Поняття, правова природа та види міжбюджетних трансфертів

Як Бюджетний кодекс України 2001 року, так і новий БК України встановили, що доходами бюджету є, зокрема, трансферти (п. 4 ч. 1 ст. 9). Ними визнаються кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Трансферти – таке ж джерело доходів місцевих бюджетів, як і податкові чи неподаткові надходження.

В юридичній енциклопедичній літературі термін т рансферт (франц. transfert, лат. transfero – переношу, переміщую) означає: 1) перевід іноземної валюти чи золота з однієї країни до іншої; 2) передача права володіння іменними цінними паперами від однієї особи іншій за допомогою передавального напису (індосаменту); 3) перенесення банківських операцій з одного рахунку на інший; 4) кошти, що передаються з державного бюджету до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій та в інших формах. В економічній науці зберігаються такі ж чотири значення трансфертів.

У зв'язку з наведеним не зовсім зрозумілою видається закріплена в БК України різниця між трансфертами та міжбюджетними трансфертами. Останні визначаються як кошти, що безоплатно та безповоротно передаються з одного бюджету до іншого (п. 32 ст. 2 БК України).

Проте суть і призначення як міжбюджетних трансфертів, так і просто трансфертів одна й та сама. Різниця між цими термінами (у контексті БК України) полягає в тому, що трансферти можна одержати від органів влади (причому невідомо, хто їх отримує), а міжбюджетні трансферти надходять від інших бюджетів. Звичайно, трансферти від інших органів державної влади (незрозуміло, яких саме інших органів, виходячи зі ст. 9 БК України), органів влади АРК, органів місцевого самоврядування також передаються з бюджетів, а не з власних коштів будь-якого органу, тому вони все одно є міжбюджетними.

Щодо міжнародних організацій та інших держав, то лише в цьому випадку трансферт не може вважатися міжбюджетним, оскільки не виникає відносин між бюджетами однієї бюджетної системи; це є свого роду фінансова допомога. Отже, зважаючи на зазначені відмінності, ми прийшли до висновку, що за змістом поняття «трансферти» є ширшим за «міжбюджетні трансферти».

У спеціальній фінансово-правовій літературі можна зустріти таке визначення міжбюджетних (бюджетних) трансфертів – це: 1) кошти, які передаються з державного бюджету до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня у формі дотацій, субсидій, субвенцій тощо (проте в умовах дії БК України подібне визначення застосовувати не слід, оскільки нині міжбюджетні трансферти надаються як із державного бюджету до місцевих, так і навпаки, відповідно до п. 45 ч. 2 ст. 29 БК України); 2) це форма перерозподілу частки коштів, які мобілізовані в доходах бюджетів (наведене визначення вказує лише на економічну суть міжбюджетних трансфертів, однак зміст самого поняття повністю не розкривається).

Більшість вітчизняних юристів-фінансистів у своїх працях наводять лише законодавче визначення міжбюджетних трансфертів як коштів, що безоплатно та безповоротно передаються з одного бюджету до іншого (п. 32 ст. 2 БК України). Таким чином презюмується, що в їхньому розумінні дане визначення розкриває сутність такого фінансово-правового явища як міжбюджетні трансферти, і тому не потребує будь-яких доповнень. О.П. Орлюк в своєму останньому підручнику з фінансового права навела подібне визначення з одним лише доповненням – зазначила види міжбюджетних трансфертів, які містяться в ст. 96 БК України. Однак ця відмінність не дозволяє стверджувати, що розкритий зміст правового явища.

На думку О.А. Музики, міжбюджетні трансферти ― це кошти, що передаються з одного бюджету до іншого у формі дотацій, субвенцій, субсидій тощо на підставі бюджетно-правового акта з метою збалансування доходів і видатків бюджетів-отримувачів. Порівнюючи із законодавчим дане визначення є більш широким, оскільки містить вказівку на види і мету міжбюджетних трансфертів, а також підставу надання таких коштів, проте воно опускає такі ознаки як безоплатність і безповоротність міжбюджетних трансфертів.

Очевидно, що слід навести визначення міжбюджетних трансфертів, яке б розкрило сутність даного явища, його правову природу. Отже, міжбюджетні трансферти – це вид неподаткових регулюючих бюджетних доходів, тобто кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого на підставі бюджетно-правового акта з метою збалансування доходів та видатків бюджета-отримувача.

