Сутність бюджетного менеджменту

Сутність бюджетного менеджменту

Бюджет відображає масштаби державної діяльності й водночас обмежує її, оскільки, це кошти, що надходять у розпорядження держави і визначають її фінансовий стан. У ньому зосереджуються грошові фонди суспільного користування, що перебувають у віданні органів державної влади і витрачаються на цілі, ухвалені суспільством.

Бюджетний менеджмент за своїм призначенням повинен забезпечувати дотримання правил формування й виконання бюджету на основі загальноприйнятих принципів:

1. Принцип єдності бюджетної системи України

2. Принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

3. Принцип самостійності - державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними.

4. Принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування;

5. Принцип обґрунтованості

6. Принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

7. Принцип цільового використання бюджетних коштів

8. Принцип справедливості та неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

9. Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Отже, бюджетний менеджмент – це сукупність взаємопов'язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, спрямованих на керівництво бюджетними ресурсами і відносинами, які виникають у процесі руху бюджетних потоків. Бюджетний менеджмент повинен дати відповідь на питання: як ефективно керувати цим рухом і відносинами. Бюджетний менеджмент – це один із напрямків фінансового менеджменту.

Система управління бюджетом

Систему управління бюджетом можна вважати комбінацією двох елементів: органів управління та етапів і методів управлінської діяльності в бюджетному процесі.

Виділяють три групи органів управління бюджетом.

1. До першої групи належать органи законодавчої та виконавчої влади. Оскільки Державний бюджет як основний фінансовий план держави затверджується у вигляді Закону, то Верховна Рада України (ВРУ) виступає провідним органом управління бюджетом. Численні місцеві бюджети затверджуються на відповідних рівнях місцевими законодавчими органами - радами, які є провідним органом управління місцевим бюджетом. Органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів, державні адміністрації, виконавчі комітети) забезпечують підготовку проекту відповідного бюджету і його виконання.

2. Другу групу становлять органи оперативного управління бюджетом. До неї належать: органи системи Міністерства фінансів України та місцеві фінансові органи, Контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство, Державна податкова адміністрація, Рахункова палата України.

3. Третю групу утворюють органи нефінансового профілю. Виконуючи покладені на них функції, вони також пов'язані з бюджетом. До першої підгрупи належать: Державна митна служба та її підрозділи; органи Міністерства внутрішніх справ; органи юстиції та нотаріальні контори; природоохоронні органи та інспекції; органи державної інспекції з контролю за цінами тощо.

Ці органи пов'язані з бюджетом через формування доходів, оскільки їм надано право нараховувати і стягувати певні платежі (мито, державне мито) і штрафні санкції (штрафи за порушення митних правил, за порушення екологічного законодавства, правил полювання та риболовства, користування водними, лісовими та іншими природними ресурсами, законодавства в сфері ціноутворення).

До другої підгрупи органів третьої групи управління бюджетним процесом відносять різні управлінські структури, насамперед, галузеві міністерства та відомства, а також підприємства, організації, установи, керівники яких наділені функціями розпорядників коштів, тобто отримують грошові кошти із бюджету і здійснюють фінансування підвідомчих підприємств, організацій, установ та інших структур (несуть відповідальність за їх цільове використання). Ці органи пов'язані з бюджетом у частині фінансування видатків.

Складові бюджетного менеджменту та їх характеристика

Складові бюджетного менеджменту визначаються загальними функціями управління, а саме:

- стратегічне планування

- планування реалізації стратегії

- організація виконання розроблених планів

- облік

- контроль

Відповідно виділяються 3 складових бюджетного менеджменту:

1. організація планування бюджету і виконання бюджету

2. облік виконання бюджету

3. контроль за виконанням бюджету

Сутність управлінської діяльності полягає в прийнятті своєчасних правильних рішень з питань планування і виконання бюджету. В свою чергу прийняття таких рішень засновується на аналізі певної інформації, яка характеризує стан об’єкту управління (бюджету) на певну дату.

Задача обліку – забезпечити систему управління необхідною інформацією.

Інформація є тою забезпечуючою системою, без якої неможлива управлінська діяльність. Інформація характеризує стан об’єкту управління – бюджету на певний час, або за певний проміжок часу.

