Суть бюджетного процесу та його організація

СЕМЕНЧУК Н.В.

КАЗНАЧЕЙСЬКА СПРАВА

Електронний посібник

для студентів відділення «ФІНАНСИ І КРЕДИТ»

Семенчук Н.В. Казначейська справа. Новоград-Волинський економіко-гуманітарний коледж. - 2010 р. – 134 с.

 

 

Посібник складений у відповідності до ОКХ і ОПП “Стандарту вищої освіти” про підготовку молодших спеціалістів за спеціальністю 5.03050801 «Фінанси і кредит».

Посібник рекомендовано для студентів вищезазначеної спеціальності денної форми навчання при підготовці до лекційних та семінарських занять, самостійної роботи, а також для викладачів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.

 

Рецензент: Іщук В.В., методист коледжу

 

Рекомендовано цикловою комісією професійних дисциплін та практичної підготовки відділення «Фінанси і кредит»

 

ЗМІСТ

1. ВСТУП………………………………………………………………………………………
ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ……………………………………………………………….
МОДУЛЬ І. ……………………………………………………………………………………
Тема.Нормативно-правове регулювання казначейської справи в Україні …….
Тема. Становлення та розвиток казначейської справи …………………..…………
Тема. Організаційна структура та бюджетні повноваження Державного казначейства України…………………………………...……………………………………..…
Тема.Платіжна системи виконання бюджету………………………………………..
МОДУЛЬ ІІ ……………………………………………………………………………………
Тема.Казначейське обслуговування бюджетів за доходами……………………….
Тема.Казначейське обслуговування бюджетів за видатками………….………….
Тема.Обслуговування державних цільових фондів…………………………………
Тема.Бухгалтерський облік і звітність про виконання бюджетів..………………...
Тема.Контроль у системі казначейства………………………………………………..
КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ …………………………………………………………
Тестові завдання…………………………………………………………………………….
Перелік контрольних питань з казначейської справи……………………….………..
Типові практичні завдання…..………………………………………………………………
ДОВІДКОВИЙ МАТЕРІАЛ…………………………………………………………………
Короткий термінологічний словник………………………………………………………
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………

ВСТУП

Держава виконує свої функції за допомогою формування і використання бюджетних коштів. Практичну дієвість бюджетної системи у розрізі фінансового функціонування забезпечує касове виконання державного бюджету за доходами і видатками. Його суть полягає в організації роботи щодо прийому та зарахування коштів, які надходять на рахунки відповідних бюджетів, зберіганні грошових коштів, видачі цих коштів на заходи, передбачені бюджетом на відповідний рік, здійсненні обліку та складанні звітності про касове виконання бюджетів.

Від уряду перш за все залежить створення такої системи виконання державного бюджету, яка би дозволяла контролювати відповідність державних доходів і видатків прийнятому Закону про бюджет на поточний бюджетний період та забезпечувати рівномірний розподіл надходжень і витрат у часі.

Світовий досвід переконує, що найефективнішим є формування і використання бюджетних коштів шляхом створення нової фінансової структури з відлагодженим механізмом виконання державного та місцевих бюджетів у вигляді казначейства. Головним призначенням національних казначейств є сприяння оптимальному управлінню державними фінансами шляхом забезпечення своєчасного та повного формування дохідної частини національних бюджетів усіх рівнів та цільового використання бюджетних коштів при одночасному зменшенні видатків на державне фінансування

Функціонування казначейської системи дозволяє на підставі чітко визначених обсягів реальних потреб найбільш раціонально проводити оптимізацію бюджетних потоків, забезпечити безперервне фінансування всіх учасників бюджетних відносин, зробити процес виконання бюджету ефективнішим. Участь казначейства зорієнтована на те, аби на основі максимально точно прогнозованої ресурсної бази фінансувати пріоритетні напрями соціально-економічного розвитку. Лише за умови чіткої та скоординованої діяльності, спрямованої на забезпечення своєчасного надходження та цільового використання державних ресурсів, органи Державного казначейства зможуть розв’язувати важливі завдання бюджетної політики держави, які б відповідали логіці здійснюваних в Україні реформ.

