Методи управління збалансуванням бюджету 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Методи управління збалансуванням бюджету



Суть збалансування бюджету полягає у забезпеченні фінансуван­ня суспільних витрат у межах можливих надходжень. Збалансування бюджету може відбуватися за такими формами:а) рівновага доходів і видатків;б) перевищення доходів над видатками;в) перевищення видатків над доходами.

Найдоцільнішим станом, найголовнішою метою і одним із най­важливіших завдань реалізації бюджетного процесу є забезпечення його збалансованості у часі, тобто зрівноваження видатків держави має забезпечуватися у розмірі надходженням доходів. Відхилення у такій рівновазі є недоцільними. Водночас перевищення доходів над видатками (позитивне сальдо балансу, тобто профіцит) вважається позитивним явищем. Воно відображує стабільну фінансову ситуацію у державі. Основною метою затвердження запланованого перевищення доходів над видатками є погашення певних обсягів боргових зобов´язань держави. Водночас перевищення доходів над видатками може використовуватися на фінансування заходів, непередбачених видатками бюджету у поточному році. Обсяг фактично отриманого перевищення доходів над видатками бюджету переходить у доходи наступного року.Складним, небажаним і негативним явищем фінансової ситуації у державі вважається перевищення видатків бюджету над його доходами, що отримало назву бюджетного дефіциту

 

19.Паспорт бюджетної програми. Паспорт бюджетної програми - документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет). Він визначає суму коштів, необхідних для виконання бюджетної програми, і на підставі якого здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми. Паспорт бюджетної програми містить повну інформацію про бюджетну програму та застосовується для здійснення моніторингу, оцінки реалізації і контролю ефективності виконання бюджетної програми та цільового використання бюджетних коштів. Паспорт бюджетної програми формується виходячи з бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками бюджетних коштів, та відповідних бюджетних призначень. Паспорт розробляється головними розпорядниками бюджетних коштів щороку за кожною бюджетною програмою. Паспорти бюджетних програм головного розпорядника затверджуються спільним наказом головного розпорядника та Мінфіну в трьох примірниках протягом 45 днів від дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. Один примірник спільного наказу про затвердження паспортів бюджетних програм залишається в Мінфіні, другий - передається відповідному головному розпоряднику, третій - у встановленому порядку передається Мінфіном Державному казначейству України. Головний розпорядник коштів у триденний строк від дня затвердження наказу про паспорт бюджетної програми подає його та паспорт бюджетної програми в електронному вигляді до Мінфіну.

20.Основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний період. Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період є одним із основних документів на стадії підготовки проекту Державного бюджету України. Суть його полягає у визначенні органом законодавчої влади головних завдань бюджетної політики на наступний бюджетний рік. Проект Основних напрямів бюджетної політики України на наступний бюджетний період розробляє Міністерство фінансів України спільно з іншими центральними органами виконавчої влади. Він ґрунтується на прогнозних і програмних документах економічного та соціального розвитку і містить положення щодо:1) основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України (із зазначенням показників номінального і реального обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих цін та цін виробників, офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, рівня безробіття);2) основних завдань бюджетної політики, зокрема граничного обсягу дефіциту (профіци- ту) державного бюджету, частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України, граничного обсягу державного боргу, встановлення розміру мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та рівня його забезпечення;3) пріоритетних завдань податкової політики;4) реалізації пріоритетних державних (цільових) програм;5) взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами, включаючи обґрунтування питомої ваги місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України;6) інших питань, необхідних для складання проекту закону про Державний бюджет України.Цей проект Міністерство фінансів до 20 березня року, що передує плановому, подає на розгляд Кабінету Міністрів України. Останній, у свою чергу, не пізніше 1 квітня року, що передує плановому, розглядає та схвалює проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період і у триденний строк подає до Верховної Ради України, яка його розглядає за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.

 

