Міжбюджетні трансферти та їх характеристика

Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротнопередаються з одного бюджету до іншого;

Міжбюджетні трансферти поділяються на:

1) дотацію вирівнювання;

2) субвенції;

3) кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих
бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4) додаткові дотації.

Дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

 

У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі
трансферти місцевим бюджетам:

1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим,
обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним
бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки
Крим та обласного значення, іншим бюджетам місцевого
самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються
міжбюджетні трансферти;

2) додаткова дотація на вирівнювання фінансової
забезпеченості місцевих бюджетів;

3) субвенції на здійснення державних програм соціального
захисту;

4) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих
бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних
трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою;

5) субвенція на виконання інвестиційних програм (проектів);

6) інші додаткові дотації та субвенції.

 

37. Призначення бюджетного планування
Бюджетне планування — це своєрідний інструмент системи фінансового управління, спрямованого на підвищення ефективності, дієвості та прозорості державного сектору, що здійснюється шляхом встановлення бюджетних цілей не тільки на наступний (плановий) рік, а й на перспективу, зокрема, середньострокову (до трьох років).
Призначення бюджетного планування в загальному вигляді зводиться до:
— забезпечення збалансованості фінансових ресурсів держави, які акумулюються через бюджет із метою найоптимальнішого поєднання можливих доходів держави та фінансування за їх рахунок необхідних витрат на виконання завдань, що стоять перед державою і визначені Конституцією України, у тому числі соціальних гарантій населенню;
— визначення реальних джерел доходів бюджету виходячи із фіскальних цілей Уряду (державного регулювання перерозподілу доходів фізичних та юридичних осіб із метою встановлення більш рівномірного податкового навантаження або просто збільшення надходжень до бюджету через значні потреби у здійсненні бюджетних витрат);
— визначення пріоритетів у видатковій політиці бюджету, враховуючи цілі, встановлені основними програмними документами Уряду, у тому числі затвердженими державними програмами розвитку певної галузі економіки, регіону тощо на основі яких формуються бюджети усіх рівнів;
— здійснення ефективного управління державним боргом, що полягає у своєчасному виконанні державою своїх боргових зобов’язань та залученні на фінансування бюджету запозичень з оптимальними умовами їх подальшого обслуговування і погашення;
— установлення середньострокових фіскальних і бюджетних цілей з метою досягнення ефективності бюджетної політики та передбачуваності соціально-економічних наслідків її проведення;
— забезпечення реалізації єдиної фінансової політики на всіх рівнях державної влади, єдиних форм і методів усієї бюджетної роботи.

38. Річна звітність про виконання МБ і порядок її затвер.
До форм річної звітності відносять форми:
Ф. № 1 “Баланс виконання бюджету”;
Ф. № 2 “Звіт про виконання бюджету” (по доходах івидатках);
Ф. № 3 “Звіт про виконання плану по мережі, штатах і контингентах установ, що знаходяться на місцевих бюджетах”;
Ф. № 4 “Довідка про використання коштів позабюджетного фонду місцевих Рад народних депутатів”;
Ф. № 6 – “Дані про наявність та рух основних засобів установ, що перебувають на місцевих бюджетах”;
Ф. № 7 “Звіт про заборгованість бюджетних установ”.
Ф. № 15 – “Звіт про нестачі та крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей в бюджетних установах”.
Річний звіт про виконання місцевого бюджету подається до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної місцевої ради або сільським головою (якщо відповідний виконавчий орган не створено згідно із законом) у двомісячний строк після завершення відповідного бюджетного періоду.

 

 

39. Проект рішення про місцевий бюджет та матеріали, що до нього додаютьсяПроект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради схвалюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної місцевої ради. Разом з ним подаються:
1) пояснювальна записка до проекту рішення,
2) прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, підготовлений відповідно до вимог БК
3) проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста районного значення;
4) показники витрат місцевого бюджету, необхідних на наступні бюджетні періоди для завершення інвестиційних програм (проектів), що враховані в бюджеті, за умови якщо реалізація таких програм (проектів) триває більше одного бюджетного періоду;
5) перелік інвестиційних програм (проектів) на плановий бюджетний період та наступні за плановим два бюджетні періоди;
6) інформація про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному періоді;
7) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету (подаються комісії з питань бюджету Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради);
8) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або виконавчий орган відповідної місцевої ради.
Рішенням про місцевий бюджет визначаються:
1) загальна сума доходів, видатків та кредитування місцевого бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);
2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і місцевого боргу на кінець наступного бюджетного періоду; граничний обсяг надання місцевих гарантій, а також повноваження щодо надання таких гарантій з урахуванням положень статті 17 цього Кодексу;
3) доходи місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);
4) фінансування місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);
5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів місцевого бюджету за бюджетною класифікацією з обов'язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку (у додатках до рішення);
6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до рішення);
7) розмір оборотного залишку коштів місцевого бюджету;
8) додаткові положення, що регламентують процес виконання місцевого бюджету.
Перелік захищених видатків місцевого бюджету визначається на підставі статті 55 цього Кодексу.

42. Система і форма обліку.
Розрізняють дві системи бухгалтерського обліку — просту і подвійну. За простої системи кожна операція оформляється одним записом в обліковому реєстрі, а за подвійної — реєструється на двох рахунках.
Подвійна система є більш сучасною і прогресивною, оскільки створює передумови для внутрішнього контролю через складання балансу. Вона є основною в бюджетному обліку. Проста система ведення обліку допускається в невеликих бюджетних установах, які не охоплені централізованим обліком.
За подвійної системи бухгалтерського обліку застосовують різні його форми. У бюджетному обліку використовуються три форми: журнал-головна, меморіально-ордерна і журнально-ор-дерна. Відмінність однієї форми від іншої полягає у використанні для ведення обліку тих чи інших облікових реєстрів.
Облік виконання бюджету у фінансових органах ведеться за формою «Журнал-головна». За цієї форми синтетичний облік здійснюється у книзі «Журнал-головна», де відображаються обороти за рахунками синтетичного обліку. Аналітичний облік ведеться у спеціальних книгах, відомостях та на картках. Ця форма є компактною, проте допустима у разі, коли план рахунків невеликий і здійснювані операції порівняно однорідні.