До інформації ставляться наступні вимоги:

1. Достовірність; 2. Своєчасність; 3. Повнота.

Контроль за виконанням бюджету є складовою фін контролю, фін контроль - реалізація на практиці контрольної функції фінансів.

Органи, на які покладено функцію контролю за виконанням бюджету:

- податкова адміністрація

- КРУ

- Рахункова палата

- Органи системи Мінфіну

Форми фінансового контролю:

- попередня - покликана запобігати порушенням законів

- поточна - провадяться всіма фінансами у процесі використання ПП коштів

- наступна - використовуються після надходження доходів чи проведених видатків

Методи фінансового контролю:

1 - ревізія - метод документального контролю за фін.-господ. діяльністю ПП, за дотриманням законодавства з фінансових питань. За наслідками її складається акт

2 - перевірка - це обстеження й вивчення окремих ланок фін.-госп. діяльності ПП.

Органи управління бюджетом

Бюдж. процес характеризує і відображає систему управління бюджетом, яка в свою чергу включає:

- органи управління бюджетом

- структуру бюджетного процесу та методологію бюджетної діяльності

Органи управління бюджетом можна згрупувати в 3 групи:

- органи законодавчої та виконавчої влади (ВР,КМ,обласні та міські держадміністрації, раднардепи).

- органи системи Мінфіна(центральний аппарат мінфіна, мінфін ре-ки Крим, обласні і міські фін управління, міські і районні фін відділи);організації при мінфіні(органи Держказначейства; КРУ)

- ДПА

- Рахункова палата

Органи нефін профілю, які виконують функції, безпосередньо пов’язані з формуванням доходів та фінансуванням видатків бюджету:

- митний комітет та його підрозділи

- органи МВС

- органи юстиції та нотаріату

- природоохоронні органи та інспекції

- інспекції по контролю за цінами

По лінії фінансування видатків:

- головні розпорядники коштів (ГРК)

- розпорядники коштів 2го та 3го рівня (керівники міністерств, відомств, виконавчих органів і т.д.), які одержують кошти з бюджету і несуть відповідальність за їх цільове використання.

 

Учасники бюджетного процесу

Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями. Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов'язки учасників бюджетних правовідносин.

У систему органів, що наділені бюджетними повноваженнями, входять:

- законодавчі (представницькі) і виконавчі органи державної влади;

- органи грошово-кредитного регулювання;

- органи державного (муніципального) контролю.

Законодавчі (представницькі) органи державної влади, представницькі органи місцевого самоврядування:

- розглядають і затверджують бюджети і звіти про їх виконання;

- здійснюють контроль за обґрунтованістю формування і виконання бюджетів;

- формують і визначають правовий статус органів, що здійснюють контроль за виконанням бюджету відповідного рівня бюджетної системи.

Виконавчі органи державної влади, органи місцевого самоврядування:

- здійснюють складання бюджету;

- вносять проект бюджету з необхідними документами і матеріалами на затвердження законодавчого (представницького) органу влади (органа місцевого самоврядування);

- організовують виконання бюджету, подають звіт про його виконання на затвердження законодавчих органів;

- здійснюють контроль за обґрунтованістю формування і виконання бюджету.

Органом грошово-кредитного регулювання є Національний банк України.

Органами фінансового контролю є:

- Рахункова палата - в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України;

- Головне контрольно-ревізійне управління України - відповідно до його повноважень, визначених законом.

 

СУТЬ БЮДЖЕТНОГО КОНТРОЛЮ

Нормами чинного Бюджетного кодексу введено нормативно-правове забезпечення бюджетного контролю. Але ці норми лише частково враховують особливості контрольної діяльності органів

державної влади і органів державного фінансового контролю, рідко повторюються і лише частково розкривається сутність і механізм бюджетного контролю [1].

Недосконалість чинного законодавства і обмеженість доступу розроблення проблем бюджетного контролю породжує численні бюджетні правопорушення.

Для України сказане вище є досить важливим, адже однією із найголовніших функцій державного управління за дотриманням бюджетного законодавства є контроль за формуванням, розглядом, затвердженням та виконанням бюджетів.