Важливе значення при цьому повинно надаватися підготовці спеціалістів-казначеїв, що мають глибокі теоретичні знання та практичні навики, можуть узагальнити набутий вітчизняний та зарубіжний досвід і творчо підійти до розв’язання складних завдань сьогодення в сфері управління державними фінансами.

Посібник підготовлено відповідно до програми дисципліни “Казначейська справа”. В процесі підготовки посібника переслідувалась мета – подати у доступній формі та допомогти студентам засвоїти основи казначейства, зрозуміти роль і обов’язки Державного казначейства та його територіальних органів у запровадженні нової технології контролю за бюджетними коштами та забезпеченні підтримки системи управління державними фінансами.

У посібнику дано опис операційних і функціональних казначейських процедур, які покладені в основу здійснення органами Державного казначейства операцій з коштами бюджетів усіх рівнів, на основі законодавчих та інструктивних документів. Оскільки у законодавчо-нормативному забезпеченні органів Державного казначейства України відбуваються стрімкі зміни, це вимагає систематичної копіткої праці студентів над навчальною та науковою літературою, законодавчими та нормативними документами.

Метою дисципліни «Казначейська справа» є вивчення організації роботи органів казначейства щодо касового виконання бюджету і вміння застосовувати отриманні знання під час проведення конкретних операцій з виконання бюджету.

Студенти повинні знати і вміти:

- задачі, функції і структури органів державного казначейства;

- засвоїти основні положення законодавчих та нормативних актів, на основі яких здійснюють свою діяльність органи казначейства;

- документи, які оформляють виконання доходної та видаткової частин бюджету, а також схеми документообігу;

- набути навичок з обліку виконання бюджету та складання бюджетної звітності;

- вивчення методів контрольної роботи органів казначейства та взаємодія з іншими фінансовими органами.

 

ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

МОДУЛЬ І

ТЕМА: Нормативно-правове регулювання казначейської справи в Україні

ПЛАН:

1. Суть бюджетного процесу та його організація в україні.

2. Роль та функції державного казначейства україни в бюджетному процесі.

3. Нормативно-правова база діяльності державного казначейства україни.

 

ПОНЯТТЯ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ

Невід'ємним спеціалізованим елементом практично всіх економічних операцій, що стосується передачі грошової вартості в обмін на товар, послугу або фінансовий актив, є платіжні системи. Платіжну систему можна представити у вигляді системи механізмів, які служать для переказу грошових коштів між суб'єктами господарювання, для розрахунку за платіжними зобов'язаннями, що виникають між ними. Таким чином, платіжна система -

це набір платіжних інструментів, банківських процедур і, як правило, міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обіг разом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентують використання цих інструментів та механізмів.

У більшості розвинутих країн платіжна система складається з кількох самостійних систем, кожна з яких задовольняє вимоги окремої платіжної сфери.

Такі системи можна класифікувати за різними характеристиками та ознаками. Виходячи з того, яку роль відіграють платіжні системи відповідно до характеру здійснюваних платежів, розрізняють:

- системи міжбанківських розрахунків, які призначені для здійснення платіжних трансакцій між банками, обумовлених виконанням платежів їхніх клієнтів або власних зобов'язань одного банку перед іншим. Для них необхідною стадією є транспортування документа між банком платника та банком одержувача за допомогою однієї із систем електронних міжбанківських розрахунків. Найчастіше - це СЕП, але можливі варіанти двосторонніх кореспондентських відносин між банками " А" та " В", міжнародних платіжних систем тощо. Характерним для цих розрахунків є відображення їх на кореспондентських рахунках банків - учасників розрахунків. Джерелом надходження міжбанківських платіжних документів у СЕП може бути як ОДБ банку, так і розрахунковий центр ВПС;

