Загальні положення про недійсність договору. Правові наслідки: загальні та спеціальні.

Згідно ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину, а отже і договору, є недодержання в момент вчинення правочину сторонами загальних вимог, необхідних для чинності правочину, встановлених ст.. 203 ЦК. Зокрема мова йде про 1. відповідність змісту правочину ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2.наявність у особи яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності. 3. вільного волевиявлення учасника правочину, що має відповідати його внутрішній волі. 4. вчинення правочину у формі, встановленій законом 5. його спрямованості на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 5. відповідність правочину, що вчиняється батьками (усиновлювачами) правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За загальним правилом наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону і визнається недійсним є двостороння реституція. – кожна сторона має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину. Якщо в натурі повернути неможливо повертається вартість одержаного, оцінка вартості здійснюється за цінами на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Спеціальними нормами можуть встановлюватися особливі правові насліки для окремих видів недійсних правочинів (підвищена або обмежена відповідальність). Наприклад у право чинах щодо обману винна сторона зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Поняття збитків та обсяг їх відшкодування у договірному праві. Відшкодування моральної шкоди у договірному праві.

Поняття збитків, наведені у частині п'ятій статті 225 ГК України та у частині другій статті 22 ЦК України, не є тотожними.

Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першою статті 225 ГК України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, ГК України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах.

ЦК України включає до складу збитків не тільки витрати, які особа зробила, а і ті, що вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Натомість ГК України включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків. Тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються.

Шкода — це родове поняття негативних наслідків правопорушення. Шкода може відшкодуватися двома способами: 1) відшкодування в натурі; 2) відшкодування завданих збитків. При цьому збиток розглядається як грошова оцінка шкоди і підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

55.2.

Дещо інша концепція подається у ГК. Тут відшкодування збитків передбачається як господарська санкція (ч.2 ст.217). Що ж стосується відшкодування в натурі, то його (за аналогією зі ст.20 ГК) можна розглядати як відновлення становища, яке існувало до. порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання (присудження до виконання обов'язку в натурі). Проблему можна певною мірою спростити при буквальному тлумаченні ст.623 ЦК і ст.1166 ЦК.

До зобов'язальних (договірних) відносин слід застосовувати поняття "збитки", до деліктів — поняття "шкода".

На користь такого підходу свідчить, наприклад, і та обставина, що у ст.624 ЦК передбачене стягнення неустойки як елементу договірного права разом з відшкодуванням саме збитків, а не шкоди взагалі.

56. Цивільно-правова відповідальность: поняття, форми, види. Умови цивільно-правової відповідальності.

Згідно з ЦК, цивільно-правова відповідальність (ЦПВ) - це санкції, що застосовуються до правопорушника у вигляді накладення на нього додаткових цивільно-правових обов'язків або позбавлення належного йому цивільного права. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

ЦПФ настає у формах: загальна форма - відшкодування збитків, спеціальні форми: сплата неустойки, втрата завдатку, конфіскація майна, компенсація моральної (немайнової) шкоди і т. ін. Для стягнення неустойки або втрати завдатку кредиторові досить довести, що поведінка боржника є протиправною, а вина його припускається, коли він не довів відсутності своєї вини в порушенні зобов'язання. Має місце неповний, "урізаний" склад правопорушення. При укладенні договору сторони можуть передбачити таку ЦПВ, яку не визначено у законодавстві, а також підвищити або знизити розмір відповідальності порівняно зі встановленим законом.

Умовами, за яких може настати ЦПВ 1)протиправність поведінки боржника. 2)шкода у формі відшкодування збитків. 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками чи іншими негативними наслідками, що настали для потерпілої сторони. 4) вина боржника.

Види ЦПВ: 1. за підставами виникнення прав та обов'язків: д оговірна - санкції за порушення договору. н едоговірна - санкція застосовується до правопорушника, який не перебуває у договірних відносинах з потерпілим (у разі ушкодження здоров'я особа, відповідальні за шкоду, відшкодовує потерпілому зар/пл, одноразову допомогу.). Форми та розмір недоговірної відповідальності встановлюються тільки законом, а договірної як законом, так і договором. 2. за характером розподілу відповідальності: дольова коли кожний із боржників несе відповідальність тільки в тій частиш, яка випадає на нього відповідно до законодавства або договору. с олідарна коли кредитор може вимагати відшкодування збитків як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, як повністю, так і в частині боргу. с убсидіарна коли у зобов'язанні беруть участь два боржники, основний, додатковий. 3. за розміром: повна, обмежена.

Відповідальність без вини.

Згідно зі ст.. 614 ЦК вина є загальною, але не в усіх випадках обов'язковою умовою відповідальності.

Договором або законом можуть бути передбачені випадки відповідальності без вини.

Законодавчі норми, що передбачають відповідальність без вини, більше властиві недоговірним зобов'язанням із завдання шкоди, зокрема (але не виключно):

Ст. 612 ЦК – ч. 2. - боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково (тобто за відсутності його вини)настала після прострочення.

Ст. 950 ЦК – ч. 2 - Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Ст. 1173 ЦК - шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Ст.. 1174 ЦК - шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Ст. 1175 ЦК - шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною

57.2

Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Ст. 1176 ЦК - шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Ст. 1187 ЦК - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Ст. 1209 ЦК - продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від їхньої вини, а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.