Бюджетному контролю присвячені праці таких російських та українських вчених, як В. Андрущенка, О. Барановського, С. Булгакової, Л. Гончаренко, І. Дрозд, А. Єпіфанова, Є. Калюги, І. Стефанюка, В. Шевчука, В. Феодосова, І. Чумакової та ін.

Про те ця важлива з практичного погляду і складна в теоретичному плані проблема потребує продовження розпочатих досліджень у частині недостатньо висвітлених аспектів, адже в більшості випадків основна увага приділялась державному фінансовому контролі, не виділяючи бюджетного контролю.

Тому в умовах бюджетного процесу проблеми організаційно правового забезпечення бюджетного контролю та інших проблем і невирішених питань потребують подальшого дослідження.

Метою дослідження на підставі чинного законодавства, накопиченого досвіду є аналіз складових сучасної концепції державного бюджетного контролю та визначення причини недосконалості, що впливають на якість бюджетного контролю та визначити шляхи їх розв’язання.

Для визначення сутності та призначення бюджетного контролю, необхідно спочатку розглянути саме поняття бюджетного контролю. Адже в літературі, це поняття трактується по-різному.

Наприклад, О. Гетманець зазначає, що бюджетний контроль – багатопланове і комплексне явище, яке можна розглядати з різних позицій: функція держави щодо пошуку ефективних механізмів організації важливих ланок публічних фінансів – бюджетів; механізм забезпечення законності й правопорядку в бюджетній сфері та іншій [3].

У бюджетному процесі на особливості здійснення фінансового контролю впливають проблеми визначення методологічних засад бюджетного контролю.

Зміст контрольної діяльності залежить від методів (способів) здійснення бюджетного контролю. Бюджетним Кодексом визначено такі методи, як перевірка, оцінка, вивчення, ревізія, розслідування та аудит [1]. Проте термін „розслідування” у практиці більше застосовується правоохоронними органами, тому до методів бюджетного контролю його не обов'язково відносити.

Міністерство фінансів України, як орган управління бюджетною сферою, здійснює державний бюджетний контроль.

В більшості випадків бюджетний контроль можна розглядати як:

- функцію управління державою і бюджетним процесом;

- окрему контрольну діяльність конкретно уповноважених осіб.

За стадіями здійснення бюджетного процесу та функціями учасників бюджетного процесу поділяються завдання бюджетного контролю.

Найобгрунтованішими завданнями бюджетного процесу є:

- уникнення прийняттю рішень, які призводять до бюджетних правопорушень;

- уникнення здійснення бюджетних правопорушень;

- виявлення і застосування заходів для припинення бюджетних правопорушень, а також вжиття заходів щодо бюджетних порушників;

- розробка обґрунтованих пропозицій, щодо удосконалення бюджетного законодавства.

Значна частина вчених вважає, що бюджетний контроль ґрунтується на принципах: об'єктивності, неупередженості, повноти, єдності, гласності та відповідальності.

Визначаючи методи впливу контролюючих суб'єктів у бюджетному процесі враховуються такі особливості його організації, як:

- специфічна сфера дії контрольної функції держави, адже бюджетний процес відбувається на різних стадіях;

- особливості бюджетного контролю залежать від методів його здійснення [4].

Забезпечення контрольної діяльності кадрами, приміщенням, фінансовими ресурсами являється матеріально-технічним забезпеченням бюджетного контролю. А налагодження необхідної інфраструктури та впровадження нових досліджень – науково-інформаційне забезпечення бюджетного контролю.

Контроль можна розглядати, як зовнішній так і внутрішній, це пов’язано з урахуванням зв’язків контролюючих суб’єктів у бюджетному процесі.

У світовій практиці стандарти державного фінансового контролю розробляються вищим органом державного фінансового контролю – Комітетом з аудиторських стандартів Міжнародної організації вищих контрольних органів і рекомендується до застосування органами контролю розвинутих країн тим впливом, яким вони співвідносяться з законодавством цих країн [2].

Потрібно чітко визначити об’єкт і предмет контролю, що зазвичай залишається поза увагою законодавця, для розробки Стандартів державного бюджетного контролю.

Отже, дослідження показують про залежність ефективності бюджетного контролю від правового забезпечення. І тому розробка концепції бюджетного контролю повинна спиратись на нормативне забезпечення і в подальшому вдосконалюватися, адже недоліки призводять до нестабільності бюджетного процесу, і навіть беззбитковості у використання коштів бюджету.