- внутрішньобанківські платіжні системи створюються, щоб забезпечити найбільш сприятливі умови щодо проходження платежів між установами, що належать до однієї групи. При цьому розрахунки виконуються через систему кореспондентських рахунків у центральній установі, яка виступає як банк банків відповідної структури. Всередині структури може також створюватися єдиний центр для виконання клірингу та розрахунків;

- системи "клієнт-банк" використовуються банками, які пропонують платіжні послуги своїм клієнтам на базі сучасних технологій. В умовах конкуренції банки змушені розробляти спеціальні ділові і ринкові стратегії використання платіжних послуг, вирішуючи, чи

спроможні вони конкурувати в обмеженому секторі ринку платіжних послуг і пропонувати клієнтам більш широкий їх набір. Однією з перших у цьому плані була американська система телефонної оплати рахунків, яка однак, не отримала поширення через інертність споживачів, які не бажають змінювати існуючі форми розрахунків. Нині все більшого поширення набуває банківське обслуговування вдома, або "домашній банк"- комплекс послуг щодо надання клієнтам банків фінансової інформації, а також здійснення за їх ініціативою різних банківських трансакцій з передаванням інформації телефонними каналами або через двосторонню систему кабельного телевізійного зв'язку;

- системи масових платежів широко використовуються у розвинених державах світу. Незважаючи на те, що традиційні безготівкові платіжні інструменти (чеки, платіжні доручення тощо) достатньо розповсюджені, останнім часом усе ширше впроваджується система масових (споживчих) платежів з використанням пластикових карток. У цих системах задіяні кредитні картки, дебетні картки, "електронні гаманці", а також картки для отримання грошей з банківських автоматів.

Платіжна система України складається з таких компонентів:

- системи електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України;

- систем автоматизації роботи банків (так звані програмні комплекси "Операційний день банку". Це програмне забезпечення, що обслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів тощо));

- внутрішньобанківських платіжних систем - програмно-технічного комплексу з власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком або об'єднанням банків і здійснює розрахунки між установами цього банку (об'єднання) та, можливо, іншими банківськими установами поза межами СЕП;

- систем "клієнт-банк" для розрахунків між клієнтом банку та банком в електронній формі, що дозволило практично уникнути затримки платежів на міжбанківському рівні.

Перспективним є також використання таких компонентів системи електронного переказу фінансових послуг, як:

- система масових платежів із використанням пластикових карток;

- система обігу цінних паперів на первинному та вторинному ринках. Необхідними елементами ефективно функціонуючих платіжних систем є:

- нормативно-правова база, що регулює платіжні відносини, має створювати сприятливі умови для забезпечення потреб нормального функціонування платіжної системи;

- бухгалтерська і технологічна модель є основним операційним механізмом здійснення платежів, що ґрунтується на принципах бухгалтерського обліку і звітності, включає платіжні інструменти та механізми переказу коштів;

- технологічна інфраструктура є основою життєздатності платіжної системи. Вона включає, зокрема, програмні та технічні засоби обробки та передачі даних, обслуговуючий персонал тощо;

- захист інформації як сукупність програмно-технічних, нормативно-правових, адміністративно-організаційних засобів.

Складові елементи платіжної системи наведено на рис. 4.1.

 

 

Рис. 4.1. Елементи платіжної системи

 

Сучасними платіжними системами, здебільшого, керує банківський сектор. Платіжні системи виконують функцію передачі потоку інформації, який містить деталі платежу, і безпосередньо переказу грошових коштів. У платіжній операції можна виділити такі основні елементи:

- зобов'язання, яке необхідно виконати;

- сторону, що здійснює платіж (платника);

- сторону, яка отримує платіж (одержувача);

- інструмент платежу;

- одного або кількох фінансових посередників (як правило, це банки), які переказують кошти, списуючи необхідну суму з рахунку платника і зараховуючи її на рахунок одержувача.

