Особливості укладання попередніх договорів.

 

Згідно ст.. 182. ГК визначено особливості укладання попередніх договорів

За попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Особливості укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів.

За ступенем свободи волевиявлення є договори, що укладаються на основі вільного волевиявлення, або що укладаються в обов’язковому порядку. Згідно ст. 179 ГК сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого КМУ, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших суб'єктів, які при вступі в договір не мають права зміни змісту.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Поняття моменту укладення договору, правове значення.

Момент укладення договору – момент досягнення згоди (домовленості) щодо істотних умов договору. При цьому дотримується загальне правило, що обмін офертою та акцептом має правоутворююче значення за умови дотримання усіх істотних умов договору.

Згідно Статті 640. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Існують спеціальні правила про момент укладення. Так, договір енергозабезпечення для побутового споживання є укладеним з моменту першого фактичного підключення абонента до приєднаної мережі.

Стадії укладення договору.

Стадії укладення договору визначені ЦК та ст.. 640-646, ГК. Договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам. Якщо законодавство передбачає особливе оформлення по формі або державної реєстрації, та такі договори вважається укладеними з моменту виконання вимог закону. В деяких випадках для виникнення договірних зобов'язань необхідна передача в займ, схов, перевезення, в цих випадках договір вважається укладеним з моменту передачі (реальний).

Укладення договору має три стадії: 1) пропозиція вступити в договір (оферта); 2) прийняття оферти (акцепт); 3) покриття оферти акцептом (перфекція), 4) може бути стадія судового рішення (розгляду розбіжностей)

В цілому Формула договірного процесу має наступну схему. НАПРАВЛЕННЯ ОФЕРТИ – ОТРИМАННЯ ОФЕРТИ – (чи відміна оферти) – ВСТУП ОГФЕРТИ В СИЛУ – ВИНИКНЕННЯ В ОФЕРЕНТА ЗОБОВ`ЯЗАНЬ, передбачених офертою, - (чи відкликання оферти) – АКЦЕПТ (чи відмова від оферти) - ДОГОВІР

Свої особливості мають договори, що фінансуються за рахунок державних коштів, укладаються на біржах, ярмарках і публічних торгах…

Поняття та вимоги до оферти.

За своєю юридичною природою оферта є одностороннім правочином, який тягне за собою виникнення певних правових наслідків – виникнення зобов`язання у оферента. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Характерні риси оферти: 1) вона адресується конкретно одній або декільком особам. Коли пропозиція розрахована на невизначене коло осіб (наприклад, в рекламі), то вона розглядається як запрошення до оферти, якщо інше прямо не зазначене в цій пропозиції; 2) оферта повинна містити вказівку на істотні умови майбутнього договору, тобто такі, які є істотними згідно із законом або є необ­хідними для договорів такого виду, або в узгодженні яких зацікав­лений оферент; 3) пропозиція виражає твердий намір оферента вважати себе зв'язаним договором і запропонованими умовами у випадку їх прий­няття (акцепту) іншою стороною.

Особливість для ГД: - за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, він надається другій стороні у двох примірниках. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оферту можливо відкликати до укладення договору, якщо акцепт зроблено в усній формі, або якщо адресат означив свою згоду певними діями, які не стали відомими оференту, якщо ж оферта акцептована в письмовій формі, і договір укладено в момент отримання акцепту оферентом, однак право на отримання оферти в такому випадку припиняється вже в момент відправлення акцепту.

Поняття та ознаки акцепту.

Акцепт – це відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття.

Акцептування пропозиції є другою стадією в порядку укладення договору.

У разі, якщо пропозиція прийнята, то акцепт матиме обов`язкові ознаки: акцепт буде повним і безумовним – тобто акцептантом прийняті всі умови майбутнього договору, які запропоновані оферентом.

Якщо оферта не прийнята, чи прийнято тільки частину умов, - то акцепт відсутній, - сторони або мають до узгодити умови майбутнього договору за допомогою протоколу розбіжностей, або, у разі, якщо акцептантом заявлені нові умови, то це – нова оферта.

Як і оферта, акцепт може бути відкликаний акцептантом, якщо повідомлення про його скасування оферент отримає до моменту або в момент отримання самого акцепту.

У разі відкликання акцепту або неотримання відповіді від акцептанта протягом встановленого для цього терміну, оферент вважається вільним від тих обов'язків, які пов'язані з раніше зробленою ним пропозицією.

Іноді замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент у встановлений для акцепту строк здій­снює дії з виконання вказаних у оферті умов договору: відвантажує товари, надає послуги, сплачує певні суми. Такі дії слід вважати акцепт ом, якщо інше не передбачене законодавчими актами або не визначено в оферті. Вчинення таких конклюдентних дій означає і згоду на укладення договору, і одночасне його виконання (ст. 642 ЦК).