А правове забезпечення засад бюджетного контролю вимагає наступного: визначення його сутності та видів, визначення методів, визначення суб'єктів загального і спеціального бюджетного контролю, а також розмежування їх обов'язків.

Необхідно для чіткої класифікації віднести попередній поточний і наступний контроль до форм бюджетного контролю, а до методів – бюджетну експертизу, інспектування і бюджетний моніторинг. І наведені пропозиції необхідно закріпити певним законом, прийняття якого є нагальною потребою сьогодення.

Бюджетний контроль

– різновид державного фінансового контролю, що здійснюється в бюджетному процесі та направлений на встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного регулювання та бюджетного процесу. За своєю сутністю бюджетний контроль являє собою систему заходів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, спрямованих на забезпечення законності дій учасників бюджетного процесу під час складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджетів і звітування про їх виконання з використанням специфічних форм і методів їх організації.

Бюджетний контроль є останньою, заключною підсистемою бюджетного механізму. Він дає можливість встановити наскільки ефективно, раціонально, економно та законно використовувалися бюджетні кошти, чи були задіяні всі резерви стосовно наповнення дохідної частини бюджетів. Внаслідок виявлення зловживань держава може відшкодувати нанесені їй збитки. Одночасно за допомогою бюджетного контролю можна попередити порушення бюджетної дисципліни, нераціональне та нецільове спрямування бюджетних коштів. Будучи заключною підсистемою бюджетного механізму, бюджетний контроль обслуговує всі стадії бюджетного процесу, що надає йому універсального характеру управлінської діяльності. Бюджетний контроль є однією з функцій управління бюджетною системою.

Хоча бюджетний контроль тісно пов’язаний з фінансовим контролем, фактично є різновидом останнього, повністю підміняти та використовувати термін «фінансовий контроль» замість «бюджетний контроль», як інколи це можна побачити в науковій та навчальній літературі, не варто. Оскільки об’єкт, суб’єкти, завдання та методи бюджетного контролю є значно вужчими ніж аналогічні елементи фінансового контролю. Тому термін «бюджетний контроль» має повне право на самостійне існування та використання при характеристиці механізму функціонування бюджетної системи. Бюджетний контроль повинен використовуватись там і тоді, де функціонують бюджетні відносини. Головною метою бюджетного контролю є забезпечення законності бюджетної діяльності, тобто контроль за дотриманням бюджетного законодавства всіма учасниками бюджетних відносин.

Об’єктом бюджетного контролю є відповідні бюджети (державний, місцеві) та бюджетна діяльність учасників бюджетних правовідносин.

Суб’єктами бюджетного контролю є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації державної та комунальної форми власності, їх посадові особи. Суб’єктів бюджетного контролю прийнято поділяти на контролюючих (ті, хто контролює) та підконтрольних осіб (ті, кого контролюють).

Підконтрольними суб’єктами є органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, які отримують, перераховують чи використовують бюджетні кошти.

Бюджетний контроль в Україні

Контроль, відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу України, забезпечує:

оцінку управління бюджетними коштами (включаючи проведення державного фінансового аудиту);

правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності;

досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень;

проведення аналізу й оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів;

запобігання порушенням бюджетного законодавства та забезпечення інтересів держави у процесі управління об’єктами державної власності;

обґрунтованість планування надходжень і витрат бюджету.

Класифікація бюджетного контролю в Україні здійснюється за різними ознаками. За суб’єктами бюджетного контролю виділяють:

державний бюджетний контроль;

місцевий бюджетний контроль;

відомчий бюджетний контроль;

внутрішній бюджетний контроль;

громадський бюджетний контроль.

За часом проведення контрольних дій бюджетний контроль поділяться на:

попередній бюджетний контроль;

поточний бюджетний контроль;

наступний бюджетний контроль.

Податковий контроль

— це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковому контролю, як різновиду державного контролю, характерна наявність всіх суттєвих властивостей останнього. В той же час, йому властиві деякі специфічні риси, які полягають в особливостях його об'єкта та предмета, суб'єктів контролю та підконтрольних осіб, функцій та завдань, а також видів та способів.