При здійсненні платежів використовують різні платіжні інструменти: готівка, картки, платіжні доручення, векселя тощо. Відтак, платіжний інструмент характеризується:

- своєю формою (традиційно поширені у минулому паперові за формою платіжні інструменти поступаються місцем пластиковим карткам або електронним повідомленням);

- засобами захисту та підтвердження справжності (замість традиційного підпису все ширше застосовують персональні ідентифікаційні номери, паролі або електронні підписи);

- кредитовим чи дебетовим характером дії. При кредитовому переказі платник передає своєму банку розпорядження продебетувати його рахунок і перерахувати кошти на рахунок одержувача платежу після чого кошти зараховуються на рахунок одержувача. При дебетовому переказі одержувач платежу віддає банку платника (на підставі повноважень, наданих йому платником) розпорядження на списання коштів з рахунку платника, переказ цих коштів одержувачу платежу та їх зарахування на рахунок останнього.

Ефективна платіжна система, що передбачає визначені права й обов'язки користувача, має зменшити фінансовий ризик. В ідеалі правила функціонування платіжної системи слід укласти таким чином, щоб вони спонукали учасників цієї системи зводити ризик до мінімуму. Хоча в певний момент може виникнути конфлікт між витратами на впровадження цих правил та очікуваними втратами від ризику. Існує кілька підходів до вирішення проблеми обмеження фінансового ризику. Найбільш розповсюдженими у платіжних системах розвинутих країн є два підходи:

- перший - спрямований на обмеження обсягу розрахунків;

- другий - на забезпечення надійності розрахунку.

Крім цих двох підходів, що безпосередньо спрямовані на управління масштабами ризику, існує також можливість регулювання ймовірності настання ризику за допомогою попереднього відбору учасників системи. При цьому можна виходити не лише з критеріїв фінансової позиції учасників. А й з їх технічних та операційних можливостей і обсягу їх розрахункових платежів.

Ще одна альтернатива, що може вплинути на організацію системи, пов'язана з можливістю нагляду за платіжною поведінкою учасників, чий критичний фінансовий стан відомий. Таким чином, політика управління ризиками в окремій платіжній системі тісно пов'язана із загальною політикою банківського нагляду.

 

МОДУЛЬ ІІ

ТЕМА: Казначейське обслуговування бюджетів за доходами

ПЛАН:

1. Загальна характеристика доходів державного бюджету.

2. Організація касового виконання державного бюджету за доходами.

3. Операції за надходженням до загального фонду державного бюджету.

4. Операції за надходженням до спеціального фонду державного бюджету.

5. Операції за платежами,що підлягають розподілу.

6. Власні надходження бюджетних установ і організацій.

 

ПЛАН РАХУНКІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТІВ

План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів органами Державного казначейства - це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх фінансових операцій і забезпечення потреб складання фінансової звітності згідно з вимогами бюджетного процесу на відповідний бюджетний рік.

План рахунків передбачає групування цих рахунків за такими класами:

- Перший клас - Активи;

- Другий клас - Зобов'язання;

- Третій клас - Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів;

- Четвертий клас - Розрахунки;

- П'ятий клас - Результат виконання бюджету;

- Шостий клас - Доходи бюджету;

- Сьомий клас - Видатки бюджету;

- Восьмий клас - Управлінський облік;

- Дев'ятий клас - Позабалансовий облік.

Рахунки з обліку надходжень до державного бюджету відкриваються й ведуться окремо за надходженнями до загального фонду - за балансовим рахунком 3111 "Надходження до загального фонду державного бюджету" та надходженнями коштів до спеціального фонду державного бюджету - за балансовим рахунком 3121 "Надходження коштів спеціального фонду державного бюджету, які направляються на спеціальні видатки" Кошти, що розподіляються між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, зараховуються на рахунки, які відкриваються за балансовим рахунком 3131 "Надходження коштів, що розподіляються між загальним і спеціальним фондами державного бюджету, а кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами, зараховуються на рахунки, що відкриваються за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами".