 

 

40. Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
До доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
1) фіксований податок, що зараховується до місцевих бюджетів у порядку, визначеному статтями 65 і 66 цього Кодексу для податку на доходи фізичних осіб;
2) податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.
3) плата за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення;збір за спеціальне використання лісових ресурсів
4) плата за землю, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
5) місцеві податки і збори (крім єдиного податку), що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування,
6) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
7) плата за розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів
8) штрафні санкції за порушення законодавства про патентування;
9) адміністративні штрафи, що накладаються місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами місцевих рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
10) надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності;
11) плата за надані в оренду водні об'єкти місцевого значення;
12) концесійні платежі щодо об'єктів комунальної власності (крім платежів, визначених пунктом 5 частини другої цієї статті);
13) інші доходи загального фонду місцевих бюджетів, що визначаються законом про Державний бюджет України.
До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать:
1) надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів (визначені в частині першій статті 71 цього Кодексу);
2) збір за першу реєстрацію транспортного засобу
3) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності в частині провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах;
4) кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва
5) концесійні платежі щодо об'єктів комунальної власності (які мають цільове спрямування згідно із законом);
6) 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності,
7) відрахування 10 відсотків вартості питної води суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють реалізацію питної води через системи централізованого водопостачання з відхиленням від відповідних стандартів, що зараховуються до бюджетів міст, селищ та сіл;
8) власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок відповідного місцевого бюджету;
9) 70 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища (крім збору, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками),
10) інші надходження, визначені законом про Державний бюджет України.

 

 

41. Склад і характеристика звітності РБК
Розпорядники коштів, які фінансуються із Державного бюджету, подають звітність розпоряднику коштів вищого ступеня і органам казначейства. Розпорядники коштів, які фінансуються із місцевого бюджету, подають звітність розпоряд-нику коштів вищого ступеня і фінансовому управлінню чи відділу.
А) Місячна звітність. Розпорядники коштів, які фінансуються із Державного та (або) місцевих бюджетів, щомісяця складають форму № 2 мбд “Звіт про виконання кошторису доходів і видатків установи (загальний фонд)”, в якій вказані: коди відомчої, функціональної і економічної класифікації; асигнування на звітний період; лімітовані асигнування звітного періоду; залишок бюджетних коштів на початок року; надійшло асигнувань за звітний період; касові видатки; залишок бюджетних коштів на кінець звітного періоду.
Установи, що отримують асигнування із загального фонду бюджету в іноземній валюті, щомісяця складають форму № 2-валюта “Звіт про використання асигнувань із загального фонду з міжнародної діяльності України”.
Установи і організації, що утримуються за рахунок Державного та (або) місцевого бюджетів, щомісяця складають звіт про надходження і використання коштів спеціального фонду за загальною формою, але окремо за кожним видом коштів спеціального фонду.
Установи та організації, що утримуються за рахунок Державного та (або) місцевого бюджету, щомісяця складають звіт по формі № 7м “Звіт про кредиторську заборгованість бюджетних установ”. Кредиторську заборгованість показують у розрізі кодів економічної класифікації видатків на початок року і кінець звітного періоду, у т. ч. прострочену заборгованість. Простроченою вважається заборгованість, яка залишилась на обліку після строку, встановленого для оплати. У випадках, коли строк оплати не встановлено, заборгованість вважається простроченою після 30 днів з дня виписки рахунка.
Місячні звіти підписуються керівником і головним бухгалтером міністерства, відомства, підприємства, організації, установи тощо. Головні розпорядники коштів подають місячні звіти ДКУ, фінансовим управлінням і відділам до 8 числа місяця, наступного за звітним. Термін подання звітності розпорядниками коштів 2 і 3 ступенів встановлюється таким чином, щоб головні розпорядники коштів надали відповідну інформацію своєчасно.
Б) Квартальна звітність розпорядників коштів, містить ідентичні форми що й місячна, тільки додається Ф. № 1“Баланс”;
Квартальні звіти підписують керівник і головний бухгалтер міністерства, відомства, підприємства, організації, установи.
Головні розпорядники коштів подають квартальні звіти ДКУ, фінансовим управлінням і відділам з 20 до 30 числа першого місяця за звітним кварталом. Терміни подання звітності РК 2 і 3 ступенів встановлюються таким чином, щоб головні РК надали відповідну інформацію своєчасно.
В)До форм річної звітності РК відносять форми №№ 1, 2, 3, 4, квартальної звітності і до них додаються:
Ф. № 5 “Звіт про рух основних засобів”;
Ф. № 6 “Звіт про рух матеріальних цінностей”;
Ф. № 7 “Звіт про заборгованість бюджетних установ”;
Ф. № 15 “Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей у бюджетних установах”.
Річний звіт підписують керівник і головний бухгалтер міністерства, відомства, підприємства, організації, установи тощо.
Головні розпорядники коштів, які фінансуються із Державного бюджету, подають річні звіти ДКУ з 20 лютого до 1 березня року, наступного за звітним. Головні розпорядники коштів, які фінансуються із місцевих бюджетів подають річні звіти фінансовим управлінням і відділам до 10 лютого року, наступного за звітним. Термін подання звітності розпорядниками коштів 1 і 3 ступенів встановлюються таким чином, щоб головні розпорядники коштів надали відповідну інформацію своєчасно.