Суб'єктами податкового контролю виступають державні органи спеціальної компетенції. В повному об'ємі здійснювати податковий контроль вправі органи державної податкової служби. Окремими контрольними повноваженнями в сфері оподаткування наділені також митні органи.

Підконтрольними суб'єктами є будь-які юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які беруть участь у податкових правовідносинах в якості платників податків чи осіб, що сприяють сплаті податків (податкових агентів, банків).

Об'єктом податкового контролю є фінансово-господарська діяльність вказаних осіб, предметом — бухгалтерські книги, звіти, плани, рахунки, декларації, накладні та інші документи пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів до бюджетів всіх рівнів. Перелік документів, що так чи інакше пов'язані з оподаткуванням є надзвичайно широким. До них відносяться різного роду накази керівників та звіти працівників, цивільно-правові та трудові договори, установчі документи, банківські виписки та інші.

До основних функцій податкового контролю можна віднести наступні:

облікову — забезпечує облік платників податків, предметів оподаткування, належних платежів бюджетам і цільовим державним фондам;

профілактичну — забезпечує припинення та профілактику правопорушень в податковій сфері;

інформаційну — слугує джерелом інформації для прийняття управлінських рішень;

мобілізуючу — за підсумками податкового контролю дозволяє збільшити надходження до бюджетів та цільових державних фондів.

Принципами податкового контролю є: законність; превентивність; всезагальність, повнота та єдність податкового контролю; планомірність (регулярність, систематичність); об'єктивність, обґрунтованість та достовірність результатів; пріоритет захисту прав та інтересів платників податків; дотримання податкової таємниці; недопущення спричинення неправомірної шкоди; документальна фіксація результатів податкового контролю та інші. Важливе значення при визначенні принципів податкового контролю відіграє Лімська декларація керівних принципів контролю, прийнята на ІХ Конгресі Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю в 1977 році.

Податковий контроль як елемент управління вирішує декілька завдань:

по-перше, це контроль за фінансовою та господарською діяльністю суб'єктів у зв'язку з оподаткуванням;

по-друге, це регламентована нормами права діяльність владних та зобов'язаних осіб, пов'язана з формуванням публічних грошових фондів за рахунок надходжень від податків та зборів;

по-третє, це засіб забезпечення законності у сфері оподаткування.

При реалізації завдань податкового контролю, на їх основі формуються напрямки податкового контролю, під якими розуміють відносно відокремлені сфери контрольної діяльності, що охоплюють однорідні за своїм змістом дії платників податків та інших зобов'язаних осіб по виконанню покладених на них обов'язків в сфері оподаткування. Виділяють наступні напрямки податкового контролю: облік організацій та фізичних осіб; податковий контроль за своєчасністю сплати податків та зборів; податковий контроль за правильністю обчислення та повнотою сплати, належним обліком; податковий контроль за законністю використання податкових пільг; податковий контроль за своєчасністю та правильністю утримання сум податків податковими агентами; податковий контроль за відповідністю значних видатків фізичних осіб їх доходам; податковий контроль за своєчасним перерахуванням податкових платежів і виконання платіжних доручень та інкасових доручень; податковий контроль за правомірністю відшкодування сум непрямих податків з бюджету; організація та контроль за дотриманням податкових режимів.

В сферу податкового контролю не входить перевірка виконання фінансових вимог та правил економічного, а не юридичного характеру, хоча вони і впливають на фіскальні інтереси держави, але не відносяться до фінансово-правового регулювання (доцільність укладення цивільно-правових та трудових договорів, планування прибутку, управління цінними паперами, дотримання імпортних та експортних квот та інше). Податковий контроль за приватним сектором економіки зачіпає тільки сферу виконання грошових зобов'язань перед державою (сплата податків та інших обов'язкових платежів), дотримання законності та цільового використання податкових пільг, дотримання встановлених державою правил ведення бухгалтерського обліку, а також виконання законних вимог уповноважених органів держави відносно надання фінансової документації.

Податковий контроль охоплює всю систему оподаткування, здійснюється в розрізі окремих податків, груп платників податків, територій, пронизує економіку по вертикалі та горизонталі, забезпечує дотримання правил бухгалтерського обліку та звітності, податкового законодавства України, що дозволяє провести його класифікацію за видами та способами здійснення.