Для коштів, що тимчасово відносяться на доходи державного бюджету й підлягають розподілу, відкриваються рахунки за балансовим рахунком 3411 "Кошти, тимчасово віднесені на доходи державного бюджету і підлягають розподілу". Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи державного бюджету, зараховуються на рахунки за балансовим рахунком 3412, у т.ч. для зарахування коштів, які надходять від реалізації податкової застави.

Для акумулювання коштів загального фонду державного бюджету відкриваються З аналітичні рахунки за балансовим рахунком 3112 "Загальний фонд державного бюджету".

Для накопичення коштів спеціального фонду з рахунків, відкритих за балансовим рахунком 3121 "Надходження коштів спеціального фонду державного бюджету, які направляються на спеціальні видатки", відкриваються аналітичні рахунки за балансовим рахунком 3122 "Кошти спеціального фонду держаного бюджету, які направляються на спеціальні видатки" окремо за кожним видом надходжень. Акумулювання коштів, що розподіляються вищестоящими органами Казначейства між загальним і спеціальним фондами державного бюджету, проводиться за аналітичними рахунками за балансовим рахунком 3132 "Кошти, що розподіляються між загальним та спеціальним фондами державного бюджету".

Відповідно до призначення бюджетних коштів рахунки розпорядників коштів бюджету, відкриті в органах Державного казначейства, поділяються на такі види:

1) особові рахунки:

- особові рахунки для обліку коштів до розподілу загального фонду державного бюджету;

- зведені особові рахунки головних розпорядників за коштами, отриманими із загального фонду державного бюджету;

- особові рахунки для обліку коштів до розподілу спеціального фонду державного бюджету;

- зведені особові рахунки головних розпорядників за коштами, отриманими зі спеціального фонду державного бюджету;

2) реєстраційні рахунки для обліку коштів загального фонду державного бюджету;

3) спеціальні реєстраційні рахунки:

- плата за послуги, що надаються бюджетними установами;

- інші джерела власних надходжень бюджетних установ;

- інші кошти спеціального фонду.

Перша та друга група коштів спеціального фонду - це власні надходження бюджетних установ.

Друга група власних надходжень поділяється на дві підгрупи. одна з яких - "Благодійні внески, гранти та дарунки" - включає: всі види добровільної безповоротної та безплатної допомоги чи передачі будь-яких видів майна, благодійні внески, гранти та дарунки;

4) рахунки для обліку депозитних сум розпорядників коштів бюджету.

Рахунки розпорядників коштів державного бюджету в органах Державного казначейства України закриваються в кінці бюджетного року й відкриваються з початком нового бюджетного року за умови визнання цих установ розпорядниками коштів бюджету надалі.

Зведені особові рахунки головних розпорядників коштів бюджету за коштами загального та спеціального фондів відкриваються в Державному казначействі України на центральному рівні за балансовими рахунками 3513 та 3514 відповідно. Ці рахунки призначені для зарахування коштів на підставі затверджених Мінфіном України пропозицій на виділення коштів із державного бюджету та щоденних розпоряджень Голови Державного казначейства України про виділення коштів головним розпорядникам.

Окремо ведуться особові рахунки розпорядників за коштами загального фонду державного бюджету (на балансовому рахунку 3511) та їхні реєстраційні рахунки за коштами загального фонду державного бюджету (за балансовим рахунком 3521).

Відповідно, особові рахунки розпорядників коштів за коштами спеціального фонду державного бюджету відкриваються за балансовим рахунком 3512, а спеціальні реєстраційні рахунки -за балансовим рахунком 3522 окремо за кожним з видів коштів: спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні кошти, субвенції, отримані з бюджетів інших рівнів, інші кошти спеціального фонду, що надходять за розподілом вищестоящих розпорядників коштів, інші кошти спеціального фонду, що безпосередньо зараховуються на рахунки установ.

