Суть та принципи організації виконання б-ту.

Виконання бюджету — це третя стадія бюджетного процесу, що означає забезпечення надходження запланованих доходів до всіх ланок бюджетної системи та фінансування заходів, затверджених у бюджеті держави.

С-ма б.о. виконання б-тів побудована на таких принципах: законності; правильності; достовірності; незалежності; постійності; зі ставності даних; своєчасності; єдності; збалансованості; самостійності; повноти; обґрунтованості; ефективності та результативностісубсидіарності; цільового використання коштів; справедливості та неупередженості; публічності і прозорості; відповідальності.

Особливостями б.о. і звітності виканання б-тів є: 1. Фінансові операції, які здійснює д-ва чи органи місц.самоврядування пов’язані з наданням державних послуг, а не з отриманням прибутку; 2. Б-тні операції, здійснюються в межах б-тних призначень, що вст.. з-вством Укр.; 3. Б.о. з виконання б-тів відзначається складністю, що пояснюється великою к-стю учасників б-тного процесу, різноманітністю операцій, великою чисельністю зв’язку. Він дає змогу оборонити масові результати, одночасно забезпечуючи при цтому принцип ЄКР; 4. Б.о. операцій з виконання б-ту передбачає їх зв'язок через єдину б-тну класифікацію з анологічними операціями, які реєструють РБК шляхом застосування єдиних аналогічних бухг.реєстрів.

 

Оформлення результатів ревізії.

Порядок проведення ревізії і перевірок Державною КРС в Україні визначений Інструкцією Головного контрольно0ревізійного управління України. ревізії проводять безпосередньо в організаціях та установах, не частіше 1 разу на рік.

При проведенні ревізії установ та організацій, що фінансуються з б-ту, слі перевірити: 1. Правильність складання і виконання кошторису доходів і видатків; 2. Законність і обґрунтованість передбачених у кошторисі видатків; 3. Цільове використання коштів, одержаних з б-ту; 4. Дебіторську та кредиторську заборгованість; 5. Стан б.о.і звітність, їх достовірність.

За результатами ревізії ревізором складається акт – двосороннгій документ, у якому знаходяться відображення наслідки ревізії фінансового-господарської д-сті п-в, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання б-ту; наведено перелік фактів і порушень і додаткових резервів збільшення доходів та скорочення витрат.

Розрізняють 2 види актів проміжні і загальні. Проміжні акти складаються за результатами інвентаризації коштів, ТМЦ, розрахунків з дебіторами й кредиторами, ревізії кас. Проміжні акти підписуються ревізорами та посадовими особами, які відповідають за ту ділянку, де здійснюється перевірка. Загальний акт складається після закінчення ревізії і підписується керівником ревізійної групи, керівником і головним бухгалтером п-ва, установи та організації, де була проведена ревізія.

Після підписання акта ревізор у 15-денний термін готує проект обов’язкових вимог щодо усунення виявлених порушень. Матеріали кожної ревізії ротягом 15 діб після її завершення розглядаються і приймаються від ревізорів керівниками КР управлінь або їхніми заступниками. Якщо на п-ві яке ревізується, не було усунено виявленні порушення, керівник який призначив ревізію, надсилає керівнику п-ва пропозиції щодо повного відшкодування виявлених збитків і дає пропозицію, як запобігти фактам порушень абро зловживань.

 

 

Функції та роль органів не фінансового профілю в процесі управління б-том

Органи не фінансового профілю діляться на дві частини: 1) Державна митна служба України, органи МВС, органи юстиції й нотаріальні контори, різного роду природоохоронні органи й інспекції, органи державної інспекції з контролю над цінами й ін. Усі вище перераховані органи пов’язані з бюджетом по лінії формування його доходів, оскільки їм надане право утримання й нарахування певних платежів і штрафних санкцій відповідно до митного, екологічного законодавства тощо; 2) органи управління бюджетним процесом, різні управлінські структури (галузеві міністерства й відомства), а також підприємства, установи й організації, керівництво яких має функції розпорядників бюджетних коштів пов’язані з бюджетом по лінії фінансування його витрат.