Під видом податкового контролю розуміється його різновид, тип, частина. Поділ податкового контролю на види являє собою його класифікацію. Класифікація податкового контролю здійснюється на підставі виділення загальних ознак та взаємозв'язків всередині кожного елемента податкового контролю.

Виділяють наступні критерії класифікації й, відповідно, види податкового контролю:

за часом проведення: попередній, поточний та наступний;

в залежності від джерела отримання інформації: документальний, фактичний та зустрічний;

в залежності від місця проведення контрольних дій: камеральний та виїзний.

за періодичністю проведення: плановий та позаплановий;

в залежності від суб'єктів, які здійснюють контрольну діяльність:

податковий контроль, який здійснюється органами державної податкової служби;

податковий контроль, який здійснюється органами державної митної служби.

в залежності від статусу підконтрольних суб'єктів можна виділити: податковий контроль юридичних осіб; податковий контроль фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності; податковий контроль фізичних осіб;

за обсягом контрольної діяльності: комплексний та тематичний;

в залежності від об'єкта контролю:

податковий контроль за визначенням нарахованих та сплачених податкових зобов'язань по податкам та зборам;

податковий контроль за використанням податкових пільг та систем оподаткування;

податковий контроль за постановкою на облік та перевірка основних реквізитів платника податку;

податковий контроль за касовою дисципліною платника податків, здійсненням розрахунків в готівковій та безготівковій формі;

податковий контроль в сфері зовнішньоекономічної діяльності та експортно-імпортних операцій;

податковий контроль щодо наявності ліцензій, дозволів, патентів;

за ступенем охоплення предметів контролю: повний та вибірковий;

Наведена класифікація видів податкового контролю показує наскільки багатогранною та складною є система сучасного податкового контролю.

Під способом податкового контролю розуміється зовнішнє вираження практичної реалізації контрольної діяльності контролюючих органів. Податковий кодекс України у статті 62 встановлює наступні способи здійснення податкового контролю:

ведення обліку платників податків;

інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

перевірки та звірки.

Митний контроль

Згідно з українським законодавством — це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи та міжнародних договорів України.

У Російській Федерації митний контроль визначають як сукупність заходів, що здійснюються митними органами з метою забезпечення дотримання митного законодавста.В інтерпретації оновленої Кіотської конвенції митний контроль (Customs control) — це заходи, які використовують митниці для гарантування виконання митного законодавства.

Українське трактування митного контролю хоч і страждає надмірною конкретизацією, за змістом відповідає міжнародному розумінню цього терміна.

Проте вивчення статей Митного кодексу України, в яких виписано операційний зміст даного поняття, показує наявність окремих суперечностей. Зокрема, український законодавець розділяє митні процедури на три групи: митний контроль, митне оформлення і справляння митних податків і зборів. Згадана міжнародна конвенція такого розділення не робить. Крім того, провідні українські науковці-економісти визначають митний контроль як контроль, що здійснюють службові особи митних органів з метою забезпечення законного переміщення через митний кордон України товарів, майна та інших предметів, а також для забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх посадовими особами, громадянами країни порядку переміщення через митний кордон товарів, майна та інших предметів.

У цьому випадку метою є забезпечення виконання митних правил як окремої частини митного законодавства. Виходячи з вищезазначеного та враховуючи економіко-організаційний підхід до даних категорій, митний контроль — це встановлені дії митних органів щодо товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон, а також осіб, причетних до такого переміщення, для гарантування реалізації митних правил.

Суб'єктами управлінського впливу при здійсненні митного контролю є працівники відповідних підрозділів митних органів, а об'єктами — товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон, а також фізичні та юридичні особи, які здійснюють переміщення товарів через митний кордон або відповідним чином причетні до такого переміщення.

Бюджетний контроль

є важливою складовою фінансового контролю. Завдання фінансового контролю, його види, форми і методи, суб'єкти й об'єкти залежать від рівня здійснення контролю. Відповідно до побудови економічної системи розрізняють фінансовий контроль на макро- і мікрорівнях. Бюджетний контроль належить до макрорівня, де об'єктом фінансового контролю є державні фінанси. Оскільки бюджет держави, як уже зазначалось, охоплює все суспільство, то і суб'єктами бюджетного контролю є, з одного боку, державні органи влади й управління, а з іншого — юридичні та фізичні особи.