Виправлення помилкових записів у бухгалтерському обліку залежить від часу їх виявлення. Виявлені помилки до заключения щоденного оборотно-сальдового балансу виправляються зворотними записами за рахунками, за якими зроблені неправильні записи (методом зворотного сторно) та проведенням правильних записів. У разі виявлення помилки за внутрішньоказначейськими операціями складаються виправні меморіальні ордери в 4 примірниках, із яких:

- перший служить підставою для бухгалтерського проведення;

- другий та третій служать свідченням записів по дебету та кредиту відповідних рахунків (при необхідності надається клієнту);

- четвертий використовується для внутрішнього контролю і знаходиться в книзі виправних ордерів.

У тексті виправного меморіального ордеру вказується, коли і за яком документом зроблено неправильний запис. При цьому на четвертому примірнику ордера проставляються реквізити відповідального виконавця та контролера, винних у цій помилці.

Заяви, що надійшли від клієнта про неправильне зарахування чи списання коштів, мають зберігатися разом із виправними меморіальними ордерами в документах дня. Виправлення записів у регістрах бухгалтерського обліку проводиться з відома головного бухгалтера та за підписом особи, що їх здійснила. Проти помилкового запису робиться напис "Сторновано" із вказівкою дати виправного запису й номера виправного ордера, які завіряються підписами головного бухгалтера чи його заступника та підписом відповідального виконавця.

 

України та Франції

Органи, що здійснюють державний фінансовий контроль в Україні	Органи, що здійснюють державний фінансовий контроль у Франції
Міністерство фінансів	Міністерство фінансів, промисловості і економіки
Рахункова палата	Рахункова палата (діє з 1303 р)
Головне контрольно-ревізійне управління	Генеральна інспекція фінансів (діє з 1816 р.)
Державне казначейство	Казначейство (діє з 1887 р.)
Контрольно-ревізійні підрозділи галузевих міністерств та відомств	Фінансові контролери підприємств, адміністрацій, державні бухгалтери

 

 

КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Модуль І

1. Організаційна структура Державного Казначейства включає в себе:

а) Головне управління державного казначейства України;

б) відділення Державного казначейства у районах, містах і районах у містах;

в) територіальні органи - управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

г) усі відповіді правильні.

2. Етапи розвитку Державного Казначейства в Україні нараховують:

а) два етапи;

б) три етапи;

в) чотири етапи;

г) нема правильної відповіді.

3. За визначенням Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за розділами:

а) доходи від операцій з капіталом;

б) податкові та неподаткові надходження:

в) трансферти;

г) усі відповіді правильні.

4.Трансферти - це:

а) систематизована таблиця переліку видів надходжень до бюджету та кодів класифікації доходів бюджету згрупованих в розділи;

б) це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі;

в) пропорційне скорочення видатків з усіх статей бюджету (крім захищених) протягом часу, що залишається до закінчення поточного бюджетного року;

г) нема правильної відповіді.

5. За підпорядкованістю розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів поділяються на:

а) розпорядників I та II ступенів;

б) головних розпорядників та розпорядників, II та III ступенів, а також одержувачів бюджетних коштів;

в) розпорядників I, II, III ступенів;

г) нема вірної відповіді.

6. Казначейська справа - це:

а) сукупність способів і прийомів за допомогою яких операції з касового виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та видатками відображаються в обліку та звітах;

б) врегульована правовими нормами сукупність усіх видів бюджетів, які створюються у країні відповідно до її бюджетного устрою;

в) суспільна економічна наука, що вивчає організацію казначейського виконання державних та місцевих бюджетів за доходами та видатками при умові функціонування єдиного казначейського рахунку;

г) усі відповіді правильні.

