майнова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, пов'язаною з підвищеною небезпекою для оточуючих, передбачена гл. 82 ЦК про зобов'язання із відшкодування шкоди.

Хоча перевізник і пасажир знаходяться в договірних відносинах, шкода життю чи здоров'ю пасажира, завдана під час перевезення, підлягає відшкодуванню відповідно до правил, встановлених для недоговірної шкоди. Така шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі і незалежно від вини перевізника.

Перевізник може бути звільнений від відповідальності, якщо доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

121. Поняття, загальна характеристика, форма договору страхування.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

Права та обов’язки сторін за договором страхування.

Права та обов`язки страховика передбаченіЗУ "Про страхування" та ЦКУ (ст. 991)

У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Страховик зобов'язаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; 3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом; 4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору; 5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування; 6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

122.2.

Страхувальник зобов'язаний: 1) своєчасно вносити страхові платежі; 2) при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику; 3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору; 4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку; 5) повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Основним правом страхувальника є право на одержання обумовле­них договором грошових сум.

За договором страхування майна або пов'язаного з ним майнового інтересу страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір, завдані збитки повністю або частково у межах обумовленої страхової суми

За договором особистого страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку заплатити страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір, обумовлену за договором страхову суму, незалежно від суми, яка за соціальним страхуванням чи соціальним забезпеченням належить йому для покриття шкоди. При страхуванні майна страхова сума не може перевищувати його дійсної вартості на момент укладення договору. Сторони не можуть змінювати страхову вартість майна, визначену в договорі страхування, за винятком випадків, коли страховик доведе, що він введений в оману страхувальником. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, завданого застрахованому майну страхувальника або третьої особи в разі страхового випадку. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Страхове забезпечення виплачується страхувальникові або третій особі (незалежно від суми, яка належить йому за іншими договорами страхування, із соціального страхування чи соціального забезпечення) як відшкодування збитків.





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 113; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.91.92.194 (0.009 с.)