Фінансовий, у тому числі бюджетний, контроль є одним із функціональних елементів управлінської діяльності у сфері фінансів. Оскільки фінанси, і насамперед бюджет, пов'язані з вартісним розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту, вони мають властивість кількісно (через фінансові ресурси і грошові фонди) відбивати відтворювальний процес у цілому й окремі його фази, регулювати пропорції, які складаються в процесі формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення.

За допомогою методів фінансового впливу на розвиток соціально-економічних процесів у суспільстві фінансовий контроль дає можливість суб'єкту управління (керуючій системі) через використання вартісних показників впливати на функціонування і фактичний стан керованого об'єкта, оцінити обґрунтованість та ефективність прийнятих управлінських рішень, виявити допущені відхилення від вимог цих рішень, установити їх причини, у разі необхідності скоригувати раніше прийняті рішення і вжити заходів щодо усунення несприятливих ситуацій. Отже, через фінансовий контроль реалізується на практиці об'єктивно притаманна фінансам у цілому і бюджету зокрема контрольна функція. За своєю сутністю бюджетний контроль являє собою систему заходів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, спрямованих на забезпечення законності дій учасників бюджетного процесу під час складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджетів і звітування про їх виконання з використанням специфічних форм і методів їх організації.

Завданнями бюджетного контролю є:

— запобігання ухваленню рішень, які можуть призвести до вчинення бюджетних правопорушень;

— виявлення бюджетних правопорушень та вжиття заходів для їх припинення;

— виявлення слабких місць у виконанні бюджетних програм;

— розроблення пропозицій щодо попередження бюджетних правопорушень та підвищення ефективності використання бюджетних ресурсів.

Для більш чіткого визначення сфери контрольних функцій відповідних органів на всіх рівнях управління і раціональної організації бюджетного контролю його, як і фінансовий контроль у цілому, класифікують за видами, формами і методами.

Залежно від суб'єктів, які ініціюють і здійснюють контроль, розрізняють державний, муніципальний, відомчий, внутрішній і громадський бюджетний контроль.

Склад органів бюджетного контролю залежить від структури фінансового апарату держави, яка, у свою чергу, визначається державним устроєм і функціями державних органів, закріпленими в Конституції країни.

За ознаками ініціювання і здійснення державного контролю виділяють суб'єкти, що здійснюють загальний і спеціалізований бюджетний контроль. До суб'єктів загального контролю належать ті органи державної влади й управління, які є ініціаторами і виконавцями контролю, у тому числі і в бюджетній сфері. Здійснення специфічних контрольних повноважень ними делегуються підпорядкованим їм спеціалізованим структурам. Наприклад, функції зі здійснення постійного контролю за використанням коштів державного бюджету парламент України делегував Рахунковій палаті. Уряд, у свою чергу, делегував функції зі здійснення поточного контролю за видатками державного бюджету Міністерству фінансів і Державному казначейству, а наступного — Державній контрольно-ревізійній службі. Функції фіскального контролю за діяльністю платників податків главою держави покладено на Державну податкову службу.

Основна особливість державного бюджетного контролю полягає в тому, що він є позавідомчим, проводиться стосовно будь-якого суб'єкта незалежно від його відомчої належності і підпорядкування.

Верховна Рада України проводить державний бюджетний контроль під час визначення основних напрямів бюджетної політики, розгляду проекту Державного бюджету на новий бюджетний рік, внесення змін та доповнень до затвердженого бюджету, розгляду і затвердження звіту про виконання Державного бюджету за минулий бюджетний період, прийняття законодавчих актів щодо виконання бюджету. Комітети Верховної Ради України беруть участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням Державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції комітетів, з метою забезпечення доцільності, економності та ефективності використання бюджетних коштів. Одним із провідних є Комітет з питань бюджету, який забезпечує контроль за відповідністю поданого Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та підготовку відповідного висновку, заслуховує звіти про стан виконання Державного бюджету України, в тому числі звіти розпорядників бюджетних коштів, здійснює контроль за використанням коштів резервного фонду державного бю<