7. Кошторис доходів і видатків - це:

а) сукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу і пропонування економічного і соціального розвитку держави як у цілому, так і на відповідній території;

б) бюджет,в якому загальна сума доходів дорівнює загальній сумі видатків;

в) помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації,який регламентує взяття установи зобов'язань протягом року;

г) нема вірної відповіді.

8. Внутрішнім джерелом наповнення доходної частини бюджету є:

а) валовий внутрішній продукт держави та податки держави;

б) національний дохід держави;

в) валовий внутрішній продукт і національний дохід держави;

г) нема вірної відповіді.

9. Залежно від способу зарахування доходи бюджету держави поділяються на фонди:

а) загальний, резервний, спеціальний;

б) спеціальний та резервний;

в) спеціальний та загальний;

г) загальний та резервний.

10. До неподаткових надходжень доходів бюджету відносять:

а) доходи від власності та підприємницької діяльності;

б) адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

в) надходження від інших штрафів і фінансових санкцій та інші неподаткові надходження;

г) усі відповіді правильні.

11. Термін "казначейство" означає:

а) фінансові ресурси держави;

б) скарб, цінність;

в) архів.

г) всі відповіді неправильні.

12. Державне Казначейство України утворено:

а) в 1993 р.

б) в 1995 р.

в) в 1999 р.

г) в 2000 р.

13. Голову ДКУ призначає:

а) Верховна Рада України;

б) Президент України;

в) Кабінет Міністрів України;

г) Міністр фінансів України;

д) Прем'єр міністр України.

14. Яку функцію ДКУ не виконує:

а) складання проекту бюджетів;

б) операції з коштами державного бюджету;

в) операції з коштами місцевих бюджетів;

г) розрахунково-касове обслуговування місцевих бюджетів;

д) облік і звітність виконання бюджетів.

15. Державне Казначейство України підпорядковане:

а) Президенту України;

б) Кабінету міністрів України;,

в) Міністерству фінансів України;

г) Національному банку України.

16. Ким із гетьманів була вперше прийнята "Конституція права і вольностей Війська Запорізького"?

а) Б.Хмельницьким;

б) І.Брюховецьким

в) П.Орликом.

17. Державна податкова адміністрація України забезпечує:

а) виконання бюджетів за доходами та видатками;

б) виконання бюджетів за доходами;

в) контроль дотримання податкового законодавства;

г) контроль виконання кошторисів бюджетних установ.

18. Хто подає до органів ДКУ мережу розпорядників коштів нижчого рівня:

а) Міністерству Фінансів України.

б) Національний банк України;

в) Міністерство статистики України

г) головні розпорядники коштів;

д) фінансові управління.

Модуль ІІ

Зі скількох класів рахунків складається План рахунків виконання державного та місцевих бюджетів?

а) п'яти;

б) семи;

в) дев'яти.

Скільки складових частин містить План рахунків?

а) дві;

б) три;

в) чотири.

ТИПОВІ ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

 

Задача №1. Склад доходів бюдже тів встановлюється у главі 5 Бюджетного кодексу. Відповідно до статті 9 загальних положень Кодексу, складниками доходів є надходження, які класифікуються за чотирма ознаками.

Назвіть ці ознаки і дайте їх характеристику.

 

Зааача №2. Порядок касового виконання бюджетів за доходами встанов­лено Державним казначейством України.

Назвіть, які функції нри цьому виконують органи Державного казначейства.

Зааача №З. Для зарахування надходжень до бюджетів органи Державного казначейства відкривають бюджетні рахунки за надходженнями.

Дайте відповідь: де і на чиє ім'я відкриваються ці рахунки? Вкажіть порядок їх відкриття й термін дії.

Задача №4. Опишіть послідовність операцій з опрацювання платежів за рахунками, відкритими для зарахування надходжень до бюджетів.