21.Стратегічне планування при програмно-цільовому методі. Стратегічне планування - це процес встановлення стратегічних цілей та завдань, визначення стратегічних напрямків діяльності, спрямованих на раціональне використання людських та фінансових ресурсів головних розпорядників бюджетних коштів. Стратегії - це методи досягнення цілей та завдань. Стратегічний план - це план, який визначає місію головного розпорядника бюджетних коштів, цілі, завдання, курс дій та очікувані результати у довгостроковій перспективі, зазвичай на період від 3 - 5 і до 10 років у відповідності до встановлених пріоритетів уряду, які відображаються у програмних документах. Стратегічні плани головних розпорядників повинні висвітлювати ключові моменти, на яких їм необхідно зосередитися для впровадження пріоритетів державної політики, та шляхи їх досягнення. Стратегічні плани повинні:• вказувати на основні завдання міністерства, які зазначені у відповідних нормативних документах;• покривати період принаймні від трьох років і бути сумісними із середньостроковою оцінкою видатків бюджету;• описувати основні і допоміжні види діяльності, що необхідні для виконанняцих завдань;• вказувати на внутрішні функції головного розпорядника, а також на ті функції,що розпорядник виконує за контрактом;• описувати загальні та конкретні цілі, яких необхідно досягти у середньостроковій перспективі;• відображати перелік програм, що виконуються для досягнення загальних та окремих цілей;• включати вимірювані завдання і результати від здійснення бюджетних програм;• включати пропозиції щодо збільшення (або зменшення) постійних та змінних капітальних активів, запланованих інвестицій і відновлення та утримання матеріальних активів, а також плани щодо управління фінансовими активами та зобов'язаннями;• відповідати вимогам, визначеним відповідними нормативними документами. Якісний стратегічний план для окремого головного розпорядника має бути:• комплексним та всеохоплюючим;• довгостроковим;• цілеспрямованим;• аналітичним;• обґрунтованим;• орієнтованим на конкретні дії;• лаконічним. Стратегічний план, як правило, не містить інформації щодо оцінки діяльності. Однак всі стратегічні плани повинні містити стратегічні орієнтири, що виражаються у вимірних показниках, тобто стратегічні цілі та завдання, що дозволять у майбутньому оцінювати досягнуті результати. При впровадженні стратегічного плану керівник розпорядника бюджетних коштів повинен сприяти ефективному, економічному та продуктивному використанню ресурсів для того, щоб покращити виконання відомством своїх функцій; використовувати з цією метою такі методи організації праці, як перерозподіл, спрощення, координація роботи, позбавлення розпорядника коштів зайвих функцій.

 

 

22.Затвердження місцевих бюджетів. Відповідні місцеві ради при затвердженні місцевих бюджетів мають врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення (необхідні для формування місцевих бюджетів), затверджені Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні. Бюджет АРК, обласні і районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського АРК та обласного значення) бюджети, інші бюджети місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, на наступний бюджетний період затверджуються рішенням ВР АРК, відповідної місцевої ради не пізніше ніж у двотижневий строк з дня офіційного опублікування закону про Державний бюджет України. Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (у разі їх створення),селищні та сільські бюджети (крім бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти) на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної у місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у двотижневий строк з дня затвердження районного чи міського (міста Києва та Севастополя, міста республіканського АРК та обласного значення) бюджету. Міські (міст районного значення), районні у містах (у разі їх створення), селищні, сільські ради при затвердженні відповідних місцевих бюджетів мають врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення(необхідні для формування таких місцевих бюджетів), затверджені при прийнятті рішення про районний чи міський (міста Києва та Севастополя, міста республіканського АРК та обласного значення) бюджет. ВР АРК, обласні, міські, районні, селищні, сільські ради при затвердженні відповідних бюджетів враховують у першочерговому порядку потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання,водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами. Ліміти споживання енергоносіїв у натуральних показниках для кожної бюджетної установи встановлюються виходячи з обсягів відповідних бюджетних асигнувань. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради при затвердженні відповідних місцевих бюджетів враховують у повному обсязі цільові кошти, передбачені у складі видатків при визначенні міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами. Обсяги таких коштів зменшенню не підлягають.

 

23. Функції органів Державного казначейства України в процесі виконання дохідної частини бюджету. Відповідно до Положення про Державне казначейство, цей орган: 1) здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів;2) управляє ліквідністю субрахунків єдиного казначейського рахунка;3) за погодженням із Мінфіном України залучає на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунка для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам;4) здійснює відкриття та закриття рахунків поточного бюджетного періоду, а також відкриття рахунків наступного бюджетного періоду;5) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду;6) здійснює безспірне вилучення коштів із місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України;7) здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;8) нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення коштів надміру сплачених податків відповідно до законодавства;9) здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю;10) проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами у порядку, встановленому законодавством;11) веде базу даних про мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, складаєта веде єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;12) веде облік бюджетних асигнувань, доводить до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів витяг із розпису державного бюджету та зміни до нього;13) здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов’язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету;14) забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень шляхом оцінки їх діяльності; 15) погоджує призначення на посади та звільнення з посад головних бухгалтерів бюджетних установ;16) веде бухгалтерський облік усіх операцій з виконання державного та місцевих бюджетів;17) зводить та складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади в обсязі та строки, визначені бюджетним законодавством. Складає та подає відповідним місцевим фінансовим органам звітність про виконання місцевих бюджетів;18) здійснює за дорученням Мінфіну України погашення та обслуговування державного боргув національній та іноземній валютах; 19) розміщує на офіційному сайті Казначейства України квартальну та річну звітність про виконання Державного бюджету України;20)тощо.