Ф-ції ДМСУ:1)організовує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій. 3) здійснює контроль за: -своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за справлянням яких відповідно до законодавства покладено на митні органи; - правильністю визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України; - правильністю визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України; 4) проводить встановлення достовірності сертифікатів про походження товарів з України;5) забезпечує ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; 6) здійснює у межах своїх повноважень заходи щодо запобігання та протидії проявам корупції, хабарництва та інших службових зловживань у митній службі; 7) створює, реорганізує та ліквідує за погодженням з Мінфіном регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації; 8) виконує інші функції.

До основних функцій органів внутрішніх справ відносять такі:

1.гарантування особистої безпеки громадян, захист їхніх прав, свобод і законних інтересів;2. забезпечення охорони громадського порядку; 3. попередження, припинення злочинів та інших правопорушень;4. своєчасне виявлення, розкриття й розслідування злочинів та розшук осіб, що їх скоїли;

забезпечення дорожнього руху;5. захист власності від злочинних посягань;

виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;6. Та інші ф-ції.

 

План рахунків обліку виконання державного та місцевих бюджетів України.

План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів— це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується органами ДКС для докладної та повної реєстрації всіх фінансових операцій і забезпечення потреб складання фінансової звітності згідно з вимогами бюджетного процесу.

План рахунків дає можливість здійснювати докладний і повний облік усіх операцій, пов'язаних з виконанням бюджетів, а також своєчасно надавати докладну, достовірну інформацію користувачам (МФУ + місц. фін. органи, ДКС, ДПС, ДФІ, орган статистики і т.д.).

Балансові рахунки (синтетичний облік) забезпечують інформацію про операції органів фінансової системи у виконанні бюджетів.

Докладна інформація про кожного контрагента та кожну інформацію забезпечується аналітичним обліком, який дає змогу уникнути використання зайвої кількості окремих балансових рахунків.

План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів складається з 9 класів:

1. Активи

2. Зобов'язання

3.Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів

4. Розрахунки

5. Результат виконання бюджету

6. Доходи бюджету

7. Видатки бюджету

8. Управлінський облік

9. Позабалансовий облік.

Кожен клас поділено на:

рахунки II порядку – розділ;

рахунки III порядку – група;

рахунки IV порядку – балансовий рах.

План рахунків підготовлено з урахуванням особливостей виконання державного та місцевих бюджетів, з дотриманням статистики державних фінансів і принципів та вимог до учасників СЕПНБУ щодо структури рахунків.

Порядок відкриття рахунків в органах ДКС регламентовано:

1. Наказ ДК(ГУДКУ) Про затвердження Плану рахунків БО бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків БО в бюджетних установах від 10.12. 1998р. № 114;

2. Наказ ГУДКУ Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів від 24.12.1997р. №137.

 

 

56. Типи результативних показників бюджетної програми.

Результативні показники поділяються на такі типи:

1. показники затрат або вхідних ресурсів визначають обсяги та структуру ресурсів, що забезпечують виконання бюджетної програми (наприклад, кількість штатних одиниць, кількість установ, кількість обладнання тощо);

2. показники продукту (обсяг виконаних робіт) використовуються для оцінки досягнення поставлених цілей. Показниками продукту, зокрема, є кількість споживачів товарів (робіт, послуг), вироблених в процесі виконання бюджетної програми (наприклад, кількість студентів, підготовлених спеціалістів, вилікуваних хворих, відвідувачів бібліотек і музеїв тощо);

3. показники ефективності (рентабельності) визначаються як відношення кількості вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) до їх вартості у грошовому або людському вимірі. Ці показники визначають вартість (у грошах або робочих годинах)одиниці продукції, витрати ресурсів на одиницю показника продукту (наприклад, кількість студентів на одного викладача, вартість підготовки одного студента тощо);

4. показники якості повинні відображати якість вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг). Вони показують користь від здійснення заходів бюджетної програми (наприклад, зниження захворюваності на туберкульоз на 2% порівняно із минулим періодом).