В науковій літературі висвітлюється низка недоліків і переваг застосування міжбюджетних трансфертів у сучасних умовах розвитку України. Позитивними сторонами використання трансфертів науковці вважають те, що:

- міжбюджетні трансферти забезпечують формування дохідної частини бюджетів різних рівнів, спрямованої на виконання витратних програм, закріплених за органами місцевого самоврядування;

- забезпечення принципу соціальної справедливості на всіх ланках бюджетної системи, оскільки основна частка міжбюджетних трансфертів спрямована на покриття витрат, що мають соціальну спрямованість;

- відносна самостійність органів місцевого самоврядування у виконанні
покладених на них функцій через надання не цільових трансфертів, тобто дотацій вирівнювання;

- пряма залежність надання міжбюджетних трансфертів від кількості наявного населення, що свідчить про проведення більш ефективної політики фінансового вирівнювання.

Негативні сторони використання міжбюджетних трансфертів зводяться до такого:

всеохоплюючий характер міжбюджетних трансфертів, тобто надання допомоги всім регіонам без винятку, а не тільки тим, чий фінансовий стан не дозволяє самостійно подолати бюджетний дефіцит;

міжбюджетні трансферти є своєрідним дестимулятором у нарощуванні власної дохідної бази, оскільки в разі перевищення доходів над видатками таке позитивне сальдо повинне бути передане до державного бюджету;

переважання надання дотацій вирівнювання на безумовній основі, про що свідчить непрозорість використання цих коштів з боку органів місцевого самоврядування;

міжбюджетні трансферти мають централізований характер розподілу, закріплений законодавчо;

невиконання плану з надання обсягу міжбюджетних трансфертів, затвердженого Законом України "Про державний бюджет" на відповідний рік, автоматично призводить до неналежного виконання програм, запланованих видатковою частиною відповідних бюджетів нижчого рівня.

Таким чином, у застосуванні міжбюджетних трансфертів можна побачити суттєве перевищення негативних моментів, ніж позитивних. Тому необхідним, перш за все, є перегляд пріоритетів, методів та напрямів реалізації політики уряду щодо розподілу фінансових ресурсів; по-друге, створювати такі умови органам місцевого самоврядування, щоб сприяти зміцненню їхніх власних доходів; проводити конкурсні відбори інвестиційних проектів при наданні субвенцій з державного бюджету; стимулювати регіони - донори державного бюджету.

При цьому відправним пунктом реформування чинної системи регулювання міжбюджетних відносин має бути усунення протиріч і досягнення норм, які закріплені в бюджетному і податковому законодавстві та безпосередньо впливають на розвиток цих відносин, а, отже, і на соціально-економічні показники як окремих територій, так і країни загалом.

Міжбюджетні трансферти згідно зі ст. 96 БК України поділяються на:

1) базову дотацію (трансферт, що надається з державного бюджету місцевим бюджетам для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій);

2) субвенції;

3) реверсну дотацію (кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій);

4) додаткові дотації.

 

Базова дотація або так звана у попередній редакції БКУ дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на ви­рівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отри­мує. Вона має загальний характер, оскільки її сутність полягає саме в нецільовому характері й наданні у разі перевищення ви­трат над доходами бюджету, а також у тому, що вона не підля­гає поверненню до бюджету, з якого була надана.

Субвенції — це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в по­рядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Субвенція є формою фінансової допомоги держави місцевим органам. Надається на проведення цими органами конкретних заходів (програм). Як правило, субвенція надається на здійснення державних програм з соціального захисту (стаття 102 Бюджетного кодексу України) чи для фінансування інвести­ційних проектів (стаття 105 Бюджетного кодексу України); чи на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок наданих державою податкових пільг (ст. 103 БКУ); на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування (ст.. 104 БКУ).

До­даткова дотація має на меті компенсацію додаткових витрат чи втрат місцевих бюджетів у зв'язку з прийняттям рішень органа­ми державної влади, наприклад, надання податкових пільг (стат­тя 103 Бюджетного кодексу України), як і дотація вирівнювання має нецільовий характер.

У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:

1) базова дотація;

2) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;

3 ) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання пільг, встановлених державою;

4) субвенція на виконання інвестиційних проектів;

5) освітня субвенція;

6) субвенція на підготовку робітничих кадрів;

7) медична субвенція;

8) субвенція на забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру;

9) субвенція на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження;

10) субвенція на проекти ліквідації підприємств вугільної і торфодобувної промисловості та утримання водовідливних комплексів у безпечному режимі на умовах співфінансування (50 відсотків);

11) інші додаткові дотації та інші субвенції.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності.