 

Зааача №5. Платники податків сплачують до бюджету податки й збори (обов'язкові платежі) в безготівковій або готівковій формах.

Назвіть документи, які є підставою для зарахування коштів до бюджету; вкажіть порядок їх оформлення та орган, що їх установив.

Задача №6. Згідно з Бюджетним кодексом, плата за землю справляється за місцем реєстрації платника податку на балансовий рахунок 3321, що підлягає розмежуванню між рівнями бюджетів у такому співвідношенні:

- 25% надходи ть до обласного бюджету;

- 15% надходи ть до районного бюджету;

- 60% надходить бюджету села, міста районного значення.

Обчислити, яка сума надійде до бюджету села, якщо платник, що проживає в селі, сплатив 75 гри. податку,

 

Задача №7. Згідно з Бюджетним кодексом, прибутковий податок справ­ляється за місцем реєстрації платника податку на балансовий рахунок 3321, що підлягає розмежуванню між рівнями бюджетів у такому співвідношенні:

- 25% надходить до обласного бюджету;

- 15% надходить до районного бюджету;

- 60% надходить до бюджету села, селища, міста районного значення.

Обчислити, яка сума надійде до бюджету села, якщо платник податку сплатив 125 грн. на рахунок, відкритий для районного бюджету.

Задача №8. Згідно з Бюджетним кодексом, плата за землю справляється за місцем реєстрації ачатника податку на балансовий рахунок 3321, що підлягає розмежуванню між рівнями бюджеті в у такому співвідношенні:

- 25% надходить до обласног о бюджету;

- 15% надходить до районного бюджету;

- 60% надходить бюджету села, селища, міста районного значення та їх об'єднань.

Платник податку має 100% пільг и зі сплати частини земель­ного податку до бюджету села.

Обчислити, які відсотки повинні бути зазначені в схемах розмежування в разі надання пільг для районного бюджету.

Задача №9. На рахунок 3161 надійшли надходження в сумі 25600 грн., які підлягають розподілу між загальним і спеціальним фондами місцевого бюджету. Відповідно до поданих документів, необхідно повернути платнику помилково сплачені платежі на суму 5600 грн.

Які суми коштів повинні надійти до загального й спеціального фондів місцевого бюджету, якщо нормативними документами встановлено проценти розмежування відповідно 40 і 60.

 

Задача №10. На рахунок 3321 надійшов податок із доходів фізичних осіб у загальній сумі за операційний день 35000 грн. Відповідно до виконавчого листа, громадянину К. необхідно повернути 2300 грн., які визнані судом як зайво сплачені.

Яка сума коштів підлягає розподілу між бюджетами міста й області?

Які суми повинні бути відраховані, якщо нормативними документами встановлено процент розмежування відповідно 10 і 90?

 

Задача №11. На рахунок 3421 надійшли кошти, які тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету і підлягають розподілу в сумі 45000 грн. (єдиний податок із юридичних осіб)

В який термін ці кошти повинні бути розподілені і в яких сумах, якщо чинним законодавством їх перерахування передбачено до:

- Пенсійного фонду - 40%;

- на обов'язкове соціальне страхування - 5%;

- до державного бюджету - 20%;

- до місцевого бюджету - 35%.

 

Задача №12. Напишіть номер аналітичного рахунка для обліку надходжень податку на прибуток підприємств і організацій, які перебувають у державній власності.

Довідково:

Модель рахунка (BBBBKSSSHRRTTT)

К - ключ або контрольний розряд, відповідно до стандарту СЕП НБУ) - 8;

SSS - символ звітності, що відповідає коду бюджетної класифікації за доходами - 001;

Н - ознака зведеного рахунка для зарахування податків даної території — 8;

Задача №13. Які реквізити повинні бути вказані в мережі установ та організацій, які отримують бюджетні кошти? Хто і в які терміни подає її до органу Державного казначейства?

 

Задача №14. Б