При збиранні даних і проведенні оцінки виконання бюджетної програми необхідно визначити програми, які функціонують так, як було заплановано, і ті, які є недостатньо функціональними. Якщо якась програма істотно перевищує результати, визначені на стадії планування, то слід провести дослідження на предмет можливого підвищення планових показників на наступний рік або визначення реальної ефективності програми. Якщо виявляється, що програма була особливо ефективною, то потрібно визначити ресурси, необхідні для підтримання даного рівня, а зайві ресурси спрямувати на виконання іншої програми. Однак, якщо програма не відповідає заданому рівню або очікуваним результатам, організація повинна визначити, чи прийнятний такий рівень, чи слід шукати додаткових ресурсів для неї. Якщо рівень виконання програми є дуже низьким, тобто таким, що програма перетворюється на неефективну, слід відмовитись від її виконання.

Кожен з результативних показників має свої переваги. Для різних типів програм використовують різні показники. Таким чином, при розробці й використанні показників, посадові особи, відповідальні за розробку рішень, а також за оцінку програми, повинні зважати на викладені нижче міркування. Як правило, слід вибирати й використовувати ті показники, які найкраще відображають результати програми -досягнення встановленої мети та виконання поставлених завдань.

57. Балансовий метод бюджетного планування.

Виступаючи комплексом складних і різноманітних видів планової діяльності, бюджетне планування на всіх рівнях його виконання ви­користовує відповідні методи. Найширшого застосування набули такі методи: метод економічного аналізу, метод екстраполяції (коефіцієнтів), нормативний метод, балансовий метод та предметно-цільовий метод.

У процесі бюджетного планування широко застосовується балансовий метод. Із застосуванням цього методу досягається рівність між доходами і видатками бюджету кожної ланки бюджетної системи та узгоджуються фінансові ресурси з їх потребою. З його допомогою встановлюються необхідні пропорції в розподілі бюджетних коштів міждержавним бюджетом та місцевими бюджетами.

Суть балансового методу полягає в обов’язковому збалансуванні доходів і видатків. Розподіляти і споживати можна тільки те, що вироблено. Збалансованість плану економічного і соціального розвитку й удосконалення пропорцій в економіці, стійкий її розвиток створюють необхідні умови для формування і виконання збалансованого і реального бюджету.

Роль балансового методу в сучасних умовах значно зросла. Ринкова економіка характеризується досить високою динамічністю складових національного господарства і соціального розвитку. Останнє потребує комплексного підходу до планування фінансових ресурсів і напрямків їх використання. Для забезпечення такої комплексності необхідно не лише підвищити наукову обґрунтованість планових за­вдань, а й забезпечити збалансування, узгодженість та ув´язку різноманітних показників в єдине ціле. Конкретне призначення балансо­вого методу полягає в тому, щоб уникнути можливих диспропорцій між доходами і витратами на всіх рівнях бюджетного планування та вибрати оптимальний варіант задоволення суспільних потреб. Тому балансовий метод, який дає можливість узгодити фінансові ресурси Держави з їх потребою, зайняв центральне місце в усій роботі з бюджетного планування.

 

58. Порядок затвердження річного звіту про виконання ДбУ.Звітність про виконання Державного бюджету України є оперативною, місячною, квартальною та річною.

Метою складання звітності є надання повної,правдивої та неупередженої інформації про стан виконання державного бюджету користувачам для прийняття рішень.

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет У. подається Кабінетом Міністрів У. Верховній Раді України, Президенту України та Рахунковій палаті не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним.

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет У. включає:1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету У; 2) звіт про виконання Державного бюджету У. 3) звіт про фінансові результати виконання Державного бюджету У;4) звіт про рух грошових коштів;5) звіт про власний капітал;6) інформацію про виконання захищених видатків Державного бюджету У; 7) звіт про бюджетну заборгованість;8) звіт про використання коштів з резервного фонду державного бюджету; 9) звіт про стан державного боргу;10) звіт про операції щодо державних гарантійних зобов'язань.

Такоож додається:1) інформацію про виконання місцевих бюджетів, включаючи інформацію про стан місцевого боргу;2) інформацію про здійснені операції з державним боргом;3) інформацію про надані державні гарантії;4) інформацію про виконання текстових статей закону про Державний бюджет України;

Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання КМУ річного звіту про виконання закону про Державний бюджет У готує та подає ВРУ висновки про використання коштів Державного бюджету У. з оцінкою ефективності такого використання, а також пропозиції щодо усунення порушень, виявлених у звітному бюджетному періоді, та вдосконалення бюджетного процесу загалом.

Розгляд у Верховній Раді України річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України здійснюється за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.