Розподіл додаткових дотацій між місцевими бюджетами здійснюється на підставі критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України.

У Державному бюджеті України затверджується обсяг міжбюджетних трансфертів окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.

БКУ передбачає здійснення міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів:

1) субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;

2) субвенції на виконання інвестиційних проектів, у тому числі на будівництво або реконструкцію об'єктів спільного користування;

3) дотації та інші субвенції.

Умови надання вищезазначених субвенцій визначаються відповідним договором сторін, якщо інше не встановлено Бюджетним Кодексом.

 

Розглянемо більш детально основні види міжбюджетних трансфертів передбачені БКУ.

- Субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту

Видатки місцевих бюджетів на загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі: загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів, спеціалізовані школи (школи-інтернати), ліцеї (ліцеї-інтернати), гімназії (гімназії-інтернати), колегіуми (колегіуми-інтернати), вечірні (змінні) школи); навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад", проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу надаються пільги, виходячи із розрахунку вартості однієї тонни твердого палива та одного балона скрапленого газу на домогосподарство на рік, а особам, які мають таке прав о згідно із статтею 48 Гірничого закону України, - з розрахунку вартості 3,1 тонни вугілля або торф’яного брикету на побутові потреби на домогосподарство на рік. Граничні показники вартості твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у розрізі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя визначаються Кабінетом Міністрів України.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право:

встановлювати збільшені норми на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива та скрапленого газу особам, які мають право на пільги та житлові субсидії відповідно до законодавства, за рахунок та в межах коштів відповідних місцевих бюджетів;

надавати пільги на тверде та рідке пічне побутове паливо і скраплений балонний газ у натуральній формі або готівкою.

Натуральні норми забезпечення населення твердим та рідким пічним побутовим паливом і скрапленим газом, відповідно до яких населенню будуть надаватися пільги і житлові субсидії готівкою для відшкодування витрат на їх придбання, затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах мінімальних норм та граничних показників їх вартості, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з обсягу коштів, призначених на зазначену мету.

За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот надаються житлові субсидії населенню та пільги ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту "; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи; особам, звільненим із служби цивільного захисту за віком, через хворобу або за вислугою років, та які стали інвалідами під час виконання службових обов’язків; пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, загиблих або померлих у зв’язку з виконанням службових обов’язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, військовослужбовців Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час виконання службових обов’язків; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин"; громадянам відповідно допункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я,частини п’ятої статті 29 Закону України "Про культуру", частини другої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"; дітям війни; багатодітним сім’ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім’ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім’ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу надаються житлові субсидії населенню та пільги ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, у зв’язку з хворобою або за вислугою років працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, особам, звільненим із служби цивільного захисту за віком, через хворобу або за вислугою років, та які стали інвалідами під час виконання службових обов’язків; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, загиблих або померлих у зв’язку з виконанням службових обов’язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час виконання службових обов’язків; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин"; громадянам відповідно до пункту "ї"частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частини п’ятоїстатті 29 Закону України "Про культуру", частини другої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"; багатодітним сім’ям; дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім’ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім’ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування; особам, які мають таке право згідно із статтею 48Гірничого закону України; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля або торф’яного брикету на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення.

За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування), оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян надаються пільги ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім’ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім’ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, а також здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій.

- Додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок наданих державою податкових пільг

Надання державою податкових пільг, які зменшують доходи місцевих бюджетів, має супроводжуватися наданням додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію відповідних втрат доходів місцевих бюджетів.

- Освітня субвенці.

Освітня субвенція спрямовується на оплату поточних видатків таких типів навчальних закладів:

1) загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів;

2) шкільні відділення навчально-виховних комплексів "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад";

3) спеціалізовані школи (школи-інтернати), включаючи школи-інтернати з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів для поглибленої підготовки дітей в галузі науки і мистецтв, фізичної культури і спорту, інших галузях, ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою; ліцеї (ліцеї-інтернати); гімназії (гімназії-інтернати); колегіуми (колегіуми-інтернати);

4) вечірні (змінні) школи;

5) загальноосвітні навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; спеціальні загальноосвітні школи-інтернати; загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки (крім дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей);

6) спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, навчально-реабілітаційні центри.

У разі забезпечення у повному обсязі потреби у поточних видатках на бюджетний період за рахунок зазначеної субвенції та за умови відсутності простроченої бюджетної заборгованості за захищеними видатками зазначених навчальних закладів ця субвенція може спрямовуватися на їх капітальні видатки.