 

24. Капітальні видатки бюджету. Капітальні видатки бюджету – видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, зокрема: 1) фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; 2) фінансування структурної перебудови національної економіки; 3) субсидії, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням. До капітальних також належать видатки: 1) на придбання обладнання і предметів довгострокового використання; 2) придбання основного капіталу; 3) капітальне будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт; 4) створення державних запасів і резервів; 5) придбання землі та нематеріальних активів; 6) капітальні трансферти; 7) нерозподілені витрати. У складі капітальних видатків бюджетів може бути сформований бюджет розвитку.

 

 

Зміст податкового контролю

Податковий контроль є самостійним напрямом державного фінансового контролю. Характерним для нього є певна стадія фінансової діяльності — стадія мобілізації коштів до публічних грошових фондів. Забезпечення режиму суворого додержання приписів норм податкового законодавства зобов'язаними су­б'єктами податкових правовідносин є головною метою податко­вого контролю. Від ступеня ефективності контрольної діяльності органів, що здійснюють податковий контроль, безпосередньо залежить рівень доходів бюджетів та державних цільових фондів. Податковий контроль виступає гарантією задоволення публічних майнових інтересів та важливим чинником соціаль­но-економічної стабільності держави, її фінансової безпеки.

Податковий контроль - це діяльність посадових осіб органів податкової служби щодо спостереження за відповідністю процесу організації платниками податків обліку об'єктів оподаткування, методики обчислення та сплати податків прийнятим актам законодавства з питань оподаткування, щодо виявлення відхилень, допущених у ході виконання податкових правил, та визначення впливу наслідків порушень на податкові зобов'язання [9,c.3-4].

Об'єктом податкового контролю слід вважати діяльність платників податків податкових агентів, інших суб'єктів у про­цесі реалізації ними податкового обов'язку, а саме: правиль­ності обчислення, повноти і своєчасності сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), надання податкової звітності.

Податковий контроль, здійснюється у конкретних формах. Форма подат­кового контролю — це сукупність конкретних організаційно-процесуальних заходів, які здійснюються уповноваженими суб'єктами в процесі контрольної діяльності. Таким формами є: податкові перевірки, облік платників податків, оперативно-бухгалтерський облік податкових надходжень, контроль за відповідністю витрат фізичних осіб їх доходам. Іншими фор­мами податкового контролю виступають: отримання пояснень платників податків, податкових агентів; перевірка даних об­ліку і звітності; огляд приміщень і територій, що використову­ються з метою отримання доходу (прибутку).

Залежно від часу проведення контрольних заходів слід роз­межовувати попередній, поточний та наступний податковий контроль.

Попередній податковий контроль у часі передує здійснен­ню фінансово-господарської діяльності платників податків. Цей вид контролю охоплює взяття на облік платників податків в органах державної податкової служби та органах фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. З метою організації ефективного попереднього податкового кон­тролю створюються різні державні реєстри платників податків, які містять систематизовану інформацію про них та забезпе­чують єдиний державний облік.

Поточний контроль здійснюється в процесі фінансово-гос­подарської діяльності платників податків. Цей вид передбачає використання різних методів, серед яких слід виділити облік податкових надходжень до бюджетів та державних цільових фондів, перевірку правомірності використання податкових пільг, проведення обстежень виробничих, складських, торго­вельних та інших приміщень, що використовуються для одер­жання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів опо­даткування.

Наступний контроль здійснюється за підсумками звітного податкового періоду. Відповідно до п. З ч. 1 ст. 10 Закону Ук­раїни «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю по­дання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, по­в'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Залежно від джерел отримання контролюючими органами інформації слід розрізняти документальний та фактичний по­датковий контроль.

Проведення документального контролю передбачає отри­мання інформації щодо виконання податкового обов'язку на підставі аналізу документів (облікових, розрахункових доку­ментів, документальних форм додаткової звітності), пов'яза­них з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Фактичний податковий контроль зумовлює використання контролюючими органами специфічних прийомів і способів, що дозволяють встановити фактичні дані щодо кількісних та які­сних показників об'єктів оподаткування, їх відповідності да­ним податкового обліку.

У разі обрання критерієм класифікації місця проведення контрольних заходів, податковий контроль може бути каме­ральним (за місцезнаходженням податкового органу) або виїз­ним (за місцезнаходження платника податків або приміщень чи територій, відповідних об'єктів оподаткування).

Виділяють й такі види подат­кового контролю: комплексний і тематичний, плановий і по­заплановий, обов'язковий та ініціативний.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; просмотров: 293; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.81.185.66 (0.013 с.)